Постанова від 17.01.2019 по справі 826/1392/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1392/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської спілки Всеукраїнський аграрний форум на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Громадської спілки Всеукраїнський аграрний форум , Приватного підприємства Мінераліз , Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Адамас , Товариства з обмеженою відповідальністю Перший український сільськогосподарський кооператив до Кабінету Міністрів України, третя особа: Дочірнє підприємство Агроцентр Єврохім-Україна про визнання незаконними та нечинними з моменту прийняття абзаців 2 та 3 пункту 3 постанови від 20.12.2017 № 1022,

В С Т А Н О В И Л А:

Громадська спілка Всеукраїнський аграрний форум , Приватне підприємство Мінераліз , Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Адамас та Товариство з обмеженою відповідальністю Перший український сільськогосподарський кооператив подали на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Кабінету Міністрів України, в якому просили суд визнати незаконними та нечинними з моменту прийняття абзаци 2 ( 3102 21 00 00 Сульфат амонію ) та 3 ( 3102 40 Суміші нітрату амонію з карбонатом кальцію або іншими неорганічними речовинами, що не є добривами ) пункту 3 змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2016 № 1147, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2017 № 1022.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем, Громадською спілкою Всеукраїнський аграрний форум , подано апеляційну скаргу, в якій остання просить суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт наголошує, що відповідачем, при прийняті постанови від 20.12.2017 № 1022 в частині затвердження змін щодо доповнення переліку товарів, порушено приписи ст. 15 Закону України Про захист економічної конкуренції та ст. 20 Закону України Про Антимонопольний комітет України . Також представник Громадської спілки Всеукраїнський аграрний форум в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм законодавства, зокрема, параграфів 14, 17 та 19 Регламенту Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 року, у зв'язку із відсутністю підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, залишення апеляційної скарги без руху або її повернення відкрите апеляційне провадження та надано строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.11.2018 року апеляційну скаргу призначено до розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, зміст апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2017 № 1022 затверджено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1147 Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації , зокрема доповнено перелік товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з Російської Федерації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1147 Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації , такими позиціями, а саме: 3102 21 00 00 - сульфат амонію; 3102 40 - суміші нітрату амонію з карбонатом кальцію або іншими неорганічними речовинами, що не є добривами.

Не погоджуючись із вказаними внесеними змінами, позивачі звернулись до суду із адміністративним позовом з вимогою визнати незаконними та нечинними з моменту прийняття абзац 2 та 3 п.3 Постанови КМУ №1022 від 20.12.2017 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів про визнання незаконними та нечинними з моменту прийняття абзаци 2 ( 3102 21 00 00 Сульфат амонію ) та 3 ( 3102 40 Суміші нітрату амонію з карбонатом кальцію або іншими неорганічними речовинами, що не є добривами ) пункту 3 змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2016 № 1147, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2017 № 1022 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року в частині наявності права на звернення Громадської спілки Всеукраїнський аграрний форум , Приватного підприємства Мінераліз , Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Адамас , Товариства з обмеженою відповідальністю Перший український сільськогосподарський кооператив на звернення до суду із позовом не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія не вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в цій частині.

Надаючи оцінку судовому рішенню щодо розгляду позовних вимог по суті, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, в своїй апеляційній скарзі представник Громадської спілки Всеукраїнський аграрний форум зазначає, що оскаржуваними діями Кабінету Міністрів України, які проявились у доповненні абзацом 2 ( 3102 21 00 00 Сульфат амонію ) та 3 ( 3102 40 Суміші нітрату амонію з карбонатом кальцію або іншими неорганічними речовинами, що не є добривами ) пункту 3 змін, до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2016 № 1147, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2017 № 1022, на переконання їх представника, Кабінетом Міністрів України вчинено не співмірні дії у відповідь на постанову Уряду Російської Федерації від 06.08.2014 року №560, зокрема скаржник зазначив, що вказані доповнення прийняті без урахування принципу об'єктивності, пропорційності, без дотримання певного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів сільськогосподарських товаровиробників і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Однак, колегія суддів не може погодитись із такими доводами апелянта, мотивуючи свою позицію наступним.

Так, відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 29 Закону України Про зовнішню економічну діяльність , у разі якщо інші держави, митні союзи або економічні угруповання обмежують реалізацію законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, у відповідь на такі дії можуть застосовуватися адекватні заходи. У разі якщо такі дії завдають шкоди або створюють загрозу її заподіяння державі та/або суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, зазначені заходи можуть передбачати її відшкодування.

Заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань здійснюються відповідно до законів України, міжнародних договорів України, загальноприйнятих правил, стандартів та норм міжнародного права.

Такими заходами є:

застосування повної заборони (повного ембарго) на торгівлю;

застосування часткової заборони (часткового ембарго) на торгівлю;

позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму;

запровадження спеціального мита;

запровадження режиму ліцензування зовнішньоекономічних операцій;

встановлення квот;

інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами України.

Відповідно до ч.ч. 11-13 ст. 29 вказаного Закону, у разі якщо дискримінаційні та/або недружні дії щодо України застосовуються державою, визнаною Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом, заходи у відповідь, визначені частиною третьою цієї статті, можуть застосовуватися за рішенням Кабінету Міністрів України.

Додатковими заходами, що можуть застосовуватися у відповідь, є: заборона зовнішньоекономічних операцій або встановлення обмеження на їх здійснення; скасування тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України шляхом зупинення звільнення від оподаткування ввізним митом, застосування пільгових чи повних ставок ввізного мита або скасування тарифних квот.

Кабінет Міністрів України приймає рішення про застосування заходів у відповідь на дії держави-агресора та/або держави-окупанта без дотримання вимог частин четвертої - дев'ятої цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Постановою Верховної Ради від 27.01.2015 № 129-УІІІ Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою - агресором , Російська Федерація визнана державою-агресором.

В межах реалізації своїх повноважень, передбачених ч. 11 ст. 29 Закону, Кабінет Міністрів України 30.12.2015 прийняв постанову № 1147 про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації , яка встановила певний перелік товарів, що заборонений до імпорту в Україну з Російської Федерації. Встановлено, що постанова втрачає чинність 1 січня 2019 року або після скасування заборони ввезення на митну територію Російської Федерації товарів сільськогосподарського призначення, продукції та сировини, що походять з України.

Постановою від 20.12.2017 № 1022 в постанову № 1147 були внесені зміни, зокрема, перелік товарів, заборонений до ввезення в Україну, був доповнений позиціями 3102 21 00 00 сульфат амонію та 3102 40 суміші нітрату амонію з карбонатом кальцію або іншими неорганічними речовинами, що не є добривами.

Оцінюючи дії Кабінету Міністрів України, апелянт, посилаючись на те, що підставою для запровадження заборони ввезення на територію України товарів з Російської Федерації, є введення Урядом Російської Федерації в дію рішення щодо заборони ввезення на митну територію Російської Федерації товарів сільськогосподарського призначення, продукції та сировини, що походять з України, помилково вважають, що і обмеження зі сторони Уряду України у відповідь мають ґрунтуватися виключно сільськогосподарської продукції, але не мінеральних добрив, якими є зазначені вище сульфат амонію та суміші нітрату амонію з карбонатом кальцію або іншими неорганічними речовинами, що не є добривами.

Однак, колегія суддів наголошує на цьому, що ч. 1 ст. 29 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність встановлює загальне правило, що у разі якщо інші держави, митні союзи економічні угруповання обмежують реалізацію законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, у відповідь на такі дії можуть застосовуватися адекватні заходи.

Розпорядженням КМУ від 17 жовтня 2013 року № 806-р схвалено Стратегію розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року , згідно якої аграрний сектор України, базовою складовою якого є сільське господарство, є системоутворювальним у національній економіці, формує засади збереження суверенності держави - продовольчу та у визначених межах економічну, екологічну та енергетичну безпеку, забезпечує розвиток технологічно пов'язаних галузей національної економіки та формує соціально-економічні основи розвитку сільських територій. Метою стратегії є створення організаційно-економічних умов з метою ефективного розвитку аграрного сектору шляхом забезпечення єдності економічних, соціальних та екологічних інтересів суспільства для стабільного забезпечення населення якісною, безпечною, доступною вітчизняною сільськогосподарською продукцією та промисловості сільськогосподарською сировиною. Моніторинг та оцінку ефективності реалізації стратегії проводить Мінагрополітики. З метою дотримання об'єктивності та неупередженості проведення таких моніторингу та оцінки передбачено залучати наукові установи, неурядові організації та незалежні інститути. Оцінка ефективності реалізації стратегії ґрунтуватиметься на результатах виконання Державної програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року. Стратегія спрямована на формування ефективного, соціально спрямованого аграрного сектору економіки, що повинен задовольнити потреби внутрішнього ринку та забезпечити провідні позиції у світі на основі його багатоукладності та пріоритетності підтримки господарств, власники яких проживають у сільській місцевості, поєднують право на землю із працею на ній, а також власні економічні інтереси із соціальною відповідальністю перед громадою.

Поняття адекватний походить від латинської adaequatus та означає - прирівняний.

Поняття адекватності , на думку колегії суддів, полягає в пропорційності того негативного економічного ефекту для іншої держави, яка допустила дискримінаційні дії у відношенні до України, недопущення дезбалансування зовнішньої торгівлі та захисту законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, досягнення такої адекватності/пропорційності, не передбачає звуження обмежень виключно аналогічними товарами. Саме визначення конкретної номенклатури товарів, щодо яких вводяться обмеження, і належить до компетенції Кабінету Міністрів України відповідно до положень ст. 29 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність .

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з Законом України Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі від 10.04.2008 № 250-VI Верховна Рада України ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі, підписаний у м. Женеві 5 лютого 2008 року, та приєдналася до Угоди про Світову організацію торгівлі, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року. Відтак, в силу ч. 1 ст. 9 Конституції України, Генеральна угода про тарифи та торгівлю 1994 року, як міжнародна угода, є невід'ємною частиною національного законодавства України.

Параграфом 1 статті XI Загальне скасування кількісних обмежень Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) передбачено, що ніякі заборони чи обмеження, крім мит, податків, чи інших зборів, чи то у формі квот, імпортних або експортних ліцензій чи інших заходів, не повинні встановлюватися або застосовуватися будь-якою стороною щодо імпорту будь-якого товару, який походить з території будь-якої іншої сторони, або щодо експорту чи продажу на експорт будь-якого товару, призначеного для ввезення на територію будь-якої іншої сторони.

З конструкції параграфу 1 статті XI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) вбачається правило, згідно якого ніякі заборони чи обмеження не повинні встановлюватися або застосовуватися будь-якою стороною щодо імпорту будь-якого товару, який походить з території будь-якої іншої сторони, або щодо експорту чи продажу на експорт будь-якого товару, призначеного для ввезення на територію будь-якої іншої сторони. Поряд з цим, з вказаного правила існує виключення щодо встановлення або застосовування заборон чи обмежень, зокрема тих, що пов'язані з (умовний поділ): а) митом, б) податками, чи в) іншими зборами, чи то у формі квот, г) імпортними або експортними ліцензіями чи д) іншими заходами.

Зважаючи на наведене, за обставин вжиття інших заходів можливим є встановлення або застосовування заборон чи обмежень будь-якою стороною щодо імпорту будь-якого товару, який походить з території будь-якої іншої сторони, або щодо експорту чи продажу на експорт будь-якого товару, призначеного для ввезення на територію будь-якої іншої сторони.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що по-перше, зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2016 № 1147, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2017 № 1022 прийняті в межах ст.. 29 Закону України Про зовнішню економічну діяльність , та по-друге, застосовані обмеження є адекватними заходами у відповідь на Російські санкції проти України.

Крім того, відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови КМУ Про внесення змін до постанови КМУ від 30.12.2015 р. №1147 в частині пропозиції щодо розширення переліку товарів зазначено:

Сульфат амонію (3102 21 00 00) - річна заявка сільськогосподарських виробників на 2017 рік складає 50,6 тис. тон, яка може бути задоволена за рахунок імпорту з Білорусії та частково за рахунок вітчизняного виробництва. За даними Держстату протягом січня - вересня 2017 року на територію України завезено 264647,1 т сульфату амонію на суму 34019,4 тис. дол. США, в тому числі з Російської Федерації - 186473,6 тон, що становить 70,5 % від загальної кількості імпорту товару, Білорусії - 73583,1 тон (або 17,8%), країн ЄС (найбільше з Польщі) - 4635,4 тон (або 1,8%).

Суміші нітрату амонію з карбонатом кальцію або іншими неорганічними сечовинами, що не є добривами (3102 40) - річна заявка сільськогосподарських виробників на 2017 рік складає 101 тис. тон, яка може бути задоволена за рахунок вітчизняного виробництва (ПАТ Рівне азот ). За даними Держстату протягом січня - вересня 2017 року на територію України завезено 216121,6 т товару на суму 42419,1 тис. дол. США, в тому числі з РФ - 214244,3 т, що становить 99,1% від загальної кількості імпорту товару, країн ЄС (Польщі та Франції) - 1857.3 т (або 1,9%) та Туреччини - 20 тон.

