Постанова

від 22.01.2019 по справі 805/1006/15-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року справа №805/1006/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шишова О.О.,суддів Сіваченка І.В.,Блохіна А.А., при секретарі судового засідання Романченко Г.О., за участю представника відповідача Помалюк І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 р. у справі № 805/1006/15-а (головуючий І інстанції Бабаш Г.П.), яке складено в повному обсязі 19 листопада 2018 року у м.Слов'янську Донецької області, за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2015 №0000041500 та №0000031500, -

ВСТАНОВИВ:

ДП "Селидіввугілля" (далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач, апелянт) в якому просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішеня від 05.03.2015 №0000041500 по формі Р , яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 982776 грн., в тому числі основний платіж - 655184 грн., штрафна (фінансова) санкція - 327592 грн. та №0000031500 по формі В4 , яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 107396 грн. по акту перевірки №76/05-16-15-02/33426253 від 24.02.2015 року. Згідно заяви від 02.06.2015 року позивач зменшив позовні вимоги щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 05.03.2015 №0000031500 лише в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94066,4 грн.

В обґрунтуванні позову зазначили, на безпідставність висновків податкового органу щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість і збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість з мотивів вчинення правочину, що вчинений без мети реального настання обумовлених ними правових наслідків, по господарської операції за договором з ТОВ "ПЕТРОЛ ЛТД".

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2014 по 31.09.2014 та податку на прибуток (за даними бухгалтерського обліку) за період з 01.09.2014 по 31.09.2014 за операціями з платником податків Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрол ЛТД", ідентифікаційний код юридичної особи 37967004, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення з боку позивача вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 18.1 статті 18, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 176.2 статті 176, пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та складено акт від 24.02.2015 №76/05-16-15-02/33426253.

В акті зазначено, що позивачем, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за вересень 2014 року, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного звітного податкового періоду у сумі 107 396 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього у сумі 655 184 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.03.2015 № 0000031500 та № 0000041500.

З вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не згоден, оскільки вважає, що податкові накладні оформлені відповідно до вимог законодавства. Також, зазначає, що факт отримання товарів від постачальника підтверджується первинними документами.

Таким чином, вважає що ним сформовано податковий кредит у вересні 2014 на підставі отриманих податкових накладних і первинних документів, підтверджуючих факт здійснення господарської діяльності, з дотриманням вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України.

Крім того, зазначає, що законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, тому просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.03.2015 № 0000031500 та № 0000041500.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Донецькій області від 05.03.2015 № 0000031500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94066,40грн.; від 05.03.2015 № 0000041500, предметом якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 982 776 грн., в тому числі: за основним платежем - 655 184 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 327 592 грн.Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач наданими доказами підтвердив реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам із своїм контрагентам.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач. Звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що видаткові, податкові накладні та товарно-транспортні накладні, надані позивачем до перевірки, не можуть вважатись первинними документами та бути підставою для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбаеея товарів ДП Селидіввугілля у ТОВ Петрол ЛТД , оскільки вони не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Своєчасно і правильно оформлені документи мають юридичну силу. Тобто вони можуть використовувати як доказ здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним Законодавством. Визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відображені за даним бухгалтерського та податкового обліку операції між ДП Селидіввугілля та ТОВ Петрол ЛТД не можуть бути визнаними як реально здійснені.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення та підтримав доводи апеляційній скарги у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Суд апеляційної інстанції вважав можливим розглянути справу у відсутність особи, яка не з'явилася.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

ДП "Селидіввугілля" зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 33426253, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (вул. К. Маркса, 41, м. Селидове, Донецька область, 85400).

ДП "Селидіввугілля" є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №06533484.

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2014 по 31.09.2014 та податку на прибуток (за даними бухгалтерського обліку) за період з 01.09.2014 по 31.09.2014 за операціями з платником податків Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрол ЛТД", ідентифікаційний код юридичної особи 37967004, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 18.1 статті 18, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 176.2 статті 176, пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та складено акт від 24.02.2015 №76/05-16-15-02/33426253.

В акті зазначено, що позивачем, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за вересень 2014 року, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного звітного податкового періоду у сумі 107 396 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього у сумі 655 184 грн.

На підставі акту перевірки від 24.02.2015 №76/05-16-15-02/33426253 відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення - рішення від 05.03.2015 №0000031500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94066,40 грн.; № 0000041500, предметом якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 982 776 грн., в тому числі: за основним платежем - 655 184 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 327 592 грн.

Суд перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначені статтею 180 Податкового кодексу України.

Порядок визначення бази оподаткування встановлений статтею 188 Податкового кодексу України.

Пунктом 188.1. статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1. статті 200 Податкового кодексу України).

Визначення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у звітному періоді залежить від розміру задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту

Згідно з пункту 14.1.27 статті 14 ПК України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статтею 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

-дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 зазначеної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до податкової накладної встановлені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні". Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідно зазначити, при розгляді справи було встановлено, що податкові накладні оформлені належним чином, та їх недоліків при перевірці не виявлено.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що в підтвердження реального відбуття господарської операції з придбання товарів на підставі умов договору № 1/1/141-14 МТС від 18.04.2014 позивачем надані наступні первинні документи.

ТОВ "ПЕТРОЛ ЛТД" зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 37967004, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.10.2012 серія ААВ № 818788, також вони є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 06533484.

Як убачається з матеріалів справи 18.04.2014 між ТОВ "ПЕТРОЛ ЛТД" (Постачальник) та ДП "Селидіввугілля" (Покупець) укладено договір поставки №1/1/141-14МТС.

Відповідно до 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення асортименті, кількості, за ціною і в строки узгодженими обома сторонами, відповідно до специфікацій.

Відповідно до 1.2. Договору покупець зобов'язується прийняти постановлену у його власність продукцію і своєчасно сплатити її вартість згідно до Договору.

Відповідно до 3.2. Договору поставка продукції здійснюється транспортом покупця, якщо інше не оговорене в специфікаціях.

Згідно специфікацій які є невід'ємною частиною Договору поставка продукції здійснюється транспортом постачальника і за рахунок його засобів до складу покупця.

Таким чином, постачання продукції за вищевказаним договором підтверджується наступним:

-специфікаціями до договору за № 1-13;

-документами на продукцію (стрічку конвеєрну гумотканеву ТУ 2561-216-00149245-96 2ШТС (ТГ)-1000-5-ЕР-200-4-2-ТСО-РБ У), що відвантажена 02.09.2014 на загальну суму 532 500,00 грн., в тому числі ПДВ 88 750,00 грн., а саме: податковою накладною від 02.09.2014 № 1, видатковою накладною від 02.09.2014 №7, витягом з журналу виданих довіреностей Позивача, товарно-транспортною накладною від 02.09.2014, сертифікатом якості ВАТ "Курскрезинотехника" № 2-5379 та № 2-4266, сертифікатом відповідності Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № UA 1.101.0235181-12, дозволом Держгірпромнагляду України у Донецькій області від 09.01.2013 № 0064.13.14, приймальним актом від 02.09.2014 № 904, рахунком на оплату від 02.09.2014 № 8, платіжне доручення від 30.10.2014 №734 про перерахування 532 500,00 грн., дефектним актом та актом відновлення запасних частин, карткою складського обліку матеріалів;

-документами на продукцію (станцію насосну СНД 200/32), що відвантажена12.09.2014 на загальну суму 815 000,00 грн., в тому числі ПДВ 135 833,33 грн., а саме: податковою накладною від 12.09.2014 № 4, видатковою накладною від 12.09.2014 № 10, витягом з журналу виданих довіреностей Позивача, товарно-транспортною накладною від 12.09.2014, актом приймання-передачі основних засобів від 12.09.2014 № 939, рахунком на оплату від 12.09.2014 № 11, платіжним дорученням від 30.10.2014 № 733 про перерахування 815 000,00 грн., актом приймання-передачі основних засобів, наказом Відокремленого підрозділу "Шахта 1-3 "Новогродівська" від 01.10.2014 № 2362 про введення в експлуатацію поставленої продукції;

- документами на продукцію (кабель КОГВЭШ 3*6+1*4+1*3,5, барабан №15, кабель ВЭБбШв-1 3*95+1*10, барабан № 17), що відвантажена 12.09.2014 на загальну суму 1170751,00 грн., в тому числі ПДВ 195 125,17 грн., а саме: податковою накладною від 12.09.2014 № 5, видатковою накладною від 12.09.2014 №11, витягом з журналу виданих довіреностей Позивача, товарно-транспортною накладною від 12.09.2014, сертифікатом відповідності Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № UA 1.032.0185991-11, рахунком на оплату від 12.09.2014 № 12, платіжні доручення від 30.10.2014 № 735 на суму 652 500,00 грн. та від 27.11.2014 № 296 на суму 518 251,00 грн., акт встановлення запасних частин, картки складського обліку матеріалів;

- документами на продукцію (роликоопора РВЛ-100), що відвантажена 15.09.2014 на загальну суму 213 300,00 грн., в тому числі ПДВ 35 550,00 грн., а саме: податковою накладною від 15.09.2014 № 3, видатковою накладною від 15.09.2014 № 9, витягом з журналу виданих довіреностей Позивача, товарно-транспортною накладною від 15.09.2014, приймальним актом від 15.09.2014 №913/921, рахунком на оплату від 15.09.2014 № 10, платіжним дорученням від 27.11.2014 № 295 про перерахуванням 213 300,00 грн., дефектним актом, лімітною карткою на видачу матеріалів, актом встановлення запасних частин, карткою складського обліку матеріалів;

- документами на продукцію (роликоопора РВЛ-100), що відвантажена 16.09.2014 на загальну суму 229 500,00 грн., в тому числі ПДВ 38 250,00 грн., а саме: податковою накладною від 16.09.2014 № 6, видатковою накладною від 16.09.2014 № 12, журналом виданих довіреностей Позивача, товарно-транспортною накладною від 16.09.2014, посвідченням ТОВ "Машинобудівний завод "Буран" №141, приймальним актом від 16.09.2014 № 947, рахунком на оплату від 16.09.2014 № 14, платіжним дорученням від 27.11.2014 № 297 про перерахування 229 500,00 грн., дефектним актом, лімітною карткою на видачу матеріалів, актом встановлення запасних частин, карткою складського обліку матеріалів;

-документами на продукцію (стрічка конвеєрна гумотканева шахтна ЕР-200 ШР 1000-1000/5-ЛР(ЕР)4,0/2/0 VY5), що відвантажена 16.09.2014 на загальну суму 1 110 000,00 грн., в тому числі ПДВ 185 000,00 грн., а саме: податковою накладною від 16.09.2014 № 7, видатковою накладною від 16.09.2014 №13 витягом з журналу виданих довіреностей Позивача, товарно-транспортною накладною від 16.09.2014, сертифікатом якості ВАТ "Лисичанський резино-технічний завод" від 16.09.2014 № 49, приймальним актом від 16.09.2014 № 946, рахунком на оплату від 16.09.2014 № 15, платіжним дорученням від 27.11.2014 № 298 про перерахування 1 110 000,00 грн., лімітною карткою № 22, на видачу матеріалів, актами обстеження, приймання виконаних робіт, списання матеріалів, карткою складського обліку матеріалів;

- документами на продукцію (кабель ВЭБбШв-1 3*35+1*10, барабан №20), що відвантажена 19.09.2014 на загальну суму 276 853,99 грн., в тому числі ПДВ 46 142,33 грн., а саме: податковою накладною від 19.09.2014 № 9 на суму, видатковою накладною від 19.09.2014 № 16, витягом з журналу виданих довіреностей Позивача, товарно-транспортною накладною від 19.09.2014, паспортом та сертифікат якості ТОВ "Катех-Електро" від 12.09.2014 № 125, приймальним актом, рахунком на оплату від 19.09.2014 № 18, платіжним дорученням від 27.11.2014 № 299 про перерахування 276 853,99 грн., лімітні картки № 35, № 40 та № 44 на видачу матеріалів, актами обстеження технічного стану обладнання, актами приймання виконаних робіт та списання матеріалів, картками складського обліку матеріалів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт наявності у позивача податкових накладних, що підтверджують його право на формування податкового кредиту, а також всіх необхідні первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт отримання та подальшого використання у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, поставлених за договором постачання від 18.04.2014 № 1/1/141-14МТС. Тобто, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій згідно вищевикладеного договору та первинних документів.

З приводу доводів апелянта щодо відсутності реєстрації ТОВ "Петрол ЛТД" зазначених вище податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно абзацу одинадцятому пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин) у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

У зв'язку з відсутністю реєстрації зазначених вище податкових накладних постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем 16.10.2014 до податкової декларації за вересень 2014 року приєднана відповідна заява про порушення ТОВ "Петрол ЛТД" порядку реєстрації податкових накладних за № № 1, 4, 5, 3, 6, 7, 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних (додаток № 8 до Декларації).

Необхідно врахувати, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи. Відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, суд вважає безпідставним висновок податкового органу в акті перевірки щодо відсутності у договорі постачання від 18.04.2014 № 1/1/141-14МТС погодження ціни, оскільки ціна товару, що постачається, його кількість та найменування вказані у специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частиною (пункт 1.1.).

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно пункту 3.2. договору постачання від 18.04.2014 № 1/1/141-14МТС поставка продукції здійснюється транспортом покупця за його рахунок, якщо інше не обумовлене у специфікаціях. Водночас, умовами специфікацій передбачено, що поставка продукції здійснюється транспортом постачальника (ТОВ "Петрол ЛТД") та за його рахунок до складу покупця.

При цьому відповідач наголошує на оформленні товарно-транспортних накладних з порушенням встановленого порядку та наявності недостовірних даних.

В матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні № Р3 від 15.09.2014 року, № Р3 від 02.09.2014 року, № Р3 від 12.09.2014 року (2 шт.), № Р3 від 16.09.2014 року (2 шт.), № Р3 від 19.09.2014 року.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту № 363 від 14.10.1997 року основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Дійсно, надані позивачем товарно-транспортні накладні мають деякі дефекти заповнення.

Суд апеляційної\ інстанції погоджується з доводами позивача, оскільки вищенаведеними Правилами перевезення вантажів встановлено, що товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тобто товарно-транспортні накладні є обов'язковим первинним документом у випадку надання послуг перевезення, вона є обов'язковим документом для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування продукції в інших господарських операціях не може автоматично свідчити про безтоварність продажу такої продукції за наявності інших належних доказів. Тому певні недоліки складання цих ТТН або їх відсутність не тягне для позивача негативних наслідків.

Також відповідачем була надана суду інформація про власників транспортних засобів, реквізити яких зазначено в ТТН, та якими здійснювалось перевезення товарів позивачу. Проте належність транспортних засобів іншим суб'єктам господарювання суд вважає обставиною, яка не має будь-якого впливу на висновки перевірки, оскільки податковий орган не довів суду, що власники цих транспортних засобів заперечують використання транспорту для перевезення товарів позивачу.

Стосовно наявних у матеріалах справи пояснень ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та посилань на них податкового органу, суд зазначає, що вони не можуть бути доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема вони не відповідають принципу достовірності, згідно якого достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини у справі. Суд зазначає, що з наданих документів неможливо встановити ким ці пояснення надані, яким чином і ким встановлювались особи, які давали пояснення, хто ці пояснення відбирав і межах яких процесуальних дій, чи попереджались зазначені особи про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Висновки, викладені в акті перевірки, порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (покупцями) з метою незаконного отримання податкових вигід або його обізнаності з такими діями, може свідчити про податкові порушення.

Посилання відповідача на нікчемність правочину вчиненого позивачем із посиланням на статті 203, 207, 215 Цивільного кодексу України також не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Дійсно факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, як наприклад, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вироком суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем від сплати податкових зобов'язань.

Контролюючим органом під час розгляду справи вказано, що за матеріалами акту документальної позапланової перевірки від 24.02.2015 року №76/05-16-15-02 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №3201505084000002 за ознаками ч.1 ст. 212 КК України.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 28.05.2015 року по справі №234/7893/15-к надано тимчасовий доступ до документів з можливістю їх вилучення по ТОВ Петрол ЛТД (код ЄДРПОУ 37967004), які містять відомості, що становить банківську таємницю і знаходяться у службових осіб ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК (МФО 334969) за адресою м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 26.

Згідно частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що контролюючий орган під час розгляду справи посилається тільки на ухвалу суду, проте відсутні відомості щодо розгляду кримінальної справи, наявності вироку з результатами розгляду, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності контрагенту, його посадових осіб, з якого б вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності ТОВ Петрол ЛТД та щодо можливої спрямованості угод на ухилення від сплати податків.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем будь-яких доказів на предмет того, що позивач чи його контрагент - ТОВ "ПЕТРОЛ ЛТД" був залучений до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту та валових витрат, чи доказів того, що йому було відомо або ж повинно було бути відомо про протиправну діяльність його постачальника не надано, а судом таких доказів не встановлено.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Враховуючи положення Закону України "Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні", а також приведені норми податкового законодавства, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій згідно вищевикладених договорів та первинних документів.

Отже, в даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Крім того, вирішуючи спір щодо правомірності застосування до відповідача штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ще в 1978 році Європеський суд з прав людини у справі Енгель та інші проти Нідерландів дійшов висновку, що для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, поняття кримінальне обвинувачення має автономне значення та не обмежується лише кваліфікацією криміналу згідно національним законодавством.

Європейський суд з прав людини розцінив податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції.

Тобто, для розгляду справ щодо податкових спорів слід застосовувати в тому числі принцип презумпції невинуватості.

Суд апеляційної інстанції зазначає, на наявність рішень Європейського суду з прав людини щодо права платника ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування за операціями з несумлінними з податкової точки зору постачальниками у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

У зазначених рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що позбавлення податковими органами права платників ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причин виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що застосовуючи принцип презумпції невинуватості в даному випадку, податковим органом не надано належних доказів на підтвердження наявності доказів залучення позивача до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо або повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. Також податковий орган не довів, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної приходить до висновку, що порушення податкового законодавства контрагентами платника податків не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

При таких обставинах колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність формування Державним підприємством "Селидіввугілля" податкового кредиту з ПДВ за вересень 2014 року за фінансово-господарськими відносинами з контрагентом ТОВ "ПЕТРОЛ ЛТД", оскільки останнє підтверджується доказами, які є в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції застосовуючи частину 2 статті 77 КАС України, яка передбачає, що, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вважає, що з цього приводу податковий орган не надав доказів спростовуючи зазначений факт.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст постанови складений та підписаний 25 січня 2019 року.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 р. у справі № 805/1006/15-а- залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 р. у справі № 805/1006/15-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

А.А.Блохін