Постанова

від 21.01.2019 по справі 922/2200/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2019 р. Справа № 922/2200/18

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (доповідача): судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від прокуратури: від позивачів: від відповідача:Стойка О.В. Пелипенко Н.М., Пушай В.І. Склярук С.І. Не з'явився Не з'явився Горлач О.С. - за довіреністю (адвокат) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Акві-буд" м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2018р. (повний текст підписано 10.10.2018р.) у справі № 922/2200/18 (суддя Жигалкін І.П.) за позовом: до відповідача:Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України м.Київ та Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління м.Дніпро Товариства з обмеженою відповідальністю "Акві-буд" м.Харків простягнення коштів

В С Т А Н ОВ И В:

У серпні 2018 року до господарського суду звернувся Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі -Позивач 1) та Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління (далі -Позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акві-Буд" (далі -Відповідач) про стягнення 75051,32 грн., з яких пеня в сумі 52427,65 грн. та штраф в сумі 22623,67 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.10.2018р. позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати спірне рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог заявник скарги зазначив, що судом першої інстанції не встановлено об'єктивно всі обставини справи та неправильно застосовно норми матеріального права, оскільки не досліджено умови Додаткової угоди №1 від 22.12.2017р., в якій сторонами змінено строки виконання другого етапу робіт. У зв'язку з зазначеним заявник вважає, що сума, на яку нараховується штраф та пеня, становить 202 405,93грн., а не 226 237,68грн. Також, за твердженням Відповідача, одночасне стягнення пені та штрафу за одне й теж саме правопорушення суперечить приписам діючого законодавства.

На адресу суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти доводів апеляційної скарги. Зокрема, зазначав, що твердження Відповідача про продовження строків виконання робіт Додатковою угодою є помилковим, оскільки наведеною угодою у зв'язку із затримкою проходження експертизи погоджено фінансування за Договором у 2017-2018р. та продовжено строк дії Договору, а не строки виконання робіт. Також зазначав, що одночасне нарахування пені та штрафу погоджене сторонами у Договорі, а тому відповідає приписам діючого законодавства.

Прокурор також надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого вважав рішення суду законним та обґрунтованим. Зазначав, що строки виконання робіт не змінювались укладенням Додаткової угоди, оскільки зміни до календарного плану в частині строків виконання робіт не вносились. Крім того, зазначав, що нарахування пені та штрафу за одне й те ж правопорушення не суперечить законодавству.

Представник Відповідача у судовому засіданні 21.01.2019р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Також надав додаткові письмові пояснення щодо відсутності у Прокурора повноважень на представлення інтересів Позивачів у даній справі.

Прокурор та представники Позивачів в судове засідання не з'явились, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, оскільки вони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення між Позивачем - 2 та Відповідачем 16.05.2017 року Договору підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації № 12/3/2017/212/12 по об'єкту: "Капітальний ремонт будівлі 53/1 (гуртожиток), м. Бахмут, військове містечко № 53", згідно з яким Відповідач зобов'язався виконати роботи з виготовлення проектно-кошторисної документації по об'єкту, а Позивач зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити роботи вартістю в розмірі 476615,02 грн.;

- підписання сторонами акту № 2 здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 20.12.2017 р., відповідно до якого Відповідач передав, а Позивач - 2 прийняв роботи по ІІ етапу виконання робіт варістю 226237,68 грн. за Договором.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Прокурор та Позивачі, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилались на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором підряду в частині своєчасного виконання робіт ІІ етапу. За твердженням Прокурора та Позивачів, таке порушення умов Договору є підставою для нарахування пені та штрафу. Спір стосовно виконання першого етапу робіт за наведеним Договором в межах даної справи відсутній.

Відповідач у суді першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Так, за змістом відзиву, прострочення ІІ етапу виконання робіт не відбулось, оскільки Додатковою угодою № 1 від 22.12.2017р. сторони змінили строки виконання таких робіт до 30.12.2017р. через необхідність проведення експертизи. Також стверджував про невірність розрахунку зробленого Прокурором та Позивачами на суму 226236,68грн., оскільки акт № 2 здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 20.12.2017 р. підписано на суму 202 405,93грн., на яку, за твердженням Відповідача, і повинні бути нараховані штраф та пеня.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності факту порушення Відповідачем строків виконання робіт, що є підставою для нарахування пені та штрафу, передбачених умовами Договору підряду.

Оскаржуючи зазначене рішення, Відповідач вважає, що умовами Додаткової угоди №1 від 22.12.2017р. сторонами змінено строки виконання другого етапу робіт, частину з яких взагалі перенесено на наступний рік, у зв'язку з чим сума, на яку нараховується штраф та пеня, повинна бути меншою. Також, одночасне стягнення пені та штрафу за одне й теж саме правопорушення суперечить приписам діючого законодавства.

Колегія суддів вважає зазначені доводи безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Календарним планом "Капітальний ремонт будівлі 53/1 (гуртожиток), м. Бахмут, військове містечко № 53", який є Додатком № 2 до Договору (тобто невід'ємною його частиною), сторони визначили, що ІІ етап робіт з виготовлення проектно- кошторисної документації виконується протягом липня - серпня 2017року. Вартість цих робіт становить 226 237,68грн. (з ПДВ).

В матеріалах справи наявний акт № 2 здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 20.12.2017 р. на суму 202405,93грн., відповідно до якого Виконавцем (Підрядником) було передано, а Замовником прийнято роботи по ІІ етапу виконаних робіт за договором ("Пояснювальна записка - 4 екземпляри, генеральний план - 4 екземпляри, водопостачання та каналізація - 4 екземпляри, опалення та вентиляція - 4 екземпляри, електро-технічні рішення - 4 екземпляри"), тобто з порушенням термінів, визначених календарним графіком виконання робіт на 110 днів (період з 01.09.2017 р. по 19.12.2017 р. включно).

Дійсно, між сторонами 22.12.2017р. підписано Додаткову угоду № 1, якою внесено зміни до п. 2.1. та п. 2.2. Договору, а також в умови Договору щодо строку його дії.

Так, в розділі п. 2.1. розділу Договору "Вартість робіт та порядок розрахунків", змінено умови щодо порядку приймання та оцінки проектної документації, а до змісту п. 2.2. доданий розподіл вартості проектної документації згідно з її виконанням у 2017-2018роках.

Також сторонами продовжений строк дії Договору в частині виконання робіт - до 30.12.2017р., а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язання з граничною датою 31.12.2017р.

Проте, вказаною Додатковою угодою сторонами не було змінено строків виконання робіт, а відтак, за умовами Договору, з урахуванням змісту календарного плану - виготовлення проектної документації в спірній частині мало бути виконане Відповідачем в строк до 31.08.2017р. включно, в той час як виконані вони були частково 20.12.2017р.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо зміни строків виконання другого етапу робіт в бік збільшення не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Крім того, оскільки календарним планом не визначено перелік робіт з виготовлення проектно-кошторисної документації (II етап), колегія суддів позбавлена можливості відокремити роботи, виконання яких, за твердженням апелянта, доручені йому саме в 2018році.

Внесення сторонами змін щодо строку дії Договору не свідчить про внесення змін щодо строку виконання робіт, зазначені умови не є тотожними.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

Зазначене узгоджується із принципом свободи договору, що закріплений в ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що переглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу, а відтак твердження апелянта про відсутність правових підстав для одночасного стягнення пені та штрафу є помилковими.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення пені на підставі п. 7.5. Договору в сумі 52427,65 грн. та штрафу на підставі п. 7.2. Договору в сумі 22623,67грн. за порушення зобов'язань за Договором від 16.05.2017 р. № 12/3/2017/212/12.

Щодо доводів про невірність розрахунку розміру вартості робіт, з якого суд виходив при розрахунку штрафних санкцій, то судова колегія вважає їх також необґрунтованими з огляду на таке.

За змістом п.п. 7.2., 7.5. Договору штраф має розраховуватись, виходячи з відсоткового розміру від вартості невиконаних в строк робіт 226 237,68грн. (188531,40+20% ПДВ), проте розрахунок пені базується на розмірі договірної ціни робіт по Договору, що складає 476616,02грн.

Зазначений сторонами порядок визначення розміру пені визнається судовою колегію співрозмірним із характером правопорушення, оскільки обґрунтована очікуванням Замовника щодо належного результату виконання робіт у цілому (проектна документація), а не у його частині.

Доводи Відповідача щодо відсутності у Прокурора повноважень на представлення інтересів Позивачів у даній справі спростовуються змістом позовної заяви, в якій Прокурором визначено в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, а також вірно зазначено Позивачів у якості органів, що уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наведене узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 2, ст.ст. 160,170 Цивільного кодексу України, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 1, 2, 3 Закону України "Про оборону України", ст. 10 Закону України "Про Збройні Сили України".

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Підставою для такого представництва інтересів держави Прокурором зазначено, зокрема, невжиття Позивачами достатніх заходів для відновлення порушених прав держави та неналежне здійснення захисту законних інтересів держави.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для звернення Прокурора з даним позовом задля захисту інтересів держави.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене вище, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2018 у справі № 922/2200/18 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акві-буд" м.Харків -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2018 у справі № 922/2200/18 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Акві-буд" м.Харків.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 25.01.2019

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Н.М. Пелипенко

Суддя В.І. Пушай