Рішення

від 22.01.2019 по справі 490/5073/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/2683/2018 Справа № 490/5073/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого у справі судді Гуденко О.А.

за участі секретаря судових засідань Кваша С.О.,

за участі представника позивача ПП фірма «Юнікс Трейд Ко» Гавриловця Д.М., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

представник відповідача Міністерства оборони України не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства фірми «Юнікс Трейд Ко» до ОСОБА_1 , Міністерства оборони України про визнання відсутності за працівником гарантій згідно частини 3 статті 119 КЗпП України, визнання контракту таким, що укладений не в особливий період, внаслідок чого ОСОБА_1 підлягає звільненню,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018 року Приватне підприємство фірма «Юнікс Трейд Ко» з подальшим уточненням позовних вимог звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Міністерства оборони України про визнання відсутності за працівником гарантій згідно частини 3 статті 119 КЗпП України, визнання контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України укладеним не в особливий період, внаслідок чого ОСОБА_1 підлягає звільненню.

В обґрунтуваннязаявленого позовупозивач посилаєтьсяна те,що наказомдиректора приватного підприємства фірми «Юнікс Трейд Ко» № 68-ос від 01 жовтня 2014 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до вказаного підприємства на посаду комірника. Перебуваючи у трудових відносинах з позивачем, відповідач ОСОБА_1 20 грудня 2016 року уклав контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу відповідно якого проходить військову службу у Центральному районному військовому комісаріаті м. Миколаєва Збройних Сил України.

Позивач вважає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 36 КЗпП України наявні підстави для припинення між приватним підприємством фірмою «Юнікс Трейд Ко» та ОСОБА_1 трудового договору у зв`язку зі вступом останнього на військову службу та просить встановити факт, що на відповідача не розповсюджуються встановлені частиною 3 статті 119 КЗпП України гарантії щодо збереження за працівником місця роботи у разі прийняття на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду.

Так, відповідач проходить службу не в зоні дії особливого періоду, фактично отримуючи одночасно і грошову винагороду як військовослужбовець, і заробітну плату за місцем роботу, при цьому не працюючи.

Так, дія особливого періоду розповсюджуваласяч на відповідача під час його мобілізації та перебування в зоні бойових дій, проте проходження військової служби на підставі контракту таз а місцем свого проживання в м.Миколаєві не дає відповідачеві на гарантії, встановлені ст. 119 КЗпП України.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, проти позову заперечує посилаючись на те, що в Україні продовжує діяти особливий період, контаркт про проходження нми військової служби у Збройних силах України укладено на час дії особливог періоду в Україні, дія контракту на теперішній час не припинена, а відтак на нього розповсюджуються гарантії встановлені частиною 3 статті 119 КЗпП України. Просить стягнути з позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

Відповідач Міністерство оборони України у останнє судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Відзив на позов не подав.

У підготовчому судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подано клопотання про закриття провадження у справі з підстав порушення предметної юрисдикції.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2018 року у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовлено.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_1 та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Наказом директора приватного підприємства фірми «Юнікс Трейд Ко» № 68-ос від 01 жовтня 2014 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду комірника.

Згідно довідки командира військової частини польової пошти НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ОСОБА_1 у період з 15 червня 2015 року по 06 грудня 2015 року та з 03 квітня 2016 року по 09 липня 2016 року безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 13 грудня 2016 року № 1190 ОСОБА_1 прийнятий на військову службу до Збройних Сил України за контрактом від 20 грудня 2016 року в особливий період та направлений для проходження військової служби до Центрального районного військового комісаріату м. Миколаєва Збройних Сил України.

Наказом директора приватного підприємства фірми «Юнікс Трейд Ко» № 298/1-ос від 20 грудня 2016 року ОСОБА_1 увільнений від роботи на час проходження військової служби з 20 грудня 2016 року.

Відповідно до пункту 3статті 36 КЗпП України,підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертоїстатті 119 цього Кодексу.

Згідно частини 3статті 119 КЗпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Із змісту вказаної вище норми трудового законодавства вбачається, що для вирішення питання про наявність права на гарантії, передбачені нею, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого стану, початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявності кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

За частиною 2статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинамитретьоютачетвертоюстатті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61Закону України«Про освіту».

Вказані норми надають гарантії щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку за працівниками призваними на військову службу під час мобілізації, на особливий період, виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці. З огляду на викладене, Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» встановлений період проведення мобілізації, протягом якого на осіб, які прийняті на військову службу за контрактом, поширюється дія ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

Між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 укладено контракт, згідно якого останній зобов`язаний проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби та цим контрактом.

Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За змістом статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом визначено період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

У той же час, рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені статтею 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Судом встановлено, що позивач уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу, Президент України не приймав.

Крім того, рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.Враховуючи зазначене, з огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначенихЗаконом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», закінчення заходів мобілізації не припинило особливий період.

Згідно примітки до статті 4 Закону України «Про Раду національної безпеки та оборони України», кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що з початком часткової мобілізації настав особливий період діяльності усіх інституцій України, який досі триває.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 567/567/17 та у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 554/1596/17.

Суд не бере до уваги наведене позивачем в обґрунтування позовних вимог посилання на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 127/13998/17 про те, що особливий період пов`язується з тривалістю мобілізації, тобто 45 добами, оскільки ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року у даній справі вказане посилання виключено як помилкове, так як зазначене стосувалося тривалості мобілізації, а не тривалості особливого періоду в Україні.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Згідно частини 1 та пункту 1 частини 3статті 133 ЦПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 2статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3статті 137 ЦПК України,для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем ОСОБА_1 надано договір про надання правової допомоги № 62, укладений 11 жовтня 2018 року з адвокатом Коренко Т.В.; виданий на підставі вказаного договору ордер серії МК № 91030 від 11 жовтня 2018 року та квитанцію юридичної консультації Центрального району Миколаївської обласної колегії адвокатів № 50 від 11 жовтня 2018 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Коренко Т.В. гонорару в сумі 4000,00 гривень за договором № 62.

Відповідно до частини 6 статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та неспівмірність витрат на оплату послуг адвоката не заявляв.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

При цьому суд не може взяти до уваги заперечення представника позивача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, оскільки хоча адвокатом відповідача і не надано детального розрахунку витрат та Акту виконаних робіт , проте зважаючи на кількість судових засідань, обсяг наданого адвокатом відзиву та поданих клопотань складність справи , значення справи для сторони - суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача ОСОБА_1 про стягнення з приватного підприємствафірми «ЮніксТрейд Ко» 4000,00 гривень витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 259, 263-265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства фірми «Юнікс Трейд Ко» до ОСОБА_1 , Міністерства оборони України про визнання відсутності за працівником гарантій згідно частини 3 статті 119 КЗпП України, визнання контракту таким, що укладений не в особливий період, внаслідок чого ОСОБА_1 підлягає звільненню відмовити .

Стягнути з приватного підприємства фірми «Юнікс Трейд Ко» (02099, м. Київ, вул. Приколійна, 21, код ЄДРПОУ 20873670) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 4000 (чотири тисячі) гривень витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач:

приватного підприємства фірми «Юнікс Трейд Ко»; 02099, м. Київ, вул. Приколійна, 21; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20873670.

Відповідачі:

ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Міністерство оборони України; 03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, 6; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 00034022.

Повний текст рішення складено 25 січня 2019 року

Суддя Гуденко О.А.