Постанова

від 23.01.2019 по справі 906/169/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року Справа № 906/169/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Гудак А.В.,

Суддя Олексюк Г.Є.,

Суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача: не з"явився

відповідача: не з"явився

відповідача: не з"явився

третіх осіб на стороні позивача: не з"явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 06.11.2018 у справі № 906/169/18 (суддя Маріщенко Л.О., м.Житомир, повний текст складено 16.11.2018)

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

до 1) Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Реілтранс",

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеська митниця Державної фіскальної служби;

Управління Служби безпеки України в Одеській області;

Головне управління національної поліції в Одеській області

про стягнення 128055,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" Регіональна філія "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" про стягнення 128055,00 грн нарахованих платежів за час затримки вагону № 60605235.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.11.2018 позов Публічного акціонерне товариство "Українська залізниця" Регіональна філія "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" - 87336,70 грн., плати за користування вагонами та контейнерами, 43955,30 грн. плати за зберігання вантажу, 1616 грн. 64 коп. плати за проведення маневрової роботи, 146 грн. 40 коп. збору за повідомлення, витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 1921,00 грн. В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реілтранс" відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що між позивачем та відповідачем 1 виникли правовідносини з надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу у міжнародному сполученні залізницею та його зберіганням. Як встановлено судом першої інстанції, по факту затримки вагону № 60605235 працівниками станції "Кучурган" був складений акт загальної форми № 65к1 від 15 червня 2017 року о 17.10 год. Судом першої інстанції встановлено, що вказаний акт складений відповідно до вимог чинного законодавства та на його підставі, з урахуванням ставок Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах залізниці України та пов'язані з ними послуги (тарифного керівництва №1), затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26 березня 2009 року (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України №161 від 26 квітня 2016 року), позивачем було здійснено розрахунок плати за час користування вагонами, збір за зберігання вантажу та маневрову роботу та збір за повідомлення (телеграфне), із застосуванням відповідного коефіцієнта. Так, загальна сума нарахованих платежів за час затримки вагонів становила 128 055,00 грн.: 82 336,70 грн плати за користування вагонами, 43 955,30 грн збору за зберігання вантажу у вагонах, 1 616,64 грн збору за проведення маневрової роботи, 146,40 грн збору за повідомлення. Оскільки відповідачем 1 загальна сума нарахованих платежів за час затримки вагонів сплачена не була, позивач звернувся із відповідним позовом до суду про стягнення 128 055,00 грн. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені до відповідача 1 є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Овруцьке лісове господарство" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 06.11.2018 у справі №906/169/18.

Вважає, що у рішенні суду першої інстанції від 06 листопада 2018 року не вірно встановлена сума до стягнення 133055,04 грн., яка не відповідає розрахунку суми позову від 01.03.2018 №449 та позовних вимог Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця (ціна позову 128055,00 грн.) Зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що ні позивачем, ні Одеською митницею ДФС, ні правоохоронними органами не було повідомлено відповідача своєчасно про затримання вагонів 15.06.2017 в день їх затримки. Звертає увагу суду на те, що господарський суд не врахував, що відповідач не був власником товарів або уповноваженою ним особою на момент затримання спірних вагонів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 06.11.18 у справі № 906/169/18 та розгляд апеляційної скарги призначено на 23 січня 2019.

08.01.2019 на адресу суду від Акціонерного товариства Українська залізниця в особі: регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця надійшов відзив в якому просить суд залишити апеляційну скаргу Державного підприємства Овруцьке лісове господарство без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 06.11.2018 по справі №906/169/18 без змін, а також просить суд здійснити процесуальне правонаступництво Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця його правонаступником - Акціонерним товариством Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця , на підтвердження даного факту додає виписку з ЄДРПОУ від 27.11.2018 .

14.01.2019 на адресу суду від Одеської митниці надійшов відзив в якому третя особа викладає позицію, яка на її думку спростовує заперечення відповідача викладені в апеляційній скарзі.

15.01.2019 на адресу суду від Управління СБУ в Одеській області надійшов відзив в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення від 06.11.2018 без змін.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 здійснено заміну позивача у справі № 906/169/18 - Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця його правонаступником - Акціонерним товариством Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця .

В судове засідання 23.01.2019 позивач, відповідач та треті особи своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомлені.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця , Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство", Товариства з обмеженою відповідальністю "Реілтранс", Одеська митниця Державної фіскальної служби, Управління Служби безпеки України в Одеській області, Головне управління національної поліції в Одеській області.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 06.11.2018 у справі № 906/169/18 підлягає зміні в його резолютивній частині щодо суми плати за користування вагонами, в решті залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2017 Державним підприємством "Овруцьке лісове господарство" зі станції Овруч було здійснено відправлення вагону № 60605235 до станції ОСОБА_1 (Румунська залізниця) для вантажоодержувача PPA TIMBER TRADE SRL, з вантажем: "деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах" про що була оформлена накладна № 414987 від 08.06.2017(а.с. 17 т.1).

15.06.2017 на станції Кучурган, за заявою Відділу Митного оформлення №2 Митного поста "Кучурган" Одеської митниці ДФС, на підставі доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, наданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області від 15 червня 2017 року, було затримано вагон №60605235(а.с. 18, 145 зворотня сторінка т.1).

15.06.2017 на підтвердження факту затримки вагону №60605235, працівниками станції "Кучурган" був складений акт загальної форми № 65к1(а.с. 19 т.1).

15.06.2017 для інформування вантажовідправника, було відправлено телеграфне повідомлення №2 на станцію відправлення (станція Овруч) про затримку митницею вагону №60605235 на ст.Кучурган для здійснення огляду на виконання вимог ч.5 ст.338 МК України, п.14 постанови КМУ від 23.05.2012 та доручення на проведення огляду транспортних засобів комерційного призначення наданого УСБУ в Одеській області(а.с. 21 т.1).

06.07.2017 Одеською митницею ДФС було прийнято рішення здійснити в період з 06 липня 2017 року по 13 липня 2017 року переогляд товару (деревина паливна), який переміщується у вагоні № 60605235(а.с. 147 зворотня сторінка т.1).

09.07.2017 здійснено обстеження вагону № 60605235 та проведено переогляд, про що було складено відповідний акт (а.с. 148-149 т.1).

18.07.2017 Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області адресовано Одеській митниці ДФС доручення про проведення слідчих (розшукових) дій, в якому міститься: посилання на доручення про проведення огляду вантажу від 04 липня 2017 року; лист-повідомлення про частковий огляд вантажу. Неналежне виконання працівниками митниці огляду вагонів стало підставою для переогляду лісопродукції у вагоні №60605235(а.с.150-151 т.1).

11.08.2017 від Головного відділу з боротьби з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ в Одеській області на адресу Одеської митниці ДФС надійшов лист на проведення огляду вантажу, що переміщується зокрема у вагоні №60605235, на виконання вимог ухвали Приморського суду м. Одеса від 04.08.2017(а.с. 146-147 т.1).

Згідно з протоколом огляду від 24 серпня 2017 року, з 11 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. 24.08.2017, старшим слідчим СУ ГУ НП в Одеській області підполковником поліції ОСОБА_2, за участю ст. о/у ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області полковника, старшого державного інспектора 5-го відділу аналітично-пошукової роботи управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС, інженера лісових культур ДП "Одеське лісове господарство", було проведено огляд вантажу зокрема у вагоні № 60605235, під час якого встановлено, що у даному вантажному вагоні відкритого типу переміщується деревина хвойних порід дерев згідно ВМД № UA101150/2017/001026 від 08.06.2017 загальною вагою 49 тис. 101 кг. У ході огляду встановлено, що у даному вагоні переміщується дрова паливні, соснові у вигляді колод призначенням для опалення, свіжозрубана, довжина біля 2 м та діаметром 8-50 см). Мають механічні пошкодження (заруби та запили), бокові та торцеві тріщини), сучки порохняві(а.с. 23-25 т.1).

На підставі листа вих.№4/125/9 від 28.08.2017, старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області, підполковником поліції ОСОБА_2 було повідомлено третю особу 1 Одеську митницю Державної фіскальної служби, що в ході проведеного огляду порушень Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів" №2860-IV від 08 вересня 2005 року, законних підстав для затримання залізничних вагонів відкритого типу, за вказаними номерами, у досудового слідства не існує (а.с. 26 т.1).

02.09.2017 зі станції "Кучурган" було випущено затриманий вагон № 60605235 з вантажем, про що було складено акт загальної форми № 132 К1(а.с. 20 т.1).

Враховуючи затримку вагону № 60605235 для митного огляду з 15.06.2017 по 02.09.2017, відповідачу1 нараховані позивачем додаткові платежі, які включають послуги за користування вагонами, зберігання вантажу у вагонах, проведення маневрової роботи та телеграфне повідомлення за ставками Збірника тарифів №1 (затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року за №317) із застосуванням коригувального коефіцієнта 2,302, що становить 128 055,00 грн.: 82 336,70 грн плати за користування вагонами, 43 955,30 грн збору за зберігання вантажу у вагонах, 1 616,64 грн збору за проведення маневрової роботи, 146,40 грн збору за повідомлення(а.с. 14-15 т.1).

21.09.2017 станцією "Овруч" для досудового врегулювання спору направлено Державному підприємству Овруцьке лісове господарство лист - претензію №38 щодо оплати належних залізниці платежів(а.с. 27 т.1).

Однак, листом №352 від 21.09.2017 Державним підприємством Овруцьке лісове господарство повідомлено начальника станції "Овруч", що він не погоджується з вказаними нарахуваннями, оскільки вагон простояв не з вини лісгоспу. Крім того, як зазначив відповідач 1, митний догляд вантажу проведено по місцю завантаження вагону працівниками Житомирської митниці ДФС та експертом Житомирської торгово-промислової палати, при повторному митному огляду порушень також не виявлено(а.с. 28 т.1).

Оскільки відповідач грошових коштів не сплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача в сумі 128 055,00 грн. платежів за час затримки вагонів.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір(контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

У відповідності до статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом частини 1 статті 307 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 ГК України).

Так, між сторонами у справі виникли правовідносини з надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу у міжнародному сполученні залізницею та його зберіганням.

У відповідності до ст. 4 Митного кодексу України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Частиною 1 ст. 318 Митного кодексу України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з ч. 2 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

У відповідності до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України, розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Так, дії стосовно здійснення митного огляду після митного оформлення є митними формальностями.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про залізничний транспорт", залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що підприємства залізничного транспорту у взаємодії з іншими видами транспорту повинні своєчасно і якісно здійснювати перевезення пасажирів і вантажів, забезпечувати безпеку руху, розвивати сферу транспортного обслуговування народного господарства та населення.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт", перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

Права, обов'язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, відповідно до статті 4 якого перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Згідно зі ст. 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року(далі за текстом - УМВС), при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.

За змістом § 6 статті 28 та § 1 статті 32 УМВС якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла з причин, незалежних від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством. Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.

Згідно з § 5 статті 31 УМВС провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому здійснюється оплата.

Статтею 119 Статуту залізниць України передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Згідно з приписами ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу, і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів №644 від 21.11.2000 визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

У відповідності до пунктів 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами №113 від 25 лютого 1999 року за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Поряд з цим, колегією суддів встановлено, що затримка вагонів під час перевезення відбулася з підстав, які не залежали від позивача.

Згідно з п. 1 Правил складання актів №334 від 28.05.2002, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6).

У відповідності до п. 3 Правил складання актів №334 від 28.05.2002, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Системний аналіз змісту положень статей Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, статей 218, 325, 338 МК України, статей 119, 121 Статуту залізниць України, пунктів 2, 3, 8, 10 - 13, 15, 16 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, свідчить про те, що вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 911/4079/16, від 03.04.2018 у справі № 911/4080/16, від 16.04.2018 у справі № 911/1318/17, від 02.05.2018 у справі № 927/526/17 та від 23.07.2018 у справі №906/181/17.

Враховуючи вищевикладене, належними і допустимими доказами на підтвердження факту настання відповідної події, а саме затримки вагонів на станції, є акти загальної форми.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 ГПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що у відповідності до пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Отже обставини викладені в акті загальної форми, не повинні повторно підтверджуватись іншими актами загальної форми, а тому зазначені в акті підстави його складання повинні оцінюватись судами без повторного доказування таких обставин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №907/382/17.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту затримки вагону №60605235 працівниками станції "Кучурган" був складений акт загальної форми № 65к1 від 15 червня 2017 року о 17:00 год. (а.с. 19 т.1). В доповнення до акту загальної форми №65 к1 складений акт загальної форми №132 К1 від 02.09.2017 про закінчення затримки вагона(а.с. 20 т.1). Отже, загальна сума нарахованих платежів за час затримки вагонів становить 128055,00 грн., з яких:

- плата за користування вагонами у сумі 82336,70 грн.(з ПДВ);

- збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі 43955,30 грн. (з ПДВ);

- збір за проведення маневрової роботи у сумі 1616,64 грн. (з ПДВ);

- збір за повідомлення (телеграфне) - 146,40 грн.(з ПДВ).

Колегією суддів встановлено, що вказані акти складені відповідно до вимог чинного законодавства та на його підставі, з урахуванням ставок Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах залізниці України та пов'язані з ними послуги (тарифного керівництва №1), затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України №161 від 26.04.2016), позивачем було здійснено розрахунок плати за час користування вагонами, збір за зберігання вантажу та маневрову роботу та збір за повідомлення (телеграфне), із застосуванням відповідного коефіцієнта.

Таким чином, акт містить достатню інформацію щодо затримки вагону у зв'язку з проведенням митного огляду, зокрема щодо часу затримки та розрахунку суми додаткових платежів за період простою вагонів, та є належним доказом понесення перевізником додаткових витрат, що пов'язані із митними формальностями. Вказаними актами підтверджується облік часу користування вагонами і нарахування плати за користування ними.

Щодо заперечень відповідача 1 що оскільки затримка вагону № 60605235 відбулась за вказівкою органу досудового розслідування, а не з метою проведення митних формальностей та оскільки не виявлено факту незаконного переміщення товарів, митний огляд проводиться за рахунок органу, з ініціативи якого здійснений такий огляд, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 218 МК України: розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Частиною 5 ст. 338 МК України встановлено, що, зокрема, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Матеріалами справи встановлено, що 15.06.2017 на станції Кучурган за заявою Відділу Митного оформлення № 2 Митного поста Кучурган Одеської митниці ДФС (а.с.18 т.1), на підставі ч.5 ст. 338 Митного кодексу України, п.14 постанови Кабінету Міністрів України №467 від 23.05.2012 та доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, наданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області, затримано вагони №60605235 з вантажем - деревина паливна.

Згідно пункту 2.9 Інструкції "Про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами(вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України" затвердженої наказом Державної митної служби, Міністерства транспорту та зв'язку України №1019/1143 від 18.09.2008, працівники залізниць не мають права виконувати з вантажами, що перебувають під митним контролем, будь-які операції без дозволу митниці.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 336 МК України: митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Таким чином, позивачем виконувались вказівки, надані Управлінням Служби безпеки України в Одеській області щодо проведення огляду (переогляду) вищевказаного вагону.

Згідно ст.119 Статуту залізниць України, та п.п. 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113 (далі за текстом Правила), залізниці вноситься плата вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

У відповідності до статті 28 §6, статті 32 §1 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі за текстом - УМВС) якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла по причинам, не залежним від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством. Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.

Крім того, відшкодування додаткових витрат здійснюється в поряду, встановленому статтею 31 УМВС (§ 2 статті 32 УМВС).

За змістом § 1 та 2 статті 31 УМВС якщо договором перевезення не передбачено іншого, оплата провізних платежів є обов'язком: 1) відправника - перевізникам, які беруть участь у перевезенні, за винятком перевізника, який видає вантаж, за здійсненим ними перевезенням; 2) вантажоодержувачем - перевізнику, який видає вантаж за здійсненим ним перевезенням. Стосовно неустойки діє такий самий порядок. Якщо відправник або одержувач вантажу виконання своїх зобов'язань (оплату провізних платежів) покладає на третю особу, то ця особа повинна бути зазначена відправником у накладній як платник і повинна мати договір із відповідним перевізником.

Колегією суддів встановлено, що затриманий для проведення митних формальностей вагон № 60605235 був відправлений зі станції "Овруч" до станції "Галац Ларга" Румунської залізниці за накладною ЦИМ/СМГС, номери відправок № 414987.

У апеляційній скарзі відповідач 1 зазначив, що перевізником лісопродукції у вагоні №60605235 є ТОВ "Реілтранс", а тому Державне підприємство "Овруцьке лісове господарство" не несе зобов'язань щодо оплати залізниці додаткових витрат, які виникли у зв'язку з перевезенням вантажу.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, зі змісту декларації (форма МД-2) UA101150/2017/001026 встановлено, що перевізником вантажу є саме ПАТ Українська залізниця (а.с. 53). Доказів того, що перевезення вантажу здійснювало ТОВ "Реілтранс", не надано, у зв'язку з чим посилання відповідача на те, що перевізником є ТОВ "Реілтранс" колегією суддів визнано недоведеними та необґрунтованими.

При цьому колегією суддів встановлено, що у цих накладних у графі "1" зазначено, що відправником товару є Державне підприємство "Овруцьке лісове господарство", у зв'язку з чим колегія суддів відзначає, що оскільки перевізником є ПАТ Українська залізниця , а відправником - Державне підприємство "Овруцьке лісове господарство", доводи відповідача 1 про те, що ТОВ "Реілтранс" (як платник по Українській залізниці) зобов'язане виплатити нараховані позивачем платежі, є помилковими.

При цьому, у разі відсутності виявлення такого факту вантажовідправник може стягнути в судовому порядку понесені ним збитки у розмірі вартості сплачених залізниці витрат з того органу, за ініціативою якого було проведено затримку товару на станціях залізниці чи на підходах до них. Такої ж думки дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що знайшло відображення у постанові від 03.04.2018 у справі №911/4080/16.

Пункт 16 Правил містить вичерпний перелік підстав звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами. При цьому, здійснення митних процедур чи огляд за вказівкою Служби безпеки України, не входять до цього переліку та не є підставою для звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами, а існування передбачених законодавством підстав для звільнення вантажовласника (відповідача) від плати за користування вагонами у спірних правовідносинах не встановлено.

Крім того, колегія суддів відзначає, що спір у даній справі не про стягнення штрафу, чи інших платежів, пов'язаних із неправомірними діями вантажовідправника, а саме про стягнення плати за користування вагонами, маневрові роботи, зберігання вантажу у вагонах. Тому, помилковим є посилання відповідача на відсутність вини, що свідчить про відсутність підстав для стягнення спірних коштів, позаяк плата за користування вагонами не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

При цьому, відповідач, вказуючи на те, що перевезення відбулося за правилами Інкотермс-2010 (на умовах FCA) і що ним остаточно передавався вантаж на станції Овруч , не довів належними і допустимими доказами, що з станції "Овруч" перевезення здійснювалося за заявою іншого відправника.

Термін вантажовідправник визначено в Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України, затвердженій наказом Державної митної служби України, Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 №1019/1143, згідно з якою вантажовідправник - зазначена в перевізних документах юридична чи фізична особа, яка довіряє товар (вантаж) залізниці для його перевезення.

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема накладною за відправкою № 414987 вагону № 60605235, в якій вантажовідправником значиться ДП "Оврцьке лісове господарство" підтверджується твердження позивача, що відповідач є належним відповідачем по даній справі і позивачем підставно пред'явлено позов до нього (адже саме він є відправником вагонів по даних перевезеннях).

Також суд зауважує, що відповідачем не доведено існування законодавства при перевезеннях, за умовами(Інкотермс-2010), яке б обумовило автоматичну зміну в дорожніх відомостях відправника, визначеного в такій відомості.

Не доведено відповідачем і те, що позбавляє право позивача звернутися з позовом, що розглядається до нього як до вантажовідправника і зобов'язувало б звертатися позивачу виключно до експедитора або вантажоотримувача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 119 Статуту залізниць України, передбачає право позивача стягувати плату, що є предметом спору по даній справі, не лише з вантажоодержувачів, але й з вантажовідправників, яким, як встановлено колегією суддів, є відповідач.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, повно і всебічно дослідив обставини справи, перевірив їх за допомогою поданих сторонами доказів, яким надав необхідну оцінку із дотриманням норм матеріального та процесуального права, навів в оскаржуваному судовому рішенні необхідне мотивування, встановив факт доведеності надання залізницею додаткових послуг, пов'язаних із проведенням митних формальностей, які підлягають оплаті відповідачем, і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та оскільки відповідачем 1 загальна сума 128055,00 грн. нарахованих платежів за час затримки вагонів сплачена не була, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги заявлені до відповідача 1 є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню. В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реілтранс" слід відмовити.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів бере до уваги практику Європейського суду з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" в якому зазначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції, в мотивувальній частині рішення задовольнивши позовні вимоги позивача зокрема про стягнення 82336,70 грн. плати за користування вагонами, вказавши про правомірність в цій частині заявлених вимог, зазначив в резолютивній частині прийнятого рішення помилково іншу суму, а саме: 87336,70 грн..

Згідно з п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини(ч.4 ст.277 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення господарського суду Житомирської області від 06.11.2018 у справі № 906/169/18 в резолютивній частині щодо стягнення плати за користування вагонами, яка підлягає стягненню з відповідача в сумі 82336,70 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Житомирської області від 06.11.2018 у справі № 906/169/18 підлягає залишенню без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 06.11.2018 у справі № 906/169/18 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 06.11.2018 у справі №906/169/18 змінити.

Викласти частину 2 резолютивної частини рішення господарського суду Житомирської області від 06.11.2018 у справі № 906/169/18 в наступній редакції:

2. Стягнути з Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (11102, Житомирська область, Овруцький район, с. Дубовий Гай; код ЄДРПОУ 0099) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (65012, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 40081200) - 82 336,70 грн, плати за користування вагонами та контейнерами, 43 955,30 грн плати за зберігання вантажу, 1 616 грн 64 коп. плати за проведення маневрової роботи, 146 грн 40 коп. збору за повідомлення, витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 1 921,00 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Житомирської області від 06.11.2018 у справі №906/169/18 залишити без змін.

3. Доручити господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ з урахуванням змін ухвалених даною постановою суду.

4. Справу №906/169/18 повернути господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 29 січня 2018 року

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.