Постанова

від 24.01.2019 по справі 819/346/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №819/346/16

адміністративне провадження №К/9901/26380/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у складі судді Подлісної І.М.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у складі колегії суддів Матковської З.М., Бруновської Н.В., Каралюса В.М.,

у справі № 819/346/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЛАН

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ЛАН (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправною бездіяльність податкового органу по не відображенню в інтегрованій картці платника податків авансової сплати податку на додану вартість, сплаченої платіжним дорученням №119 від 08 серпня 2014 року в розмірі 1 380 000 (один мільйон триста вісімдесят тисяч) грн., сплаченої платіжним дорученням № 120 від 08 серпня 2014 року в розмірі 3 900 000 (три мільйони дев'ятсот тисяч) грн., сплаченої платіжним дорученнями №121 від 12 серпня 2014 року в розмірі 330 000 (триста тридцять тисяч) грн.; зобов'язати податковий орган відобразити в інтегрованій картці платника Товариства авансову сплату податку на додану вартість, сплачену платіжним дорученням №119 від 08 серпня 2014 року в розмірі 1 380 000 (один мільйон триста вісімдесят тисяч) грн., сплачену платіжним дорученням № 120 від 08 серпня 2014 року в розмірі 3 900 000 (три мільйони дев'ятсот тисяч) грн., сплачену платіжним дорученнями № 121 від 12 серпня 2014 року в розмірі 330 000 (триста тридцять тисяч) грн.; зобов'язати відповідача збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму переплати станом на 01.07.2015 року в розмірі 1 061 199 грн 17 коп. (один мільйон шістдесят одна тисяча сто дев'яносто дев'ять) грн. 17 копійок та зобов'язати податковий орган подати в десятиденний строк після набрання постановою суду законної сили звіт про виконання судового рішення.

18 квітня 2016 року постановою Тернопільського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю.

11 січня 2017 року Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області (заявник, податковий орган, відповідач у справі) звернулася до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, мотивуючи заяву тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ЛАН (Товариство, платник податків, відповідач у справі) включено до Реєстру великих платників податків та з 01 січня 2017 року взято на облік до Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код 40980088), тобто Товариство зобов'язане сплачувати податки, подавати податкову звітність, виконувати інші обов'язки, передбачені Податковим кодексом України, за новим місцем обліку. Зважаючи на дані обставини, Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області вважає, що стягував (позивач у справі) є вибулою стороною виконавчого провадження, тому вважає своїм правом звернутись із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

16 лютого 2017 року ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, відмовлено в задоволенні заяви податкового органу у зв'язку відсутністю підстав для заміни сторони виконавчого провадження.

18 травня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального на процесуального права просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та винести нове судове рішення про заміну у виконавчому провадженні ВП №53186577 боржника Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (Львівське управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби).

Суд зазначає, що зміст поданої касаційної скарги на ухвали судів попередніх інстанцій повторює касаційну скаргу подану на судові рішення у цій справі, якими вирішено спір по суті, при цьому жодних доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при постановлені судами першої та апеляційної інстанцій ухвал, якими вирішено суто процесуальне питання заміни сторони виконавчого провадження та самого факту існування цього провадження, доказів які би свідчили про те, що податковий орган певною мірою спромагався виконати судові рішення, які набрали законної сили касаційною скаргою не наведено.

03 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Усенко Е.А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення недоліків на виконання ухвали цього суду від 19 травня 2017 року та витребувано справу № 819/346/16 з Тернопільського окружного адміністративного суду.

20 лютого 2018 року справа №819/346/16 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/26380/18 передані до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного суду України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Вирішуючи заявлене процесуальне питання заміни сторони виконавчого провадження суди попередніх інстанцій здійснили аналіз положень підпункту 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та приписів пункту 10.13 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 року за №503/25280, яким передбачено, що у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду. У такому випадку контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням одночасно із зняттям з обліку юридичної особи - платника податків за основним місцем обліку здійснює взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього порядку. До закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

Судами попередніх інстанцій встановлено те, що спірні правовідносини крім наведених норм чітко врегульовані пунктом 10.14 Порядку, за приписами якого, після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням платник податків продовжує перебувати на обліку в такому органі з ознакою обліку за неосновним місцем обліку, а контролюючий орган стосовно платника податків продовжує адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур такого адміністрування до закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов'язань та інших справ адміністративного судочинства, крім випадків заміни такого контролюючого органу (як сторони або третьої особи в адміністративній справі) іншим контролюючим органом.

Висновуючись на аналізі наведених положень, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що за наявних у справі обставин, у них відсутні правові підстави для можливості зfміни сторони виконавчого провадження, наведені відповідачем обставини, не є тими, що дають підстави вважати відповідача вибулою стороною.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що доводи податкового органу зводяться до переоцінки доказів та незгоди з їх оцінкою під час вирішення справи по суті, доказів наявності підстав для заміни сторони виконавчого провадження, встановлених статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року та була чиною на час вирішення процесуального питання судами попередніх інстанцій відповідачем не надано.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишаються без задоволення, а ухвали судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі № 819/346/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер