Постанова

від 24.01.2019 по справі 2а-6776/12/1470

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №2а-6776/12/1470

адміністративне провадження №К/9901/27215/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року

у складі судді Мороза А.О.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року

у складі колегії суддів Домусчі С.Д., Вербицької Н.В., Романішина В.Л.

у справі № 2а-6776/12/1470

за позовом Іноземного підприємства Хімтранс-Україна

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 року Іноземне підприємство Хімтранс-Україна (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступник - Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2011 року № 000033007, яким Підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року у загальному розмірі 102 911 грн, та від 06 червня 2011 року № 000046007, яким платнику податків зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року у загальному розмірі 88 995 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

01 липня 2013 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень внаслідок недоведеності податковим органом нереальності господарських операцій платника податків з контрагентами - Приватним підприємством Будівельна фірма Автошляхбуд-САА та Товариством з обмеженою відповідальністю Олс-Вест , за наслідком здійснення яких Підприємством сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року. Крім того, суди зауважили, що податковим органом не доведено завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість за попередні періоди, що обумовлює протиправність податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2011 року № 000046007.

19 грудня 2016 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме вимог статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується з оцінкою, наданою судами попередніх інстанцій встановленим обставинам справи. У зв'язку із зазначеним відповідач просить за наслідками касаційного перегляду прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

21 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику тридцятиденний строк для усунення її недоліків з моменту отримання цієї ухвали (суддя Вербицька О. В.).

07 лютого 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги.

28 лютого 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за наслідком усунення відповідачем недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк та витребувано з Миколаївського окружного адміністративного суду справу № 2а-6776/12/1470.

21 березня 2017 року справа № 2а-6776/12/1470 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

24 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу, в яких Підприємство спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

21 лютого 2018 року справу № 2а-6776/12/1470 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку у відповідача.

У березні-квітні 2011 року посадовими особами податкового органу проведена позапланова виїзна перевірка Підприємства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року, за результатами якої складений акт перевірки від 05 квітня 2011 року №1131/070-19/33853462 (далі - акт перевірки).

28 квітня 2011 року на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України посадовою особою податкового органу винесено податкові повідомлення-рішення № 000033007 та № 00032007, які оскаржені позивачем до податкового органу вищого рівня.

За результатами процедури апеляційного адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2011 року № 000033007 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення № 00032007 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2 грн, в іншій частині залишено без змін.

На виконання рішення податкового органу вищого рівня замість податкового повідомлення-рішення № 00032007 прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2011 року № 000046007.

Податковими повідомленнями-рішеннями № 000033007 та № 000046007 за порушення вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону № 168/97 -ВР відповідно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року у загальному розмірі 102 911 грн та зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року у загальному розмірі 88 995 грн.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що склад податкових правопорушень доводиться податковим органом висновком про протиправність формування позивачем сум податкового кредиту за господарськими операціями з Приватним підприємством Будівельна фірма Автошляхбуд-САА та Товариством з обмеженою відповідальністю Олс-Вест , а також наявністю розбіжностей в залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді.

Щодо нереальності господарських операцій (податкове повідомлення-рішення № 000033007)

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем як замовником та виконавцями - Приватним підприємством Будівельна фірма Автошляхбуд-САА та Товариством з обмеженою відповідальністю Олс-Вест укладено, відповідно, договори підряду від 09 серпня 2010 року №14, від 05 жовтня 2010 року та від 18 грудня 2010 року №22, за умовами яких підрядники зобов'язувалися виконати будівельні роботи з благоустрою території навколо станції для розвантаження автомобілів, на комплексі по перевантаженню зернових вантажів на причалі № 13, а також додаткові будівельні роботи (установка поручнів).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, на який посилається податковий орган як на правову підставу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Пунктами 7.4, 7.5 Закону № 168/97-ВР визначено порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та дату виникнення права платника податку на податковий кредит.

Положення підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР регламентують порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, а також визначають варіанти дій платника податків у разі декларування ним від'ємного значення такої суми.

Реальність операцій з виконання будівельних робіт, за наслідками яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у жовтні-грудні 2010 року досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Судами попередніх інстанцій, серед іншого, встановлено, подальше використання придбаних робіт та послуг у господарській діяльності позивача, що підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку і не спростовується відповідачем.

Суд визнає, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено первинні документи податкового та бухгалтерського обліку за вказаними операціями, надано оцінку їх відповідності вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 і не зазначено про наявність будь-яких невідповідностей.

Посилання податкового органу у касаційній скарзі на довідку зустрічної звірки Приватного підприємства Будівельна фірма Автошляхбуд-САА , за якою у контрагента наявна одна податкова накладна на загальну суму господарських операцій напротивагу трьом окремим, що є у замовника, є безпідставними. Такі аргументи оцінені та спростовані судами попередніх інстанцій, з мотивів того, що надані до перевірки податкові накладні не мають дефектів щодо змісту і їх форми та є належною підставою для віднесення зазначених в них сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Неприйнятними є і посилання податкового органу на матеріали невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Олс-Вест , якою встановлено нікчемність інших правочинів цього суб'єкта господарювання у правовідносинах з третіми особами.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що порушення податкової чи трудової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Щодо завищення сум від'ємного значення попередніх періодів (податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2011 року № 000046007)

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про завищення сум від'ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2010 року у сумі 3 334 грн, за грудень 2010 року у сумі 421 грн та за січень 2011 року у сумі 85 240 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всупереч вимогам пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 року №984 зі змісту акту перевірки неможливо встановити, з чим конкретно податковий орган пов'язує порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення сум бюджетного відшкодування, так як в акті наводяться загальні дані податкової звітності позивача, дані минулих перевірок підприємства, а також показники задекларованих позивачем сум податку на додану вартість і сум фактично сплаченого податку.

При цьому розбіжностей між даними декларацій та сумами фактично сплаченого податку в акті перевірки не зафіксовано.

У касаційній скарзі, так само як і у суді апеляційної інстанції, податковий орган доводить правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2011 року №000046007 в цілому, наводячи при цьому аргументи на підтвердження факту завищення лише за грудень 2010 року. Хоча відповідні аргументи не наведені в акті перевірки, вони досліджувалися судами попередніх інстанцій та спростовані ними з тих підставі, що є лише припущеннями податкового органу, заснованими на попередніх актах перевірок позивача та інших суб'єктів господарювання.

Аналогічно податковий орган у касаційній скарзі лише констатує наявність завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за січень 2011 року, водночас не наводить жодного обґрунтування чи доказів, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, на підтвердження таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Обґрунтування касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами першої та апеляційної інстанцій встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції), суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суди попередніх інстанцій на виконання вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду справи) та в силу принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі вжили усі передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Разом з тим, податковим органом не надано жодної конкретної інформації, яка стала підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року у загальному розмірі 88 995 грн. Не наведена така інформація і у касаційній скарзі.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку щодо обґрунтування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2011 року №000046007.

Верховний Суд визнає, що, з урахуванням встановлених обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі № 2а-6776/12/1470 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер