Рішення

від 17.01.2019 по справі 911/2356/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

     ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" січня 2019 р.                                                                                        Справа № 911/2356/18   Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРСПЕЦЕКСІМ” (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська 23, корпус 1, код 33447975) до Товариства з обмеженою відповідальністю “СУЧАСНА ФЕРМА” (07330, Київська обл., Вишгородський район, смт. Димер, вул. Кошового, буд. 28, код 39352198) про стягнення 901 098,95 гривень за участю представників: позивача  – не з'явились. відповідача - не з'явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “УКРСПЕЦЕКСІМ” звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “СУЧАСНА ФЕРМА” про 901098,95 гривень, з яких: 587754,58 гривень основного боргу, 17970,80 гривень пені, 1497,57 гривень 3% річних, 117550,00 гривень штраф, 176326,00 гривень збитків. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки від 03.01.2018 №3 товару. Ухвалою господарського суду Київської області від 30.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29.11.2018. Розгляд справи відкладався. Ухвалою господарського суду Київської області від 20.12.2018 постановлено закрити підготовче засідання у справі. Призначено розгляд справи на 17.01.2019. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвали Господарського суду Київської області від 30.10.2018, 29.11.2018 та 20.12.2018 направлялись відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб  підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб  підприємців та громадських формувань. Відповідно до правої позиції, викладеної в п. 3.9.1  постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011  «Про деякі питання практики застосування  Господарського процесуального кодексу України  судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Враховуючи те, що нез'явлення представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 03.01.2018 між ТОВ «Укрспецексім» (постачальник) та ТОВ «Сучасна Ферма» (покупець) було укладено договір поставки №3, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання та устаткування для тваринницьких ферм та комплексів, та інший товар, найменування кількість ціна та асортимент якого визначено відповідно до замовлення покупця і накладних на кожну окрему партію товару, що підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (накладними), а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар, та оплатити його повну вартість згідно умов договору. Поставка товару здійснюється за цінами в національній валюті України, що визначаються згідно з умовами поставки, вказуються в накладній (рахунку) та включають в себе податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов'язані з поставкою товару відповідно до базису поставки. Покупець зобов'язується оплачувати вартість кожної партії товару з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника 100% вартості товару – протягом 7 (семи)  банківських днів, з моменту отримання відповідного замовлення покупця від постачальника. Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника. Документом, що підтверджує факт зарахування суми грошових кошті на поточний рахунок постачальника є відповідна виписка з його банківського рахунку (п. п. 3.1., 3.3., 3.5. договору). Товар передається постачальником покупцю окремими партіями або повністю, що додатково узгоджується сторонами. Комплектність та кількість товару, що передається покупцю, зазначається у видатковій накладній (п.п. 4.1., 4.3. договору). Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2018, але в будь якому випадку до повного виконання грошових зобов'язань, та продовжує свою дію на новий річний термін на тих самих умовах, якщо жодна із сторін за 20 днів до закінчення терміну дії не заявила про його припинення (п. 8.1. договору). На виконання умов договору поставки №3 від 03.01.2018 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 639236,88 гривень, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, а саме: 05.06.2018 відповідачеві було поставлено товар на суму 619292,28 гривень, що підтверджується: видатковою накладною №976 від 05.06.2018 та товарно-транспортною накладною від 05.06.2018 №Р976; 07.09.2018 відповідачеві було поставлено товар на суму 19971,60 гривень, що підтверджується: видатковою накладною №1407 від 07.09.2018 та товарно-транспортною накладною від 07.09.2018 №Р1407. Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов'язань за договором поставки №3 від 03.01.2018 щодо повної оплати отриманого товару, оплативши товар частково в розмірі 51509,30 гривень, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 587754,58 гривень, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача 901098,95 гривень, з яких: 587754,58 гривень основного боргу, 17970,80 гривень пені, 1497,57 гривень 3% річних, 117550,00 гривень штраф, 176326,00 гривень збитків. В матеріалах справи відсутні належні докази сплати відповідачем заборгованості за вищевказаними видатковими накладними. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України,    зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до    ст. 526 Цивільного кодексу України,    зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами    ч. 1  ст. 193 Господарського кодексу України. Згідно  ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1  ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 Цивільного кодексу України  визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.ч. 1, 2  ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Так,  ст. 655 Цивільного кодексу України  встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.ч. 1, 3  ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Частиною 1  ст. 530 Цивільного кодексу України  визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як вже зазначалось, покупець зобов'язується оплатити товар в строк до 7 календарних днів з моменту фактичного одержання товару (п. 3.4. договору). Враховуючи умови п. 3.4. договору, відповідач повинен був у повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем на 7 банківський день після відвантаження товару. Враховуючи те, що сума боргу в розмірі 587754,58 гривень за поставлений товар підтверджується належними доказами (видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи) відповідачем, станом на час розгляду справи в суді, існування заборгованості у стягуваному розмірі 587754,58 гривень належними та допустимими доказами не спростованою, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 587754,58  гривень є обґрунтованими. За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, станом на день розгляду справи сума нарахованої пені за період з 22.09.2018 по 22.10.2018 становить 17970,80 гривень, 3% річних з 22.09.2018 по 22.10.2018 складає 1497,57 гривень, штраф у розмірі 117550,00  гривень. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних, заявлених до стягнення позивачем, 1497,57 гривень, нарахованих на прострочену заборгованість за період з 22.09.2018 по 22.10.2018, є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу суд приходить до наступних висновків. За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених  ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша  статті 218 ГК України). Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою  статті 217 ГК України  є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша  статті 230 ГК України). Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої  статті 231 ГК України  встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою  статті 549 ЦК України, частиною шостою  статті 231 ГК України, статтями  1,  3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою  статті 232 ГК України. Відповідно до пунктів 6.2., 6.3. за прострочення терміну проведення платежів проти їх терміну, передбаченого умовами договору, постачальник має право нарахувати та стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення платежу до повного погашення заборгованості. За прострочення більш ніж на 30 днів терміну  проведення платежів, передбаченого умовами договору, до покупця крім пені може бути застосована штрафна санкція в розмірі 20% вартості затриманої оплати партії товару. Враховуючи, що судом встановлено факт порушення строків оплати, за поставлену продукцію, то вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 117550,00 гривень та пені у розмір 17970,80 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який перевірено судом. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 176326,00 гривень збитків, нарахованих у відповідності до п. 6.8 договору. Так, згідно п. 6.8 договору, сторони домовились, що покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Розмір збитків постачальника у вигляді відсоткових ставок встановлюється залежно від обсягу невиконання зобов'язань та строків порушення, в наступних розмірах: 1) при порушенні зобов'язання на строк до 30 календарних днів – 10% від суми порушеного зобов'язання, 2) при порушенні зобов'язання на строк від 30 до 90 календарних днів – 30% від суми порушеного зобов'язання, 3) при порушенні зобов'язання на строк 90 та більше календарних днів – 50% від суми порушеного зобов'язання. При нарахуванні суми збитків використовується сума порушеного зобов'язання, що існувала на день відповідного розрахунку. Збитки відшкодовуються понад неустойку. Відповідно до норм  статті 22 Цивільного кодексу України  особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з нормами  статті 224 Господарського кодексу України  учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобовязання), як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного звязку між протиправною поведінкою боржника і збитками; вини. При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає. Згідно з частиною 1  статті 225 Господарського кодексу України  до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;    неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. За правилами пункту 4  статті 611 Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди. Положеннями частин 1, 2 та 4  статті 623 Цивільного кодексу України  передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань, та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. З огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що суду не надано належних доказів наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, наявності збитків (реальних збитків та/або упущеної вигоди) та як наслідок причинного звязку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вимоги позивача про стягнення з відповідача 176326,00 гривень збитків у розмірі 30% від суми порушеного зобов'язання, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 587754,58 гривень основного боргу, 17970,80 гривень пені, 1497,57 гривень 3% річних, 117550,00 гривень штраф. Судовий сбір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст.  129,  237-239,  240 ГПК України, суд ВИРІШИВ: Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СУЧАСНА ФЕРМА” (07330, Київська обл., Вишгородський район, смт. Димер, вул. Кошового, буд. 28, код 39352198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРСПЕЦЕКСІМ” (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська 23, корпус 1, код 33447975) 587754,58 гривень основного боргу, 17970,80 гривень пені, 1497,57 гривень 3% річних, 117550,00 гривень штраф та 10871,59 гривень судового збору. В решті позовних вимог відмовити. Видати накази після набрання рішенням законної сили. У судовому засіданні 17.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.    Повне рішення складено 28.01.2019. Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення  відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України. Суддя                                                                                                                      Т.Д. Лилак