Рішення

від 25.01.2019 по справі 567/1565/18

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/1565/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.19 м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Самолюк А.В.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Українська сільська рада Острозького району Рівненської області, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання права власності на земельні ділянки

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Острозького районного суду з позовом до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Українська сільська рада Острозького району Рівненської області, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, в якому просить визнати за нею як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4, право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 2,39 га, яка складається з трьох ділянок: ділянка №1 площею 2,07 га, кадастровий номер 5624288000:10:003:0009, ділянки №2 площею 0,25 га, кадастровий номер 5624288000:09:001:0368, ділянки №3 площею 0,07 га, кадастровий номер 5624288000:09:002:0346, що розташована на території Української сільської ради Острозького району Рівненської області та призначена для ведення особистого селянського господарства.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 14.12.2017 року померла її мати ОСОБА_4, яка на день смерті проживала та була зареєстрована одна в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказує, що за життя, а саме 04.12.2009 року ОСОБА_4 склала заповіт, за яким належну їй, згідно державного акту на право власності на землю серії ЯБ №083349 від 23.11.2004 року, земельну ділянку заповіла для позивача.

Зазначає, що 14.11.2011 року та 28.11.2012 року ОСОБА_4 було складено ще два заповіти, спадкоємцями за якими є ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, однак, вказані заповіти не суперечать заповіту, складеному ОСОБА_4 04.12.2009 року, а тому даний заповіт є чинним.

Вказує, що після смерті ОСОБА_4 нею, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до приватного нотаріуса ОСОБА_3 районного нотаріального округу ОСОБА_8 було подано заяви про прийняття спадщини, за наслідками яких 22.05.2018 року було заведено спадкову спаву №121/2018.

Зазначає, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ №083349, виданий 23.11.2004 року ОСОБА_3 районною державною адміністрацією та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №353, яким посвідчувалося право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 2,39 га, яка складається з трьох ділянок, а саме ділянки №1, площею 2,07 га, кадастровий номер 5624288000:10:003:0009, ділянки №2, площею 0,25 га, кадастровий номер 5624288000:09:001:0368, ділянки №3, площею 0,07 га, кадастровий номер 5624288000:002:0346, та розташована на території Української сільської ради Острозького району Рівненської області і призначена для ведення особистого селянського господарства, був втрачений, про що було розміщено відповідне оголошення в газеті «Життя та слово» від 13.10.2018 року.

Посилаючись на те, що приватним нотаріусом ОСОБА_3 районного нотаріального округу ОСОБА_8 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, право власності ОСОБА_4 на яку посвідчено вказаним державним актом на право власності на земельну ділянку, у зв'язку з відстуністю правовстановлюючого документа, просить визнати за нею як спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 право приватної власності на земельну ділянку, право власності ОСОБА_4 на яку посвідчувалось державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №083349, виданим 23.11.2004 року ОСОБА_3 районною державною адміністрацією та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №353, що був втрачений.

Суд, розглянувши справу відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України за правилами загального позовного провадження, встановив наступне.

Ухвалою суду від 15.11.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, зобов'язано відповідача ОСОБА_3 районну державну адміністрацію Рівненської області подати відзив на позовну заяву та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Українську сільську раду Острозького району Рівненської області та Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області подати пояснення на позовну заяву.

14 грудня 2018 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому Острозька района державна адміністрація позовні вимоги ОСОБА_1 визнає повністю та проти їх задоволення не заперечує.

Окрім того, у відзиві на позовну заяву вказано, що ОСОБА_3 районною державною адміністрацією повністю визнаються обставини, що викладені в позовній заяві ОСОБА_1

Зокрема, відповідач визнає те, що згідно заповіту, який було складено 04.12.2009 року, ОСОБА_4 заповіла належну їй, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯВ №083349 від 23.11.2004 року, земельну ділянку для позивача ОСОБА_1, яка належним чином оформила свої спадкові права.

Окрім того, відповідач погоджується з висновком позивача щодо неможливості в позасудовому порядку вирішити вказаний спір, оскільки за життя ОСОБА_4 було втрачено вказаний державний акт, який посвідчував її право власності на земельну ділянку, а відновити його на даний момент немає можливості.

Зазначаючи, що приватним нотаріусом ОСОБА_3 районного нотаріального округу ОСОБА_8 винесено постанову, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку, ОСОБА_3 районна державна адміністрація не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1

11 січня 2019 року на адресу суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Української сільської ради Острозького району, в яких Українська сільська рада позовні вимоги ОСОБА_1 визнає повністю та проти їх задоволення не заперечує.

Окрім того, в поясненнях вказано, що сільською радою повністю визнаються обставини, що викладені в позовній заяві ОСОБА_1, а також повністю погоджуються з обставинами, викладеними позивачем. Зокрема, з тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4, складеним 04.12.2009 року та посвідченим Українською сільською радою Острозького району, на земельну ділянку, що належнала ОСОБА_4 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №083349 від 23.11.2004 року та належним чином оформила свої спадкові права, звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Окрім того, Українська сільська рада погоджується з висновком позивача щодо неможливості в позасудовому порядку вирішити вказаний спір, оскільки за життя ОСОБА_4 було втрачено державний акт, який посвідчував її право власності на земельну ділянку, а відновити його на даний момент немає можливості.

Зазначаючи, що приватним нотаріусом ОСОБА_3 районного нотаріального округу ОСОБА_8 винесено постанову, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку, просить позов ОСОБА_1 задоволити повністю.

Крім того, у поясненнях третьої особи зазначено, що Українською сільською радою Острозького району не вживалися жодні дії щодо визнання спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 відумерлою.

14 січня 2019 року на адресу суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області. В яких Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області вказує, що земельні ділянки №1, площею 2,07 га, кадастровий номер 5624288000:10:003:0009, ділянки №2, площею 0,25 га, кадастровий номер 5624288000:09:001:0368, ділянки №3, площею 0,07 га, кадастровий номер 5624288000:002:0346 відносяться до земель приватної власності, а тому предмет позову ОСОБА_1 жодним чином не стосується повноважень Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та не впливає на його права чи інтереси.

Ухвалою суду від 19.12.2018 року, за клопотанням позивача, від приватного нотаріуса ОСОБА_3 районного нотаріального округу ОСОБА_8 витребувано копію спадкової справи №121/2018, заведеної після смерті ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила визнати за нею, як спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 від 04.12.2009 року право приватної власності на земельну ділянку, право власності ОСОБА_4 на яку посвідчувалося державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №083349 від 23.11.2004 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просить суд позов задоволити.

На обгрунтування позовних вимог зазначив, що 14.12.2017 року померла мати позивача ОСОБА_4, яка на день смерті була зареєстрована та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вказав, що для ОСОБА_4 належала земельна ділянка, загальною площею 2,39 га, яка складається з трьох ділянок, а саме ділянки №1, площею 2,07 га, кадастровий номер 5624288000:10:003:0009, ділянки №2, площею 0,25 га, кадастровий номер 5624288000:09:001:0368, ділянки №3, площею 0,07 га, кадастровий номер 5624288000:002:0346, що розташована на території Української сільської ради Острозького району Рівненської області та призначена для ведення особистого селянського господарства, право власності ОСОБА_4 на яку посвідчувалось державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №083349, виданим 23.11.2004 року ОСОБА_3 районною державною адміністрацією та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №353.

Однак, за життя ОСОБА_4 оригінал вказаного державного акта був втрачений, про що у газеті «Життя і слово» №81-82 (67-68) від 13.10.2018 року було зроблено відповідне оголошення.

Зазначає, що 04.12.2009 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений Українською сільською радою Острозького району та зареєстрований в реєстрі за №20, у якому залишила особисте розпорядження на випадок своєї смерті, за яким належну їй, згідно вказаного державного акта про право власності на землю серії ЯБ №083349 від 23.11.2004 року, земельну ділянку заповіла для позивача ОСОБА_1

Окрім того, зазначає, що 14.11.2011 року ОСОБА_4 було складено ще один заповіт, посвідчений Українською сільською радою Острозького району та зареєстрований в реєстрі за №17, за яким, належну їй, відповідно до державного акта про право власності на землю серії ЯБ №083350 від 23.11.2004 року, земельну ділянку заповіла для дочки ОСОБА_5

Водночас, згідно заповіту ОСОБА_4, складеного 28.11.2012 року та посвідченого Українською сільською радою, який зареєстрований в реєстрі за №55, житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в с.Українка, вул.Шкільна, 36 Острозького району, що належав їй відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ №048945, земельну ділянку за вказаною адресою, майновий пай КСП «Здобуток» та грошові заощадження, що зберігалися на рахунках в АТ «Ощадбанк» , заповіла для дочки ОСОБА_6 та онука ОСОБА_7 в рівних частинах.

Вказуючи, що оскільки наступні заповіти, які були складені ОСОБА_4, не суперечать заповіту від 04.12.2009 року, то даний заповіт є чинним та позивач належним чином оформила свої спадкові права, звернувшись до приватного нотаріуса ОСОБА_3 районного нотаріального округу ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини. Однак, нотаріусом ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу, а тому просить позов ОСОБА_1 задоволити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_3 районної державної адміністрації Рівненської області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представники третіх осіб, які не заявлють самостійних вимог щодо предмета спору - Української сільської ради Острозького району Рівненської області та Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області в судове засідання не з'явилися, в поданих до суду заявах, розгляд справи просили проводити без їх участі, з урахуванням поданих пояснень на позовну заяву.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За правилами ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд з врахуванням того, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку про задоволення позову та ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження, в порядку ст.ст.200, 206 ЦПК України, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 14.12.2017 року померла ОСОБА_4 (актовий запис №25 від 16.12.2017 року), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БВ №326502, виданим 15.05.2018 року виконавчим комітетом Української сільської ради Острозького району Рівненської області.

Статею 1216 ЦК України, визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст.1217 та ч.1 ст.1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Статею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

В судовому засіданні встановлено, що 04.12.2009 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений Українською сільською радою Острозького району та зареєстрований в реєстрі за №20, у якому залишила особисте розпорядження на випадок своєї смерті, за яким належну ій, згідно державного акта про право вланості на землю серії ЯБ №083349 від 23.11.2004 року, земельну ділянку заповіла для ОСОБА_1

Водночас, 14.11.2011 року ОСОБА_4 було складено ще один заповіт, посвідчений Українською сільською радою Острозького району та зареєстрований в реєстрі за №17, за яким, належну їй, відповідно до державного акта про право власності на землю серії ЯБ №083350 від 23.11.2004 року, земельну ділянку заповіла для ОСОБА_5

Окрім того, 28.11.2012 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений Українською сільською радою та зареєстрований в реєстрі за №55, за яким житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: Рівненська область, Острозький район с.Українка, вул.Шкільна, 36, що належав їй відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ №048945 та земельну ділянку за тією ж адресою, майновий пай в КСП «Здобуток» , що належав їй на підставі свідоцтв про право власності на майновий пай РВ №0182728, РВ №0182729, виданих Українською сільською радою 20.07.2001 року, грошові заощадження по рахунках №91551260, 9155165, 9155171, які відкриті в установі «Ощадбанк» №10017/0122, заповіла для дочки ОСОБА_6 та онука ОСОБА_7 в рівних частинах (по 1/2 частці кожному).

Частиною 2 статті 1254 ЦК України визначено, що заповідач має право право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Оскільки наступні заповіти складені ОСОБА_4, не суперечать її заповіту від 04.12.2009 року, посвідченому Українською сільською радою Острозького району та зареєстрованому в реєстрі за №20, то даний заповіт є чинним, а ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_4 за вказаним заповітом.

Відповідно до свідоцтва про народження серії ІІІ-УР №006314, виданого 20.11.1960 року сільською радою с.Українка Острозького району Рівненської області, ОСОБА_9 (після реєстрації шлюбу - «Козак» (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00021334723 від 01.11.2018 року, свідоцтво про укладення шлюбу серії І-ГЮ №363659 від 01.07.1982 року) народилася 04.02.1959 року та її батьками зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_4

З довідки Української сільської ради Острозького району №891 від 09.11.2018 року вбачається, що на день смерті ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 одна.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів спадкової справи №121/2018, вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було подано до приватного нотаріуса ОСОБА_3 районного нотаріального округу ОСОБА_8 заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

Окрім того, відповідно до довідки приватного нотаріуса ОСОБА_3 районного нотаріального округу ОСОБА_8 №1312/02-14 від 01.11.2018 року, спадкоємцем ОСОБА_4 за заповітом, посвідченим Українською сільською радою Острозького району 04.12.2009 року та зареєстрованим в реєстрі за №20 є позивач ОСОБА_1, за заповітом посвідченим 14.11.2011 року та зареєстрованим в реєстрі за №17 є ОСОБА_5, а спадкоємцями за заповітом, посвідченим 28.11.2012 року та зареєстрованим в реєстрі за №55 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Зазначенні вище обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_4 за заповітом, посвідченим Українською сільскою радою Острозького району 04.12.2009 року та належним чином оформила свої спадкові права.

Одночасно в судовому засіданні встановлено, що для ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка, загальною площею 2,39 га, яка складається з трьох ділянок, а саме ділянки №1, площею 2,07 га, кадастровий номер 5624288000:10:003:0009, ділянки №2, площею 0,25 га, кадастровий номер 5624288000:09:001:0368, ділянки №3, площею 0,07 га, кадастровий номер 5624288000:002:0346, що розташована на території Української сільської ради Острозького району Рівненської області та призначена для ведення особистого селянського господарства, право власності ОСОБА_4 на яку посвідчувалось державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №083349, виданим 23.11.2004 року ОСОБА_3 районною державною адміністрацією та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №353 .

Однак, відповідно до оголошення, опублікованого в газеті «Життя і слово» №81-82 (67-68) від 13.10.2018 року, вказаний державний акт на землю серії ЯБ №083349 від 23.11.2004 року виданий на ім'я ОСОБА_4, вважається недійсним, у зв'язку із втратою оригіналу.

Водночас, з матеріалів спадкової справи №121/2018 та постанови приватного нотаріуса ОСОБА_3 районного нотаріального округу ОСОБА_8 №1313/02-14 від 01.11.2018 року вбачається, що для ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 2,39 га, що розташована на території Української сільської ради Острозького району Рівненської області, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на неї.

Відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Оскільки ОСОБА_4 14.12.2017 року померла та з моменту смерті припинилася її цивільна правоздатність, а тому відновити втрачений державний акт на право приватної власності на землю серії ЯБ №083349, виданий 23.11.2004 року ОСОБА_3 районною державною адміністрацією немає можливості.

Частиною 1 ст.392 ЦК України визначено право власника майна щодо можливості пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.»г» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1, 2 ст.131 Земельного Кодексу України, громадяни, юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст.1225 ЦК України, визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Оскільки в судовому засіданні встановленно, що ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка, площею 2,39, яка яка складається з трьох ділянок, а саме ділянки №1, площею 2,07 га, кадастровий номер 5624288000:10:003:0009, ділянки №2, площею 0,25 га, кадастровий номер 5624288000:09:001:0368, ділянки №3, площею 0,07 га, кадастровий номер 5624288000:002:0346, що розташована на території Української сільської ради Острозького району Рівненської області та призначена для ведення особистого селянського господарства , право власності ОСОБА_4 на яку посвідчувалось державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №083349, виданим 23.11.2004 року ОСОБА_3 районною державною адміністрацією та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №353 , що був втрачений, а позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем вказаної земельної ділянки за заповітом ОСОБА_4, посвідченим Українською сільською радою Острозького району 04.12.2009 року та зареєстрованим в реєстрі за №20 і вважається такою, що прийнявла спадщину, однак через відсутність правовстановлючого документа на земельну ділянку, не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом та повною мірою реалізувати свої спадкові права, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову.

На підставі п.4 ст.25, п.11 ч.1 ст.346, ст.ст.392, 1216-1218, 1220, 1223, 1225, 1233, 1268, 1269, 1297 ЦК України, ст.81, 131, 152 ЗК України, керуючись ст.10, 81, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Українська сільська рада Острозького району Рівненської області, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання права власності на земельні ділянки задоволити.

Визнати за ОСОБА_1, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4, право приватної власності на земельну ділянку, загальною площею 2,39 га (яка складається з трьох ділянок, а саме ділянки №1, площею 2,07 га, кадастровий номер 5624288000:10:003:0009, ділянки №2, площею 0,25 га, кадастровий номер 5624288000:09:001:0368, ділянки №3, площею 0,07 га, кадастровий номер 5624288000:002:0346), яка розташована на території Української сільської ради Острозького району Рівненської області та призначена для ведення особистого селянського господарства, право власності ОСОБА_4 на яку посвідчувалось Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №083349, виданим 23.11.2004 року ОСОБА_3 районною державною адміністрацією та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №353, що був втрачений.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.01.2019 року.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_11