Рішення

від 24.01.2019 по справі 540/2611/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2611/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу,

встановив:

20 грудня 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (надалі - відповідач, Каланчацький РВ ДВС ГТ УЮ у Херсонській області), у якому просить скасувати як незаконну постанову головного державного виконавця Каланчацького РВ ДВС ГТ УЮ у Херсонській області Демиденка О.О., винесену 19.09.2018 р. в рамках виконавчого провадження №42399852 про накладення штрафу в сумі 16 195 грн. 90 коп. на ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 14.01.2019 року провадження у справі відкрито, призначено судове засідання на 24.01.2019 р.

В судове засідання 24.01.2019 р. сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

21.01.2019 р. представником відповідача подано до суду заяву про розгляду даної справи без його участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене суд вважає за можливе розглянути дану справу у письмовому провадженні.

Вирішуючи клопотання позивача про поновлення процесуального строку для звернення до суду з даним позовом, викладене у прохальній частині позовної заяви, суд вказує наступне.

Як встановлено судом, вказане клопотання позивача обґрунтоване несвоєчасним отриманням копії оскаржуваної постанови.

Дослідивши надані відповідачем матеріали виконавчого провадження судом встановлено відсутність доказів щодо своєчасного отримання позивачем копії постанови від 19.09.2018 р., яка є предметом оскарження у даній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами частини третьої статті 263 КАС України визначено, що у даній категорії спорів заявами по суті справи є позов та відзив. При цьому, відповідно до частин 5 та 8 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до змісту позовної заяви, вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова відповідача про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 16 195,90 грн. на підставі ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" винесена без врахування обставин, які мають значення для справи, а саме не враховано суми сплачених позивачем аліментів протягом останніх трьох років. Крім того, позивач, посилаючись на ст. 58 Конституції України, зазначає про протиправне застосування державним виконавцем положень ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки вказана норма закону, яка передбачає відповідальність боржника у вигляді штрафу у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, набрала чинності з 28.08.2018 р., а тому може поширюватися лише на заборгованість, яка виникла після цієї дати.

21.01.2019 р. від ВДВС Каланчацького районного управління юстиції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнає, вважає постанову головного державного виконавця Каланчацького РВ ДВС ГТ УЮ у Херсонській області Демиденка О.О., винесену 19.09.2018 р. в рамках виконавчого провадження №42399852 про накладення штрафу в сумі 16 195 грн. 90 коп. на ОСОБА_1 такою, що винесена правомірно, оскільки станом на 31.08.2018 р. заборгованість боржника зі сплати аліментів складала 32 391,79 грн., що перевищує суму відповідних платежів за три роки, а тому відповідно до приписів ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" у державного виконавця були наявні підстави для накладення штрафу на боржника. Щодо доводу позивача про протиправне врахування заборгованості, яка виникла до 28.08.2019 р. та посилання на ст. 58 Конституції України, то відповідач вважає таку позицію позивача необґрунтованою, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заході, передбачених ч. 14 ст. 71 цього закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом, 28.01.2014 р. заочним рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області в цивільній справі № 657/1973/13-ц вирішено стягувати з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця: смт. Каланчак Херсонської області, проживаючого: АДРЕСА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі по 400 грн., але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення ними повнолітнього віку, починаючи з 10 грудня 2013 року.

28.01.2014 р. Каланчацьким районним судом Херсонської області видано виконавчий лист № 657/1973/13-ц щодо стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця: смт. Каланчак Херсонської області, проживаючого: АДРЕСА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі по 400 грн., але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення ними повнолітнього віку, починаючи з 10 грудня 2013 року.

05.03.2014 р. постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Каланчацького районного управління юстиції Мєхоношиною К.В. відкрито виконавче провадження № 42399852 щодо виконання виконавчого листа у справі № 657/1973/13-у, виданого 28.01.2014 р., де боржником зазначено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заява про примусове виконання подана 05.03.2014 р.

19.09.2018 р. головним державним виконавцем Каланчацького районного відділу ДВС ГТ УЮ у Херсонській області Демиденко О.О. винесено постанову ВП № 42399852, якою за ухилення від виконання рішення суду та сплати аліментів, що призвело до наявності заборгованості та нарахування пені у розмірі 50% від сукупної суми заборгованості зі сплати аліментів понад 3 роки накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь стягувача у розмірі 16 195,90 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує про наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно ст.1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VІІІ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Приписами ст.5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 цього ж Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця про накладення на позивача штрафу, винесена в межах процедури стягнення аліментів з боржника.

Порядок стягнення аліментів визначений статтею 71 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до частини першої якої виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VІІІ за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу".

Статтю 71 Закону "Про виконавче провадження" доповнено частиною чотирнадцятою згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 року, який вступив в дію з 28.08.2018 року.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У свою чергу, відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, що був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неправомірність застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів закріплений також в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22.02.2017 у справі №6-2705цс16, підтверджує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Враховуючи те, що заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2014 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз.3 ч.14 ст.71 Закону №1404-VIII, введена лише у 2018 році, тому позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати.

З огляду на викладені вище обставини, притягнення позивача до відповідальності за порушення, яке передбачено абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", є неправомірним, оскільки позивач не міг передбачити настання цієї відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати.

Посилання відповідача на приписи ч. 4 ст. 11 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до якої обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, суд вважає необґрунтованими, оскільки вказана норма Закону також введена в дію з 28.08.2018 р., з моменту набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність постанови головного державного виконавця Каланчацького РВ ДВС ГТ УЮ у Херсонській області Демиденка О.О., винесену 19.09.2018 р. в рамках виконавчого провадження №42399852 про накладення штрафу в сумі 16 195 грн. 90 коп. на ОСОБА_1.

Суд зазначає, що за своєю суттю правовий акт управління (постанова головного державного виконавця) - це державно - владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб'єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб'єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про скасування постанови головного державного виконавця Каланчацького РВ ДВС ГТ УЮ у Херсонській області Демиденка О.О., винесену 19.09.2018 р. в рамках виконавчого провадження № 42399852 про накладення штрафу в сумі 16 195 грн. 90 коп. на ОСОБА_1.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, враховуючи, що позивачем доведено відсутність підстав для винесення постанови про накладення штрафу від 19.09.2018 ВП № 42399852 в розмірі 16 195,90 грн., а відповідачем не надано доказів щодо її правомірності, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В зв'язку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_1, сума судового збору в розмірі 704,80 грн., сплачена позивачем, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Керуючись ст.ст.9, 14, 90, 242-246, 250, 255, 287 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_1) до Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (місце знаходження 75800, Херсонська область, Каланчацький район, смт. Каланчак, вул. Херсонська, буд. 9, код ЄДРПОУ 34891179, e-mail info@kl.dvs.gov.ua) про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Демиденка О.О., винесену 19.09.2018 р. в рамках виконавчого провадження №42399852 про накладення штрафу в сумі 16 195 грн. 90 коп. на ОСОБА_1.

Стягнути з Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (місце знаходження 75800, Херсонська область, Каланчацький район, смт. Каланчак, вул. Херсонська, буд. 9, код ЄДРПОУ 34891179, e-mail info@kl.dvs.gov.ua) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704,80 грн. ( сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 105000000