Рішення

від 22.01.2019 по справі 200/10825/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2019 р.                                                             Справа№200/10825/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В. при секретарі судового засідання Заїченко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства “Адоніс” про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

19 жовтня 2018 року позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13492430, місцезнаходження: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Серова, 1а) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фермерського господарства “Адоніс” (код ЄДРПОУ 32786034, місцезнаходження: 85530, Донецька область, с. Багатир, проспект Гаражний, буд. 28) про стягнення адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році у розмірі 17448,00 грн. та пеню у розмір 1926,48 грн.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що відповідачем не забезпечене працевлаштування інвалідів у 2017 році відповідно до нормативу, визначеному чинним законодавством України, тому Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” на нього покладений обов'язок нарахувати та сплачувати фінансово – господарські санкції.

Враховуючи наведене та те, що відповідачем адміністративно – господарські санкції в сумі 17448,00 грн. та пеню у розмір 1926,48 грн., у добровільному порядку не сплачені, просить стягнути зазначену суму.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що відповідачем виконано вимоги Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, самостійно надавало до центру зайнятості звітність про наявність вільних робочих місць, де були зазначені усі вільні посади, зокрема зазначалась кількість інвалідів для працевлаштування.

Зазначає, що підприємством протягом 2017 року відповідач вживав заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів та не відмовляв у такому працевлаштуванні.

Враховуючи наведене, просить в задоволені позовної заяви відмовити.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, заслухавши представників сторін, суд з'ясував наступні обставини справи.

Фермерське господарство «Адоніс» зареєстроване як юридична особа, включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ 32786034), знаходиться за юридичною адресою: 85530, Донецька обл., с. Багатир, проспект Гаражний, буд. 28.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів відповідача за 2017 рік від 22 січня 2018 року, наданого до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) становить 14 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 40 264 грн., сума адміністративно – господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 20 132 грн. (а.с. 24)

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач протягом 2017 року надавав звіти форми 3-ПН до відповідних центрів зайнятості про наявність вакансій (а.с. 52).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить стягнути адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначені для працевлаштування інвалідів у 2017 році в сумі 17448 грн. 00 коп.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів, як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, позивач у справі – орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері соціального захисту інвалідів, в тому числі контроль щодо забезпечення інвалідів робочими місцями.

Стаття 19 зазначеного Закону встановлює для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як свідчить звіт відповідача за 2017 рік, наданого до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) становить 14 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить 711 особа.

Відповідно до статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно ст. 19 Закону підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМ України від 31 січня 2007 року № 70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, та не спростовано позивачем, відповідач протягом 2017 року надавав звіти із зазначенням вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями до Міського центру зайнятості.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про охорону праці” підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

За змістом вищевказаних норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”; на підприємства покладений обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вжив усі необхідні та можливі заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, інформація про наявність вакансій, виділення робочих місць та бажання підприємства працевлаштувати інвалідів до центру зайнятості надавалась вчасно протягом 2017 року.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в розумінні ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріали справи свідчать про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства “Адоніс” про стягнення сум адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2017 році такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 143, 241-246, 262, 290 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства “Адоніс” про стягнення адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році у розмірі 17448,00 грн. та пеню у розмір 1926,48 грн. – відмовити у повному обсязі.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 22 січня 2019 року.

Повний текст рішення складений та підписаний 28 січня 2019 року.

Рішення буде складено у повному обсязі та підписано протягом десяти днів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя                                                                                 Шинкарьова І.В.