Постанова

від 24.01.2019 по справі 820/3381/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №820/3381/16

адміністративне провадження №К/9901/31930/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду

від 31 жовтня 2016 року у складі судді Мельникова Р.В.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду

від 28 лютого 2017 року у складі суддів Бартош Н.С., Присяжнюк О.В., Русанової В.Б.

у справі №820/3381/16

за позовом Державного підприємства Харківський бронетанковий завод

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

17 червня 2016 року Державне підприємство Харківський бронетанковий завод (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 03 червня 2016 року № 0000511402, № 0000561304, № 0000521402 та № 0000531402, з мотивів безпідставності їх прийняття.

31 жовтня 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, позов Підприємства задоволений в повному обсязі, скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 03 червня 2016 року № 0000511402, № 0000561304, № 0000521402 та № 0000531402, з мотивів доведеності позивачем правомірності формування даних бухгалтерського обліку та податкової звітності та недоведеності податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит сформовані платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень.

2 березня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Мотивами касаційної скарги визначає встановлення соціальної справедливості при оподаткуванні позивача та керування виключно інтересами Держави.

04 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 28 березня 2017 року, справа із суду першої інстанції не була витребувана.

01 червня 2017 року Підприємством надані заперечення до Вищого адміністративного суду України на касаційну скаргу податкового органу обсягом 50 сторінок, у яких позивач ретельно викладає обставини, судові дослідження та висновки кожної спірної господарської операції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

02 березня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/31930/18 передані до Верховного Суду.

03 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги К/9901/31930/18 прийняті до свого провадження та витребувано справу №820/3381/16 з Харківського окружного адміністративного суду.

14 березня 2018 року справа №820/3381/16 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 08099848, перебуває на податковому обліку податкового органу з 19 грудня 2006 року, є платником податку на додану вартість з 29 січня 2007 року.

Податковим органом у березні - квітні 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, результати якої викладені в акті перевірки від 18 травня 2016 року №229/20-40-14-02-07/08099848 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 03 червня 2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з пунктом 54.3 та підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000561304 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 208203,15 грн., у тому числі застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 205229 грн. 01 коп. на підставі пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та нарахована пеня відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 цього кодексу.

Податковим повідомленням - рішенням № 0000511402 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 36152179,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням у сумі 35335073 грн. за порушення положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 817106 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000531402 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15 369 715,50 грн., з яких за податковим зобов'язанням у сумі 10 246 477 грн. за порушення положень пункту 44.1 статті 44, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 123 238 грн. 50 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000521402 до Підприємства застосовано штрафну санкцію з податку на додану вартість у сумі 268359,30 грн.

Щодо реальності здійснення господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що склад податкових правопорушень за висновком податкового орган полягає зокрема у не підтвердженні реальності здійснення господарських операцій в межах господарських взаємовідносин Підприємства з Приватним підприємством Ельтан , Товариством з обмеженою відповідальністю Віка-Трейд , Товариством з обмеженою відповідальністю Спецбудпостачання , Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-будівельний альянс , Товариством з обмеженою відповідальністю Профбізнесгруп , Товариством з обмеженою відповідальністю Інрекс , Товариством з обмеженою відповідальністю Укртехмед , Товариством з обмеженою відповідальністю ТД фірма Союз ЛТД , Товариством з обмеженою відповідальністю Авіс Центр , Товариством з обмеженою відповідальністю Сістемінжинірінгменеджмент , Приватного підприємства Вегамакс , Товариством з обмеженою відповідальністю Балакантех , Товариством з обмеженою відповідальністю Електрон-експерт , Товариством з обмеженою відповідальністю Олеандр груп , Товариством з обмеженою відповідальністю Оптимумспецдеталь , Товариством з обмеженою відповідальністю Промелектроніка (далі - власна назва або контрагент, контрагенти позивача).

Судами попередніх інстанцій встановлено, укладення та виконання між Підприємством, як покупцем та Приватним підприємством Ельтан , як постачальником договору поставки від 03 листопада 2014 року № 0311/14-1, факт реального виконання якого доведений позивачем та встановлений під час судового розгляду на підставі первинних документів, а саме податкових накладних, видаткових накладних, прибуткових ордерів за формою №М-23, рахунків на оплату, ТТН, платіжних доручень, доказами транспортування, оприбуткування товару, належним чином засвідченні копії яких долучені до матеріалів справи. Актом перевірки та результатами судових розглядів встановлено використання цього товару позивачем в оподаткованих операціях у межах його господарської діяльності.

Доводи податкового органу основані на податковій інформації, яка надійшла від Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо діяльності Приватного підприємства Ельтан , доведеного на відпрацювання ДФС України за листопад 2014 року та Лист-застереження щодо діяльності цього контрагента за березень 2015 року, є неприйнятними з огляду на необґрунтованість відповідачем належності цього доказу відповідно до частини другої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року.

Між позивачем, як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Віка-Трейд , як постачальником укладений та виконаний договір поставки, із додатковою угодою №1 та Специфікаціями № 1, № 2, № 3, № 4 до нього. Виконання цього договору підтверджується видатковими накладними, прибутковими ордерами, рахунками-фактур, ТТН, платіжними дорученнями, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Судами попередніх інстанцій встановленні обставини транспортування придбаного позивачем товару власним автомобільним транспортом, оприбуткування отриманого товару на підставі прибуткових ордерів за формою №М-23, його використання у господарській діяльності Підприємства, що не заперечувалося під час проведення перевірки, та підтверджується Відомістю по партіям товару на складах по постачальнику Приватного Підприємства Віка-Трейд , оплата придбаних ТМЦ у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Доводи податкового органу основані на отриманні податкової інформації від Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, а саме довідки від 05 лютого 2015 року Про результати проведення зустрічної звірки Приватного підприємства Віка-Трейд щодо господарських відносин із платниками податків-покупцями, зокрема позивачем у справі за травень 2014 року є неприйнятними, оскільки ця довідка доводить виключно неможливість проведення звірки, що не доводить склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Між позивачем як покупцем (замовником) покупець та Товариством з обмеженою відповідальністю Профбізнесгруп як постачальником укладений та виконаний договір поставки від 27 січня 2015 року, за умовами якого постачальник поставив замовнику вироби визначені Специфікацією № 1 до договору, що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином прибутковим ордером, видатковою накладною та товарно-транспортною накладною, платіжними дорученнями.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій встановили те, що придбані товари використовувалися у господарській діяльності підприємства, що серед іншого підтверджується дослідженнями акта перевірки, а саме Відомістю по партіям товару на складах по постачальнику Товариству з обмеженою відповідальністю Профбізнесгруп .

Доводи податкового органу щодо нереальності господарських операцій основані на припущеннях, в основі яких лежать висновки попередніх актів перевірок та податкової інформації, що не є доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Між Підприємством як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецбудпостачання як постачальником укладений та виконаний договір поставки продукції від 20 листопада 2014 року, з урахуванням додаткових угод № 1 та № 2 та Специфікацій № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 до цього договору, що підтверджується належним чином засвідченими копіями первинних документів, а саме видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних, ТТН, платіжних доручень, довіреностей.

Податковий орган податкові правопорушення за взаємовідносинами з цим контрагентом пов'язує із наявністю податкової інформації від 14 травня 2015 року акта від 06 листопада 2015 року № 486/20-33-22-03-07/08099848 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП Харківський бронетанковий завод , щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудпостачання за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року, Товариства з обмеженою відповідальністю Профбізнесгруп за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року, реальності та повноти відображення в обліку, та їх подальшої реалізації або використання у господарській діяльності підприємства .

Між Підприємством як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Будівельний Альянс як постачальником укладений та виконаний договір поставки товару від 22 вересня 2014 року із Специфікаціями до нього №№1-12, виконання якого підтверджується належним чином засвідченими та долученими до матеріалів справи копіями первинних документів, які були предметом судового дослідження судами попередніх інстанцій, а саме прибутковими ордерами, видатковими накладними, ТТН, платіжними дорученнями, документами бухгалтерського обліку.

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині щодо нереальності здійснення господарських операцій відповідач пов'язує з висновками попередніх актів перевірок про неможливість проведення зустрічної звірки та податковою інформацією, яка утримує саме ці обставини.

Між Підприємством як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Інрекс як постачальником укладений та виконаний договір поставки від 20 квітня 2015 року, предметом якого є вузли та агрегати в тому числі для БТОТ, реальність вчинення вказаного правочину підтверджена позивачем шляхом надання специфікацій № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7 до цього договору, прибуткових ордерів, видаткових накладних, ТТН, платіжних доручень, використанням придбаних товарів у господарській діяльності підприємства, що підтверджено актом перевірки, а саме Відомістю по партіям товару на складах по постачальнику Приватного підприємства Інрекс .

Порушення вимог податкового законодавства відповідач по справі пов'язує з тим, що за висновками попередніх актів перевірок та податкової інформації зроблений висновок про нереальність здійснення господарських операцій.

Між Підприємством, як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Укртехмед , як постачальником укладений та виконаний договір поставки від 27 березня 2015 року, предметом поставки якого є вузли та агрегати в тому числі для БТОТ, на підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину, позивачем надані належним чином засвідчені копії специфікацій, прибуткових ордерів, видаткових накладних, ТТН, платіжних доручень, доведене використання придбаних товарів у господарській діяльності підприємства, що підтверджується Відомістю по партіям товару на складах по постачальнику Приватного підприємства Укртехмед .

Порушення податкового законодавства в цій частині відповідач по справі пов'язує з тим, що за висновками попередніх актів перевірок та податкової інформації зроблений висновок про нереальність здійснення господарських операцій.

Між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Фірма Союз ЛТД як постачальником укладений та виконаний договір поставки від 20 квітня 2015 року, предметом якого є вузли та агрегати в тому числі для БТОТ, реальність вчинення вказаного правочину підтверджена позивачем шляхом надання належним чином засвідченими копіями специфікацій, прибуткових ордерів, видаткових накладних, ТТН, платіжних доручень, використанням всіх придбаних товарів у господарській діяльності підприємства, що підтверджується Відомістю по партіям товару на складах по постачальнику Приватного підприємства ТД Фірма Союз ЛТД .

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач по справі пов'язує з тим, що за висновками попередніх актів перевірок та податкової інформації зроблений висновок про нереальність здійснення господарських операцій.

Між Підприємством як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Делюкс ЛТД як постачальником укладений та виконаний договір поставки від 29 травня 2015 року, предметом якого є поставка вузлів та агрегатів в тому числі для БТОТ, реальність вчинення даного правочину позивачем підтверджена специфікаціями до договору, прибутковими ордерами, видатковими накладними, ТТН, платіжними дорученнями, подальшим використанням товару у господарській діяльності підприємства, що підтверджується Відомістю по партіям товару на складах по постачальнику Приватному підприємству Делюкс ЛТД .

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач по справі пов'язує з тим, що за висновками попередніх актів перевірок та податкової інформації зроблений висновок про нереальність здійснення господарських операцій.

Між Підприємством як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Сістемінжинирінгменеджмент як постачальником укладений та виконаний договір поставки від 19 жовтня 2015 року, із затвердженими сторонами договору до нього Специфікаціями №№1-24, предметом якого є поставка вузлів та агрегатів в тому числі для БТОТ, реальності вчинення даного правочину підтверджена позивачем та встановлена судами попередніх інстанцій на підставі прибуткових ордерів, видаткових накладних, ТТН, платіжних доручень, подальшим використанням придбаного товару у господарській діяльності підприємства, що підтверджується Відомістю по партіям товару на складах по постачальнику Товариства з обмеженою відповідальністю Сістемінжинирінгменеджмент .

