Рішення

від 16.01.2019 по справі 915/1063/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року Справа № 915/1063/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

представник позивача в судове засідання не з'явився,

представник відповідача в судове засідання не з'явився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопаливо Україна 2000", 43000, Волинська область, м.Луцьк, просп.Президента Грушевського, буд.30, каб.24

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Мартиросян Нвер Алавердович, АДРЕСА_1

про: стягнення 140 765,30 грн.

01.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Біопаливо Україна 2000" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 24.09.2018 в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Мартиросян Нвер Алавердович заборгованості у розмірі 140 765,30 грн. з якої: 45 500,00 грн. - основна заборгованість, 89 726,50 грн. - неустойка, 1 475,00 грн. - 3% річних, 4063,80 грн. - інфляційні.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №1/14.08.17 від 14.08.2017 в частині своєчасної поставки оплаченого товару.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.10.2018 позовну заяву №б/н від 24.09.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопаливо Україна 2000" залишено без руху, оскільки позивачем у позовній заяві не вказано доказів в підтвердження сплати рахунку №21 саме 22.08.2017 з урахуванням відмітки банку на платіжному дорученні №767 від 22.08.2017 про проведення платежу 28.08.2018 та не вказано доказів в підтвердження визначення періоду прострочення за рахунком №21 - з 25.08.2017. Письмові докази надані до позовної заяви не оформлені відповідно до вимог п.5.27 "Національного стандарту України. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Позивачем не надано суду допустимих доказів надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу. Вказаною ухвалою Товариству з обмеженою відповідальністю "Біопаливо Україна 2000" надано строк для усунення недоліків в строк який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

22.10.2018 від позивача до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надійшла заява від 19.10.2018 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19 листопада 2018 року.

Підготовче засідання призначене на 19 листопада 2018 року було відкладено на 12 грудня 2018 року.

Підготовче засідання призначене на 12 грудня 2018 року було відкладено на 21 грудня 2018 року.

14.12.2018 від позивача до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надійшли письмові пояснення та клопотання в якому позивач просить суд розглянути справу у відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №915/1063/18 до судового розгляду по суті на 16 січня 2019 року.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 16.01.2019 не забезпечив. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2018 відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи. Вказана ухвала була направлена відповідачеві та повернулись до суду з зазначенням причин невручення. Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

У відповідності до п.п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення зокрема є, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2018 направлена на адресу відповідача яка зазначена в позовній заяві та в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, який був зроблений судом, то суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача та позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

14 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біопаливо Україна 2000" (далі - покупець) та Фізичною особою - підприємцем Мартиросяном Нвером Алавердовичем (далі - постачальник) було укладено Договір поставки №1/14.08.17 (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець прийняти паливні брикети та сплатити їх вартість на умовах даного Договору (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 Договору, загальна кількість товару та загальна вартість товару, що поставляється згідно даного Договору, визначається сторонами у супровідних документах до даного Договору (рахунок на оплату, видаткова накладна тощо).

Відповідно до п.4.1 Договору, покупець надає замовлення (заявку) із зазначенням: найменування товару, кількості товару, способів відвантаження товару. Заявка покупця на відвантаження товару є обов'язковою до виконання постачальником. Заявка покупця передається постачальнику усно. Підтвердження прийняття заявки є виставлення постачальником покупцю рахунку на оплату товару (п.4.4, п.4.5 Договору).

Приписами п.4.8 Договору визначено, що приймання товару за кількість та якістю провадиться за супровідними документами (видатковою накладною, сертифікатом якості, сертифікатом відповідності, тощо) постачальника. Датою передачі товару постачальником та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата видаткової та або товарно - транспортної накладної (п.4.9 Договору).

У відповідності до п. 5.1 Договору, покупець здійснює 100% передплати за кожну партію товару згідно виставлених постачальником, на підставі заявок покупця, рахунків.

Пунктом 5.2 Договору, визначено вид розрахунків: безготівковий. Кожна партія товару оплачується покупцем шляхом здійснення банківського перерахування коштів на банківський рахунок постачальника, зазначений в рахунку на оплату товару.

Згідно п.5.3 Договору, оплата є такою, що відбулася, з моменту списання відповідних грошових коштів з поточного рахунку покупця.

У відповідності до п. 6.1 Договору, товар має бути поставлений протягом 2 календарних днів з дня оплати товару покупцем

Відповідно до п.6.2 Договору, у разі прострочення строків поставки товару постачальник зобов'язаний сплатити на користь покупця штрафні санкції, передбачені даним Договором та чинним законодавством України, та повернути сплачену покупцем передплату за непоставлений у встановлений строк товар.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мали місце під час дії цього Договору (п.7.2 Договору).

З метою виконання Договору відповідач виставив позивачу рахунок №6 від 15.08.2017 на суму 21 000,00 грн. (а.с.93), рахунок №21 від 22.08.2017 на суму 20 700,0 грн. (а.с.91), рахунок №22 від 07.09.2017 на суму 8 000,00 грн. (а.с.92) для оплати.

Позивачем на виконання умов Договору сплачено відповідачу 45 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №767 від 22.08.2017 на суму 20 700,00 грн. (а.с.88), платіжним дорученням №753 від 16.08.2017 на суму 16 800,00 грн. (а.с.89), платіжним дорученням №793 від 07.09.2017 на суму 8 000,00 грн. (а.с.90).

