Рішення

від 28.01.2019 по справі 910/15934/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2019Справа № 910/15934/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Астро І Ко

до Товариства з обмеженою відповідальністю Техбудкомплекс

про стягнення 100.142,98 грн.

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

28.11.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Астор І Ко до Товариства з обмеженою відповідальністю Техбудкомплекс про стягнення 100.142,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № Б/28/04/17 від 28.04.2017, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3.584.405,96 грн. Відповідачем частково здійснено оплату у розмірі 3.426.012,48 грн, після чого сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків. Додатково в період червня 2018 року позивачем поставлено товар на суму 87.461,16 грн. Відповідачем в свою чергу сплачено 164.000,00 грн. Враховуючи те, що відповідачем не в повному обсязі виконано свої зобов'язання по сплаті товару, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 100.142,98 грн., з яких 81.854,64 грн. основного боргу, 14.517,95 грн пені, 2.536,33 грн інфляційних втрат та 1.234,06 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/15934/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.12.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103048462786 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 18-а, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 04.12.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Проте, конверт разом з ухвалою від 05.12.2018 (номер відправлення 0103048462786) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою поштового відділення зв'язку з позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 05.12.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Астор І Ко (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Техбудкомплекс (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № Б/28/04/17 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, найменування, кількість, ціна якого вказані в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна на партію товару, яка буде поставлена постачальником в межах терміну дії договору, вказується в специфікації, що є невід'ємною частиною договору і діє до моменту зміни ціни у постачальника. Про зміну ціни постачальник зобов'язаний повідомити покупця не пізніше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до дати змінення ціни.

Відповідно до п. 4.7 договору загальна сума договору становить сукупність вартості партій товару, переданого за видатковими накладними до даного договору. Транспортні витрати за поставкою товару відносяться на покупця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар (бетон різних марок та надавав товаротранспортні послуги автобетонозмішувача) на загальну суму 3.584.405,96 грн., відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату на загальну суму 3.426.012,48 грн. що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період січень 2015 року по травень 2018 року, який підписаний та скріплений печатками обох сторін. На момент складання акту відповідач мав заборгованість перед позивачем в розмірі 158.393,48 грн.

У період з 01.06.2018 по 26.06.2018 позивачем було здійснено постачання бетон різних марок та надавав товаротранспортні послуги авто бетонозмішувача на загальну суму 87.460,06 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

№ 3237 від 26.06.20018 на суму 8.805,24 грн,

№ 2945 від 14.06.2018 на суму 36.060,96 грн,

№ 2660 від 04.06.2018 на суму 3.278,40 грн,

№ 2628 від 02.06.2018 на суму 29.874,28 грн,

№ 2607 від 01.06.2018 на суму 9.441,18 грн.

Відповідач у період з 08.06.2018 по 05.10.2018 здійснив часткову оплату на суму 164.000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.8 договору сторони визначили, що оплата вартості товару здійснюється покупцем в наступному порядку і в строки:

4.8.1 покупець оплачує товар на умовах та у строки, визначені у специфікації.

4.8.2 датою здійснення платежу буде дата сплати коштів на поточний рахунок постачальника.

4.8.3 розрахунки проводяться в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі платіжним дорученням або готівкою через касу постачальника.

Умовами договору не визначено строк виконання зобов'язання по сплаті товару, а є відсилка до специфікації.

Позивачем жодної специфікації до позовної заяви не подано, а тому не є можливим встановити строки оплати товару за договором.

Разом з цим, відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого наявна заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 81.853,54 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 81.853,54 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 1,10 грн в позові слід відмовити, оскільки при здійснені підрахунку загальної суми, на яку було поставлено товар за накладними № 3237 від 26.06.20018, № 2945 від 14.06.2018, № 2660 від 04.06.2018, № 2628 від 02.06.2018, № 2607 від 01.06.2018, позивачем було допущено арифметичну помилку. Загальна сума за вказаними накладними складає 87.460,06 грн, а не 87.461,16 грн, як зазначив позивач.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо позовних вимог про стягнення 14.517,95 грн пені, 2.536,33 грн інфляційних втрат та 1.234,06 грн - 3% річних слід відзначити наступне

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 6.2 договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання проти термінів, обумовлених у п. 4.8. договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому:

- суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення;

- пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення. Обчислення пені проводиться від суми простроченого платежу без обмеження термінів, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України;

- 3% річних від простроченої суми.

Оскільки умовами договору не встановлено строк оплати товару та за відсутності специфікацій не можливо встановити період прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті товару суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, в заявленому розмірі, є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Астор І Ко є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Техбудкомплекс (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 18-а, код ЄДРПОУ 38699141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Астор І Ко (08202, Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 152, код ЄДРПОУ 39812547) 81.853 (вісімдесят одна тисяча вісімсот п'ятдесят три) грн. 54 коп. основного боргу, 1.440 (одна тисяча чотириста сорок) грн 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова