Ухвала

від 23.01.2019 по справі 214/4922/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 214/4922/17

провадження № 61-803ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

від 17 вересня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 доКриворізького центрального об'єднання управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки надіслана заявником до суду касаційної інстанції після закінчення строку на касаційне оскарження.

Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки подана заявником після закінчення строку на касаційне оскарження, і особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку.

Чинним ЦПК України не передбачено можливості Верховному Суду поновлювати строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише за наявності відповідної про це заяви сторони.

Отже, заявнику необхідно звернутися із заявою про поновлення строку з наданням доказів поважності пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, заявник на порушення вимог пункту 4 частини другої статті 392, статті 409 ЦПК України просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року та не ставить питання про перегляд рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року, яке залишено без змін вищевказаною постановою.

Відповідно до статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині;

6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Таким чином, заявнику необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги, зазначивши, які саме судові рішення підлягають касаційному перегляду, а також зазначити наслідки перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних рішень у відповідності до вимог статті 409 ЦПК України.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником на порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

Крім того, заявником на порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України не додано документ, що підтверджує сплату судового збору. Разом з тим, заявником подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, з посиланням на те, що він є споживачем у даній справі, тому звільнений від сплати судового збору.

Проте, дія статті 22 Закону України Про захист прав споживачів не розповсюджується на спірні правовідносини.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначається відповідно до Закону України Про Державний бюджет України .

На 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1 600,00 грн.

Згідно зі статтею 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

З огляду на категорію спору, за позовними вимогами майнового характеру (про відшкодування шкоди), заявник за подання касаційної скарги має сплатити 2 766,96 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у

Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: 31219207026007, ККДБ: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055) , символ звітності банку: 207.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Частиною першою статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року ( справа

№10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

З огляду на зазначене, касаційна скарга повинна бути викладена державною (українською) мовою.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення вказаного недоліку.

Керуючись статтями 390, 393 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня

2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 22 лютого 2019 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Коротун