Рішення

від 17.01.2019 по справі 127/16428/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/16428/18

Провадження № 2/127/2773/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17.01.2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.

секретаря Крижанівського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вінницький технічний електромонтажний центр про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вінницький технічний електромонтажний центр про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що 01.04.2014 року позивач був прийнятий на роботу до ТОВ Вінницький технічний електромонтажний центр .

Власник підприємства обіцяв укласти трудовий договір у письмовій формі, для укладення такого договору ОСОБА_1 були подані паспорт і трудова книжка.

Час від часу, коли не було замовлень, підприємство переставало працювати. В такий період позивача викликали на роботу по телефону, він приходив та виконував свої посадові обов'язки.

В травні 2017 року позивач написав заяву про звільнення на ім'я директора підприємства, оскільки підприємство не працювало більше трьох місяців. Проте при звільненні з роботи йому не видали трудову книжку. При неодноразовому зверненні відповідач повідомив про те, що не знає, де знаходиться трудова книжка позивача.

Через відсутність трудової книжки з вини відповідача позивач не мав змоги влаштуватися на роботу або хоча б стати на облік у центр зайнятості як безробітній, а тому був позбавлений будь-яких засобів для власного існування та забезпечення сім'ї.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58. власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення, а якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Оскільки відповідач не видав позивачу в день звільнення належним чином оформлену трудову книжку то відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП України, п. 4.1 Інструкції він зобов'язаний виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач та його представник збільшили позовні вимоги та просили стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вінницький технічний елекромонтажний центр на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 56228, 22 грн. та у відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. а також зобов'язати уповноважену особу з числа працівників ТОВ Вінницький технічний електромонтажний центр повернути ОСОБА_1 його трудову книжку.

Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за місцем знаходженням юридичної особи ТОВ Вінницький технічний електромонтажний центр та за місцем проживання керівника ТОВ Вінницький технічний електромонтажний центр - ОСОБА_2.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази в справі та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.04.2014 року позивач був прийнятий на роботу до ТОВ Вінницький технічний електромонтажний центр та передав роботодавцю для належного оформлення запису про прийняття на роботу трудову книжку.

Про виниклі трудові відносини між сторонами доведено індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1, наданими управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці.

16.05.2017 р. позивач написав заяву про звільнення на ім'я директора підприємства, оскільки підприємство не працювало більше 3-ох місяців. Проте при звільненні з роботи йому не видали трудову книжку.

Через відсутність трудової книжки з вини відповідача позивач не мав змоги працевлаштуватися на роботу або хоча б стати на облік у центр зайнятості як безробітній, а тому був позбавлений будь-яких засобів для власного існування та забезпечення сім'ї.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 24 КЗпП України додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим при укладені трудового договору з фізичною особою. При укладені трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт, трудову книжку. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі Інструкції), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу працівника.

Відповідно до ст.47 КЗпП України, п. 4.1, 4.2 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення, а якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Відповідно до ч.4 ст. 235 КЗпП України, п. 4.1 Інструкції у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Беручи до уваги, що відповідач в порушення ст. 47 КЗпП України, п. 4.1 Інструкції не видав належно оформлену трудову книжку у день звільнення, то відповідно до ч.4 ст. 235 КЗпП України, п. 4.1 Інструкції відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу визначається відповідно до п.п. 1-3, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати . Згідно з розрахунком середньоденної заробітної плати, періоду вимушеного прогулу та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2225 грн.

Відповідно пунктів 1, 4 постанови КМУ №100 від 08.02.1995р., якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, які надані Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці, заробітна плата ОСОБА_1 в лютому та березні 2017 р. в ТОВ Вінницький технічний електромонтажний центр (код ЄДРПОУ 35762765) складала 3200 грн., а разом 6400 грн. В цих місяцях було 42 робочих дні.

За період з 21.06.2017 року по 07.12.2018 року було 369 робочих днів.

Таким чином, 6400 грн. : 42 робочих дні =152,38 грн. - середньоденна заробітна плата.

152,38 грн. х 369 днів =56228,22 грн.

Тому, з відповідача підлягає стягненню середня заробітна плата за час вимушеного прогулу в розмірі 56228,22 грн.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК Уураїни.

За позовну вимогу про зобов язання уповноважену особу з числа працівників ТОВ Вінницький технічний електромонтажний центр повернути ОСОБА_1 його трудову книжку сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

В рахунок відшкодування витрат із сплати судового збору кошти в розмірі 704,80 грн. належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 232,235,237-1,254 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, ст. ст.4,76-81,141,263-265,280-283 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вінницький технічний елекромонтажний центр (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35762765) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 56228, 22 грн.

Зобов'язати уповноважену особу з числа працівників ТОВ Вінницький технічний електромонтажний центр повернути ОСОБА_1 його трудову книжку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вінницький технічний елекромонтажний центр (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35762765) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у відшкодування витрат із сплати судового збору 704,80 грн.

Позивач може оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне судове рішення складено 22.01.2019 р.

Суддя