Таким чином, основним постачальником Сульфату амонію та Суміші нітрату амонію з карбонатом кальцію на ринок України є Російська Федерація.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що прийняття постанови сприяє реалізації заходів з економічної протидії країні, яка визнана Верховною Радою України агресором та забезпеченню захисту національних інтересів, безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, а також відновленню порушених прав, свобод і законних інтересів громадян України.

Щодо твердження апелянта про невідповідність висновків суду першої інстанції основам Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року, судова колегія зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище Законом України Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі від 10.04.2008 № 250-VI Верховна Рада України ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі, підписаний у м. Женеві 5 лютого 2008 року, та приєдналася до Угоди про Світову організацію торгівлі, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року. Відтак, в силу ч. 1 ст. 9 Конституції України, Генеральна угода про тарифи та торгівлю 1994 року, як міжнародна угода, є невід'ємною частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 9 Основного Закону України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України .

З цих конституційних положень можна дійти принаймні двох висновків щодо місця міжнародних договорів у правовій системі України.

По-перше, міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (така згода надається у формі прийняття Верховною Радою закону про ратифікацію міжнародного договору), стає частиною національного законодавства України. Це означає, що міжнародний договір підлягає безпосередньому застосуванню незалежно від того, здійснена спеціальна трансформація норм договору у внутрішнє законодавство, чи ні. Жодних застережень з цього приводу Конституція України, на відміну від конституцій інших держав (стаття 91 Конституції Польської Республіки, наприклад, обумовлює безпосереднє застосування міжнародного договору випадками, коли його застосування не поставлене в залежність від прийняття закону) не робить.

Якщо законодавцем вказана трансформація здійснена, змінюються лише умови прямого застосування міжнародного договору.

По-друге, Конституція України, хоч і непрямо, але беззаперечно фіксує принцип верховенства Конституції щодо міжнародних договорів.

Це означає, що міжнародні договори, що суперечать Конституції України, незалежно від часу їх укладення і ратифікації мають визнаватися Конституційним Судом України неконституційними, якщо перед їх укладанням чи ратифікацією не були внесені відповідні зміни до Конституції.

У зв'язку з цим слід визнати хибними твердження представника позивача про те, що положення окремих міжнародних договорів, зокрема Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року, мають пріоритет над Основним Законом України.

Судова колегія вважає за необхідне нагадати, що у відповідності до Постановления Правительства РФ от 7 августа 2014 г. N 778 О мерах по реализации указов Президента Российской Федерации от 6 августа 2014 г. 560, от 24 июня 2015 г. 320, от 29 июня 2016 г. 305, от 30 июня 2017 г. N 293 и от 12 июля 2018 г. N 420 - Во исполнение указов Президента Российской Федерации от 6 августа 2014 г. 560 О применении отдельных специальных экономических мер в целях обеспечения безопасности Российской Федерации , от 24 июня 2015 г. 320 О продлении действия отдельных специальных экономических мер в целях обеспечения безопасности Российской Федерации , от 29 июня 2016 г. 305 О продлении действия отдельных специальных экономических мер в целях обеспечения безопасности Российской Федерации , от 30 июня 2017 г. N 293 О продлении действия отдельных специальных экономических мер в целях обеспечения безопасности Российской Федерации и от 12 июля 2018 г. N 420 О продлении действия отдельных специальных экономических мер в целях обеспечения безопасности Российской Федерации Правительство Российской Федерации постановляет: ввести по 31 декабря 2019 г. запрет на ввоз в Российскую Федерацию сельскохозяйственной продукции, сырья и продовольствия, страной происхождения которых являются Соединенные Штаты Америки, страны Европейского союза, Канада, Австралия, Королевство Норвегия, Украина, Республика Албания, Черногория, Республика Исландия и Княжество Лихтенштейн, по перечню согласно приложению.

З преамбули вказаної постанови вбачається про заборону ввезення в Російську Федерацію товарів сільськогосподарського призначення, продукції та сировини, що походять з України.

Як вже зазначалось, ч. 1 ст. 29 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність передбачено, що у разі якщо інші держави, митні союзи економічні угруповання обмежують реалізацію законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, у відповідь на такі дії можуть застосовуватися адекватні заходи.

