Рішення

від 21.01.2019 по справі 910/15303/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2019Справа № 910/15303/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Софт Трейд

до Приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство

промислового залізничного транспорту

про стягнення 74 974,14 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Софт Трейд (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (відповідач) про стягнення 74 974,14 грн. на підставі Договору № 14/1.2 на абонентське обслуговування програмного продукту 1С: Підприємство від 03.11.2014, з яких: 41 860,00 грн. - основний борг, 26 954,47 грн. - інфляційні втрати, 6159,67 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 14/1.2 на абонентське обслуговування програмного продукту 1С: Підприємство від 03.11.2014 в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Софт Трейд до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15303/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 про відкриття провадження у справі № 910/15303/18.

10.12.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення позивачем суми боргу в розмірі 41 860,00 грн. та пропорційно зменшити суму судового збору. Крім того, відповідач просив суд зменшити суму вимог позивача щодо стягнення втрат від інфляції до 11 612,82 грн. та 3% річних до 2 678,00 грн. та відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що вважає вимоги позивача про стягнення основного боргу в частині 9 600,00 грн. безпідставними, оскільки наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача підтверджено, що 04.05.2016 відповідачем було сплачено 3 540,00 грн. згідно рахунку № 27 від 01.03.2016, посилання на який міститься в спірному акті надання послуг № 2 від 01.03.2016, а 02.06.2017 відповідачем було сплачено 6 060,00 грн. згідно рахунку № 78 від 31.05.2016, посилання на який міститься в спірному акті надання послуг № 10 від 31.05.2016. Таким чином, як стверджує відповідач, з 41860,00 грн. основного боргу, заявленого позивачем до стягнення з відповідача, 9 600,00 грн. відповідачем вже були сплачені, а тому вимоги в цій частині основного боргу, на думку відповідача, задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що 03.12.2018 ним в повному обсязі погашено заборгованість перед позивачем за спірним договором в сумі 32 260,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14867 від 03.12.2018 на суму 32 260,00 грн., доданим в якості додатку до відзиву на позовну заяву.

21.12.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що заборгованість у сумі 41 860,00 грн. виникла після 02.06.2018, коли відповідачем було сплачено останній платіж у сумі 10 040,00 грн.; позивач вказав на безпідставність тверджень відповідача про сплату ним частини основної заборгованості в сумі 9 600,00 грн., зазначивши при цьому, зокрема, що укладений між сторонами договір не містить домовленостей щодо порядку зарахування коштів, у зв'язку з чим позивач правомірно зараховував сплачені йому кошти в рахунок погашення заборгованості за послуги, які були здійснені в попередні періоди, а отже, частину основної заборгованості в сумі 9 600,00 грн. відповідач не сплатив; позивач вказав, що надані відповідачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних не відповідають вимогам законодавства та обставинам справи; позивач підтвердив факт оплати відповідачем після відкриття провадження у справі частини основної заборгованості в сумі 32 260,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази.

Судом встановлено, що в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 32260,00 грн. предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 суд постановив закрити провадження у справі № 910/15303/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Софт Трейд до Приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту в частині стягнення основного боргу в сумі 32 260,00 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Розглянувши подані матеріали в іншій частині заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес Софт Трейд (виконавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (замовник, відповідач) було укладено Договір № 14/1.2 на абонентське обслуговування програмного продукту 1С: Підприємство (надалі - Договір № 14/1.2 від 03.11.2014 або Договір), відповідно до п. 1.1 якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з виконання робіт (надання послуг) із супроводу програмного забезпечення 1С: Підприємство , далі продукт. Під супроводом розуміється:

- консультування працівників замовника по роботі з продуктом, демонстрація методики роботи продукту;

- консультування з отримання необхідних замовнику вихідних форм звітності;

- установка додаткових робочих місць продукту на комп'ютерах замовника;

- консультування працівників замовника з використання продукту;

- внесення модифікацій в конфігурацію продукту;

- інші послуги на вимогу замовника з укладання сторонами додаткової угоди до цього Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 3.2 Договору встановлено обов'язок замовника своєчасно оплачувати роботу виконавця в розмірі й терміни, зазначені в розділі 4 цього Договору.

Згідно п. 4.4 Договору факт виконання підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) в обсязі. Отриманий акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) замовник повинен підписати та повернути на адресу виконавця протягом п'яти робочих днів з дати отримання (п. 4.5 Договору).

У випадку неповернення виконавцю акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та ненадання письмових заперечень згідно п. 4.5.1 цього Договору, такий акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вважається підписаним замовником (п. 4.5.3 Договору).

Пунктом 4.6 Договору сторони погодили, що оплата проводиться по факту виконаних робіт протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). У випадку прострочення оплати згідно умов цього Договору замовник несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 9.1 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2015, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань сторонами. Договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із сторін не виявила бажання щодо закінчення терміну дії договору за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну його дії (п. 9.2 Договору).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд розглядає позовні вимоги в частині стягнення 9600,00 грн. основного боргу, 26 954,47 грн. інфляційних втрат та 6159,67 грн. 3% річних, враховуючи, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 суд постановив закрити провадження у справі № 910/15303/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Софт Трейд до Приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту в частині стягнення основного боргу в сумі 32 260,00 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 14/1.2 від 03.11.2014 за своєю юридичною природою є договором про надання послуг, зокрема, із супроводу програмного забезпечення 1С: Підприємство .

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов Договору № 14/1.2 від 03.11.2014 позивачем у період з лютого по травень 2016 року включно надавалися відповідачу послуги (виконувались роботи) із супроводу програмного забезпечення 1С: Підприємство .

Так, у позовній заяві позивач послався на надання ним зазначених послуг на загальну суму 77 880,00 грн. та їх отримання відповідачем, що підтверджує доданими до позовної заяви актами надання послуг № 1 від 09.02.2016, № 2 від 01.03.2016, № 5 від 31.03.2016, № 6 від 29.04.2016 та № 10 від 31.05.2016, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до п. 4.6 Договору, оплата проводиться по факту виконаних робіт протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

З огляду на зазначене, відповідач повинен був провести оплату за отримані послуги у наступні строки:

- за актом надання послуг № 1 від 09.02.2016 на суму 42 780,00 грн. не пізніше 16.02.2016;

- за актом наданих послуг № 2 від 01.03.2016 на суму 3 540,00 грн. не пізніше 10.03.2016;

- за актом наданих послуг № 5 від 31.03.2016 на суму 8 880,00 грн. не пізніше 07.04.2016;

- за актом наданих послуг № 6 від 29.04.2016 на суму 16 620,00 грн. не пізніше 11.05.2016;

- за актом наданих послуг № 10 від 31.05.2016 на суму 6 060,00 грн. не пізніше 07.06.2016.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідачем були здійснені оплати у період з 04.05.2016 по 02.06.2017 за отримані послуги, однак в порушення умов Договору № 14/1.2 від 03.11.2014 вказані оплати були здійсненні відповідачем частково та несвоєчасно.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що станом на 08.11.2018 відповідач має заборгованість перед позивачем по оплаті за отримані послуги згідно Договору № 14/1.2 від 03.11.2014 в загальній сумі 41 860,00 грн. (основний борг).

Наведена сума заборгованості відповідача визначена позивачем саме за такими актами надання послуг:

- за актом наданих послуг № 1 від 09.02.2016 заборгованість за яким становить 6 760,00 грн.;

- за актом наданих послуг № 2 від 01.03.2016 заборгованість за яким становить 3 540,00 грн.;

- за актом наданих послуг № 5 від 31.03.2016 заборгованість за яким становить 8 880,00 грн.;

- за актом наданих послуг № 6 від 29.04.2016 заборгованість за яким становить 16 620,00 грн.;

- за актом наданих послуг № 10 від 31.05.2016 заборгованість за яким становить 6 060,00 грн.

Сума основного боргу, на твердження позивача, підтверджується доданими ним до позовної заяви виписками по рахунку № 26005030100182 за період з 04.05.2016 по 02.06.2017.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив вимоги позивача про стягнення основного боргу в частині 9 600,00 грн., з огляду на здійснення ним оплати рахунків позивача № 27 від 01.03.2016 на суму 3 540,00 грн. та № 78 від 31.05.2016 на суму 6 060,00 грн., а всього на суму 9600,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 9600,00 грн. заборгованості за послуги, надані за Договором № 14/1.2 від 03.11.2014 згідно актів надання послуг № 2 від 01.03.2016 та № 10 від 31.05.2016 , було сплачено відповідачем до відкриття провадження у справі № 910/15303/18 ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018, а саме: 04.05.2016 відповідачем було сплачено 3 540,00 грн. згідно рахунку № 27 від 01.03.2016, посилання на який міститься в акті надання послуг № 2 від 01.03.2016, а 02.06.2017 відповідачем було сплачено 6 060,00 грн. згідно рахунку № 78 від 31.05.2016, посилання на який міститься в спірному акті надання послуг № 10 від 31.05.2016.

