Рішення

від 29.01.2019 по справі 200/13640/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2019 р. Справа№200/13640/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) в інтересах позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, 85400, АДРЕСА_1) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 41247274, 85400, Донецька обл., місто Селидове, вулиця Героїв Праці, будинок 6). Просив визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати пенсії за період з 01.04.2017 по 30.06.2018; стягнути на користь позивача пенсію за період з 01.04.2017 по 30.06.2018 у сумі 365433,70 грн. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача, при цьому управлінням безпідставно в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не здійснено виплату пенсії у сумі 365433,70 грн.

7 грудня 2018 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, зобов'язано відповідача надати відомості щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, рішення про зупинення виплати пенсії. Запропоновано у п'ятнадцятиденний термін надати відзив. Ухвала отримана відповідачем 11 грудня 2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. У встановлений судом строк для подання відзиву (до 26 грудня 2018 року (включно) заперечень про розгляд справи в порядку спрощеного провадження не надійшло, ухвала не виконана.

27 грудня 2018 року ухвалою суду призначено розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на 23 січня 2019 року. Ухвала отримана відповідачем 02.01.2019 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

2 січня 2019 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог, посилаючись на необхідність застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам. Крім того, просив розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. В заяві, яку здано до поштового відділення 27.12.2018 (тобто поза встановленого судом строку), управління зазначило про бажання брати безпосередню участь при розгляді справи по суті. Разом з цим, на вимогу ч.5 ст.260 КАС України управлінням не зазначені причини пропуску строку звернення з вказаною заявою, у зв'язку з чим суд вважає її безпідставною.

У судове засідання призначене на 23 січня 2019 року представник відповідача не з'явився, представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі, за таких обставин суд визнав за необхідне розглянути справи на підставі наявних матеріалів в порядку письмового провадження.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України; місце реєстрації, згідно паспортних даних місто Моспино Донецької області; зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа в м.Селидове Донецької області та перебуває на обліку у відповідача.

Доказів виплати пенсії за період з 01.04.2017 по 30.06.2018 відповідачем не надано.

Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Спірним питання є припинення виплати та невиплата належної пенсії позивачу.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Суд не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку Верховного Суду.

Судом встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , відповідачем не приймалось.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , оскільки позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, є безпідставними.

Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки «на умовах передбачених законом» і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 47 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Суд зазначає, що відсутність фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Отже, враховуючи те, що невиплата належної позивачу пенсії є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності, та виражається у бездіяльності відповідача, тобто наявна пасивна поведінка, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності протиправною.

Разом з цим, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пенсії у розмірі 36543,70 грн. з огляду на наступне.

Ухвалами суду від 07.12.2018 та 27.12.2018 зобов'язано відповідача надати довідку про нараховану та виплачену пенсію з квітня 2017 року. Належних доказів про нарахування пенсії у розмірі 36543,70 грн. відповідачем не надано.

Позивач у позові посилається на лист відповідача від 25.07.2018 №9801/02, в якому зазначений розмір пенсії в сумі 36543,70 грн., однак суд зазначає, що цей лист носить інформативний характер та не підтверджений належними доказами.

Наданий відповідачем скріншот з програмного забезпечення про розмір пенсії позивача не засвідчений підписом керівника або іншої відповідальної особи, у зв'язку з чим є неналежним доказом нарахування пенсії.

Інших доказів про нараховану та невиплачену пенсію у розмірі 36543,70 грн. матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи відсутність доказів на підтвердження нарахування та виплати пенсії за період з 01.04.2017 по 30.06.2018 (включно) у розмірі 36543,70 грн., суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та для ефективного захисту прав позивача зобов'язати управління нарахувати та виплатити пенсію за відповідний період.

Щодо встановлення судового контролю суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, у викладеній нормі йдеться про право, а не обов'язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення. Водночас з цим, позивачем не наведено, і матеріли справи також не містять обставин, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення.

Таким чином, у даному випадку суд не знаходить підстав для застосування приписів ст. 382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Фактично позовні вимоги задоволені, оскільки бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії визнана протиправною, а задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії є похідними від першої вимоги, отже присудженню підлягає судовий збір у розмірі, який передбачений сплаті як за одну позовну вимогу немайнового характеру.

З огляду на те, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.12.2018 відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судових витрат у розмірі 704,80 грн.

Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.04.2017 по 30.06.2018 (включно).

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 41247274, 85400, Донецька обл., місто Селидове, вулиця Героїв Праці, будинок 6) нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, 85400, АДРЕСА_1) за період з 01.04.2017 по 30.06.2018 (включно).

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 41247274, 85400, Донецька обл., місто Селидове, вулиця Героїв Праці, будинок 6) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кошкош О.О.