Рішення

від 17.01.2019 по справі 603/881/18

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/881/18

Провадження №2/603/93/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2019 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.

секретар судового засідання Сандалюк О.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Гранітненської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гранітненської сільської ради Монастириського району Тернопільської області (далі - Гранітненська сільська рада) про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1, яку позивач прийняла, оскільки на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем. Однак позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на майно, що підлягає спадкуванню.

Просить визнати за нею право власності на вказане вище спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, представником позивача подано письмову заяву про розгляд справи у їхній відсутності, позов підтримала, просить позов задовольнити.

Відповідач Гранітненська сільська рада не забезпечили в судове засідання явку представника, у поданому відзиві на позов просять розглядати справу за відсутності їхнього представника, з обставинами, викладеними у позові, погодилися, позов визнали.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання відповідно до ч. 3 ст.200 ЦПК України, в порядку, встановленому ст.206 ЦПК України.

Судом встановлені такі обставини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 30.06.1961 року батьками позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вказано: ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

При укладенні шлюбу 13.02.1982 року з ОСОБА_6 позивач змінила прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 02.11.2018 року, актовий запис №01.

Зі змісту довідки №259, виданої 5.11.2018 року виконавчим комітетом Гранітненської сільської ради, вбачається, що ОСОБА_3 належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

На даний житловий будинок 14.11.2018 року комунальним підприємством Монастириське районне бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт (ксерокопія технічного паспорта додана до матеріалів справи), згідно даних якого за адресою: АДРЕСА_1, розміщено: одноповерховий житловий будинок загальною площею 54,4 кв.м, житловою - 22,9 кв.м. під літерою А , стайня В , комора Г , курник Д , огорожа №1, ворота №2, криниця №3. Роком зведення житлового будинку є 1961 рік.

Згідно даних погосподарської книги за 1991 - 1995 року спірне будинковолодіння віднесено до суспільної групи - колгоспний двір, головою якого зазначено спадкодавця ОСОБА_3

Станом на 15.04.1991 року у даному будинковолодінні проживали: голова двору ОСОБА_3, дочка (позивач) ОСОБА_1, зять ОСОБА_6, внук ОСОБА_7, внучка ОСОБА_8, що вбачається з даних довідки №260, виданої 5.11.2018 року виконавчим комітетом Гранітненської сільської ради.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 1.08.1999 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис №7.

Зі змісту письмової відповіді приватного нотаріуса Монастириського районного нотаріального округу Пивоварчук О.Є. №277-14 від 30.12.2018 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі заяви ОСОБА_1 12.11.2018 року заведено спадкову справу №149 і видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) у колективній власності селянської спілки Золота Нива .

У зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на майно, що підлягає спадкуванню, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини, що вбачається зі змісту інформаційного листа, доданого до матеріалів справи, приватного нотаріуса Монастириського районного нотаріального округу Пивоварчук О.Є.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого.

Верховний Суд України у правовій позиції, викладеній у постанові від 18.11.2015 року № 6-350цс15, зазначив, що порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно зі змістом цих Вказівок суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Застосування ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР без з'ясування питання щодо правильності віднесення будинку до суспільної групи - колгоспний двір є помилковим.

Із наявної у матеріалах цивільної справи копії погосподарської книги за 1991 - 1995 роки вбачається, що рід занять голови двору - ОСОБА_3 не вказано.

Так, у графі 15, 16 погосподарської книги відсутні відомості щодо місця працевлаштування голови двору ОСОБА_3, на відміну від записів щодо інших членів сім'ї, тому віднесення спірного домоволодіння до суспільної групи - колгоспний двір є помилковим.

Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Право власності на житловий будинок набувається в порядку, який був чинним на час завершення його будівництва, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України Про власність , Законом України від 07.12.1990 року №533-ХІІ Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування , Законом Української РСР від 25.12.1974 року №3377-VІІІ Про державний нотаріат , постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.03.1985 року №105 Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР , Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 року №112/5, Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 12.05.1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31.10.1975 року №45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністерства юстиції УРСР від 19.01.1976 року №1/5, та іншими нормативними актами.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками щодо ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 під № 5-24 / 26, і Вказівками щодо ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Так, зі змісту довідки №259, виданої 5.11.2018 року виконавчим комітетом Гранітненської сільської ради, вбачається, що житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, належав спадкодавцю ОСОБА_3

Згідно дослідженого у судовому засіданні технічного паспорта, виготовленого КП Монастириське районне бюро технічної інвентаризації 14.11.2018 року будинковолодіння по АДРЕСА_1, побудоване у 1951 - 1961 роках.

Згідно правової позиції ВСУ від 18.12.2013 року у справі №6-137цс13 у 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків , які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію.

Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України Постанови №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК (16.01.2003), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У силу ст. 529 ЦК УРСР (1963р.) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР (1963р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Враховуючи вищенаведені обставини, виходячи з проаналізованого вище законодавства, суд приходить до переконання, що спадкодавцю ОСОБА_3 належав житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1, позивач є спадкоємцем за законом, спадщину прийняла, фактично вступивши в управління спадковим майном, а тому позов підлягає до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказане спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 200, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354ЦПК України, ст. 529, 548, 549 ЦКУРСР (1963р.), суд,

у х в а л и в:

ПозовОСОБА_1 до Гранітненської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1, до якого входить: одноповерховий житловий будинок загальною площею 54,4 кв.м, житловою - 22,9 кв.м під літерою А , стайня В , комора Г , курник Д огорожа №1, ворота №2, криниця №3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Гранітненська сільська рада Монастириського району Тернопільської області, місцезнаходження: с. Гранітне Монастириського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 14052806.

Повне судове рішення складено 25.01.2019 року.

Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова