Рішення

від 16.01.2019 по справі 917/1330/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2019 Справа № 917/1330/18

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

при секретарі Михатило А.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Церматт",

вул.Шевченка, 208, м. Черкаси, Черкаська область,18001

до Селянського фермерського господарства "Криниця",

с. Пашківка, Козельщинський район, Полтавська область, 39143

про стягнення 30 082,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Церматт" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Селянського фермерського господарства "Криниця" про стягнення 30 082,59 грн., з яких: 25 419,59 грн. інфляційних втрат та 4 663, 00 грн. 3 % річних, посилаючись на невиконання рішення господарського суду Полтавської області від 08.02.2011 по справі № 9/158, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2011.

Ухвалою від 31.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 27.11.2018. Справа розглядається у порядку загального позовного провадження.

12.11.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить застосувати до заявлених вимог строк позовної давності (вих. № 21 від 08.11.2018).

Представники сторін в судове засідання 27.11.2018 не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

27.11.2018 підготовче засідання відкладено на 20.12.2018.

27.11.2018 позивачем через засоби електронної пошти подано відзив на заяву про застосування строків позовної давності.

Представники сторін в підготовче засідання 20.12.2018 не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Про причини неявки до суду сторони не повідомили.

20.12.2018 судом підготовче засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті на 16.01.2019.

21.12.2018 позивачем подано додаткові письмові пояснення (вх. №11958), в яких вимоги підтримує в повному обсязі, наводить заперечення проти заяви відповідача щодо застосування строку позовної давності та просить розглядати справу за відсутності уповноваженого представника.

Вказані пояснення не підписані уповноваженим представником, в зв'язку з чим не взяті судом до уваги.

02.01.2019 від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, в якому зазначає, що підтримує свої вимоги в повному обсязі (вх. №31 від 02.01.2019).

Представник відповідача в судове засідання 16.01.2019 не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив, що рішенням господарського суду Полтавської області від 08.02.2011 по справі № 9/158, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Церматт" до Селянського (фермерського) господарства "Криниця" задоволено повністю, стягнуто 40 000,00 грн. основного боргу, 2779,81 грн. - пені, 3710,67 грн. - інфляційних, 607,40 грн. - річних, 10000,00 грн. штрафу, за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу № 68/2009-Ю від 03.12.2009.

На виконання вказаного рішення та постанови господарським судом Полтавської області було видано наказ № 9/158 від 29.04.2011.

Для примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області          № 9/158 державним виконавцем Козельщинського районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області постановою від 03.06.2011 відкрито виконавче провадження № 26868976 про стягнення з СФГ «Криниця» на користь ТОВ «Церматт» загальної суми боргу 58 104,86 грн.

За заявою позивача від 27.08.2018 було відкрито виконавче провадження № 57201366 від 14.09.2018 з виконання наказу про примусове виконання рішення №9/158 від 29.04.2011 на залишок боргу в сумі 18 022,33 грн.

24.09.2018 відповідно до платіжного доручення № 1487 відповідач погасив в повному обсязі заборгованість перед позивачем у розмірі 18 022,33 грн.

Позивач вказує, що рішення набрало законної сили 04.04.2011, а відтак позивач має право вимагати сплати 3% річних в сумі 4 663,00 грн. та 25 419,59 грн. інфляційних за неналежне виконання рішення суду, починаючи з наступного дня, а саме з 05.04.2011.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Згідно з наведеною нормою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не визнаються неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України і статті 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, таке прострочення є триваючим правопорушенням, і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК), а тому 24.09.2018 (дата здійснення розрахунку з позивачем) і є датою, коли зобов'язання припинилося.

Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.

З правового аналізу положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України випливає, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник виконав лише 24.09.2018, не припиняє правовідносин між сторонами, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.

Тому позивачем правомірно заявлено до стягнення 25 419,59 грн. інфляційних нарахувань та 4 663,00 грн. 3% річних.

При цьому, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про сплив строку позовної давності.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Зі змісту норм матеріального права випливає, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, визначених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 зазначеного Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивачем визначено період для стягнення 3 % річних з 05.04.2011 по 23.09.2018, інфляційних втрат з 05.04.2011 по 23.09.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовною заявою до суду 23.10.2018, про що свідчить штамп поштового відділення на конверті, в якому надійшла позовна заява (а.с. 26).

Враховуючи клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Зважаючи на заяву відповідача, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення 6 946,10 грн. інфляційних втрат за період з 23.10.2015 по 23.09.2018 та 1579,05 грн. 3 % річних за період з 23.10.2015 по 23.09.2018. У стягненні 3 % річних та інфляційних нарахувань за період із 05.04.2011 по 22.10.2015 слід відмовити, застосувавши наслідки спливу позовної давності.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарства "Криниця" (с. Пашківка, Козельщинський район, Полтавська область, 39143, код ЄДРПОУ 24831390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Церматт" (вул. Шевченка, буд. 208, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 35891342) 6 946,10 грн. інфляційних втрат, 1579,05 грн. 3 % річних та 499,33 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано 16.01.2019.

          Суддя                                                                                          М.М. Кульбако