Ухвала

від 25.01.2019 по справі 910/657/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 25.01.2019Справа №  910/657/19 За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Алімпіс Трейд» про видачу судового наказу Суддя Літвінова М.Є. Без виклику представників учасників справи.   ВСТАНОВИВ: 18.01.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» звернулось з заявою про видачу судового наказу до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алімпіс Трейд» про стягнення заборгованості в розмірі 19  792, 74 грн., пені у розмірі 178, 01 грн., 30 % річних у сумі 2  670, 11 грн. та 370, 56 грн. інфляційних втрат. Розглянувши подану заяву на предмет наявності правових підстав для видачі судового наказу, суд зазначає наступне. Так, підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України. Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Відповідно до пунктів 3, 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема копія договору, укладено у письмовій формі (у тому числі електронній) формі, за якими пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.           Заявник зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Алімпіс Трейд» не виконало зобов'язання за Договором № 212013 від 16.04.2018 про надання послуг з організації перевезення відправлень в частині повної сплати вартості робіт (послуг) за замовленнями, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 19  792, 74 грн.           Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.           Згідно зі ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.           Розглянувши подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» матеріали, суд зазначає, що в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, які не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, а саме вимоги про стягнення пені, 30% річних та інфляційних  втрат.           Так, п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.           Отже, вимоги про сплату передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань. Аналогічна правова позиція наведена у п.1.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013.           Як вбачається з поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» заяви, до складу заборгованості за Договором № 212013 від 16.04.2018 про надання послуг з організації перевезення відправлень, крім суми основного боргу, заявником включено пеню, 30% річних та інфляційні втрати, які за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходами відповідальності за порушення зобов'язань. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.           Частиною 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.           За таких обставин, оскільки вимоги про стягнення з боржника пені, 30% річних та інфляційних втрат не відповідають вимогам ст. 148 Господарського процесуального кодексу України (так як за своєю правовою природою не є вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, а є заходами відповідальності за порушення зобов'язань), заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про видачу судового наказу в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алімпіс Трейд» пені у розмірі 178, 01 грн., 30 % річних у сумі 2  670, 11 грн. та 370, 56 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.           Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.           Керуючись ст. 148, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - УХВАЛИВ:            1.           Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алімпіс Трейд»  пені у розмірі 178, 01 грн., 30 % річних у сумі 2  670, 11 грн. та 370, 56 грн. інфляційних втрат на підставі Договору № 212013 від 16.04.2018 про надання послуг з організації перевезення відправлень.            2.           Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до апеляційної інстанції  шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повної ухвали. При цьому, згідно з п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.           Суддя                                                                                       Літвінова М.Є.