Постанова

від 23.01.2019 по справі 2540/2864/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2540/2864/18 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року (повний текст виготовлено 20 листопада 2018 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільне підприємство АТІЛОС до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Багатопрофільне підприємство АТІЛОС (далі - ТОВ АТІЛОС ), звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2018 № 00001441400, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 173621,25 грн. в тому числі податкове зобов'язання в сумі 138897,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 34724,25 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права .

14 січня 2018 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Багатопрофільне підприємство АТІЛОС є юридичною особою, що підтверджується Статутом, затвердженим загальними зборами учасників товариства відповідно до протоколу від 12.05.2016 № 32 (а.с.230-234).

05.03.2018 наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області) призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ АТІЛОС .

05.03.2018 на підставі направлення № 512 ГУ ДФС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ АТІЛОС , метою якої була правомірність формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ КОНКОРДВЕСТ за листопад 2016 року та з ТОВ ЕНЕРДЖИ ЛАЙТ ЕЛЕКТРОНІКС за травень 2017 року, за результатами якої складено акт від 19.03.2018 № 191/14/14228451.

Перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 138897 грн., в т.ч. за листопад 2016 на суму 24949 грн. за травень 2017 на суму 113948 грн. При отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, що перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Податкового кодексу України.

На підставі даного акту перевірки ГУ ДФС в Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 07.05.2018 № 00001441400, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 173621,25 грн., в тому числі податкове зобов'язання в сумі 138897,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 34724,25 грн.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним та незаконним, ТОВ АТІЛОС звернулось з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового кодекс України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач при здійсненні господарської діяльності мав відносини з ТОВ КОНКОРДВЕСТ , з яким було укладено договір купівлі-продажу складових частин для виробництва світильників світлодіодних ДКУ 21У 32х5-016 У1-АТ.

На підтвердження виконання умов даного договору представником позивача були надані: рахунок-фактура №41 від 04.11.2016, який оплачений згідно платіжного доручення №2810 від 18.11.2016, що підтверджується банківською випискою від 18.11.2016; видаткова накладна №41 від 04.11.2016. Комплектуючі вироби були отримані ОСОБА_5, який 04.11.2016 перебував у відрядженні у м. Києві на підставі наказу №37/1 від 04.11.2016, подорожній лист №001825, автомобілем підприємства DAIMLER CHRYSLER 903/6, НОМЕР_2.

В подальшому комплектуючі вироби оприбутковані на склад 04.11.2016 та передані на виробництво відповідно до накладної на внутрішнє переміщення від 04.11.2016. Податкова накладна №2 від 04.11.2016 до видаткової накладної №41 від 04.11.2016 складена в електронному вигляді та належним чином зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (реєстраційний номер №9210790667 від 07.11.2016).

Отримані комплектуючі вироби використані (встановлені) у світильники ДКУ 21У 32х5-016 У1-АТ. Виготовлені ТОВ АТІЛОС світильники реалізовані покупцю ТОВ Дорстрой Монтаж Київ , що підтверджується наступним: договір поставки №043 від 12.10.2016; видаткова накладна №241 від 11.11.2016; товарно-транспортна накладна на перевезення №27/1 від 11.11.2016; накладна №241 від 11.11.2016; видаткова накладна №2 від 06.01.2017 та банківські виписки.

Окрім того, позивач при здійсненні господарської діяльності мав відносини з ТОВ ЕНЕРДЖІ ЛАЙТ ЕЛЕКТРОНІКС . Так, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ АТІЛОС та ТОВ ЕНЕРДЖИ ЛАЙТ ЕЛЕКТРОНІКС укладено договір поставки на купівлю електронних виробів №0304/1-17 від 03.04.2017.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору надано: рахунок-фактура №317 від 31.05.2017, який оплачений згідно платіжного доручення №1038 від 03.10.2017р., що підтверджується банківською випискою від 03.10.2017; видаткова накладна №112 від 31.05.2017. Комплектуючі вироби були отримані ОСОБА_7, подорожній лист №001854, автомобілем підприємства SUBARU FORESTER, НОМЕР_1. Комплектуючі вироби оприбутковані на склад 31.05.2017р. та передані на виробництво відповідно до накладної на внутрішнє переміщення від 01.06.2017; податкова накладна №23 від 31.05.2017 до видаткової накладної №112 від 31.05.2017 складена в електронному вигляді та належним чином зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (реєстраційний номер №9111596801 від 13.06.2017).

Отримані комплектуючі (світлодіоди) використані у господарській діяльності позивача, що підтверджується бухгалтерськими документами: рахунок-фактура №316 від 29.05.2017, який оплачений згідно платіжного доручення №1006 від 26.09.2017р., що підтверджується банківською випискою від 26.09.2017; Видаткова накладна №110 від 29.05.2017. Комплектуючі вироби були отримані ОСОБА_7, подорожній лист №001856, автомобілем підприємства DAIMLER CHRYSLER 903/6, НОМЕР_2. Комплектуючі вироби оприбутковані на склад 29.05.2017р. та передані на виробництво відповідно до накладної на внутрішнє переміщення від 01.06.2017; податкова накладна №21 від 29.05.2017 до видаткової накладної №110 від 29.05.2017 складена в електронному вигляді та належним чином зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (реєстраційний номер №9111538089 від 13.06.2017).

Отримані комплектуючі вироби використані у господарській діяльності позивача та реалізовані покупцю П'ятихатській міській ЖЕК №2., що підтверджує договір поставки №021 від 29.06.2017; рахунок №175 від 14.06.2017; видаткова накладна №130 від 10.07.2017; накладна №130 від 10.07.2017, банківська виписка від 12.07.2017. Також продукцію реалізовано покупцю ТОВ НОВОБУД ЛЮКС , що підтверджує рахунок №373 від 25.10.2017; видаткова накладна №313 від 16.11.2017; накладна №313 від 16.11.2017; банківські виписки від 26.10.2017, 01.12.2017.

Виготовлені ТОВ АТІЛОС світлофори було реалізовано покупцям, в тому числі:

- КП КИЇВДОРСЕРВІС , що підтверджує договір №123/17 від 18.04.2017; рахунок №126 від 17.05.2017; видаткова накладна №101 від 09.06.2017; накладна №101 від 09.06.2017; банківська виписка від 13.06.2017; рахунок №158 від 09.06.2017; видаткова накладна №119 від 20.06.2017; накладна №119 від 20.06.2017; банківська виписка від 22.06.2017; рахунок №208 від 12.07.2017; видаткова накладна №158 від 19.07.2017; накладна №158 від 19.07.2017; банківська виписка від 21.07.2017; рахунок №257 від 09.08.2017; видаткова накладна №198 від 19.08.2017; накладна №198 від 19.08.2017; банківська виписка від 22.08.2017; рахунок №303 від 06.09.2017; видаткова накладна №234 від 08.09.2017; накладна №234 від 08.09.2017; банківська виписка від 12.09.2017; рахунок №357 від 17.10.2017; видаткова накладна №282 від 25.10.2017; накладна №282 від 25.10.2017; банківська виписка від 27.10.2017; рахунок №479 від 19.12.2017; видаткова накладна №373 від 28.12.2017; накладна №373 від 28.12.2017; банківська виписка від 28.12.2017.

- ТОВ ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД , що підтверджує: рахунок №250 від 07.08.2017; видаткова накладна №205 від 14.08.2017; накладна №205 від 14.08.2017; банківська виписка від 14.08.2017; від 04.10.2017.

- ТОВ УКРДОРТЕХНОСЕРВІС , що підтверджує: рахунок №292 від 31.08.2017; видаткова накладна №236 від 11.09.2017; накладна №236 від 11.09.2017 ; банківська виписка від 01.12.2017.

- ТОВ ЄВРО ЗНАК , що підтверджує: рахунок №353 від 09.10.2017;видаткова накладна №273 від 09.10.2017; накладна №273 від 09.10.2017; банківська виписка від 13.10.2017.

- ТОВ НОВОБУД ЛЮКС , що підтверджує: рахунок №373 від 25.10.2017; видаткова накладна №313 від 16.11.2017; накладна №313 від 16.11.2017; банківська виписка від 26.10.2017.

Всі податкові накладні, виписані ТОВ ЕНЕРДЖИ ЛАЙТ ЕЛЕКТРОНІКС , були належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підставі даних податкових накладних ТОВ АТІЛОС сформувало податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2017 року в сумі 113 948,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що реальність операцій з поставки товару на підставі вищевказаних договорів, за наслідками яких Товариством сформовано податковий кредит, підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, які, в свою чергу, відповідають вимогам статті 9 Закону № 996 - ХІV та статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій.

Як свідчить судова практика (зокрема, постанова Верховного Суду України від 27 червня 2017 року справі № 2а-6549/11/1470), про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а зазначено, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши зміст цивільно-правових угод, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зі спірних операцій позивача з контрагентами вбачається наявність економічної (ділової) мети, оскільки позивачем надано первинні документи та докази подальшого використання отриманих робіт у власній господарській діяльності, а саме: отримання комплектуючих (світлодіодів), їх використання у власній господарській діяльності та подальша реалізація.

Заперечуючи у акті перевірки факт реального здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ КОНКОРДВЕСТ , відповідач зазначає про те, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень України наявні дані у межах кримінального провадження за № 32016100090000038 за ознаками кримінального правопорушення, перебаченого ч. 5 ст.27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України щодо ТОВ КОНКОРДВЕСТ .

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену, зокрема, у постанові від 27 березня 2018 року у справі №826/1588/13-а про те, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару.

Крім зазначеного, на переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Більш того, сам факт наявності кримінального провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.

З матеріалів справи не вбачається, що у межах кримінального провадження № 32016100090000038 досліджувався зміст саме господарських операцій позивача з його контрагентом у площині податкового законодавства, а також не встановлено фіктивність первинних документів, що надані позивачем до перевірки та/або недостовірність відомостей, що у них зазначені. Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

При цьому вироків за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів щодо позивача або його контрагента надано не було.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються виключно на матеріалах кримінального провадження № 32016100090000038, бази ІС Податковий блок та інших інформаційних ресурсів.

Натомість, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано жодних доказів, які б підтверджували доводи щодо нереальності господарських операцій позивача Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Натомість, у апеляційній скарзі відповідач зазначає щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства з огляду на відсутність у контрагента достатньої кількості основних фондів та трудових ресурсів.

Проте, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов'язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 07.05.2018 № 00001441400 є протиправними та підлягає скасуванню.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є ідентичними тим, що вже були викладені ним у відзиві, наданому суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільне підприємство АТІЛОС до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обставини справи повністю відповідають висновкам суду.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 25.01.2019

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма