Ухвала

від 22.01.2019 по справі 701/44/19

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/44/19

Провадження №1-кс/701/21/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2019 року Маньківський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого слідчого судді - ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

розглянувши скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ТОВ "Вестен - ІСС" на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 , звернувся до Маньківського районного суду Черкаської області зі скаргою на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна.

На підставу своїх вимог спирається на те, що в провадженніМаньківською відділенняполіції УманськоюВП ГУНПв Черкаській області не перебуває кримінальне провадження № 42018251100000127, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченою ч. 2 ст. 272 КК України, нагляд за досудовим розслідуванням якою у формі процесуальною керівництва здійснюється Уманською місцевою прокуратурою.

В ході розслідування даного провадження на підставі ухвали слідчою судді 27.11.2018 року, було проведено обшук па АГЗП за адресою: м. Умань, вул. М.Залізняка, 2В, Черкаська область, в ході якою, вилучено скраплений газ, який реалізовується на даному автогазозаправному пункті, об`ємом 7,4 м. куб., резервуар з пальним та газороздавальну колонку та документ пов`язані з господарською діяльністю щодо продажу пропап-бутаного газу, готівкові кошти.

Дане майноопломбовано,чим унеможливленойого реалізаціюта здійсненоперешкоджання підприємницькійдіяльності ТОВ"ВЕСТЕН-ІСС" код ЄДРПОУ 36584880, що підтверджується листом за підписом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_5 від 29.11.2018 року, про необхідність здійснення збереження вилученого майна та унеможливлення реалізації скрапленого газу.

Обшук та вилучення майна було проведено на підставі ухвали Маньківського районною суду Черкаської області від 23 листопада 2018 року у справі № 701/1207/2018 року.

З моменту вилучення зазначеного майна та документів й до теперішньою часу, питання щодо його арешту не вирішувалося, клопотання про накладення арешту органом досудового розслідування не подавалася, відповідна ухвала слідчим суддею не постановлялася.

Комплекс АГЗП за адресою: м. Умань, вул. М.Залізняка, 2В, перебуває у користуванні TOB «BECTEH-ICC» (Код ЄДРПОУ 36584880), на підставі договору оренди №28 від 01 листопада 2018 року, укладеного між ПрАТ «Уманська сільгосптехніка» та ТОВ«ВЕСТЕН-ІСС».

Станом на теперішній час відсутні відомості щодо наявності кримінальних проваджень відносно ТОВ«ВЕСТЕН-ІСС» (Код ЄДРПОУ 36584880) або ПрАТ «Уманська сільгосптехніка», що і змусило скаржника звернутися з даною скаргою до суду.

Представник скаржника в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог викладених у скарзі.

Слідчий суддя, перевіривши доводи скаржника, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали скарги, вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного вмотивування.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні володільцем тимчасово вилученого майна можуть бути оскаржена бездіяльність слідчого та прокурора в разі неповернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути подані особою протягом 10 днів з моменту вчинення бездіяльності.

Слідчий суддя вважає, що скаржник не пропустив строків для оскарження бездіяльності слідчого, оскільки скаржник вказану скаргу у передбачений законом 10-денний строк передав для відправлення до канцелярії суду.

Згідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу, яка може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

В судовому засіданні було встановлено, що 23.11.2018 року слідчим суддею Маньківського районного суду Черкаської області було винесено ухвалу про надання дозволу органу досудового розслідування Маньківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області або Уманському ВП ГУНП в Черкаській області на проведення обшуку в усіх наявних приміщеннях та будівлях, розташованих за адресою: м. Умань, вул. Залізняка М. , 2 В, яке не праві власності належить ВАТ Уманське РП "Сільгосптехніка" код ЄДРПОУ: 03766984, адреса: Черкаська область, Уманський район, с. Кочержинці, вул. Залізняка, 16-А з метою відшукання та вилучення оригіналів документів, пов`язаних господарською діяльністю щодо продажу пропан-бутанового газу, готівкових коштів отриманих від продажу автомобільного пропан-бутанового газу, обладнання, що використовується для продажу автомобільного пропан-бутанового газу, у тому числі автомобільний пропан-бутановий газ, який реалізується населенню на АЗС/АГЗП за вищевказаною адресою.

Згідно з протоколом обшуку від 27.11.2018р. було виявлено та вилучено, окрім іншого, резервуар СВГ-10.4.1-4Л1ТУВ 28.2-32276928-003:2009 заводський номер 245 7,4л., колонку PETRO-PRIMUS LPG-1MY1491-06 заводський номер 1201011 рік випуску 2012р.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України з метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.

За ч. 5 ст. 236 КПК України обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку.

На підставі ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

При цьому згідно Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про надання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи», розробленого на підставі Постанови Пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 року № 9, зазначено про необхідність враховувати, що чітке визначення речей, для виявлення яких надається дозвіл на обшук, має істотне значення для забезпечення гарантій при проведенні обшуку. Так, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, вважаються тимчасово вилученим майном. Згідно з ч. 5 ст. 171 КПК клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуте особі, у якої воно було вилучене. Таким чином, у разі вилучення майна, на відшукання якого не було надано дозвіл, КПК передбачає гарантію реалізації права власності, а саме оскарження бездіяльності, яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК.

Узагальненням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» (розділ 1.2, лист від 12.01.2017 року № 9-49/0/4-17) роз`яснено, що «Слідчим суддям необхідно ретельно оцінювати підстави віднесення певного майна до категорії тимчасово вилученого в розумінні ст. 167 КПК, оскільки вони залежать від процесуального порядку його одержання органом досудового розслідування. Зокрема, такий порядок регламентовано положеннями п. 6 ч. 2 ст. 235 та ст. 236 КПК, згідно з якими ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. На підставі ч. 7 ст. 236 КПК при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Таким чином, якщо стосовно вилученого під час обшуку майна, яке не було включено до відповідного переліку, передбаченого в ухвалі слідчого судді, слідчий, прокурор не внесли клопотання в порядку і строки, встановлені ч. 5 ст. 171 КПК, слідчі судді обґрунтовано задовольняють скарги на бездіяльність зазначених суб`єктів з неповернення відповідного майна.».

За ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

На підставі ч. 4 ст. 168 КПК України після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 27 ПКМ України від 19.11.2012 року № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» зазначено, що схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з п. п. 1-26 Порядку, визначеного вказаною Постановою КМУ, до повернення майна власнику в зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

При цьому за ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно до ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно до ч. 6 ст. 173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше 72 годин з дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

На підставі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

При цьому згідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був стороною кримінального провадження вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166 (Глава 15. Тимчасовий доступ до речей і документів), 170-174 (Глава 17. Арешт майна) КПК України.

Натомість за ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий.

Вивчивши матеріали скарги з урахуванням положень КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, що органом досудового розслідування не було порушено законних прав скаржника.

Так слідчий суддя зазначає, що в ухвалі слідчого судді від 23.11.2018 року було безпосередньо надано дозвіл органу досудового розслідування, в усіх наявних приміщеннях та будівлях, розташованих за адресою: м. Умань, вул. Залізняка М., 2 В, яке не праві власності належить ВАТ Уманське РП "Сільгосптехніка" код ЄДРПОУ: 03766984, адреса: Черкаська область, Уманський район, с. Кочержинці, вул. Залізняка, 16-А на відшукання та вилучення оригіналів документів, пов`язаних господарською діяльністю щодо продажу пропан-бутанового газу, готівкових коштів отриманих від продажу автомобільного пропан-бутанового газу, обладнання, що використовується для продажу автомобільного пропан-бутанового газу, у тому числі автомобільний пропан-бутановий газ, який реалізується населенню на АЗС/АГЗП за вищевказаною адресою, тому вказані речі та документи не можуть вважатися тимчасово вилученим майном. Постановою слідчого від 27.11.2018р. резервуар СВГ-10.4.1-4Л1ТУВ 28.2-32276928-003:2009 заводський номер 245 7,4л., колонку PETRO-PRIMUS LPG-1MY1491-06 заводський номер 1201011 рік випуску 2012р. визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.

Питання про арешт відшуканого майна та документів не ставилось, оскільки на їх вилучення мався прямий дозвіл слідчого судді, тобто наявність судового рішення.

З огляду на перелічене правових підстав для повернення вилучених 30.11.2018р. у ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» майна та документів скаржнику немає.

На підставі переліченого в судовому засіданні не було встановлено порушення прав ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС», тому в діях слідчого була відсутня бездіяльність щодо неповернення вилученого 27.11.2018р. в ході обшуку майна та документів.

Інші доводи скаржника слідчий суддя на підставі вище наведеного вмотивування до уваги не приймає.

Керуючись ст. ст. 9, 214, 236, 303 - 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволеніскаргизахисника ОСОБА_4 в інтересах ТОВ "Вестен - ІСС" на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна - відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Повний текст ухвали суду оголошено 25.01.2019р.

Слідчий суддя ОСОБА_1