Рішення

від 04.07.2007 по справі 13/288-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/288-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 липня 2007 р.           Справа 13/288-07

Господарський суд Вінницької області  у складі:

Головуючий  суддя    С. Тісецький

Секретар суду              Л.Новожилова

Представники :

позивача :     Бахур Р.М., за дорученням

відповідача:  Бурка В.Р., за дорученням

інші:         

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1115

розглянувши справу за позовом Лямпрехта Олександра Валеріановича акціонера Відкритого акціонерного товариства “Акціонерне товариство Вінницяобленерго”, м. Вінниця до Відкритого акціонерного товариства “Акціонерне товариство Вінницяобленерго”

про зобов'язання ВАТ “АК Вінницяобленерго” вчинити передбачені чинним законодавством дії із зменшення статутного капіталу на вартість п'яти малих гідроелектростанцій, а саме: Дмитренківської ГЕС, Глибочанської ГЕС, Чернятської ГЕС, Скалопільської ГЕС, Брацлавської ГЕС; зобов'язання розірвати договір оренди зазначених ГЕС від 19 листопада 2002 року №202/02  та повернути до державного бюджету 1926196,13 гривень орендної плати, як такої що отримана неналежним орендодавцем; зобов'язання передати Вінницькому відділенню Фонду держмайна України  Дмитренківську ГЕС, Глибочанську ГЕС, Чернятську ГЕС, Скалопільську ГЕС, Брацлавську ГЕС.

ВСТАНОВИВ :

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу,  оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов'язок суду.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:

Лямпрехт Олександр Валер'янович звернувся з позовом до ВАТ “АК Вінницяобленерго” про зобов'язання ВАТ “АК Вінницяобленерго” вчинити передбачені чинним законодавством дії із зменшення статутного капіталу на вартість п'яти малих гідроелектростанцій, а саме: Дмитренківської ГЕС, Глибочанської ГЕС, Чернятської ГЕС, Скалопільської ГЕС, Брацлавської ГЕС, зобов'язання відповідача розірвати договір оренди зазначених ГЕС від 19 листопада 2002 року №202/02  та повернути до державного бюджету 1926196,13 гривень орендної плати, як такої що отримана неналежним орендодавцем та зобов'язання відповідача передати Вінницькому відділенню Фонду держмайна України  Дмитренківську ГЕС, Глибочанську ГЕС, Чернятську ГЕС, Скалопільську ГЕС, Брацлавську ГЕС.

Свою позовну заяву позивач мотивував тим, що в порушення вимог абз. 12 п. г) частини 2 ст. 5 Закону України від 4 березня 1992 року №2163-ХП “Про приватизацію державного майна” та п. 6 переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 рок, в 1995 році до статутного фонду відповідача включено п'ять малих гідроелектростанцій на загальну суму 847233 грн., в т.ч. Дмитренківська ГЕС вартістю 90492 грн. ; Глибочанська ГЕС вартістю 376942 грн.; Чернятська ГЕС вартістю 224581 грн.; Скалопільська ГЕС вартістю  93229 грн.; Брацлавська ГЕС вартістю  61989 грн. 19 листопада 2002 року відповідачем, як орендодавцем, в особі  генерального директора Бірюкова О.О., з однієї сторони та ТОВ “Енергоінвест”, як орендарем, в особі директора Ковальчука О.А., з іншої сторони, укладено договір оренди малих гідроелектростанцій від 19 листопада 2002 року №202/02 про передачу останньому в строкове платне користування гідроелектростанцій, по залишковій вартості на суму 2935953,76 грн., а саме: Дмитренківської ГЕС на суму 372417,44 грн.; Глибочанської ГЕС на суму  1170007,92 грн.; Чернятської ГЕС на суму 724668,81 грн.; Скалопільської ГЕС на суму 296144,22 грн.; Брацлавської ГЕС на суму 372715,37 грн. Позивач вважає, що зазначена господарська операція проведена з порушеннями вимог ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10  квітня 1992 року М2269-ХП, в частині того, що орендодавцем цілісних майнових комплексів, що не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) може бути лише Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва. За період дії договору оренди малих гідроелектростанцій від 19 листопада 2002 року №202/02 (з 19 листопада 2002 року по 31 грудня 2006 року) відповідачем, як орендодавцем, отримано від орендаря 1926196,13 гривень орендної плати. Таким чином, в результаті порушення відповідачем вимог Закону України від 4 березня  1992  року  №2163-ХП  "Про  приватизацію  державного  майна", в порушення вимог абз. 4 п.17 постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати”, в державний бюджет  не надійшло грошових коштів в сумі 1926196,13 гривень. Крім того, позивач вважає, що у разі викупу значного пакета акцій відповідача у приватну власність, зазначені гідроелектростанції перейдуть із державної власності в приватну і не приноситимуть доходу у державний бюджет України.

В зв'язку із вищевикладеним, позивач просить зобов'язати відповідача: вчинити передбачені чинним законодавством дії із зменшення статутного капіталу на вартість п'яти малих гідроелектростанцій, а саме: Дмитренківської ГЕС, Глибочанської ГЕС, Чернятської ГЕС, Скалопільської ГЕС, Брацлавської ГЕС, а саме, на суму 847233 грн; розірвати договір оренди зазначених ГЕС від 19 листопада 2002 року №202/02  та повернути до державного бюджету 1926196,13 гривень орендної плати, як такої що отримана неналежним орендодавцем; передати Вінницькому відділенню Фонду держмайна України  Дмитренківську ГЕС, Глибочанську ГЕС, Чернятську ГЕС, Скалопільську ГЕС, Брацлавську ГЕС.

В судовому засіданні представник позивача позов з підстав, викладених у позовній заяві, підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, свої заперечення обґрунтовує тим, що згідно із Законом України від 04.03.92 року №2163-ХІІ “Про приватизацію державного майна” приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема, атомні електростанції, гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам та проведення гідромеліоративних робіт; гідротехнічні захисні споруди. Крім цього, Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.92 року № 26-92 також був визначений перелік майнових комплексів державних підприємств, приватизація яких не допускається, і в якому у п. 17. було зазначено меліоративні та захисні споруди і водосховища. У відповідь на запити відповідача отримана інформація повноважних організацій щодо відсутності на зазначених гідроелектростанціях водозабору та проведення гідромеліоративних робіт, отже заборона на приватизацію зазначених гідроелектростанцій не розповсюджувалась. Правомірність внесення спірних п'яти малих гідроелектростанцій у статутний фонд під час приватизаційного процесу, на думку відповідача,  підтверджується й тим, що перелік приватизованих, внесених до статутного фонду, об'єктів, затверджений Міністерством палива та енергетики України в особі першого заступника міністра Ященко Ю.М. Договір оренди малих гідроелектростанцій укладений у відповідності із чинним законодавством, чинний на даний час, не визнаний судом недійсним, отже, орендна плата отримана відповідачем на законних підставах і не підлягає поверненню у державний бюджет. Крім того, представник відповідача стверджує, що зазначене питання вже піднімалось під час перевірки контрольно-ревізійним управлінням Вінницької області та відображено в їх акті, а прокуратурою Вінницької області винесено припис щодо усунення порушень з боку КРУ стосовно незаконної вимоги про виключення малих гідроелектростанцій із статутного капіталу відповідача, про що відповідачу повідомлено листом прокуратури Вінницької області від 07.06.07р. № 07/1-1552-05.

Роз'яснивши процесуальні права сторін, заслухавши пояснення позивача та відповідача, оцінивши подані сторонами докази та заперечення відповідача, суд встановив, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно із ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” від 04.03.92 року №2163-ХІІ з наступними змінами і доповненнями, до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань; земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

В ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” від 04.03.92 року №2163-ХІІ зазначено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також, казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Загальнодержавне значення мають об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема:

атомні електростанції, гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам та проведення гідромеліоративних робіт, теплоелектроцентралі;

водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди;

Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.92 року № 26-92 був визначений перелік майнових комплексів державних підприємств, приватизація яких не допускається, і в якому у п. 17. було зазначено: меліоративні та захисні споруди і водосховища.

За інформацією Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів (вих. № 125/05 від 15.02.07р.), Головного Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (вих. № 103-01-3-182 від 13.02.07р.), Вінницького обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству “Облводгосп” (вих. № 1/130 від 15.02.07р. та № 3/397 від 14.06.07р.),  перелічені вище малі гідроелектростанції не являлись і не являються захисними гідротехнічними спорудами, не забезпечують водопостачання споживачам та проведення гідромеліоративних робіт по місцю їх розташування.

Тобто, Дмитренківська ГЕС, Глибочанська ГЕС, Чернятська ГЕС, Скалопільська ГЕС, Брацлавська ГЕС не являються об'єктами загальнодержавного значення і не забезпечують життєдіяльність держави в цілому, а тому, не підпадали під відповідну заборону щодо їх приватизації, зазначену у положеннях Закону № 2163 та Декрету Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року № 26-92.

Крім того, позивач безпідставно вказує на  порушення ч.2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” під час формування статутного фонду відповідача, стосовно включення до статутного фонду відповідача вищевказаних ГЕС, оскільки норма закону, що забороняла приватизовувати ГЕС була внесена до закону  після створення  та сформування статутного фонду відповідача.

Так, наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 09.08.1995 року № 147  на підставі Указу Президента України від 4 квітня 1995 року № 282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" був затверджений акт оцінки цілісного майнового комплексу виробничого енергетичного об'єднання "Вінницяобленерго", до якого входила вартість спірних гідроелектростанцій,  затверджено її статут та 1 вересня 1995 року було створено  державну акціонерну енергопостачальну компанію "Вінницяобленерго". До правовідносин, що виникли під час формування статутного фонду відповідача повинен застосовуватись закон, який діяв на  1 вересня 1995 року.  Згідно із ч.2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” від 04.03.92 року №2163-ХІІ в редакції від 15 лютого 1995 року, яка діяла на час створення та затвердження статутного фонду ДАЕК,  заборона на приватизацію поширювалася лише на  атомні електростанції.

За таких обставин суд встановив та доходить до висновку, що  Дмитренківська ГЕС, Глибочанська ГЕС, Чернятська ГЕС, Скалопільська ГЕС та Брацлавська ГЕС  загальною вартістю 847233 грн  правомірно були включені до статутного фонду ВАТ “АК Вінницяобленерго” та ВАТ “АК Вінницяобленерго” є законним власником  вище перерахованих ГЕС.

Що стосується вимог позивача про розірвання договору оренди від 19 листопада 2002 року № 202/02 та повернення до державного бюджету 1926196,13 гривень орендної плати за оренду державного майна, то суд доходить до висновку, що такі вимоги є також безпідставними в зв'язку з тим, що ВАТ “АК Вінницяобленерго” є законним власником  Дмитренківської ГЕС, Глибочанської ГЕС, Чернятської ГЕС, Скалопільської ГЕС та Брацлавської ГЕС, а відтак, в силу ст. 4 Закону України «Про власність»відповідач мав право передавати зазначені об'єкти в оренду та отримувати орендну плату.   

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, ст.75, ст. 82, 83, 84,  115, 116  ГПК України

ВИРІШИВ :

1.          В позові відмовити.

Суддя                                             Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.85ГПК України  04.07.07