Отже, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1147 Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації у відповідь на Постановление Правительства РФ от 7 августа 2014 г. N 778 заборонено до 31 грудня 2018 року (включно) ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації за ознакою, в тому числі, товарів сільськогосподарського призначення.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, оскільки Генеральна угода про тарифи та торгівлю не забезпечувала повний захист Конституційних інтересів України, то з метою захисту національних інтересів України, у відповідь на дискримінаційні дії Російської Федерації проти України, постановою Кабінету Міністрів України були внесені відповідні зміни, які виразились у доповненні переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з Російської Федерації.

Щодо покликання апелянта на помилковість висновків суду першої інстанції про відповідність постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2017 року №1022 вимогам Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року №1147 , який листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.11.2017 року вих. №4311-05/41232-03 разом з пояснювальною запискою направлено на погодження, зокрема до Міністерства аграрної політики та продовольства України та до інших заінтересованих державних органів.

Під час судового засідання було встановлено, що першочергово зазначеним проектом постанови передбачалось лише пролонгація дії заборони ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації до 31 грудня 2018 року та не передбачалось доповнення переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з Російської Федерації, новими позиціями товарів.

Згодом, 27.11.2017 року Мінагрополітики погодило зазначений проект постанови із зауваженнями, зокрема, Мінагрополітики зазначило про необхідності розширення переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, та включення до зазначеного переліку наступних позицій:

- 11 07 Солод, обсмажений або не обсмажений;

- 3102 21 00 00 Сульфат амонію;

- 3102 40 Суміші нітрату амонію з карбонатом кальцію або іншими неорганічними речовинами, що не є добривами .

У зв'язку із викладеним, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України повторно розроблено проект постанови з урахуванням позиції Мінагрополітики щодо доповнення переліку товару, заборонених до ввезення на митну територію України, направленого на погодження 08.12.2017 року.

19.12.2017 року Мінагрополітики у відповідь на лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України погодило пропозицію про виключення за пропозицією Української галузевої компанії Укрпиво з переліку запропонованого Мінагрополітики товару 1107 солоду, обсмаженого або не обсмаженого (том 2 а.с. 38).

У зв'язку з чим Мінекономрозвитку втретє розроблено проект постанови з виключенням з переліку товару 1107 солоду, обсмаженого або не обсмаженого , який супровідним листом від 19.12.2017 року подано до Кабінету Міністрів України.

Під час судового засідання представник позивача наполягала, що Мінагрополітики, вносячи пропозиції по розширенню переліку товарів, не зазначило жодного обґрунтування такій своїй позиції, та окремо зазначила, що останній розроблений проект постанови не було затверджено у встановленому порядку.

Однак, колегія суддів не може погодитись із такими доводами представника позивача, та вважає за необхідне зазначити, що 19.12.2017 року Мінагрополітики затвердило проект постанови щодо доповнення переліку товару - 3102 21 00 00 Сульфат амонію; 3102 40 Суміші нітрату амонію з карбонатом кальцію або іншими неорганічними речовинами, що не є добривами , та одночасно погодило виключення із даного переліку - 1107 солоду, обсмаженого або не обсмаженого.

Таким чином, на переконання колегії суддів, втретє розроблений проект Постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року №1147 не підлягав повторному погодженню, оскільки у даний проект не долучались нові позиції, а навпаки, були виключені раніше узгоджені - 1107 солод, обсмажений або не обсмажений.

Тому, третя редакція Постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року №1147 цілком правомірно була направлена на розгляд до Кабінету Міністрів України без додаткового узгодження.

Крім того, не заслуговують на увагу твердження представника позивача, що Мінагрополітики, вносячи пропозиції по розширенню переліку товарів, не зазначило жодного обґрунтування такій своїй позиції, оскільки Мінагрополітики тричі, кожного разу після розроблення нового проекту Постанови, формували пояснювальні записки із зазначенням обґрунтувань необхідності прийняття акту.

Щодо дотримання процедури прийняття постанови Кабінету Міністрів країни від 20.12.2017 № 1022, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно з § 32 Регламенту Кабінету Міністрів, проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента країни, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів країни, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем'єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Як вбачається з пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1147 , проект постанови подано Першим віце-прем'єр-міністром України - Міністром економічного розвитку і торгівлі за результатами міжвідомчої наради від 11.10.2017, на який було прийнято рішення щодо надання пропозицій стосовно розширення переліку товарів, заборонених для ввезення на митну територію України, що походять з Російської Федерації.

Згідно до частини першої § 50 Обов'язкові додатки Регламенту Кабінету Міністрів, до проекту акта Кабінету Міністрів додаються, зокрема: пояснювальна записка, у якій викладаються підстава та мета розроблення проекту, результати аналізу проблеми, наводиться обґрунтування необхідності прийняття акта, зазначаються позиція заінтересованих органів та заходи, здійснені для врегулювання розбіжностей (якщо проект подано з розбіжностями), тощо; довідка про погодження проекту акта; протокол узгодження позицій згідно з додатком 6 (у разі необхідності); висновок Мін'юсту (крім випадків, коли вноситься проект розпорядження Кабінету Міністрів з кадрових питань або про затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп), до якого у разі проведення експертизи на відповідність проекту акта acquis communautaire додається офіційний переклад відповідних актів acquis communautaire на українську мову.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції, зазначені: Пояснювальна записка, Довідка про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України, Протокол узгодження позицій та Довідка щодо відповідності зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу були підписані від імені головного розробника проекту - Першим віце- прем'єр-міністром України - Міністром економічного розвитку і торгівлі 19.12.2017 та разом з проектом Постанови надіслані Кабінету Міністрів України.

Крім того, відповідно до § 44 Подання матеріалів Мін'юсту Глави 4 Правова експертиза Регламенту Кабінету Міністрів України судом апеляційної інстанції встановлено, що проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань або про затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп) головний розробник подає Мін'юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідками, зазначеними у пункті 3 § 36 цього Регламенту.

Відповідно до § 46 Регламенту Кабінету Міністрів, за результатами правової експертизи, Міністерство юстиції України 19.12.2017 за підписом міністра надало Висновок щодо відповідності проекту постанови Конституції, актам законодавства, що мають вищу юридичну силу, узгодженості з актами такої ж юридичної сили, тощо. Були висловлені зауваження щодо відповідності вимогам нормопроектувальної техніки, які в подальшому були враховані головним розробником проекту (згідно з Протоколом узгодження позицій).

Таким чином, на переконання судової колегії, під час підготовки проекту оскаржуваної постанови були дотримані вимоги, у відповідності до приписів Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 № 870.

Варто також наголосити, що відповідно до § 37 Регламенту Кабінету Міністрів, проект постанови без зауважень був погоджений з Міністерством зовнішніх справ України, Міністерством фінансів України, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Міністерством аграрної політики та продовольства України (погоджено із застереженнями), Державною фіскальною службою України.

Відповідно до § 55 Регламенту Кабінету Міністрів проект Постанови був розглянутий на засіданні Кабінету Міністрів України та прийнятий 20.12.2017.

Щодо посилань позивача на недотримання процедури розгляду проекту постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2017 № 1022 на засіданні Уряду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 § 17 Регламенту Кабінету Міністрів України, проект порядку денного засідання Кабінету Міністрів, а також включені до нього проекти актів Кабінету Міністрів, що мають важливе суспільне значення і стосуються прав та в'язків громадян, розміщуються на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів (єдиному веб-порталі органів виконавчої влади) не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.

Приписами п. 2 § 19 Регламенту Безпосередньо порядок денний засідання Кабінету Міністрів затверджує Кабінет Міністрів за пропозицією Прем'єр-міністра затверджується на засіданні Уряду

Відповідно до п. 3 § 19 Регламенту Кабінету Міністрів України за пропозиціями членів Кабінету Міністрів до порядку денного під час засідання Кабінету Міністрів можуть вноситися зміни, крім включення питань про розгляд проектів актів законодавства, за винятком тих, невідкладний розгляд яких пов'язаний із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідацією їх наслідків або вирішенням інших питань, пов'язаних із виникненням загрози життю та/або здоров'ю населення, а також вирішенням невідкладних питань, пов'язаних з проведенням антитерористичної операції.

Таким чином, відсутність зазначення про розгляд на засіданні Уряду проекту Постанови від 20.12.2017 № 1022 на офіційному сайті Кабінету Міністрів України (що було опубліковане на сайті Уряду 18.12.2017), на переконання колегії суддів, не є порушенням Регламенту Кабінету Міністрів України, що спростовує твердження апелянта в цій частині.

Щодо питання погодження Постанови з Антимонопольним комітетом України.

За ст. 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України , Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції (ст. 3 Закону України Про Антимонопольний комітет України ).

Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України Про захист економічної конкуренції , Про захист від недобросовісної конкуренції , Про державну допомогу суб'єктам господарювання , цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів (ч. 1 ст. 5 Закону України Про Антимонопольний комітет України ).

З правових конструкцій зазначених норм Закону України Про Антимонопольний комітет України випливає про: визначення правового статусу Антимонопольного комітету України; завдання Антимонопольного комітету України; законодавство про Антимонопольний комітет України. При цьому, до законодавства про Антимонопольний комітет України відносяться і інші закони та нормативно-правові акти, прийняті відповідно до цих законів.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин визначає Закон України Про захист економічної конкуренції .

Стаття 1 Закону України Про захист економічної конкуренції надає визначання поняттям: економічної конкуренції (конкуренції) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; органам влади - міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, ринку цінних паперів, державні органи приватизації, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, місцеві органи виконавчої влади; товару - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери).

За ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України Про захист економічної конкуренції , антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються: заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів; пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об'єднань або здійснення узгоджених дій концентрації суб'єктів господарювання в інших формах; пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців; будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців; встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов; надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами; дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

З конструкцій ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України Про захист економічної конкуренції випливає, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є певні дії, серед яких, пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до: а) пріоритетного укладення договорів, б) першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи в) першочергового їх придбання у певних продавців, і якщо такі дії призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Варто відмітити, що згідно ст. 1 Закону України Про захист економічної конкуренції , суб'єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.

Тобто, визначені за Законом України Про захист економічної конкуренції суб'єкти господарювання - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізичні особи здійснюють господарську діяльність, під якою в чинному законодавстві (ст. 3 Господарського кодексу України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Така господарська діяльність це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.ст. 42, 55 Господарського кодексу України).

Частиною 3, 13 статті 29 Закону передбачено заходи, які можуть бути застосовані у відповідь на застосовані дискримінаційні та/або недружні дії щодо України з боку держави, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом.

З вказаної норми Закону слідує, що до держави, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом, можуть застосовуватися заходи спрямовані у відповідь на застосовані дискримінаційні та/або недружні дії щодо України.

Визначення дискримінаційних дій знайшло своє відображення у Порядку проведення розслідувань з метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій з боку інших держав, митних союзів чи економічних угруповань щодо законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України , затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 1999 року № 2120 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011 року № 628), під якими розуміються дії, що призводять до погіршення становища суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України порівняно з іноземними суб'єктами господарювання і обмежують їх законні права та інтереси.

Зважаючи на наведене, з урахуванням того, що вжиття заходів згідно Постанови застосовано у відповідь на рішення Уряду Російської Федерації з метою забезпечення національних інтересів, безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, про що зауважено у пояснювальній записці Мінекономрозвитку (розробником проекту) до Спірної постанови, враховуючи, що останнім, як у пояснювальній записці до проекту Постанови, так і в таблиці пропозицій щодо розширення переліку товарів, що були надані до КМУ, зауважено про можливість заміщення відповідних товарів власним виробництвом або походженням з інших країн, з огляду на те, що застосування певних заходів перебачено приписами ст. 29 Закону, як інструмент у відповідь на застосовані дискримінаційні дії щодо України, на думку суду, недоведеними є доводи позивачів про вчинення КМУ антиконкурентних дій з опосередкованого примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів та першочергового придбання товарів у певних продавців, і що такі дії призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції в контексті Закону України Про захист економічної конкуренції .

Указом Президента України 31 травня 2011 року № 634/2011 затверджено Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Відповідно до вказаного положення Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Основними завданнями Мінекономрозвитку України є, серед іншого:

формування та забезпечення реалізації: державної політики економічного і соціального розвитку; державної цінової політики; державної політики у сфері торгівлі; державної політики у сфері державного ринкового нагляду; державної політики у сфері торгівлі та побутових послуг; державної політики з питань економічного і соціального співробітництва України з ЄС; єдиної зовнішньоекономічної політики, політики інтеграції економіки України у світову економіку, співробітництва із СОТ;

формування державної політики: з питань розвитку підприємництва, державної регуляторної політики, ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; з питань державного експортного контролю; у сфері інвестиційної діяльності та управління національними проектами (стратегічно важливими проектами, що забезпечують технологічне оновлення та розвиток базових галузей реального сектору економіки України);

забезпечення нормативно-правового регулювання у вищезазначених сферах;

забезпечення реалізації в межах своїх повноважень державної економічної політики у сфері оборони та безпеки.

Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: 1) аналізує стан та тенденції економічного і соціального розвитку України, секторів та галузей економіки, адміністративно-територіальних одиниць, розробляє пропозиції щодо пріоритетних напрямів розвитку та реформування економіки, ураховуючи принципи сталого розвитку, здійснює державне прогнозування економічного і соціального розвитку України та підготовку відповідних планів і програм, складає прогнозні зведені національні рахунки для економіки в цілому, в тому числі таблиці "витрати-випуск" (міжгалузеві баланси), забезпечує координацію роботи органів виконавчої влади із зазначених питань, розробляє структуру прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку, методичні рекомендації щодо їх підготовки, відповідає за впровадження сучасних методологічних підходів до прогнозування та розроблення планів і програм економічного і соціального розвитку; аналізує стан конкурентоспроможності національної економіки, визначає напрями діяльності і розробляє заходи щодо її підвищення; бере участь у: розробленні та здійсненні заходів у межах повноважень із формування і реалізації державної промислової політики; - розробленні механізму забезпечення економічної безпеки держави, детінізації економіки та відповідних заходів; бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері економічної конкуренції і обмеження монополізму, сприяє розвитку конкурентних відносин; 14) проводить постійний моніторинг розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, аналізує ефективність експорту та імпорту товарів (робіт, послуг), розробляє і забезпечує здійснення заходів щодо розвитку та вдосконалення структури експорту та імпорту товарів (робіт, послуг), розробляє рекомендації для відповідних галузей економіки з урахуванням кон'юнктурних змін на світовому ринку; забезпечує в установленому порядку захист економічних прав і законних інтересів України, її суб'єктів господарювання; виявляє факти або загрози застосування органами іноземних держав, митними союзами або економічними угрупованнями антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних захисних заходів до товарів походженням з України, вживає заходів з метою захисту інтересів суб'єктів господарювання України в антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних захисних розслідуваннях, що проводяться іноземними державами щодо української продукції; проводить у встановленому порядку розслідування з метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій з боку інших держав, митних союзів чи економічних угруповань щодо законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України; проводить у встановленому порядку антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування; бере участь у формуванні державної політики у сфері експортного контролю; 18) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України і Кабінету Міністрів України; інформує та надає роз'яснення щодо здійснення державної політики у сфері економіки і торгівлі.

Мінекономрозвитку України для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку: 1) залучати працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, консультаційні та експертні організації, учених і фахівців, у тому числі на договірній основі, для розгляду питань, що належать до його компетенції; 2) одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб.

Як вбачається з відповідного положення, Мінекономрозвитку України наділене повноваженнями брати участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері економічної конкуренції, сприяти розвитку конкурентних відносин, а також щодо захисту економічних прав і законних інтересів України, її суб'єктів господарювання, а відтак було наділене правом розробки проекту Постанови.

Частиною 4 статті 20 Закону України Про Антимонопольний комітет України визначено, що органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.

Нормою ч. 4 ст. 20 Закону України Про Антимонопольний комітет України встановлено обов'язок органу влади погоджувати з Антимонопольним комітетом України проекти нормативно-правових актів, які можуть вплинути на конкуренцію, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках. Тобто, з Антимонопольним комітетом України органом влади погоджуються проекти нормативно-правових актів, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках.

З сукупного аналізу викладеного, колегія суддів повністю погоджується із висновком суду, що застосовані КМУ, на підставі ст. 29 Закону, згідно Постанови заходи вжито у відповідь на прийняте Урядом Російської Федерації рішення щодо заборони ввезення на митну територію Російської Федерації товарів сільськогосподарського призначення, що походять з України, зважаючи, що проект Спірної постанови безпосередньо не впливав на конкуренцію, зокрема не поданий на розгляд до КМУ таким, що міг призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, оскільки вжиті Оспорюваною постановою заходи України є відповіддю на дискримінаційні та/або недружні дії іншої держави та, за поглядом суду, застосовані відповідно до законів України, міжнародних договорів України, загальноприйнятих правил, стандартів та норм міжнародного права, невмотивованими є твердження позивачів щодо обов'язкового погодження Антимонопольним комітетом України проекту Постанови.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує на цьому, що протягом дії постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2016 № 1147, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2017 № 1022 до Антимонопольного Комітету України не надходили жодні скарги від суб'єктів господарювання, інтереси яких, на переконання апелянта, порушує вказана постанова Кабінету Міністрів України.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Громадської спілки Всеукраїнський аграрний форум - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року - залишити без змін.

Повний текст постанови складено 25 січня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма