Рішення

від 24.01.2019 по справі 810/1106/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 року справа № 810/1106/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Агро АП до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ Альянс Агро АП з позовом до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2018 № 0004911411 та № 0004901411.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, безпідставними, оскільки господарські відносини між ТОВ Альянс Агро АП і ТОВ Мрія-К мали реальний характер - товари поставлені контрагентом та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 продовжено процесуальний строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, у якому заперечив проти його задоволення з тих підстав, що аналіз фінансово-господарської діяльності позивача та його контрагента відповідно до наявної інформації вказує на здійснення нереальних (безтоварних) господарських операцій (т. 1, а.с. 238 - 242).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду.

До судового засідання представники сторін, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не прибули.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

На підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Альянс Агро АП з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Мрія-К (код ЄДРПОУ 19491182) за період з 01.08.2017 по 30.11.2017, за наслідками якої складено Акт від 14.02.2018 № 86/10-36-14-11/41408003 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 016 491,00 грн., у т.ч.: за вересень 2017 року - 399 957,00 грн., за жовтень 2017 року - 2 616 534,00 грн., та зменшення від'ємного значення за листопад 2017 року на суму 188 321,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.02.2018:

- № 0004911411, яким позивачу збільшено суму з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (послуг) на суму 3 770 613,75 грн., з яких 3 016 491 грн. - за основним платежем, та 754 122,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій,

- № 0004901411, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 188 321,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

Зі змісту Акту перевірки та письмового відзиву відповідача на позов висновки податкового органу про порушення позивачем вимог закону ґрунтуються на тому, що ТОВ Мрія-К внесено до переліку суб'єктів фіктивного підприємництва 24.10.2017 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві за ознакою: зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Так, ГУ ДФС у м. Києві складено узагальнену податкову інформацію по ТОВ Мрія-К за звітний період декларування ПДВ липень 2015 року - грудень 2017 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями, а також при визначенні сум податкового кредиту за період з 29.07.2015 по 31.12.2017.

Узагальнена податкова інформація складена з причини неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку із відсутністю ТОВ Мрія-К за місцезнаходженням.

Співробітниками оперативного управління ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснено виїзд за податковою адресою підприємства ТОВ Мрія-К : м. Київ, вул. Катерини Білокур, буд. 2/8. У результаті виїзду підприємство за податковою адресою не встановлено. В ході телефонної розмови із керівником підприємства гр. ОСОБА_1 остання повідомила про свою причетність до ведення фінансово-господарської діяльності на ТОВ Мрія-К , а також повідомила, що з явиться до ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві для надання письмових пояснень. Проте, в обумовлений час гр. ОСОБА_1 до оперативного управління не з'явилась, від надання будь-яких пояснень відмовилась керуючись положенням cт. 63 Конституції України.

Також встановлено, що засновником товариства значиться гр. ОСОБА_2, яка у ході опитування повідомила про свою непричетність до реєстрації ТОВ Мрія-К .

ТОВ Мрія-К було створено штучну видимість здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувались дійсним рухом активів у процесі виконання операцій.

Отже, реалізація товарів та послуг оформлювались лише документально у контрагентів на адресу ТОВ Мрія-К без наявності у них необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу).

Таким чином, на думку податкового органу, у ході проведення перевірки контролюючим органом неможливо встановити походження товару (насіння соняшнику та ячменю), реалізованого ТОВ Мрія-К на адресу ТОВ Альянс Агро АП , так як його походження не підтверджується фактом (джерелом) законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва.

Проте, суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими у зв'язку з наступним.

ТОВ Альянс Агро АП є юридичною особою, має статус платника податку на додану вартість.

Видами діяльності ТОВ Альянс Агро АП за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ Альянс Агро АП протягом 2017 року мало господарські відносини з ТОВ Мрія-К .

Так, між ТОВ Альянс Агро АП (Покупець) і ТОВ Мрія-К (Постачальник) було укладено Договір поставки товару від 17.08.2017 № 1708 на поставку насіння соняшника (т. 1, а.с. 68 - 69).

Згідно умов Договору поставка товару здійснюється партіями в строки та на умовах, узгоджених між сторонами. Відвантаження товару здійснюється транспортом Постачальника. Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику вартість отриманого товару у строки до 01.02.2018 шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Передання товару Постачальником та приймання товару Покупцем здійснюється у місті здійснення поставки: Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул. Заводська, 26.

Згідно з Додатком № 1 від 17.08.2017 (Специфікація) до Договору Постачальник зобов'язаний поставити 144,44 т насіння соняшнику по ціні 7 833, 33 грн. за 1 т на загальну суму 1 328 848, 57 грн., у т.ч. ПДВ - 221 474, 77 грн. (т. 1, а.с. 70).

Поставка Товару згідно вказаного договору здійснювалась згідно відповідних видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 71 - 87).

Також між ТОВ Альянс Агро АП (Покупець) і ТОВ Мрія-К (Постачальник) було укладено Договір поставки товару від 16.09.2017 № 1609 (т. 1, а.с. 88 - 89).

Відповідно до Додатку № 1 від 16.09.2017 (Специфікація) до Договору Постачальник зобов'язаний поставити 300,00 т насіння соняшнику по ціні 8 333,67 грн. за 1 т на загальну суму 3 000 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 500 000,00 грн. (т. 1, а.с. 90).

Поставка Товару згідно вказаного договору здійснювалась згідно відповідних видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 91 - 103).

Також між ТОВ Альянс Агро АП (Покупець) і ТОВ Мрія-К (Постачальник) було укладено Договір поставки товару від 25.09.2017 № 2509 (т. 1, а.с. 104 - 105).

Згідно Додатку № 1 від 25.09.2017 (Специфікація) до Договору Постачальник зобов'язався поставити 243,00 т насіння соняшнику по ціні 8 333, 33 грн. за 1 т на загальну суму 1 340 085,12 грн., у т.ч. ПДВ - 405 000, 00 грн. (т. 1, а.с. 106).

Поставка Товару згідно вказаного договору здійснювалась згідно відповідних видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 107 - 117).

Також між ТОВ Альянс Агро АП (Покупець) і ТОВ Мрія-К (Постачальник) було укладено Договір поставки товару від 29.09.2017 № 2909 (т. 1, а.с. 118 - 121).

Згідно Додатку № 1 від 29.09.2017 (Специфікація) до Договору Постачальник зобов'язаний поставити 130,46 т насіння соняшнику по ціні за 8 560,00 грн. за 1 т на загальну суму 1 340 085,12 грн., у т.ч. ПДВ - 223 347,52 грн. (т. 1, а.с. 122).

Поставка Товару згідно вказаного договору здійснювалась згідно відповідних видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 123 - 129).

Також між ТОВ Альянс Агро АП (Покупець) і ТОВ Мрія-К (Постачальник) було укладено Договір поставки товару від 10.10.2017 № 1010 (т. 1, а.с. 130 - 133).

Поставка Товару згідно вказаного договору здійснювалась згідно відповідних видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 134 - 136).

Також між ТОВ Альянс Агро АП (Покупець) і ТОВ Мрія-К (Постачальник) було укладено Договір поставки товару від 16.10.2017 № 1610 (т. 1, а.с. 137 - 140).

Згідно Додатку № 1 від 16.10.2017 (Специфікація) до Договору Постачальник зобов'язаний поставити 340 т насіння соняшнику по ціні за 8 333,33 грн. за 1 т на загальну суму 3 400 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 566 666,67 грн. (т. 1, а.с. 141).

Поставка Товару згідно вказаного договору здійснювалась згідно відповідних видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 142 - 151).

Також між ТОВ Альянс Агро АП (Покупець) і ТОВ Мрія-К (Постачальник) було укладено Договір поставки товару від 17.10.2017 № 1710 (т. 1, а.с. 152 - 155).

Згідно Додатку № 1 від 17.10.2017 до Договору Постачальник поставляє 380 т соняшнику по ціні 8 333, 33 грн. за 1 т на загальну суму 3 800 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 633 333,33 грн. (т. 1, а.с. 156).

Поставка Товару згідно вказаного договору здійснювалась згідно відповідних видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 157 - 168).

Також згідно Додатку № 2 від 24.10.2017 до Договору Постачальник поставляє 240 т соняшнику по ціні 8 333, 33 грн. за 1 т на загальну суму 2 400 010,00 грн., у т.ч. ПДВ - 400 001,76 грн. (т. 1, а.с. 169).

Поставка Товару згідно вказаного договору здійснювалась згідно відповідних видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 170 - 177).

Також між ТОВ Альянс Агро АП (Покупець) і ТОВ Мрія-К (Постачальник) було укладено Договір поставки товару від 02.11.2017 № 0211 (т. 1, а.с. 178 - 179).

Згідно Додатку № 1 від 16.11.2017 до Договору Постачальник поставляє 65,33 т ячменю по ціні 3 953,33 грн. за 1 т на загальну суму 309 925,26 грн., у т.ч. ПДВ - 51 654,21 грн. (т. 1, а.с. 180).

Поставка Товару згідно вказаного договору здійснювалась згідно відповідних видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 181 - 182).

Як зазначено к договорах, поставка товару відбулась за рахунок і з використанням транспорту Постачальника.

Отже, на виконання вказаних договорів ТОВ Мрія-К протягом вересня - листопада 2017 року було здійснено поставку на користь ТОВ Альянс Агро АП насіння соняшнику загальною вагою 2 008,10 т на суму 18 918 943,57 грн., у т.ч. ПДВ - 3 153 157,32 грн., та ячменю загальною вагою 65,33 т на суму 309 925,30 грн., у т.ч. ПДВ - 51 654,21 грн.

Оплата вартості отриманого товару здійснена позивачем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 183 - 202).

За наслідком виконання умов договору Постачальником виписано на адресу позивача податкові накладні, які зареєстровані згідно вимог закону, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного реєстру податкових накладних (т. 1, а.с. 60 - 67).

Суми ПДВ, сплачені позивачем за наслідком вказаних правочинів, включені ним до податкового кредиту за відповідні періоди (т. 1, а.с. 40 - 59).

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, згідно ч. 1 ст. 234 ЦК України є фіктивним.

Згідно ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦКУ. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено судом, договори, укладені між позивачем та його контрагентом, не визнані недійсними у встановленому законом порядку, і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків за такими угодами.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки відповідно цією особою, а тому несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про відсутність відповідних господарських операцій.

Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань

Оскільки наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару (надання послуг) входить до предмету доказування у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що реальність виконання договору підтверджується належними первинними документами.

При цьому, законом не передбачено обов'язку суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагентів.

Податковим органом не надано суду будь-яких доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються його контрагентом, або що самостійною діловою метою здійснення господарської операції було одержання позивачем підприємством податкової вигоди.

У Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) Європейський суд чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Отже, позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1, 2 ст. 9 даного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідачем не заперечується наявність у позивача усіх необхідних, у т.ч. податкових, бухгалтерських, банківських, документів.

Згідно пп. а п. 198.1. ст. 191 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, нормами ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Суд зазначає, що відсутність таких документів у позивача перевіркою не встановлено. Навпаки, на час перевірки були надані податкові накладні, які у повній мірі відповідають вимогам закону.

При цьому, позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість на час укладання та виконання правочину, мали статус платників податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Оскільки зазначений вище Договір не був оскаржений у судовому порядку, він є дійсним, і на його підставі виникли права та обов'язки сторін Договору.

Згідно ст. 3 ГК України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.ст. 626 - 628 ЦК України під договором слід розуміти домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Власне ж оцінка доцільності укладання того чи іншого правочину перебуває поза компетенцією податкового органу, позаяк стосуються діяльності позивача, як самостійного суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Оскільки зазначені договори укладено і виконано, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, вони є дійсними та не були оскаржені у судовому порядку, суд зазначає про відсутність правових підстав вважати їх нікчемними, та, відповідно, збільшувати позивачу грошові зобов'язанні по сплаті податків і застосовувати штрафні санкції.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Щодо посилання контролюючого органу на інформацію, отриману в межах кримінального провадження за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України при реєстрації та перереєстрації ТОВ Мрія-К , суд зазначає, що відповідно до ч. 6 України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Проте, контролюючим органом такого доказу як вирок надано не було.

Суд вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, у рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Крім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий же правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

За таких обставин, на переконання суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних доказів, які могли б свідчити про недобросовісність позивача та наявність обставин, що виключають обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум за результатами вказаних господарських операцій.

Стосовно посилань податкового органу на пояснення, надані в ході розслідування вказаного кримінального провадження стосовно ТОВ Мрія-К суд зазначає, що протокол допиту свідка є джерелом доказів, у розумінні ст. 90 КАС України, яке підлягає обов'язковій оцінці судом у сукупності разом з іншими доказами з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ст. 90 КАС України).

Дослідивши докази, на які посилається відповідач суд зазначає, що протоколу допиту свідка за наведених обставин справи не може бути належним доказом неправомірності формування позивачем податкового кредиту з тих підстав, що перевіркою не надана оцінка первинним документам, складеним за результатами спірних господарських операцій, та не встановлено, що первинні документи від імені ТОВ Мрія-К підписані неповноважною особою. Більш того, первинні документи відповідачем взагалі досліджені не були, доказів скасування реєстрації податкових накладних за операціями позивача з ТОВ Мрія-К до суду також не пред'явлено.

Щодо посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, що унеможливлює ідентифікувати предмет фактичної поставки та його відповідність предмету договору, суд зазначає наступне.

Верховний Суд 06.02.2018 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справи № 816/166/15-а досліджував обставини щодо обґрунтованості посилання податкового органу на ненадання транспортної документації на перевірку, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог платника податку.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Окрім цього, за умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару (Постанова ВС/КАС від 06.02.2018 у справі № 804/4940/14).

Більше того, відсутність у покупця реєстру товарно-транспортних накладних не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення поставки товару позивачу (Постанова ВС/КАС від 24.01.2018 у справі № 806/684/14).

З викладеного слідує, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

При прийнятті рішення у даній адміністративній справі судом також враховується, що посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено зустрічну звірку ТОВ Альянс Агро АП з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ Кернел Трейд за період з 01.09.2017 по 30.09.2017.

За результатами звірки складено Довідку від 18.12.2018 № 35/10-36-14-11/41408003, згідно якої документально підтверджено факт здійснення господарських взаємовідносин.

При цьому, у Довідці підтверджено факт придбання ТОВ Альянс Агро АП у ТОВ Мрія-К насіння соняшнику у кількості 673,46 т. на суму 6 770 085 грн., у т.ч. ПДВ - 1 128 348 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки податкового органу, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про порушення позивачем вимог закону, і не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому останні підлягають скасуванню.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Так, з урахуванням змісту позовних вимог та ціни позову, судовий збір становить 59 384,01 грн.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 6 400,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у загальній сумі 6 400,00 грн.

Також, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 відстрочено позивачу сплату решти суми судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

Згідно ч. 2 ст. 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки сплату судового збору, що підлягав оплаті відповідно до положень цього Кодексу у розмірі 52 984,01 грн., відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, і судовий збір не оплачено, тому відповідно до наведених вимог процесуального законодавства при задоволенні позову такий судовий збір підлягає стягненню в дохід державного бюджету з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 27.02.2018 № 0004911411 та № 0004901411.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Агро АП (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Узин, вул. Поповича, 2/23а, код 41408003) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, ідентифікаційний код 39393260) судові витрати у сумі 6 400 (шість чотириста) грн. 00 коп.

Стягнути на користь державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м. Києві / м. Київ/ 22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код 39393260) судовий збір у сумі 52 984 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 01 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.