Позивач у наданих до суду письмових поясненнях вказав, що рахунок №6 від 15.08.2017 був сплачений частково з наступних обставин: рахунок був виставлений на поставку брикету паливного в кількості 10 тон за ціною 2100,00 грн. за 1 тону, що разом складає 21 000,00 грн. Однак після виставлення рахунку виявилося, що відповідач має можливість поставити лише 8 тон, внаслідок чого сторони домовилися про сплату товару в кількості 8 тон за ціною 2100,00 грн., що разом складає 16 800,00 грн. (а.с.164).

Таким чином, позивачем була здійснена попередня оплата за товар у розмірі 45 500,00 грн.

Відповідач, незважаючи на виконання позивачем свого обов'язку щодо сплати попередньої оплати, зобов'язання з поставки товару за рахунком №6 від 15.08.2017 у строк до 18.08.2017, за рахунком №21 від 22.08.2017 у строк до 24.08.2017, за рахунком №22 від 07.09.2017 у строк до 09.09.2017 не здійснив, чим порушив свої зобов'язання за Договором №1/14.08.17 від 14 серпня 2017 року.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Частинами 1, 2 ст.180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання зі здійснення оплати за товар, однак відповідач обумовлений договором товар не поставив.

Відповідно до п.3.4 Договору, покупець має право вимагати повернення сплаченої передплати за непоставлений у встановлений строк товар.

Так, у зв'язку з невиконання відповідачем умов Договору щодо поставки товару, позивач звернувся до суду про стягнення передплати.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 45 500,00 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Закону і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п. 8.2 Договору, у разі порушення строків поставки товару постачальник зобов'язується сплатити на користь покупця неустойку (пеню) у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення поставки товару, до дати фактичної поставки товару або до дати повернення сплаченої передплати за непоставлений у строк товар, а також сплатити 3% річних та інфляційні витрати на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.8.4 Договору, сторони встановили, що нарахування неустойки (пені) за прострочення виконання зобов'язання здійснюється за весь час прострочення та цей строк не обмежується строком, зазначеним у п.6 ст.232 ГПК України. Також, сторони встановили строк позовної давності тривалістю в три роки щодо вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення виконання зобов'язання.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.38) нарахував та просить суд стягнути з відповідача неустойку у загальному розмірі 89 726,50 грн. нараховану:

- на суму 16 800,00 грн. за період з 19.08.2017 по 24.09.2018 в сумі 33 684,00 грн.;

- на суму 20 700,00 грн. за період з 25.08.2017 по 24.09.2018 в сумі 40 882,50 грн.;

- на суму 8 000,00 грн. за період з 10.09.2017 по 24.09.2018 в сумі 15 160,00 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу п.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Керуючись вказаними нормами права та оскільки розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій є досить великим від суми заборгованості, та в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання по Договору, то суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки яка підлягає стягненню з відповідача на 50% до 44 863,25 грн. (89 726,50 грн. -50%)

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 1 475,00 грн. нарахованих:

- на суму 16 800,00 грн. за період з 19.08.2017 по 24.09.2018 в сумі 554,00 грн.;

- на суму 20 700,00 грн. за період з 25.08.2017 по 24.09.2018 в сумі 672,00 грн.;

- на суму 8 000,00 грн. за період з 10.09.2017 по 24.09.2018 в сумі 249,00 грн.

Судом за допомогою програми Законодавство перевірений розрахунок 3%

річних та визначено, що 3% річних, які підлягають задоволенню становлять 1474, 71 грн. нараховані :

- на суму 16 800,00 грн. за період з 19.08.2017 по 24.09.2018 в сумі 553,71 грн.;

- на суму 20 700,00 грн. за період з 25.08.2017 по 24.09.2018 в сумі 672,00 грн.;

- на суму 8 000,00 грн. за період з 10.09.2017 по 24.09.2018 в сумі 249,00 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 0,29 грн.

(1 475,00 грн. - 1 474,71 грн.) задоволенню не підлягають.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 4 063,80 грн. які нараховані:

- на суму заборгованості 16 800,00 грн. за період з серпня 2017 року по серпень

2018 року в розмірі 1 497,26 грн.;

- на суму заборгованості 20 700,00 грн. за період з серпня 2017 року по серпень

2018 року в розмірі 1 844,84 грн.;

- на суму заборгованості 8 000,00 грн. за період з вересня 2017 року по серпень

2018 року в розмірі 721,70 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд вважає його методологічно та арифметично вірними, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання щодо поставки оплачено позивачем товару згідно умов та в строки визначених Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір у сумі 2 111,48 грн. , слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мартиросяна Нвера Алавердовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопаливо Україна 2000" (43000, Волинська область, м.Луцьк , просп.Президента Грушевського, буд.30, каб.24, код ЄДРПОУ 39496043) 45 500,00 грн. - основної заборгованості, 44 863,25 грн. - пені, 1 474,71 грн. - 3% річних, 4063,80 грн. - інфляційних та 2 111,48 грн. судового збору.

3 . В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 28.01.2019 .

Суддя Н.О. Семенчук