Рішення

від 23.01.2019 по справі 1340/5600/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/5600/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коморного О.І.

секретар судового засідання Редкевич О.Р.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технопарк ЛЗТА про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Технопарк ЛЗТА з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 02.08.2018 року № НОМЕР_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зробив неправомірні висновки про несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості із затримкою до 30 календарних днів. Зазначає, що відповідно до абз. б пп.266.10.1 п.266 Податкового Кодексу України граничним днем для сплати такого зобов'язання вказано 30 число місяця, що настає за звітним кварталом. Вважає, що своєчасно сплатив усю суму поточного узгодженого податкового зобов'язання, що підтверджується доданим до позовної заяви платіжним дорученням від 30 січня 2018 року, а відтак податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 року № НОМЕР_1 винесене неправомірно та підлягає скасуванню.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене з дотриманням вимог чинного законодавства України. Зазначає, що відповідачем проведено камеральну перевірку, якою встановлено порушення правил сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю Технопарк ЛЗТА . З огляду на зазначене, вважає, що викладені в актах перевірки висновки є обґрунтованими, відповідно прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення - правомірне і підстав для задоволення позову немає.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Головним управління ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету ТзОВ Технопарк ЛЗТА та згідно складеного акту про результати перевірки від 09.07.2018 року № 838/13-01-12-13/32326890, встановлено порушення правил сплати податкового зобов'язання, зазначеного ТзОВ Технопарк ЛЗТА у податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, чим порушено підпункт 266.10.1.б пункт 266.10 статті 266 розділу ХІІ Податкового кодексу України , а саме підприємством порушено термін сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем на податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості із затримкою до 30 календарних днів в сумі 227352,80 гривень. (а.с.11-12)

23.07.2018 року позивачем надіслано податковому органу заперечення №103/1 на акт про результати камеральної перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету ТзОВ Технопарк ЛЗТА від 09.07.2018 року № 838/13-01-12-13/32326890. (а.с.13-15)

Листом від 01.08.2018 року № 27073/10/13-01-12-13 Головне управління ДФС у Львівській області повідомило позивача про прийняте рішення, яким висновки акту камеральної перевірки від 09.07.2018 року № 838/13-01-12-13/32326890 залишено без змін. (а.с.16)

На підставі акта перевірки Головного управління ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 року № НОМЕР_1 про нарахування підприємству штрафу у розмірі 22735,28 грн, за затримку на 1 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 227352,80 грн, за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. (а.с.10).

16.08.2018 року позивачем надіслано податковому органу скаргу №119/3 на податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 року № 01974611213. (а.с.17-20)

17.10.2018 року ДФС України прийняло рішення про результати розгляду даної скарги ТзОВ Технопарк ЛЗТА та залишило таку без задоволення. (а.с.21).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Податковий кодекс України (далі ПК України) відповідно до п. 1.1. ст.1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (п. 36.2 ст. 36 Кодексу).

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктами 37.1 та 37.2 статті 37 ПК України передбачено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пп.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп.266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Судом встановлено з матеріалів справи, що 17.02.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю Технопарк ЛЗТА подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки що підтверджується квитанцією № 2 про отримання. (а.с.23-24, 25).

Строки сплати податкових зобов'язань визначені статтею 57 Кодексу, згідно якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пп.266.10.1 б п. 266.10 ст. 266 ПК України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Згідно з пл. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України, погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що ТзОВ Технопарк ЛЗТА сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 4 кв. 2017 рік в розмірі 233908,80 грн 30.01.2018 року, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № НОМЕР_2 від 30.01.2018 року. (а.с.26)

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Так, судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету ТзОВ Технопарк ЛЗТА та встановлено порушення правил сплати податкового зобов'язання, зазначеного ТзОВ Технопарк ЛЗТА у податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, чим порушено підпункт 266.10.1 б пункт 266.10 статті 266 розділу ХІІ ПК України, а саме підприємством порушено термін сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості із затримкою до 30 календарних днів в сумі 227352,80 грн. На підставі акту камеральної перевірки 09.07.2018 року № 838/13-01-12-13/32326890 винесено податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 р. № НОМЕР_1 про нарахування підприємству штрафу у розмірі 22735,28 грн. за затримку на 1 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 227352,80 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.

Отже, ГУ ДФС у Львівській області застосовано штрафні санкції, за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки при затримці на 1 календарних днів, у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу, у зв'язку з порушенням правил сплати податкового зобов'язання відповідно до підпункту 266.10.1 б пункт 266.10 статті 266 ПК України.

Суд звертає увагу відповідача, що абзацом б пп.266.10.1. п.266.10 ст.266 ПК України визначено сплату юридичними особами податкового зобов'язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та зазначено, що така здійснюється авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Проте, норми ПК України не містять тлумачення того, чи вказівка на дату позначає включення такої дати до загального строку для сплати податкового зобов'язання, встановлюючи таким чином цю дату як граничну (граничний термін) для сплати податкового зобов'язання, чи навпаки - виключає таку із загального строку.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (терміні виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому, згідно з ч.2 ст.252 ЦК України, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Водночас п.31.1 ст.31 ПК України визначає, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою (у даному випадку - датою подання декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Згідно з п.32.2 ст.32 ПК України, строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Отже граничний термін (строк) коли зобов'язання зі сплати податку може бути виконано належним чином, визначається вказівкою на подію, що має неминуче настати (тобто, у даному випадку, календарною датою, яка конкретизує таку подію), то зобов'язання, що виконується з настанням такої події (тобто протягом 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом) також є таким, що виконано належним чином.

Таким чином, ПК України встановлює, що податкове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є належно виконаним, якщо воно сплачене як у момент подання податкової декларації, так і у будь-який інший день, останнім з яких є календарна дата, вказана у абз. б пп.266.10.1 п.266.1 ст.266 ПК України, тобто 30 число місяця, що настає за звітним кварталом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що 30 число місяця, що настає за звітним кварталом, з огляду на норми загальних положень про поняття строку/терміну, є граничним днем для сплати податкового зобов'язання.

Суд звертає увагу, що Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у рішенні від 08.10.2018 року в справі № 927/490/18 для з'ясування граничного моменту, коли зобов'язання може бути виконано, суд визначає, що прийменник до з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь .

Отже, і за своїм лексичним змістом, і за прикладом тлумачення аналогічної норми у судовій практиці, формулювання нормативно-правового припису, наведене у абз. б пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України, свідчить про те, що сплата податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки до 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом є належним виконанням зобов'язання зі сплати податку таким платником.

Відтак, позивачем, зобов'язання зі сплати податку виконано своєчасно - в межах відведеного на таку дію законодавством строку.

Стаття 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішенні від 07.10.2011 в справі Сєрков проти України (Заява №39766/05) §34-35 ЄСПЛ зазначив: ведучи мову про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.o." проти Чеської Республіки (Spacek s.r.o. v. the Czech Republic), заява № 26449/95, n. 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (див. рішення у справі Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), [ВП], заява № 33202/96, п. 109, ECHR 2000-1) .

Таким чином, податкове законодавство, як таке, що передбачає втручання у право особи мирно володіти своїм майном, повинно відповідати вимогам Конвенції щодо якості закону, зокрема бути чітким та передбачуваним.

У Рішеннях в справах Реквеньї проти Угорщини (Rakvenyi v. Hungary, заява №25390/94, п.34, від 20 травня 1999 року) та Гешмен і Герруп проти Сполученого королівства ( Hashman and Harrup v. The United Kingdom , заява №25594/94, від 25.1.1999 року), Круслен проти Франції ( Kruslin v. France , заява №11801/85, від 24 квітня 1990 року) ЄСПЛ зазначив, що законодавство, на підставі якого відбувається втручання у право особи, що захищається Конвенцією має бути достатньо чітким і зрозумілим, щоб дозволяти громадянам передбачити за яких умов у держави виникає повноваження втрутитись у їхні права. При цьому ступінь чіткості закону значною мірою залежить і від змісту самого документа.

Оскільки лексичний зміст норми, закріпленої у абз. б пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України, чітко встановлює включення 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом до строку протягом якого має бути сплачено податкове зобов'язання, то надання цій нормі будь-якого іншого значення спотворюватиме її зміст та створюватиме можливість у будь- якій інші ситуації з аналогічними обставинами тлумачити нормативно правовий припис не відповідно до реального значення слів, що його складають, але надавати йому будь-якого іншого значення в залежності від волі сторін. Такі дії відтак призведуть до створення правової невизначеності, неможливості для особи розумно передбачити наслідки її дій та до сваволі органів державної влади, що контролюють поведінку таких осіб.

Одними з основоположних принципів податкового законодавства, відповідно до ст.4 ПК України, є єдиний підхід до встановлення податків та зборів, що полягає у визначенні на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку; рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, що полягає у забезпеченні однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу і презумпція правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У Рішенні ЄСПЛ від 20.09.2011 ВАТ Нафтова компанія ЮКОС проти Росії зазначив принципи втручання публічної влади в безперешкодне користування власністю платника податків, зокрема, таке втручання має відповідати національному законодавству, бути достатньо зрозумілим, щоб дозволити платнику передбачити наслідки своїх дій і забезпечувати баланс інтересів обох сторін.

Відповідно до пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема : презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу

Суд звертає увагу відповідача, що згідно з п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведені приписи нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що відповідачем вказані норми не дотримані, відтак позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати, а саме судовий збір підтверджений позивачем платіжним дорученням № НОМЕР_3 від 16.11.2018 року на суму 1762,00 грн, належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 02.08.2018 року № НОМЕР_1.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технопарк ЛЗТА (вул. Героїв УПА, 72, м. Львів, 79018; ЄДРПОУ 32326890) з ГУ ДФС у Львівській області (вул. Стрийська 35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ 39462700), за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 25.01.2019 року

Суддя Коморний О.І.