Рішення

від 24.01.2019 по справі 910/15686/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2019Справа № 910/15686/18

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Дочірнього підприємства Перехід Аутдор

до Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім Медіос

про стягнення 21 600,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Перехід Аутдор (надалі - Підприємство ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім Медіос (надалі - Товариство ) про стягнення 21 600,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано грошове зобов'язання з оплати наданих послуг за договором про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами №ДГ-00769 від 02.01.2018, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 17 328,00 грн., а також пені у розмірі 1 819,45 грн., штрафу у розмірі 1 732,80 грн., 3% річних у розмірі 154,00 грн. та інфляційних у розмірі 566,55 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.11.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03022, м. Київ, вул. М. Максимовича, 2.

Однак, 02.01.2019 конверт з ухвалою суду від 26.11.2018 було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою не розшукано .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

02.01.2018 між Підприємством (виконавець) та Товариством (замовник) був укладений договір про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами №ДГ-00769 (надалі - Договір ), відповідно до п. 2.1 якого виконавець зобов'язується надавати послуги з проведення рекламних кампаній замовника та/або клієнтів-рекламодавців замовника згідно з адресними програмами та іншими додатками до цього договору, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати послуги виконавця.

За змістом п. 4.1 Договору вартість послуг за договором вказується сторонами в адресній програмі. Ціна даного договору визначається загальною сумою вартості послуг по проведенню рекламних кампаній замовника за адресними програмами, а також нарахованими на цю вартість сумами податків і зборів (обов'язкових платежів). Вартість послуг складається з: розміщення (ротація один раз на місяць) рекламних матеріалів; надання фото звіту один раз на місяць; експонування рекламних матеріалів на період надання послуг.

Згідно з п. 4.2 Договору оплата послуг здійснюється замовником в строки, зазначені в додатку. Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів у національній валюті України на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до п. 4.5 Договору по закінченню строку проведення кожної рекламної кампанії, зазначеній в адресній програмі, сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг. Виконавець направляє замовникові два примірники акту приймання-передачі наданих послуг, а замовник зобов'язаний повернути виконавцю один підписаний замовником екземпляр акта протягом 7 робочих днів з дати направлення акту виконавцем замовнику або в цей же строк направити письмову мотивовану відмову.

Додатком №ИК-22103 від 01.01.2018 до Договору сторони погодили адресну програму, а саме розміщення рекламної кампанії за адресою: просп. Генерала Ватутіна (АЗС ОККО , ТРЦ Sky Mall, в сторону Троєщини) у період з 01.01.2018 по 28.02.2018, а також у період з 01.03.2018 по 31.12.2018.

Пунктом 4 вказаного додатку сторони погодили порядок оплати: замовник сплачує 100% місячної вартості рекламної кампанії в строк до 15 числа кожного поточного місяця рекламної кампанії.

На виконання умов Договору позивачем надані рекламні послуги у період з 01.07.2018 по 31.08.2018, на підтвердження чого були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ИК-26054 від 31.07.2018 та №ИК-26055 від 31.08.2018.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 17 328,00 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ИК-26054 від 31.07.2018 та №ИК-26055 від 31.08.2018) вбачається, що на виконання умов Договору у період з 01.07.2018 по 31.08.2018 позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на суму 17 328,00 грн.

Вказані акти направлялися на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 25.09.2018, проте підписані відповідачем не були, а жодних письмових заперечень щодо факту надання таких послуг відповідачем не надано.

Відповідно до п. 4.5 Договору по закінченню строку проведення кожної рекламної кампанії, зазначеній в адресній програмі, сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг. Виконавець направляє замовникові два примірники акту приймання-передачі наданих послуг, а замовник зобов'язаний повернути виконавцю один підписаний замовником екземпляр акта протягом 7 робочих днів з дати направлення акту виконавцем замовнику або в цей же строк направити письмову мотивовану відмову.

Замовник не має права відмовитися від підписання акту приймання-передачі наданих послуг, якщо протягом строку проведення рекламної кампанії замовник не сповіщав виконавця (листом або телекомунікаційними засобами, такими як телефонограма, факс) про наявність дефектів при виконання виконавцем своїх зобов'язань по договору, або якщо виявлені замовником дефекти були виправлені відповідно до умов договору.

Не підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг протягом 7 робочих днів з дати його направлення виконавцем замовнику без письмових мотивованих причин відмовлення, є фактом визнання замовником повного виконання договірних зобов'язань виконавцем та відсутності претензій, а акт вважається рівнозначним акту, підписаному представниками обох сторін.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в розумінні п.4.5 Договору послуги за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ИК-26054 від 31.07.2018 та №ИК-26055 від 31.08.2018 є наданими позивачем на загальну суму 17 328,00 грн., та такими, що, прийняті відповідачем без зауважень та заперечень.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4 Додатку №ИК-22103 від 01.01.2018 до Договору зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане в строк до 15 числа кожного поточного місяця рекламної кампанії.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 17 328,00 грн. , а з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4 Додатку №ИК-22103 від 01.01.2018 до Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 17 328,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 17 328,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 819,45 грн., штрафу у розмірі 1 732,80 грн., 3% річних у розмірі 154,00 грн. та інфляційних у розмірі 566,55 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 16.07.2018 по 16.11.2018.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2.2 Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати замовником вартості послуг, до замовника може застосовуватись пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день порушення, за весь період прострочення платежу. У випадку, якщо порушення строків оплати триває більше ніж 10 календарних днів, виконавець має право не починати рекламну кампанію або по завершенню оплаченого замовником строку розміщення рекламних матеріалів призупинити та/або припинити рекламну кампанію, що почалася, в тому числі шляхом заклеювання рекламних плакатів замовника, або зняття інших рекламних матеріалів, що не звільняє замовника від зобов'язань по сплаті рекламної кампанії. Крім цього, виконавець має право стягнути з замовника штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу. Сторони домовились, що строк позовної давності відносно стягнення штрафних санкцій встановлено 3 роки.

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 819,45 грн., штрафу у розмірі 1 732,80 грн., 3% річних у розмірі 154,00 грн. та інфляційних у розмірі 566,55 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 17 328,00 грн., пені у розмірі 1 819,45 грн., штрафу у розмірі 1 732,80 грн., 3% річних у розмірі 154,00 грн. та інфляційних у розмірі 566,55 грн. задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства Перехід Аутдор задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім Медіос (02002, м. київ, вул. Раїси Окіпної, 2, оф. 405; ідентифікаційний код 39192719) на користь Дочірнього підприємства Перехід Аутдор (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 31; ідентифікаційний код 24576549) заборгованість у розмірі 17 328 (сімнадцять тисяч триста двадцять вісім) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 819 (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять) грн. 45 коп., штраф у розмірі 1 732 (одна тисяча сімсот тридцять дві) грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 154 (сто п'ятдесят чотири) грн. 007 коп., інфляційні у розмірі 566 (п'ятсот шістдесят шість) грн. 55 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий