Рішення

від 22.01.2019 по справі 452/3194/18

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/3194/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"22" січня 2019 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

при секретарі Кафтан О.Ю.,

із участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДЗ Вузлова лікарня станції Самбір Державного територіально - галузевого об'єднання Львівська залізниця в особі в. о. головного лікаря ОСОБА_3, третя особа Самбірська міська рада Львівської області, - про визнання наказу №95 від 29.10.2018 року незаконним та його скасування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ДЗ Вузлова лікарня станції Самбір Державного територіально - галузевого об'єднання Львівська залізниця в особі в. о. головного лікаря ОСОБА_3 про визнання наказу №95 від 29.10.2018 року незаконним та його скасування посилаючись на те, що він із 1981 року працює у вищевказаному медичному закладі, а протягом останніх двох років на посаді лікаря-терапевта денного стаціонару. Так 29.10.2018 року в. о. головного лікаря ДЗ Вузлова лікарня ст. Самбір ОСОБА_3 було видано спірний наказ Про зміну істотних умов праці - встановлення неповного робочого часу , яким ОСОБА_1 змінено істотні умови праці, - встановлено неповний робочий час і вирішено перевести його із 29.12.2018р. на 0,5 ставки (50% зайнятість) з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу, - у зв'язку із стабільним недовиконанням плану ліжко-днів у денному стаціонарі, загальною низькою кількістю пролікованих хворих, а також через оптимізацію в діяльності закладу з метою раціонального використання та економії бюджетних коштів. Позивач напротивагу цьому вважає даний наказ незаконним, оскільки ним фактично виконується план ліжко - днів у денному стаціонарі на рівні 93,4%, що є досить хорошим показником, а також керівник не вправі встановлювати або скорочувати неповний робочий день для конкретного працівника, якщо немає змін в організації виробництва та праці медичного закладу вцілому. Відтак, позивач ОСОБА_1 просить визнати незаконним та скасувати наказ №95 від 29.10.2018 року та стягнути із відповідача у його користь понесені документально підтверджені судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник-адвокат ОСОБА_2 у підтримання позовних вимог посилалися на викладені обставини у позовній заяві та у відповіді на відзив. Позивач суду пояснив, що відповідачем був виданий спірний наказ незаконно через зловживання службовим становищем та упереджене ставлення до нього протягом останніх трьох років; у подібних медичних закладах де мається денний стаціонар, то звітність ліжко-днів не ведеться, а рахується кількість пролікованих хворих; крім цього позивач займається 31 рік ендоскопією, що на сьогодні не обліковується, а засоби для цього ОСОБА_1 придбаває за власні джерела; у медичному закладі натомість у бік оптимізації - зміни істотних умов праці у 2018 році було збільшено штатну чисельність працівників та введено посаду кардіолога, куди відповідачем було прийнято на роботу свою дочку; господарський двір має 3,75 окладу працівників, хоча фактично у цьому немає такої потреби; обіймають посади працівники за сумісництвом; працівники у зв'язку із економією коштів відповідачем преміюються, - тобто жодних не було змін в організації виробництва і праці медичного закладу через що можна було б видати такий наказ під №95 від 29.10.2018 року в. о. головним лікарем ОСОБА_3. У свою чергу представник позивача адвокат суду зосередив увагу на юридичні аспекти спірних правовідносин, що відповідачем не доведено жодним чином, що в медичному закладі відбулись зміни в організації виробництва і праці для чого могла бути зміна в істотних умовах праці його довірителя.

Представник відповідача ДЗ Вузлова лікарня станції Самбір Державного територіально - галузевого об'єднання Львівська залізниця ОСОБА_3 позов заперечив, зіславшись на відзив на позов та доповнення до нього; пояснив, що позивачем недовиконувався план ліжко-днів і тому з метою раціонального використання та економії бюджетних коштів було видано наказ №95 від 29.10.2018 року про зміну істотних умов праці ОСОБА_1, вважає даний наказ законним і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Представник відповідача ОСОБА_3 також просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, оскільки у порівнянні чотири роки назад коли медичний заклад перейшов у самоуправління і самофінансування, то обслуговувалось біля десяти тисяч населення; далі фінансування відбувалось на 65% і втричі зменшилось лікуючих (хворих). Зазначене було узято до уваги та розцінено як зміну істотних умов праці, бо чотири роки назад позивач був перед досягненням пенсійного віку і йому було вирішено залишити навантаження у розмірі окладу. На сьогодні після перегляду статистичних даних це дало поштовх переглянути питання навантаження по роботі стосовно позивача ОСОБА_1 і встановлено необхідність зайняти кадри з метою ефективного використання фінансування на 0,5 окладу, - через що був ним виданий спірний у цивільній справі наказ. Також зазначене є у полі зору 77 працівників медичного закладу, котрі однаково бачать несправедливе навантаження у роботі лікаря ОСОБА_1; стосовно прийняття на роботу своєї дочки із навантаженням 0,5 окладу на посаду лікаря кардіолога, то в цьому була першочергова потреба з точки зору повноцінної діяльності медичного закладу і саме на вакантних 0,5 окладу. Вцілому цього 2018 року лікувальний заклад було профінансовано на 1,8млн.грн., порівняно як у попередньому році на загальну суму 2,2млн.грн.; за 9 місяців 2018р. всього проліковано 744 особи, з яких лікарем ОСОБА_1 - 262 особи, що становить 35%; за наказом №47 від 02.06.15р. всі працівники денного стаціонару поліклініки ДЗ Вузлова лікарня станції Самбір були переведені на 0,5 окладу у зв'язку із скороченням штатної чисельності. У зв'язку із наведеним та за аналізом показників діяльності закладу за останніх дев'яти місяців 2018р. у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року на думку відповідача ОСОБА_3 ним було правомірно видано наказ щодо позивача про зміну йому робочого часу.

З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, суд дійшов переконання, що позов є підставний та підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом установлено, що згідно наказу в. о. головного лікаря ДЗ Вузлова лікарня ст. Самбір ОСОБА_3 №95 від 29.10.2018 року позивачу змінено умови праці, - встановлено неповний робочий час і переведено на 0,5 ставки із оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу в зв'язку із недовиконанням плану ліжко-днів у денному стаціонарі. Як убачається зі змісту оскаржуваного Наказу, такий прийнято у зв'язку недовиконанням ОСОБА_1 плану ліжко-днів у денному стаціонарі та, виходячи із зобов'язань Самбірської міської ради щодо оптимізації у діяльності закладу; доповідної в. о. головного бухгалтера, щодо виконання бюджетних зобов'язань на 2018 рік, а також з метою раціонального використання та економії бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У відповідності до статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначеною цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю і угодою сторін. Власник не має права вийти за межі трудового договору.

Згідно ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я. У зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України у п. 31 постанови №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів (із наступними змінами) згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.

Відтак, зміна робочого часу без згоди працівника допускається тільки у випадках зміни в організації виробництва і праці. Якщо ж змін в організації виробництва і праці немає, власник не вправі в односторонньому порядку змінювати істотні умови праці та без аргументів щодо вибраного ним конкретного працівника серед інших. У цьому зв'язку надзвичайно актуальним є визначення змін в організації виробництва і праці вцілому підприємства чи окремого його відділу.

Як установлено у судовому засіданні, чого не спростував та не заперечив представник відповідача, останні зміни в організації праці ДЗ Самбірська вузлова лікарня ст. Самбір фактично відбулися у 2015 році, а безпосередньо перед виданням наказу 29.10.2018 року про зміну істотних умов праці - встановлення неповного робочого часу ОСОБА_1, такі зміни не передували. Крім цього, різновидом змін в організації виробництва і праці могла бути зміна режиму роботи всього підприємства, окремих структурних підрозділів і певних категорій працівників, зокрема їх переведення на режим неповного робочого часу, якщо це обумовлено потребами виробництва, іншими причинами. Неповний робочий час може встановлюватися на певний період (на певний строк) або без обмеження строком.

Водночас представником відповідача суду не доведено у зв'язку з чим єдиного працівника позивача у цивільній справі було переведено на неповний робочий час і чому саме на 0,5 ставки, а не, наприклад, - 0,75, чи інше, коли інших лікарів денного стаціонару в медичному закладі немає, а разом з тим працює 2,5 ставки медсестер, старша медсестра і 2,5 ставки молодших медсестер; відповідачем не спростовано переведення позивача як лікаря денного стаціонару на режим неповного робочого часу, коли інші працівники лікарі складають за чисельністю значну кількість - лікарі терапевти, інші хірурги, окуліст, лор, - всього 16 осіб.

У зв'язку із виниклими спірними правовідносинами суд у даному випадку погоджується із позицією сторони позивача, що прийняттю відповідачем спірного наказу повинно було б передувати звернення до профспілкової організації стосовно змін в організації праці медичного закладу до вирішення питання кому саме встановлювати неповний робочий час та, незважаючи на те, що позивач не був членом первинної профспілкової організації. Оскільки прийняття наказу по підприємству щодо скорочення робочого часу призводить до зміни розміру оплати праці та безпосередньо стосується робочого часу, тому дане питання слід узгоджувати з первинною профспілковою організацією у будь-якому випадку виходячи з наступного:

У відповідності до п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 147 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання оплати праці працівників, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат, а також разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання робочого часу і часу відпочинку, погоджує графіки змінності та надання відпусток, запровадження підсумованого обліку робочого часу, дає дозвіл на проведення надурочних робіт, робіт у вихідні дні тощо.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні під час розгляду справи і в тому числі із часу перебування цивільної справи у суді представник відповідача ОСОБА_3 заперечуючи позов ОСОБА_1 про скасування наказу, крім простого невизнання позову жодним іншим чином не мотивував своєї позиції ні власними поясненнями, ані іншими доказами як це передбачено Законом; під час провадження справи побудував власну позицію на подіях минулих років та подав суду про це дані, однак жодним чином не переконав суд, що це все пов'язано із прийняттям спірного у справі наказу №95 від 29 жовтня 2018 року Про зміну істотних умов праці - встановлення неповного робочого часу і стосується виключно лікаря ОСОБА_1, що наказ виданий із дотриманням трудового законодавства та без порушення порядку його прийняття.

Тому, при задоволенні позову суд виходить із засад змагальності щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства; з аналізу представлених і наявних у цивільній справі письмових доводів, пояснень сторін; відтак позов ОСОБА_1 є підставний і такий, що підлягає задоволенню, а наказ в. о. головного лікаря ДЗ Вузлова лікарня станції Самбір Державного територіально - галузевого об'єднання Львівська залізниця №95 від 29.10.2018 року визнанню незаконним та скасуванню.

У зв'язку з таким вирішенням спору судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України, зокрема слід стягнути із відповідача у користь позивача судовий збір у розмірі 704,8грн.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 32 КЗпП України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ №95 від 29 жовтня 2018 року Про зміну істотних умов праці - встановлення неповного робочого часу в. о. головного лікаря ДЗ Вузлова лікарня станції Самбір .

Стягнути із ДЗ Вузлова лікарня станції Самбір Державного територіально - галузевого об'єднання Львівська залізниця у користь ОСОБА_1 704,8(сімсот чотири гривні 80коп.)грн. понесених судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 28.01.2019р. повного судового рішення.

Суддя