Рішення

від 28.01.2019 по справі 200/13620/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 р. Справа№200/13620/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м.Маріуполя до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року комунальне некомерційне підприємство Маріупольської міської ради Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м.Маріуполя (далі - КНП ЦПМСД №1 м. Маріуполя ) звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області:

- від 03.10.2018 року № 0205234610 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 92233,84 грн., з яких штраф у розмірі 83008,84 грн. (20 % за період з 21.08.2018 року по 18.09.2018 року) та пеня в сумі 9225 грн.;

- від 24.10.2018 року № 0234744610 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 57177,67 грн., з яких штраф у розмірі 50473,45 грн. (20 % за період з 21.09.2018 року по 18.10.2018 року) та пеня в сумі 6704,22 грн.;

- від 15.11.2018 року №0261494610 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 69221,58 грн., з яких штраф у розмірі 65612,87 грн. (20 % за період з 23.10.2018 року по 02.11.2018 року) та пеня в сумі 3608,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, зокрема, що підприємством згідно з вимогами ч. 2 ст. 24 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у встановлений строк одночасно з платіжними дорученнями на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати за липень 2018 року та за першу половину серпня 2018 року, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, до органу Казначейства надавалися платіжні доручення на перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску, які були оплачені своєчасно.

Пізніше з'ясувалося, що в цих платіжних дорученнях було помилково зазначено рахунок №31118063700053 для зарахування військового збору, тому загальна сума єдиного внеску 651 462,36 грн. (за липень - 415044,20 грн. та серпень 2018 року - 236418,16 грн.) була зарахована на рахунок військового збору, а по єдиному внеску вона значилася як недоїмка.

Кошти, які в подальшому сплачувалися позивачем в рахунок наступних платежів з єдиного внеску, відповідачем були зараховані в порядку календарної черговості виникнення недоїмки з єдиного внеску.

Вважав, що якщо б відповідний орган Казначейства згідно з абз. 14 п. 10.8 Порядку обслуговування місцевих бюджетів, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 року № 938, подані позивачем за липень та серпень 2018 року платіжні доручення не прийняв до виконання та не пізніше наступного робочого дня повернув без виконання позивачу як розпоряднику бюджетних коштів (одержувачу бюджетних коштів) із зазначенням на його зворотному боці причин повернення без виконання, то позивач вчасно би знову подав би правильно заповнені платіжні доручення, і у відповідача не було би підстав обліковувати зазначені кошти як недоїмку, і, відповідно, виносити оскаржені рішення.

Крім того, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про повернення коштів (заяви від 31.08.2018 року № 01/20-1818, від 04.09.2018 року № 01/20-1837 та від 21.09.2018 року № 01/20-1945), в яких просив повернути помилково сплачені кошти в загальній сумі 651462,36 грн., зокрема шляхом перерахування на субрахунок для зарахування і обліку єдиного внеску Єдиного казначейського рахунку. Між тим, листами від 10.09.2018 року № 7406/10/05-19-82-07, від 19.09.2018 року № 2837/10/05-99-46-50, від 04.10.2018 року № 3201/10/05-99-46-50 та від 04.10.2018 року № 44160/10/05-99-46-в задоволенні заяв було відмовлено, що також вплинуло на обставини, які призвели до виникнення спору.

Вважав, що оскаржені рішення винесені за відсутності підстав, встановлених законом, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття. Крім того, не враховано те, що позивач не допустив бездіяльності щодо сплати єдиного внеску за липень, серпень та вересень 2018 року, оскільки суми єдиного внеску були своєчасно та в повному обсязі списані з рахунків позивача відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 9 та абз. 1 ч. 10 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та консолідовані на єдиному казначейському рахунку.

За відсутності бездіяльності вважав що до нього не можуть бути застосовні санкції, передбачені цим Законом.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що станом на 01.08.2018 року в інтегрованій картці платника з єдиного внеску обліковувалась переплата і сумі 7 695,11 грн. Згідно з наданою звітністю Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску по формі Д4, відбулися поточні нарахування за період з липня 2018 року по вересень 2018 року, однак заборгованість по єдиному внеску остаточно була сплачена лише 02.11.2018 року. Вважав, що обов'язок зі сплати податків і зборів, а також з належного заповнення платіжних документів покладається виключно на платника податків, а тому допущення помилки у розрахунках із подальшим виправленням не може бути підставою для не притягнення такого платника до відповідальності за неналежне виконання податкових зобов'язань. Тому оскаржені рішення відповідають вимогам законодавства і винесені в межах повноважень, що надані органу доходів і зборів. Просив в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, якою підтримав доводи позовної заяви. Також зазначав, зокрема, що перед вирішенням питання про застосування штрафних (фінансових) санкції потрібно встановити наявність бездіяльності (несплати або неперерахування єдиного внеску) або дій (несвоєчасної сплати, несвоєчасного перерахування єдиного внеску), які полягають в подачі платіжних доручень про сплату єдиного внеску із зазначенням періоду, що минув. Разом з тим ні бездіяльності, ні таких дій позивач не вчиняв, що свідчить про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Судом встановлено, що комунальне некомерційне підприємство Маріупольської міської ради Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м.Маріуполя (далі - КНП ЦПМСД №1 м. Маріуполя ) перебуває на податковому обліку в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області), що розташований на території населеного пункту, включеного до переліку, що зазначений у ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата на підставі відповідного Указу Президента України. Є платником єдиного внеску.

Позивач у встановлений строк подав до відповідного органа Казначейства платіжні доручення із зазначенням призначення платежу єдиний соціальний внесок :

1) за липень 2018 року:

від 27.07.2018 року № 4 на суму 236 610 грн. (оплачено 30.07.2018 року);

від 02.08.2018 року № 5 на суму 5 252,31 грн. (оплачено 03.08.2018 року);

від 02.08.2018 року № 12 на суму 180 877,05 грн. (оплачено 03.08.2018 року);

2) за першу половину серпня 2018 року від 16.08.2018 року № 22 на суму 228 723 грн. (оплачено 17.08.2018 року).

При цьому платником податків під час перерахування єдиного внеску в платіжних дорученнях було допущено помилку - зазначено рахунок №31118063700053 для зарахування військового збору, що призвело до виникнення недоїмки зі сплати єдиного внеску щодо вказаних періодів.

Кошти, які в подальшому сплачувалися позивачем в рахунок наступних платежів з єдиного внеску, відповідачем були зараховані в порядку календарної черговості виникнення недоїмки з єдиного внеску, внаслідок чого також утворилася недоїмка за вересень 2018 року.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області вказаному платнику надіслані рішення:

- від 03.10.2018 року № 0205234610 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 92233,84 грн., з яких штраф у розмірі 83008,84 грн. (20 % за період з 21.08.2018 року по 18.09.2018 року) та пеня в сумі 9225 грн.;

- від 24.10.2018 року № 0234744610 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 57177,67 грн., з яких штраф у розмірі 50473,45 грн. (20 % за період з 21.09.2018 року по 18.10.2018 року) та пеня в сумі 6704,22 грн.;

- від 15.11.2018 року №0261494610 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 69221,58 грн., з яких штраф у розмірі 65612,87 грн. (20 % за період з 23.10.2018 року по 02.11.2018 року) та пеня в сумі 3608,71 грн.

Вказані рішення позивачем отримані 09.10.2018 року, 30.10.2018 року та, відповідно, 22.11.2018 року.

Платник єдиного внеску скористався правом на оскарження перших двох рішень в адміністративному порядку.

Рішеннями Державної фіскальної служби України від 19.11.2018 року № 37522/6/99-99-11-02-02-25 та, відповідно, від 11.12.2018 року № 39931/6/99-99-11-05-02-25 скарги залишені без задоволення, а рішення від 03.10.2018 року № 0205234610 та, відповідно, від 24.10.2018 року № 0234744610 - без змін.

Судом також встановлено, що після допущення позивачем помилки та помилкової сплати єдиного внеску на рахунок військового збору позивач неодноразово звертався до органу доходів і зборів за місцем реєстрації із заявами про повернення коштів (заяви від 31.08.2018 року № 01/20-1818, від 04.09.2018 року № 01/20-1837 та від 21.09.2018 року № 01/20-1945), в яких просив повернути помилково сплачені кошти в загальній сумі 651462,36 грн. з одного рахунку №31118063700053 шляхом перерахування їх на інший відповідний рахунок (зазначав рахунок).

В першій та останній заяві позивач для перерахунку коштів зазначав рахунок для сплати єдиного внеску, куди просив перерахувати помилково сплачені кошти.

В останніх двох заявах зазначав, що перераховані кошти мають бути сплачені в рахунок єдиного внеску.

Листами органів доходів і зборів в задоволенні заяв було відмовлено, а саме:

- листом Кальміуського відділення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 10.09.2018 року №7406/10/05-19-82-07 відмовлено в задоволенні першої заяви з посиланням на те, що вона не відповідає вимогам Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 року №1146;

- листом Головного управління ДФС у Донецькій області від 19.09.2018 року №2837/10/05-99-46-50 другу заяву залишено без виконання з посиланням на те, що для встановлення факту переплати потрібне проведення документальної перевірки; запропоновано сплачені кошти зарахувати в рахунок майбутніх платежів по військовому збору;

- листами Головного управління ДФС у Донецькій області від 04.10.2018 року №3201/10/05-99-46-50 третю заяву залишено без виконання з посиланням на те, що для встановлення факту переплати потрібне проведення документальної перевірки; запропоновано сплачені кошти зарахувати в рахунок майбутніх платежів по військовому збору;

- листом Головного управління ДФС у Донецькій області від 04.10.2018 року №44160/10/05-99-13-06-20 щодо третьої заяви також зазначено, що щодо викладеного питання будуть проведені контрольно-перевірочні заходи.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , яка визначає платників єдиного внеску, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 6 вказаного Закону платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частинами 8 та 9 ст. 9 вказаного Закону визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з п. 1 ч. 10 ст. 9 вказаного Закону днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з п. 10 ст. 25 Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Отже, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Виконання такого обов'язку відбувається шляхом вчинення платником єдиного внеску дій, спрямованих на своєчасне перерахування єдиного внеску, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Для підтвердження факту несплати платником узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у межах законодавчо встановленого строку для такої сплати платник не вчиняв дій, що спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.

Утім, вчинення дії та допущення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 2 ч. 10 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Аналогічні висновки щодо застосування норм права неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема в постановах від 23 жовтня 2018 року в справі №822/3521/17, від 11 грудня 2018 року в справі №804/444/16, в ухвалі від 06 серпня 2018 року в справі №826/2898/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, платник податків вживав заходи для виправлення такої помилки шляхом подання до органу доходів і зборів заяв, в яких просив перерахувати кошти з одного рахунку на інший відповідний рахунок. Однак вказані заяви були безпідставно відхилені.

Отже, органом доходів і зборів помилково застосовані наведені положення законодавства, що призвело до протиправного винесення щодо позивача рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

З огляду на наведене оскаржені рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Посилання позивача на недотримання, на його думку, відповідним органом казначейства положень абз. 14 п. 10.8 Порядку обслуговування місцевих бюджетів, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 року № 938, є неприйнятними, оскільки дії органу казначейства не є предметом спірних правовідносин в даній адміністративній справі.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м.Маріуполя (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Радіна М.В., 2, код ЄДРПОУ 37885262) до Головного управління ДФС у Донецькій області (85612, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрогської дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 03.10.2018 року № 0205234610, від 24.10.2018 року № 0234744610, від 15.11.2018 року №0261494610.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м.Маріуполя (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Радіна М.В., 2, код ЄДРПОУ 37885262) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 3279 (три тисячі двісті сімдесят дев'ять) грн. 50 (п'ятдесят) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 28 січня 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.