Рішення

від 17.01.2019 по справі 826/9061/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2019 року №826/9061/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., при секретарі судового засідання Ігнатову І.Ю., за участі представника позивача Коломійченка В.І. та представника відповідача Малогіної А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доненергоекспорт" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд) , надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Доненергоекспорт", (далі - позивач, ТОВ "Доненергоекспорт") , до Головного управління ДФС у м. Києві, (далі - відповідач) , про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 липня 2017 року №0032641404, (далі - оскаржуване податкове повідомлення-рішення) .

Ухвалою суду від 28 липня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9061/17, (далі - справа) .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

З 25.05.2017 р. по 07.06.2017 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Бізнес-Модус-Груп" за березень 2017 р., за результатами якої складено акт перевірки від 14.06.2017 р. №288/26-15-14-04-04/36276649, (далі - Акт перевірки) .

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України, (далі - ПК України) , що призвело до заниження податку на додану вартість, (також далі - ПДВ) , на загальну суму 531989,00 грн. за березень 2017 р.

На підставі Акту перевірки 05.07.2017 р. відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 664986,00 грн., з яких за основним платежем - 531989,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями - 132997,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновок відповідача про заниження позивачем ПДВ ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю ТОВ "Доненергоекспорт" та його контрагента - ТОВ "Бізнес-Модус-Груп".

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, у межах даного спору слід, зокрема, встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бізнес-Модус-Груп", обставини виконання умов договорів, ділову мету в їх укладанні, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює такі види діяльності, зокрема: код КВЕД 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва (основний); код КВЕД 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

На час існування спірних правовідносин і позивач і його контрагент ТОВ "Бізнес-Модус-Груп" володіли належним рівнем правосуб'єктності.

06 березня 2017 року між ТОВ "Доненергоекспорт", як покупцем, та ТОВ "Бізнес-Модус-Груп", як постачальником, укладено Договір поставки №63, (далі - Договір №63) , за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, визначений у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Так, відповідно до Специфікації №1 від 06.03.2017 р. до Договору №63, постачальник зобов'язувався поставити покупцю у строк до 30.03.2017 р. риштак СП 2638.Л2.00.000 у комплекті з метизами кількістю 84 шт. на загальну суму 3191932,80 грн., в т.ч. ПДВ 531988,80 грн.

На виконання умов Договору №63 та Специфікації №1 ТОВ "Бізнес-Модус-Груп" поставлено позивачу товар (риштак СП 2638.Л2.00.000 у комплекті з метизами кількістю 84 шт.) на загальну суму 3191932,80 грн., в т.ч. ПДВ 531988,80 грн., на підтвердження чого надано суду видаткові накладні від 11 березня 2017 року №№ 301-1 - 301-9 та від 20 березня 2017 року №№ 320-1 - 320-4, податкові накладні від 11 березня 2017 року №№ 74 - 82 та від 20 березня 2017 року №№ 83 - 86.

При цьому, факт оплати вказаної вище продукції на загальну суму 3191932,80 грн., в т.ч. ПДВ 531988,80 грн., підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Крім того, у ході судового розгляду справи судом з'ясовано, що вказана вище продукція за Договором №63 та Специфікацією №1 придбана позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, а саме, з метою реалізації іншим контрагентам, зокрема, ДП "Селидіввугілля", на підтвердження чого надано копії відповідних договору поставки №Т1/4-2017 від 13.01.2017 р., видаткових накладних та довіреностей на отримання товарів.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що усі надані позивачем первинні документи оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами.

При цьому, посилання відповідача на наявність податкової інформації відносно контрагента позивача - ТОВ "Бізнес-Модус-Груп" суд вважає неналежним та недостатнім доказом нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Бізнес-Модус-Груп", оскільки, як вже зазначалось вище, докази прийняття відповідного обвинувального вироку, що набрав законної сили, або прийняття рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідачем суду не надано.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 61 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Поряд з цим, в акті перевірки не зазначено доказів на підтвердження наявності обвинувального вироку або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, та/або інших судових рішень, в яких була б встановлена фіктивність спірних правочинів.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п. 198.1 - 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як також зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо оцінки доводів податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, то такі доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними доказами та спростовуються наданими позивачем доказами.

Зокрема, доводи представника відповідача про те, що у реквізитах договору поставки № 63 від 06.03.2017 вказано дані про банківський рахунок, відкритий 13.03.2017 р. спростовуються висновками акту перевірки, у якому встановлено, що рахунок № 26000219837900 в ПАТ "УкрСиббанк" було відкрито позивачем 06.02.2009 р.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем надано усі належним чином оформлені первинні документи, якими, у сукупності із іншими наданими позивачем та дослідженими судом доказами за переконанням суду, підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бізнес-Модус-Груп", у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо протиправного заниження позивачем ПДВ за березень 2017 р. на суму 531989,00 грн.

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідачем прийняте протиправно, а тому, як наслідок, воно підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України) , розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Доненергоекспорт" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 9974,79 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Доненергоекспорт" (місцезнаходження: 04201, м. Київ, вул. Кульженків Сім'ї, 35; код ЄДРПОУ 36276649) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05 липня 2017 року №0032641404.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доненергоекспорт" сплачений ним судовий збір у розмірі 9974,79 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири гривні сімдесят дев'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко

Рішення у повному обсязі складено 24 січня 2019 року.