Між Підприємством як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Вегамакс як постачальником укладений та виконаний договір поставки від 25 вересня 2015 року, предметом поставки якого є кабельно-провідникова продукція, запасні частини та комплектуючі, металеві конструкції, гумотехнічні вироби, із Специфікаціями № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7 до цього договору, реальність вчинення вказаного правочину підтверджена позивачем шляхом надання належним чином засвідчених копій прибуткових ордерів, видаткових накладних, ТТН, платіжних доручень, доказами використання придбаної продукції у господарській діяльності підприємства, що підтверджується актом перевірки, а саме Відомістю по партіям товару на складах по постачальнику Приватного підприємства Вегамакс .

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач пов'язує з тим, що згідно податкової інформації від 23 жовтня 2015 року, встановлена участь контрагента позивача у схемах ухилення від оподаткування податком на додану вартість та встановлено оформлення ним нереальних господарських операцій.

Оцінюючи спір у цій частині судами попередніх інстанцій зазначено, що в ході проведення перевірки контролюючим органом не надано жодних доказів того, що посадові особи Приватного підприємства Вегамакс визнані у вчиненні злочину передбаченого кримінальним законодавством за ухилення від сплати податків.

Між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Балкантех як постачальником укладений та виконаний договір поставки від 24 листопада 2015 року, до якого сторонами договору складено та затверджено Специфікації №№1-36, предметом цього договору є кабельно-провідникова продукція, запасні частини та комплектуючі, металеві конструкції, гумотехнічні вироби, підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину, позивачем доведена видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, ТТН, використанням продукції у господарській діяльності підприємства, що підтверджується Відомістю по партіям товару на складах по постачальнику Товариству з обмеженою відповідальністю Балкантех .

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач пов'язує з наявною податковою інформацією від 15 січня 2016 року, якою встановлено участь Товариства з обмеженою відповідальністю Балкантех у схемах ухилення від оподаткування податком на додану вартість та встановлено оформлення ним нереальних господарських операцій. Даний факт за висновком податкового органу свідчить про негативну податкову історію зазначеного підприємства.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій встановили, що в ході проведення перевірки контролюючим органом не надано жодних доказів того, що посадові особи Товариства з обмеженою відповідальністю Балкантех визнані у вчиненні злочину передбаченого кримінальним законодавством за ухилення від сплати податків.

Між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Електрон-експерт як постачальником укладений та виконаний договір поставки від 22 липня 2015 року, предметом якого є вузли запасні частини та комплектуючі, реальність вчинення вказаного вище правочину, позивачем підтверджена шляхом надання специфікацій, прибуткових ордерів, видаткових накладних, рахунків-фактур, ТТН, платіжних доручень, використання товару у господарській діяльності підприємства, що підтверджується Відомістю по партіям товару на складах по постачальнику Товариства з обмеженою відповідальністю Електрон-експерт .

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач пов'язує з наявною податковою інформацією.

Між Підприємством як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Олеандр груп як постачальником укладений та виконаний договір поставки від 22 травня 2015 року, предметом поставки якого є трос буксирний 447А.91.830сб, гідропанель 447А.29.002сб, підігрівач 434.36.001сб-5, реальності вчинення даного правочину доведена позивачем шляхом надання специфікації, прибуткових ордерів, видаткових накладних, ТТН, платіжних доручень, використання придбаних товарів (продукції, основних фондів) у господарській діяльності підприємства підтверджується Відомістю по партіям товару на складах по постачальнику Товариства з обмеженою діяльністю Олеандр груп .

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач пов'язує з тим, що за висновками попередніх перевірок та податкової інформації зроблений висновок про нереальність здійснення господарських операцій.

Між Підприємством як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Промелектроніка як постачальником укладений та виконаний договір поставки від 02 лютого 2015 року, предметом якого є поставка вентиляторів ДВ-3, підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину, позивачем доведено шляхом надання прибуткових ордерів, видаткових накладних, рахунків-фактур, ТТН, платіжних доручень, використанням всіх придбаних товарів у господарській діяльності підприємства, що підтверджується Відомістю по партіям товару на складах по постачальнику Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка .

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач по справі пов'язує з тим, що за висновками попередніх перевірок та податкової інформації зроблений висновок про нереальність здійснення господарських операцій.

Між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Оптимкмспецдеталь як постачальником укладений та виконаний договір поставки від 28 жовтня 2015 року, предметом якого є запчастини для спецтехніки, реальність виконання якого підтверджена позивачем шляхом надання специфікацій, прибуткових ордерів, видаткових накладних, ТТН, платіжних доручень, доказами використання придбаних товарів у господарській діяльності підприємства - Відомістю по партіям товару на складах по постачальнику Товариство з обмеженою відповідальністю Оптимкмспецдеталь .

Підставою для висновку контролюючого органу про нереальність вчинення вказаного вище правочину слугував проведений ним аналіз Єдиного реєстру податкових накладних, на підставі якого контролюючий орган зазначив, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Оптимкмспецдеталь не виписувалися податкові накладні з номенклатурою - Виріб 1Г42 .

Між Підприємством як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю Авіс центр як підрядником укладений та виконаний договір підряду від 23 червня 2015 року, з додатковими угодами №1 від 22 червня 2015 року та №2 від 14 липня 2015 року, предметом якого є виконання робіт з ремонту покрівлі ремонтного цеху ГП 55 ДП Харківський бронетанковий Завод , на об'єкті замовника за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 222.

Реальність виконання підрядних робіт, за визначенням судів попередніх інстанцій вчинення вказаних вище правочинів позивачем підтверджена актами прийому виконаних будівельних робіт за формою КБ2в, кошторисом, податковими накладними та фактом проведення розрахунків у повному обсязі, у безготівковій формі.

Підставою для висновку контролюючого органу про нереальність вчинення вказаних правочинів слугувало його припущення, а саме посилання на недостатню чисельність працівників Товариства з обмеженою відповідальністю Авіс Центр для виконання необхідних будівельних робіт.

Податковий орган під час апеляційного перегляду та у касаційній скарзі посилається на те, що згідно наданого журналу реєстрації автотранспорту Підприємства встановити дату та час в'їзду та в'їзду автомобілів перевізників палива та постачальників ТМЦ неможливо, у зв'язку з тим, що облік реєстрації в'їзду/виїзду автотранспорту до 04 листопада 2015 року на підприємстві не здійснювався.

Крім того доводами податкових правопорушень за позицією податкового органу є те, що в ході перевірки платником податку не надані первинні документи на підтвердження вантажно-розвантажувальних робіт, технічні паспорти та сертифікати/якості на придбаний товар, акти прийому-передачі ТМЦ, вантажно-митних декларацій, акти обліку отриманих ТМЦ та документів щодо їх подальшого використання у виробництві.

Саме висновуючись на цих доводах податковий орган доводить, що первинні документи складені Підприємством на підтвердження господарських операцій не можуть бути підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток, оскільки складені на порушення приписів частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України або взагалі не надані позивачем до перевірки та до матеріалів справи. За висновком відповідача первинні документи долучені Позивачем до матеріалів справи в повному обсязі підтверджують висновки викладені в акті перевірки від 18 травня 2016 року № 229/20-40-14-02-07/08099848, оскільки надані до матеріалів справи копії документів містять дефектність в частині відсутності обов'язкових реквізитів.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, абзацу першого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що платник податків має право формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

Судом першої та апеляційної інстанції також здійснений буквальний та системний аналіз положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 201.2 цього кодексу та приписи прийнятого на його виконання Порядку заповнення податкової накладної, висновуючись на якому та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що як в акті перевірки, так і в доводах відповідача впродовж судового розгляду, вказуючи на нереальність вчинення викладених судовими рішеннями правочинів, відповідач по справі не наводить жодних конкретних обставин або доказів на підтвердження вказаних суджень, оскільки згідно долучених до матеріалів справи належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, можливо достовірно встановити реальність господарських операцій та пов'язаність понесених позивачем витрат з власною господарською діяльністю, що в свою чергу свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача продукції виробничо-технічного призначення та проведенням ремонту, при здійсненні яких придбані позивачем від його контрагента ТМЦ використані (списані) при виробництві робіт (ремонтних, технічного обслуговування) на експлуатаційні витрати у власній господарській діяльності в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем товару (продукції), робіт, послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено операції доставки продукції позивачу, включаючи дослідження усіх провізних документів, її оприбуткування та подальше використання, внутрішнє переміщення товарів, матеріалів, актів переміщення та списання, використаних запасів, наявності у позивача об'єкта ремонту, технічні рішення щодо необхідності та можливості використання придбаних ТМЦ, та їх оплата.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснюючи касаційний перегляд Суд вважає прийнятними оцінку та висновки здійсненні судами попередніх інстанцій щодо посилання відповідача в акті перевірки та під час судових розглядів на наявність інформації від інших податкових органів про порушення вимог чинного податкового законодавства контрагентами Підприємства, виходячи з положень належності та допустимості доказів закріплених вимогами статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на час вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, до 15 грудня 2017 року.

Неприйнятним є також посилання податкового органу на нікчемність правочину, з огляду на те, що визнання правочинів нікчемними у акті перевірки знаходиться за межами компетенції податкового органу та ненаданням належних доказів нікчемності, а саме, як правильно встановили суди попередніх інстанцій відповідачем не надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Оцінюючи спірні правовідносини судом апеляційної інстанції серед іншого правильно застосовано один із основних принципів бухгалтерського обліку закріплений статтею 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні превалювання сутності над формою, оскільки операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємство та його контрагенти виконали умови укладених договорів, належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України. Зобов'язання позивача з оплати придбаних робіт (послуг), товарів за договорами було виконано шляхом перерахування на користь контрагентів безготівкових грошових коштів, що підтверджено платіжними дорученнями. Результати отриманих робіт (послуг), товарів в подальшому використовувались підприємством позивача в своїй господарській діяльності.

Оцінюючи посилання контролюючого органу, як на одну з підстав для визнання нереальними господарських операцій, в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутні зареєстровані податкові накладні виписані на адресу контрагентів підприємства позивача з номенклатурою товару, яка б відповідала номенклатурі товару, що реалізований на адресу позивача суд апеляційної інстанції зазначив, що обов'язкова реєстрація податкових накладних в Україні запроваджена лише з лютого 2015 року. При цьому, контролюючим органом не враховано можливості отримання (купівлі) ТМЦ раніше лютого 2015 року.

Відтак, в основу цього висновку податковим органом покладено неповне дослідження (встановлення) податковим органом всіх складових податкового правопорушення.

Неприйнятним є доводи контролюючого органу про нереальність вчинення правочину підприємством позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Авіс Центр , у зв'язку з недостатньою кількістю працівників у цього контрагента для виконання умов договорів підряду, з огляду не тільки на можливість залучати інших працівників (підприємства) на умовах субпідряду, як про це зазначив суд апеляційної інстанції, але насамперед з огляду на те, що припущення , як вид доказів є недопустимим за правилами адміністративного судочинства. .

Щодо заниження доходів в порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, яке полягає у тому, що підприємством занижено суму доходів, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток всього на суму 281 645 грн., в тому числі за 2013 рік - на суму 34 048 грн., за 2014 рік - на суму 247 597,00 грн., за рахунок не включення до складу доходу безнадійної кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з ПВКП Політехком у сумі 34048,00 грн. та Фізичної особи - підприємця у сумі 247597,00 грн.

Оцінюючи спір у цій частині судом апеляційної інстанції встановлено, що кредиторська заборгованість по ПВКП Політехком , у сумі 34048,00 грн., виникла до 01 січня 2013 року, та обліковується на балансі Підприємства по бухгалтерському рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 01 січня 2013 року та на 31 грудня 2015 року, виникла по договору підряду на виконання будівельних робіт від 07 вересня 2006 року в період 2009-2010 років, що підтверджено обігово-сальдовими відомостями по рахунку 631. Розрахунки по вказаному договору на суму 34048,00 грн. не проводилися.

Відповідач доводить, що інформації та документального підтвердження про проведення претензійної роботи щодо погашення заборгованості між зазначеними суб'єктами господарської діяльності, позивачем до перевірки не надано.

Кредиторська заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем у сумі 247597,00 грн. виникла до 01 січня 2013 року, обліковується на балансі Підприємства, що підтверджено обіговою - сальдовими відомостями по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 01 січня 2013 року та на 31 грудня 2015 року, вказана заборгованість виникла у зв'язку з не проведенням розрахунків Підприємством за отримані запчастини від Підприємця в період 2011 року, що підтверджено обігово-сальдовими відомостями по рахунку 631.

Оцінюючи спір у цій частині суд апеляційної інстанції висновувався на аналізі положень підпункту а підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, положень статті 256, статті 264 Цивільного кодексу України, який зумовив висновок про те, що діями по визнанню боргу можуть бути дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

Посилаючись на положення статті 6 ГПК України, за якою підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. Претензія є засобом досудового врегулювання спорів і порушених прав та обов'язків. В разі не виконання вмотивованих вимог претензії сторона чиї права порушені вправі звернутися до суду. В такому випадку строк позовної давності відраховується з моменту коли всі допустимі досудові способи відновити порушене право вичерпали себе і не дали результатів та враховуючи, що Підприємство погодилося з боргами по взаємовідносинам з постачальниками ПВКП Політехком у сумі 34048,00 грн. та Фізичною особою - підприємцем у сумі 247597,00 грн., при цьому, 10 грудня 2014 року на адресу позивача надіслано претензію від Підприємця на суму 247597,00 грн., що свідчить про те, що в даному випадку строк позовної давності не сплив, що вказує на відсутність безнадійної кредиторської заборгованості і призводить до не включення до складу інших доходів сум безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 281645,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції податковим органом касаційною скаргою не спростовані, доводи є тотожними, відтак, віднесення зазначених сум податковим органом до складу інших надходжень, як безнадійної є передчасним.

Щодо дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Податковий орган в касаційній скарзі наголошує, що ним встановлено, що підприємством на порушення вимог підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок на доходи фізичних осіб за березень-грудень 2013 року у квітні, травні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді грудні 2013 року, під час виплати оподатковуваного доходу перераховано до бюджету несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим до Підприємства застосовано штрафні санкції у розмірах передбачених пункту 127.1 статті 127 цього кодексу в сумі 205229,01 грн. та нарахована пеня у розмірі 2974,14 грн. на підставі підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 цього кодексу.

Оцінюючи спір у цій частині суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що посилаючись на прийняття спірного податкового повідомлення - рішення на підставі акта перевірки (№ 229/20-40-14-02-07/08099848 від 18 травня 2016 року), цим актом, зокрема його висновками не вказано про порушення Підприємством вимог податкового законодавства в частині сплати податку на доходи фізичних осіб, а лише зафіксовані порушення вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Оцінка акта перевірки, як належного доказу здійснена судами попередніх інстанцій відповідно до пунктів 1.5-1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14 березня 2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 року за № 607/23139 (далі - Порядок № 395),

Аналізуючи приписи наведеного Порядку, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в порушення вимог цього Порядку, текст акта перевірки містить посилання контролюючого органу на порушення підприємством позивача вимог підпунктів 168.1.2, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, але в ньому не вказано посилання на жодні первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність виявлених порушень, а у висновках акта перевірки такого порушення взагалі не відображено.

Відтак, має місце недоведеність складу податкових правопорушень покладених в основу застосування штрафу та нарахування пені, склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат, так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід відповідача про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентами, з огляду на те, що зафіксовані актами податкових інспекцій факти неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливають на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків та податку на доходи фізичних осіб і як наслідок унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі №820/3381/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер