Рішення

від 28.01.2019 по справі 910/15304/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2019Справа № 910/15304/18

За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями АМІК УКРАЇНА

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Подіум

про стягнення 5 295,74 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземними інвестиціями АМІК Україна (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Подіум про стягнення 5 295,74 грн., на підставі Договору про надання маркетингових послуг № 16/1554 від 01.10.2016, з яких: 4 058,08 грн. - заборгованість за надання інформаційних та маркетингових послуг (заходи щодо стимулювання збуту товару) за ІІ кв. 2017, 270,39 грн. - інфляційні втрати, 110,41 грн. - 3 % річних, 656,86 грн. - пеня, 200,00 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов наведеного договору позивач надав відповідачу інформаційні та маркетингові послуги (заходи щодо стимулювання збуту товару) за ІІ кв. 2017 на суму 4 058,00 грн., надіслав відповідачу на підписання акт здачі-прийняття робіт цих послуг, проте відповідач наведений акт не підписав та в порушення умов договору надані позивачем послуги не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення суми основного боргу, а також сум інфляційних збитків, 3 % річних, пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 позовну заяву Підприємства з іноземними інвестиціями АМІК Україна залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

27.11.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 прийнято позовну заяву Підприємства з іноземними інвестиціями АМІК Україна до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15304/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 про відкриття провадження у справі № 910/15304/18 було направлене відповідачу за адресою: 04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, буд. 3, оф. 203, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте об'єктом поштового зв'язку до Господарського суду міста Києва за закінченням встановленого строку зберігання.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/15304/18 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто об'єктом поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2016 між Підприємством з іноземними інвестиціями АМІК УКРАЇНА (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Подіум (замовник, відповідач) було укладено Договір про надання маркетингових послуг № 16/1554 (надалі - Договір або Договір № 16/1554 від 01.10.2016), відповідно до п. 1.1 якого, виконавець надає замовнику інформаційні та маркетингові послуги, а також послуги по стимулюванню збуту товарів замовника у порядку та відповідно до умов даного Договору відносно асортименту товарів, наведеного в Додатку № 1 до даного Договору, який є невід'ємною його частиною.

Згідно п. 2.1 Договору, виконавець зобов'язується перед замовником здійснювати послуги, спрямовані на забезпечення стабільного збуту товарів, наданих замовником виконавцю, а також іншого асортименту товарів, з постачанням яких замовник здійснює свою господарську діяльність для якомога більш повного забезпечення попиту споживачів цільового товарного ринку, який охоплює виконавець своєю господарською діяльністю.

Пунктом 2.7 Договору сторони погодили, що виконавець підписує та надає замовнику акти прийому наданих послуг та письмовий звіт за результатами наданих послуг.

Пунктом 3.4 Договору встановлено обов'язок замовника підписати акт прийому послуг за звітний період (квартал), наданий виконавцем. У випадку незгоди з даними, відображеними в акті, надати свої заперечення протягом 5 робочих днів. У випадку неотримання виконавцем заперечень по акту, останній вважається узгодженим замовником. Данні акту підтверджують об'єм послуг, виконаних виконавцем для замовника за звітний квартал.

Пунктом 3.5 Договору, встановлено обов'язок замовника сплачувати надані виконавцем послуги на умовах і в порядку, визначеному Договором.

Відповідно до п. 4.4 Договору замовник зобов'язаний оплатити, визначену в акті прийому наданих послуг вартість послуг в строк не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання такого акту.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором відповідно до визначених ними умов.

За одноразову необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 100 грн. за кожне порушення (п. 5.2 Договору).

Згідно п. 5.3 Договору за недотримання строків оплати наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Даний Договір набирає юридичної сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016 (п. 8.1 Договору). В разі, якщо за місяць до завершення строку дії цього Договору жодна зі сторін не виявить бажання про його розірвання, Договір автоматично пролонгується на один рік (п. 8.4 Договору).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 16/1554 від 01.10.2016 за своєю правовою природою є договором про надання інформаційних та маркетингових послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов Договору № 16/1554 від 01.1.2016 позивач надав відповідачу інформаційні та маркетингові послуги (заходи щодо стимулювання збуту товару) за ІІ кв. 2017 року, вартість яких становить 4 058,08 грн. Наведене підтверджується наявним в матеріалах справи Актом № KV-0001070 здачі-прийняття робіт від 30.06.2017.

На виконання умов п. 2.7 Договору, позивач склав, підписав та листом № 985 від 09.11.2017 направив на адресу відповідача два примірники Акту № KV-0001070 здачі-прийняття робіт від 30.06.2017 та рахунок-фактуру № KV-0001070 від 30.06.2017 на суму 4 058,08 грн. В листі № 985 від 09.11.2017 позивач звернув увагу відповідача на зміст п. 3.4 Договору, відповідно до якого, у разі не підписання актів в строк, зазначений в Договорі, такі акти будуть вважатись підписаними без зауважень.

Факт отримання відповідачем 29.11.2017 вищезазначеного листа № 985 від 09.11.2017 з двома примірниками Акту № KV-0001070 здачі-прийняття робіт від 30.06.2017 та рахунком-фактурою № KV-0001070 від 30.06.2017 підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи витягом з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення за трек-номером 04071 131336120.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач не повернув підписаний екземпляр Акту № KV-0001070 здачі-прийняття робіт від 30.06.2017, не надав свої заперечення, а також не сплатив суму, зазначену у рахунку-фактурі № KV-0001070 від 30.06.2017, за надані послуги.

Керуючись положенням п. 3.4 Договору, враховуючи той факт, що відповідач не надав свої заперечення щодо Акту № KV-0001070 здачі-прийняття робіт від 30.06.2017 протягом 5 робочих днів з моменту отримання поштового відправлення за трек-номером 04071 3133612 0, Акт № KV-0001070 здачі-прийняття робіт від 30.06.2017 вважається узгодженим з 07.12.2017.

З урахуванням зазначено, суд приймає Акт № KV-0001070 здачі-прийняття робіт від 30.06.2017 в якості належного доказу на підтвердження факту надання позивачем відповідачу інформаційних та маркетингових послуг (заходи щодо стимулювання збуту товару) за ІІ кв. 2017 року на суму 4 058,08 грн.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи положення пунктів 3.4 та 4.4 Договору та вищевстановлені обставини, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату позивачу вартості послуг, визначену в Акті № KV-0001070 здачі-прийняття робіт від 30.06.2017, в строк не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання такого акту, тобто у строк до 13.12.2017 включно.

Проте, відповідачем не було здійснено оплату вартості інформаційних та маркетингових послуг (заходи щодо стимулювання збуту товару) за ІІ кв. 2017 року, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на наведене, у відповідача виникла заборгованість з оплати вартості інформаційних та маркетингових послуг (заходи щодо стимулювання збуту товару) за ІІ кв. 2017 року в сумі 4 058,08 грн.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач заперечував би проти наявності у нього заборгованості за Договором в наведеній сумі та за наведений спірний період.

Як встановлено судом, станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем позивачу спірної заборгованості в сумі 4 058,08 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості інформаційних та маркетингових послуг (заходи щодо стимулювання збуту товару) за ІІ кв. 2017 року в сумі 4 058,08 грн. (основний борг) є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повністю.

З огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором, позивач також заявив до стягнення з відповідача 656,86 грн. пені за період з 14.12.2017 по 13.06.2018, 110,41 грн. 3% річних та 270,39 грн. інфляційних втрат за період з 14.12.2017 по 09.11.2018.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

По матеріалам справи судом встановлено, що, відповідно до умов пунктів 3.4 та 4.4 Договору відповідач був зобов'язаний здійснити оплату позивачу вартості послуг, визначену в Акті № KV-0001070 здачі-прийняття робіт від 30.06.2017, в строк не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання такого акту, тобто не пізніше 13.12.2017. А отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором з 14.12.2017.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 5.3 Договору за недотримання строків оплати наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Дослідивши розрахунок пені за період з 14.12.2017 по 13.06.2018, наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем вірно визначено період нарахування пені та враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга , суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 656,86 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в сумі 656,86 грн .

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга , суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 110,41 грн. 3% річних та 270,39 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 200,00 грн. штрафу на підставі п. 5.2 Договору, у зв'язку із порушенням відповідачем обов'язків, передбачених пунктами 3.4 та 3.5 Договору.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2 Договору за одноразову відмову від виконання своїх обов'язків винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 100 грн. за кожне порушення.

Судом встановлено порушення відповідачем обов'язків, передбачених пунктами 3.4 та 3.5 Договору.

За таких обставин, враховуючи положення пункту 5.2 Договору, вимога позивача про стягнення 200,00 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем подано попередній розрахунок суми судових витрат, який складається з витрат по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в розмірі 1762,00грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Подіум (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, буд. 3, оф. 203; ідентифікаційний код 40855222) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями АМІК УКРАЇНА (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68; ідентифікаційний код 30603572) 4 058,08 грн. (чотири тисячі п'ятдесят вісім гривень 08 коп.) основного боргу, 656,86 грн. (шістсот п'ятдесят шість гривень 86 коп.) пені, 110,41 грн. (сто десять гривень 41 коп.) 3% річних, 270,39 грн. (двісті сімдесят гривень 39 коп.) інфляційних втрат, 200,00 грн. (двісті гривень 00 коп.) штрафу та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 28.01.2019.

Суддя Гумега О.В.