Рішення

від 25.01.2019 по справі 910/13722/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 25.01.2019Справа №  910/13722/18 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу За позовом Приватного підприємства "Еталон-Трейд", м. Червоноград, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінвестбуд", м. Київ про стягнення 80  958,20 грн., - ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство "Еталон-Трейд" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінвестбуд" (відповідач) суми заборгованості за Договором № 35/06/17 купівлі-продажу від 06.06.2017 року в розмірі 80  958,20 грн. з урахуванням штрафних та фінансових санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи. Частиною 1 ст.  250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків. 08.11.2018 року до суду від позивача надійшло клопотання в порядку усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами. При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Так, з метою повідомлення відповідача    про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 14.11.2018 року ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.11.2018 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17, оф. 305. 20.11.2018 року до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з ухвалою суду від 13.11.2018 року, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку з відбитком календарного штемпелю за 19.11.2018 року не вручене під час доставки останньому у зв'язку з вибуттям відповідача з вказаної адреси. У зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 26.12.2018 року по 11.01.2019 року у відпустці, а 12.01.2019 року – 13.01.2019 року є вихідними днями та враховуючи зміну відповідачем адреси свого місцезнаходження, за якою суд своєю ухвалою від 14.01.2019 року повідомляв відповідача про розгляд справи, розгляд даного спору відбувався поза межами строку, визначеного ст. 248 ГПК України. 18.01.2019 року до суду повернулось поштове повідомлення про вручення 15.01.2019 року поштового відправлення відповідачеві (ухвали суду від 14.01.2019 року). Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подав до суду, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 06.06.2017 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір № 35/06/17 купівлі-продажу (далі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець на умовах договору зобов'язується передати у власність покупцеві товар, визначений у п. 1.2. Договору, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар за ціною вказаною у видаткових накладних. За умовами п. 1.2. Договору продавець зобов'язувався передати покупцеві щебінь, відсів, будівельні матеріали (товар), а покупець прийняти цей товар, найменування, одиниці виміру та загальна кількість якого є предметом поставки за договором, його часткове співвідношення визначаються та вказуються у видаткових накладних. У відповідності до п. 1.3. Договору асортимент, кількість та ціна товару визначається сторонами при формуванні замовлень на кожну партію товару і вказується у накладних, які є невід'ємною частиною договору. Підписані представниками сторін накладні прирівнюються до Специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Загальна кількість товару, що поставляється за договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведеним згідно оформлених накладних (п. 1.4. Договору). Як передбачено у п. 2.4. Договору право власності у покупця на кожну партію товару виникає з моменту отримання йог овід продавця. За змістом п. 3.1. Договору ціна товару, що передається у власність покупцю вказується у видаткових накладних, які надаються продавцем для проведення оплати. Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачеві обумовлений товар на загальну суму 807  973,01 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами його представника  та відтиском печатки останнього у зазначених видаткових та товарно-транспортних накладних, які містяться у матеріалах справи. У п. 3.5. Договору сторони домовились, що оплата товару покупцем здійснюється за ціною вказаною у видаткових накладних шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-ох (трьох) банківських днів з моменту отримання товару. Згідно п. 3.6. Договору за узгодженням сторін можливі інші способи розрахунків, які не суперечать законодавству України. Відповідно до п. 3.7. Договору при наявності боргу покупця за отриманий товар, всі наступні платежі, які ним здійснюються по даному договору на поточний рахунок продавця зараховуються в рахунок погашення цього боргу. Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 року, а в частині розрахунків до повного їх погашення. Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідачем на підставі п. 3.5. Договору 08.06.2017 року та 09.06.2017 року в рахунок оплати майбутніх поставок за договором перераховано на рахунок позивача суму грошових коштів у розмірі 600  000,00 грн., крім того, 26.07.2017 року відповідачем перераховано 46  000,00 грн., а 27.07.2017 року – 100  000,00 грн. в рахунок оплати поставленого позивачем товару. Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо здійснення своєчасної та у повному обсязі оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 61  973,01 грн. Матеріалами справи підтверджується звернення позивача до відповідача з претензіями-попередженнями № 35/02 від 27.02.2018 року та № 21/07 від 20.07.2018 року (докази направлення претензій у справі), в яких позивач вимагав у відповідача сплату суми заборгованості у розмірі 61  973,01 грн. та попереджав останнього про можливі правові наслідки несплати суми боргу, проте такі претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення. З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 80  958,20 грн., з яких 61  973,01 грн. сума основного боргу, 12  434,58 грн. штрафу, 4  613,09 грн. інфляційних втрат та 1  937,52 грн. 3 % річних. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір № 35/06/17 купівлі-продажу від 06.06.2017р. належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Суд встановив факт поставки позивачем товару на загальну суму 807  973,01 грн. (наявні у справі видаткові накладні) та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи його представника та відтиски печатки останнього у зазначених вище видаткових накладних, що відповідачем при розгляді даної справи не заперечується. Прийняття товару відповідачем також підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними. Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін. У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського  кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються. З огляду на положення п. 3.5. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мав бути виконаний шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-ох (трьох) банківських днів з моменту отримання товару, а прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості товару за вказаними вище видатковими накладними у останнього виникло після спливу названого строку за кожною видатковою накладною. Суд встановив факт здійснення відповідачем часткової оплати вартості поставленого позивачем товару на загальну суму 746  000,00 грн., будь-які інші оплати вартості товару відповідачем матеріалами справи не підтверджуються і останнім не надано суду доказів зворотного. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Оскільки невиконання зобов'язання відповідача за договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 61  973,01 грн. суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими. Крім того, позивачем за прострочення оплати відповідачем вартості поставленого товару до стягнення з останнього заявлено 12  434,58 грн. штрафу, 4  613,09 грн. інфляційних втрат та 1  937,52 грн. 3 % річних Суд встановив, що відповідач у передбачений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно п. 4.4. Договору у разі прострочення оплати товару переданого покупцеві більше ніж на три місяці, покупець сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від вартості неоплаченого товару та компенсує суми інших штрафних санкцій, передбачених чинним законодавством. При розгляді спору, суд встановив наявність прострочення грошового зобов'язання відповідача щодо оплати вартості товару більше ніж на три місяці, що зумовлює для відповідача настання передбачених п. 4.4. Договору наслідків у вигляді сплати штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості за кожною видатковою накладною на поставку товару, що за розрахунком позивача, який перевірено судом та визнано обґрунтованим, складає 12  434,58 грн. Відповідно до  ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Перевіривши розрахунки інфляційних втрат за заявлений позивачем період (жовтень 2017 року – серпень 2018 року) суд визнав їх завищеними, у зв'язку з чим проводить власні розрахунки таких нарахувань. Так, за розрахунком суду на суму 29  435,00 грн. (вартість товару поставленого за видатковою накладною № РН-0000773 від 19.09.2017 року з урахуванням часткової оплати відповідачем вказана позивачем у розрахунку) обґрунтованою за заявлений період є сума інфляційних втрат у розмірі 2  026,20 грн., на суму 9  593,00 грн. (вартість товару за видатковою накладною № РН-0000778 від 20.09.2017 року вказана позивачем у розрахунку) – 660,35 грн., на суму 9  593,00 грн. (вартість товару за видатковою накладною № РН-0000788 від 22.09.2017 року вказана позивачем у розрахунку) – 660,35 грн., на суму 13 350,00 грн. (вартість товару за видатковою накладною № РН-0000812 від 26.09.2017 року вказана позивачем у розрахунку) – 918,96 грн., що разом становить 4  265,86 грн. Судом також перевірено розрахунки позивача та 3 % річних та встановлено їх невідповідність названим вище нормам законодавства та умовам договору у частині періоду нарахування таких санкцій. Так, на суму 29  435,00 грн. (вартість товару поставленого за видатковою накладною № РН-0000773 від 19.09.2017 року з урахуванням часткової оплати відповідачем вказана позивачем у розрахунку) сума 3 % річних обраховано позивачем вірно та за заявлений період складає 921,76 грн., на суму 9  593,00 грн. (вартість товару за видатковою накладною № РН-0000778 від 20.09.2017 року вказана позивачем у розрахунку) – 299,62 грн. (за розрахунком позивача, перевіреного судом та визнано обґрунтованим), тоді як на суму 9  593,00 грн. (вартість товару за видатковою накладною № РН-0000788 від 22.09.2017 року вказана позивачем у розрахунку) за період з 28.09.2017р. (з урахуванням настання строку оплати вартості товару) по 10.10.2018 року – сума 3 % річних становить 298,04 грн., а на суму 13 350,00 грн. (вартість товару за видатковою накладною № РН-0000812 від 26.09.2017 року вказана позивачем у розрахунку) за заявлений позивачем період – 410,38 грн., що разом становить 1  929,80 грн. За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум суду не надано, водночас позивачем не доведено суду наявності обставин для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді фінансових санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими. За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 61  973,01 грн. суми основного боргу, 12  434,58 грн. штрафу, 4  265,86 грн. інфляційних втрат та 1  929,80 грн. 3 % річних. Судовий збір у розмірі 1  754,27 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта судових витрат позивача зі сплати судового збору у розмірі 7,73 грн. у зв'язку з частковою відмовою у задоволенні позову – на позивача. Керуючись ст.  ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінвестбуд" (ідентифікаційний код 40744781, місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Бобрицька, буд. 62) на користь Приватного підприємства "Еталон-Трейд" (ідентифікаційний код 33775385, місцезнаходження: 80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Шептицького, буд. 6) 61  973,01 грн. (шістдесят одну тисячу дев'ятсот сімдесят три гривні 01 коп.) суми основного боргу, 12  434,58 грн. (дванадцять тисяч чотириста тридцять чотири гривні 58 коп.) штрафу, 4  265,86 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят п'ять гривень 86 коп.) інфляційних втрат, 1  929,80 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 80 коп.) 3 % річних та 1  754,27 грн. (одну тисячу сімсот п'ятдесят чотири гривні 27 коп.) судового збору. 3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити. 4. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7,73 грн. покласти на Приватне підприємство "Еталон-Трейд". 5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ. 6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 25.01.2019 року Суддя                                                                                                                               С.М. Морозов