Рішення

від 22.01.2019 по справі 904/5037/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2019м. ДніпроСправа № 904/5037/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Кандиби Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідного виробничого об'єднання "Серганол-Хім", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 6 093 грн. 78 коп. за договором про надання послуг по забезпеченню пропускного режиму від 01.06.2017 № 151

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов.№157/602 від 18.06.2018, представник;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" звернулося до господарського суду з позовом від 01.11.2018 № 157/1058, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідного виробничого об'єднання "Сергонол-Хім" заборгованість в сумі 6 093 грн. 78 коп., з яких: 5 040 грн. 00 коп. - основний борг, 846 грн. 86 коп. - пеня, 101 грн. 08 коп. - 3% річних, 105 грн. 84 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору про надання послуг по забезпеченню пропускного режиму від 01.06.2017 № 151.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 27.12.2018.

Ухвалою господарського суду від 27.12.2018 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 22.01.2019.

Відповідач явку повноважного представника у призначені засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

На адресу суду повернулися конверти з ухвалами від 04.12.2018, 27.12.2018, що направлялись на адресу відповідача, з відмітками відділення поштового зв'язку Повернуто за закінченням строку зберігання .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику , за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Господарський суд зазначає, що ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг від 08.11.2018).

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки за вказаних вище підстав, він вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи належним чином.

У судовому засіданні 22.01.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2017 між Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідного виробничого об'єднання "Серганол-Хім" (замовник) укладено договір про надання послуг по забезпеченню пропускного режиму № 151 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг пропускного режиму працівникам замовника на об'єкт, розташований за адресою пр. ОСОБА_2. 46, силами команди відділу ВВО № 146 ДП ВО ПМЗ ім.A.M.Макарова (п. 1.1. договору).

За умовами п. 2.1. договору виконавець зобов'язується:

- здійснювати впуск-випуск на підприємство працівників замовника за перепустками, встановлених зразків, в робочі дні - цілодобово, вихідні та святкові дні-по узгодженню.

- здійснювати впуск-випуск транспорту через КПП за перепустками, встановленого зразка в робочі, вихідні та святкові дні з 8.00 до 18.00 год., А в разі виробничої необхідності - за узгодженням.

- здійснювати відпуск матеріальних цінностей за документами з печаткою і підписом замовника. Додаток-список осіб, які мають право підпису на випуск мат. цінностей;

- здійснювати допуск відвідувачів на об'єкт замовника за разовими перепустками в робочі, дні з 8.00 до 18.00 год., а у вихідні та святкові дні - за погодженням;

- виготовляти бланки постійних, тимчасових і разових перепусток, здійснювати виписку та видачу працівникам замовника;

- надавати замовнику рахунок на оплату послуг і Акт виконаних робіт.

Згідно з п. 2.2. договору замовник зобов'язується:

- дотримуватися всіх правил пропускного режиму.

- сплачувати виконавцю вартість послуг по пропускного режиму.

- підписувати і повертати Акти виконаних послуг протягом 5 днів після отримання.

- в разі неповернення Акту в зазначений термін, послуги вважаються прийнятими і підлягають оплаті згідно договору.

Сума договору на місяць становить без ПДВ 600 грн., ПДВ 120 грн. 00 коп. Всього 720 грн.00 коп. в місяць (сімсот двадцять грн. 00 коп.). У рік - 8 640 грн. 00 коп. Сума підтверджується протоколом узгодження договірної ціни (додаток 1) (п. 4.1. договору).

Оплату за поточний місяць замовник виробляє шляхом перерахування грошових коштів на підставі підписаного Акта і рахунки до 10 числа місяця наступного за звітним (п. 4.2. договору).

Договір набуває чинності з 1.06.2017 і діє по 31.12.2017 (п. 6.1. договору).

Якщо жодна із сторін не заявить про розірвання договору, то договір вважається пролонгованим на наступний період (п. 6.2. договору).

Сторонами підписано додаток № 1 до договору Протокол узгодження договірної ціни (а.с. 18), відповідно до якого сторони погодили розмір ціни на послуги по пропускному режиму в розмірі 720 грн. з ПДВ в місяць.

Позивач зазначає, що умови договору виконував належним чином, у період з червня 2017 року по грудень 2017 року надав відповідачу послуги на загальну суму 5 040 грн. 00 коп., на підтвердження чого надав:

- Акт виконаних послуг від 30.06.2017 про надання послуг на суму 720 грн. 00 коп. (а.с. 19);

- Акт виконаних послуг від 31.07.2017 про надання послуг на суму 720 грн. 00 коп. (а.с. 20);

- Акт виконаних послуг від 31.08.2017 про надання послуг на суму 720 грн. 00 коп. (а.с. 21);

- Акт виконаних послуг від 29.09.2017 про надання послуг на суму 720 грн. 00 коп. (а.с. 22);

- Акт виконаних послуг від 31.10.2017 про надання послуг на суму 720 грн. 00 коп. (а.с. 23);

- Акт виконаних послуг від 30.11.2017 про надання послуг на суму 720 грн. 00 коп. (а.с. 24);

- Акт виконаних послуг від 29.12.2017 про надання послуг на суму 720 грн. 00 коп. (а.с. 25).

Позивач виставив відповідачу рахунки:

- № 33 від 30.06.2017 на суму 720 грн. 00 коп. (а.с. 19);

- № 41 від 31.07.2017 на суму 720 грн. 00 коп. (а.с. 20);

- № 50 від 31.08.2017р. на суму 720 грн. 00 коп. (а.с. 21);

- № 59 від 29.09.2017 на суму 720 грн. 00 коп. (а.с. 22);

- № 68 від 31.10.17 на суму 720 грн. 00 коп. (а.с. 23);

- № 76 від 30.11.2017 на суму 720 грн. 00 коп. (а.с. 24);

- № 84 від 29.12.2017 на суму 720 грн. 00 коп. (а.с. 25).

Господарський суд зазначає, що надані позивачем ОСОБА_3 виконаних послуг з боку замовника не підписані.

Позивач стверджує, що наведені вище Акти виконаних послуг надавались наручно разом з відповідними рахунками, однак відповідачем вказані Акти не повертались, у зв'язку із чим спірні Акти разом із відповідними рахунками додатково були направлені супровідним листом № 146/31 від 31.01.2018 (а.с. 26) поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В якості доказу направлення спірних Актів та рахунків на адресу відповідача, позивач надав копії фіскального чеку та опису вкладення (а.с. 26).

З наданих позивачем копій фіскального чеку та опису вкладення вбачається, що поштовому відправленню на адресу відповідача, присвоєно 13-символьний цифровий номер (штрихкодовий ідентифікатор) 4900807810451. Згідно результату пошуку за штрихкодовим ідентифікатором 4900807810451 на WEB сторінці Укрпошти (http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku), вбачається, що відправлення за вищевказаним номером повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Позивач наголошує, що підписані Акти виконаних послуг так і не були повернуті, жодних заперечень, щодо підписання вказаних Актів відповідач також не надав.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач підписані Акти виконаних послуг не повернув, письмових заперечень з приводу відмови від підпису Актів не надав, то відповідно до п. 2.2. договору Акти виконаних послуг:

- від 30.06.2017 на суму 720 грн. 00 коп.;

- від 31.07.2017 на суму 720 грн. 00 коп.;

- від 31.08.2017 на суму 720 грн. 00 коп.;

- від 29.09.2017 на суму 720 грн. 00 коп.;

- від 31.10.2017 на суму 720 грн. 00 коп.;

- від 30.11.2017 на суму 720 грн. 00 коп.;

- від 29.12.2017 на суму 720 грн. 00 коп. вважаються прийнятими і підлягають оплаті згідно договору.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення приписів п. 4.2. договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 5 040 грн. 00 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією № 157/п-3 від 05.02.2018 (а.с. 27-28), в якій просив сплатити заборгованість.

Проте відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Умовами п. 3.4. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати послуг замовник оплачує пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача пеня за загальний період з 06.02.2018 по 06.08.2018, розрахована за кожним Актом окремо, у загальному розмірі 846 грн. 86 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 101 грн. 08 коп. за загальний період з 06.02.2018 по 08.10.2018 та інфляційні втрати у розмірі 105 грн. 84 коп. за загальний період з лютого 2018 року по серпень 2018 року.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Положеннями ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки при проведенні розрахунку пені позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно перерахунку, здійсненого господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 639 грн. 30 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Також судом встановлено, що при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивачем використано неправильні дати періодів нарахування, однак господарський суд не виходить за межі позовних вимог, тому 3% річних та інфляційних втрат підлягають нарахуванню за зазначені у розрахунку позивачем періоди.

Згідно перерахунку, виконаного господарським судом, розмір 3% річних та інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем. Разом з тим, суд позбавлений права збільшувати розмір позовних вимог. Пред'явлення вимог в меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд розглядає вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 040 грн. 00 коп. основного боргу, 639 грн. 30 коп. пені, 101 грн. 08 коп. 3% річних, 105 грн. 84 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідного виробничого об'єднання "Серганол-Хім" (49000, м. Дніпро, пр. Поля, буд. 46, код ЄДРПОУ 32965091) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1, код ЄДРПОУ 14308368) 5 040 грн. 00 коп. (п'ять тисяч сорок грн.. 00 коп.) основного боргу, 639 грн. 30 коп. (шістсот тридцять дев'ять грн.. 30 коп.) пені, 101 грн. 08 коп. (сто одну грн. 08 коп.) 3% річних, 105 грн. 84 коп. (сто п'ять грн. 84 коп.) інфляційних втрат, 1 701 грн. 98 коп. (одну тисячу сімсот одну грн.. 98 коп.) витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

ОСОБА_2 рішення складено 29.01.2019