Отже, наявні в матеріалах справи докази спростовують доводи позивача про наявність заборгованості відповідача в загальній сумі 9 600,00 грн. за актами надання послуг № 2 від 01.03.2016 та № 10 від 31.05.2016, на підставі яких, в тому числі, грунтуються заявлені позивачем вимоги про стягнення основного боргу в загальній сумі 41860,00 грн. за Договором № 14/1.2 від 03.11.2014.

Таким чином, в частині стягнення з відповідача 9 600,00 грн. основного боргу позивачу належить відмовити через необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог в цій частині.

В іншій частині позовних про стягнення основного боргу в сумі 32 260,00 грн. провадження у справі № 910/15303/18 закрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 на підставі пункту п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

З огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором № 14/1.2 від 03.11.2014 щодо своєчасної та повної сплати за надані послуги, позивач також заявив до стягнення з відповідача 26 954,47 грн. інфляційних втрат та 6 159,67 грн. 3% річних.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної сплати за надані позивачем послуги, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором.

По матеріалам справи судом встановлено, що, відповідно до умов п. 4.6 Договору, відповідач був зобов'язаний проводити оплату по факту виконаних робіт протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Таким чином, відповідач повинен був провести оплату за отримані послуги у наступні строки:

- за актом надання послуг № 1 від 09.02.2016 на суму 42 780,00 грн. не пізніше 16.02.2016;

- за актом наданих послуг № 2 від 01.03.2016 на суму 3 540,00 грн. не пізніше 10.03.2016;

- за актом наданих послуг № 5 від 31.03.2016 на суму 8 880,00 грн. не пізніше 07.04.2016;

- за актом наданих послуг № 6 від 29.04.2016 на суму 16 620,00 грн. не пізніше 11.05.2016;

- за актом наданих послуг № 10 від 31.05.2016 на суму 6 060,00 грн. не пізніше 07.06.2016.

Як підтверджено матеріалами справи, станом на час розгляду справи по суті, відповідачем порушено строки оплати, встановлені Договором.

Таким чином, дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач не погоджується із розрахунками штрафних санкцій наданими позивачем. Відповідно до зазначеного відзиву відповідач просив суд зменшити суму вимог позивача щодо стягнення втрат від інфляції до 11 612,82 грн. та 3% річних до 2 678,00 грн.

Відповідач також надав власний котррозрахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих по актом надання послуг № 1 від 09.02.2016, № 2 від 01.03.2016, № 5 від 31.03.2016, № 6 від 29.04.2016 та № 10 від 31.05.2016, з урахуванням здійсненних в повному обсязі відповідачем оплат за актами наданих послуг № 2 від 01.03.2016 та № 10 від 31.05.2016.

За котррозрахунком відповідача розмір інфляційних втрат становить 11 612,82 грн., а 3% річних - 2 678,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга наданих позивачем розрахунків 3% річних в сумі 6 159,67 грн. та інфляційних втрат в сумі 26 954,47, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумах 2 682,08 грн. та 11 649,73 грн. відповідно. Розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань відбувався з урахуванням встановленої судом заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 32260,00 грн. станом на 08.11.2018, яка була погашена відповідачем лише 03.12.2018.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем разом із позовною заявою подано попередній розрахунок суми судових витрат, який складається з витрат по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн. та витратна правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК країни).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач не подав та не надіслав жодних доказів, які б підтверджували витрати позивача в розмірі 8 000.00 грн., пов'язані зі сплатою ним витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вище встановлені обставини, витрати позивача, пов'язані із наданням професійної допомоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, частиною 9 статті 129 ГПК України встановлено, що у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи приписи частиною 9 статті 129 ГПК України, а також те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає сплачений позивачем судовий збір на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 231, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 37; ідентифікаційний код 04737111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Софт Трейд (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 11; ідентифікаційний код 38590325) 2 682,08 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят дві гривні 08 коп.) 3% річних, 11 649,73 грн. (одинадцять тисяч шістсот сорок дев'ять гривень 73 коп.) інфляційних втрат, 1792,00 грн. (одну тисячу сімсот дев'яносто дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 21.01.2019.

Суддя Гумега О.В.