Рішення

від 21.01.2019 по справі 904/3906/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2019м. ДніпроСправа № 904/3906/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФС-ГРУП", м. Дніпро

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 36 369, 68 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники :

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФС-ГРУП" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №9568 про виконання робіт спец автотранспортом та механізмами від 19.08.2015 року у розмірі 36 369,68 грн., з яких: 22 019,90 грн. - основний борг, 9 144,23 грн. - інфляційні, 1 949,62 грн. 3% річних, 3 255,93 грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем обумовлених договором №9568 про виконання робіт спецавтотранспортом та механізмами від 19.08.2015 року зобов'язань в частині оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою суду від 24.09.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.12.2018 року підготовче засідання відкладено на 08.11.2018.

Ухвалою суду від 08.11.2018 року підготовче засідання відкладено на 22.11.2018.

Ухвалою суду від 22.11.2018 року продовжено строк підготовчого провадження до 23.12.2019, відкладено підготовче засідання на 20.12.2018.

Ухвалою суду від 20.12.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 17.01.2019.

Позивач не направив уповноваженого представника в судове засідання 17.01.2019, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу.

Відповідач не направив уповноваженого представника в судове засідання 17.01.2019 року, письмовий відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.01.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2015 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладено договір №9103 про виконання робіт спецавтотранспортом та механізмами (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги щодо виконання робіт спецавтотранспортом та механізмами, а замовник зобов'язується прийняти і сплатити їх на умовах даного договору (п.1.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

За умовами пункту 2.1.1 Договору замовник зобов'язується оплатити виконавцю послуги щодо виконання робіт спецавтотранспортом та механізмами, у порядку і терміни, визначені положеннями розділу 4 Договору.

Згідно п.4.1 Договору вартість роботи спецавтотранспорту та механізмів визначається відповідно до калькуляції, діючої у виконавця.

Розрахунки за Договором здійснюються на підставі виставлених рахунків шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця або готівкою в касу виконавця наступним чином:100% передплата та додатково у разі збільшення тривалості робочого дня (п.п.4.2, 4.3 Договору)

Договір вступає в силу з 19.08.2015 року та діє до 31.12.2015 року (п.7.1 Договору)

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На виконання умов Договору позивачем надано обумовлені Договором послуги, що підтверджується відповідними актами про фактичне виконання послуг згідно договору №9568 від 19/08/2015 року, підписаними представниками підприємств обох сторін (а.с.15-16), проте відповідачем не здійснено повного та своєчасного розрахунку за отримані послуги, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 22 019, 90 грн.

Листом №825 від 18.07.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості у розмірі 22 091, 90 грн.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді, заборгованість відповідачем не погашена.

За викладених обставин, позивач звернувся з даним позовом до суду.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував.

Суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 22 019, 90 грн., у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3.1 Договору у випадку несвоєчасної та/ або неповної оплати послуг виконавця, замовник зобов'язаний оплатити виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більш 100% загальної суми боргу.

Так, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 02.03.2018 по 06.08.2018 у розмірі 3 255, 93 грн., 3% річних за період з 31.08.2015 року по 06.08.2018 року у розмірі 1 949,62 грн., інфляційні за період з вересня 2015 року по червень 2018 року у розмірі 9 144, 23 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних, суд визнає їх обґрунтованими частково - за період з 01.09.2015 по 06.08.2018 на суму 1 912, 42 грн., тоді як в решті нарахувань 3% річних відмовляє за безпідставністю.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних за період з вересня 2015 року по червень 2018 року у розмірі 9 144, 23 грн. є обґрунтованими, а отже такими, щодо підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п.6 ст. 231 ГК України визначено, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон), встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За викладених обставин, за прострочення виконання зобов'язання з оплати виконаних відповідачем послуг за актами №15/10250 від 31/08/15, №15/97430 від 30/0915 позивач має право здійснювати нарахування пені за період з 01.09.2015 по 01.03.2016 та з 01.10.2015 по 01.04.2016 відповідно.

З огляду на те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 02.03.2018 по 06.08.2018 у розмірі 3 255, 93 грн., тобто поза межами строку, визначеного приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за визначений позивачем період, відсутні.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (49107, м.Дніпро, Запорізьке шосе, 26, ідентифікаційний код юридичної особи 02128158) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФС-ГРУП" (49050, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 38433092) про стягнення основного боргу у розмірі 22 019,90 грн., інфляційних у розмірі 9 144, 23 грн., 3% річних у розмірі 1 949,62 грн., пені у розмірі 3 255, 93 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФС-ГРУП" (49050, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 38433092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (49107, м.Дніпро, Запорізьке шосе, 26, ідентифікаційний код юридичної особи 02128158) суму 22 019,90 грн. основного боргу, 9 144, 23 грн. інфляційних, 1 912, 42 грн. 3% річних, 1 602, 45 грн. витрат по сплаті судового збору .

В частині позовних вимог про стягнення суми 3 255, 93 грн. пені, 30, 20 грн. 3% річних, 117, 55 грн. витрат по сплаті судового збору відмовити .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Повний текст рішення складено - 28.01.2019

Суддя А.В. Суховаров