Рішення

від 23.01.2019 по справі 460/2936/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2019 року м. Рівне №460/2936/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

відповідача: представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доКостопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1В.) звернулася до суду з позовом до Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі -відповідач), в якому просила суд:

1. Визнати протиправними та скасувати рішення Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 29.08.2018 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу державної служби роботи на посадах в органах державної податкової служби (органах доходів і зборів) та у призначенні з 29.05.2018 пенсії державного службовця за вислугу років на підставі ст.37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723-XII.

2. Зобов'язати Костопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах державної податкової служби (органах доходів і зборів) України з 24.01.1992 по 23.04.2001 та з 01.01.2014 по 30.12.2014 включно та призначити ОСОБА_1, з 29.05.2018 пенсію державного службовця за вислугу років на підставі ст.37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідності до оскаржуваного рішення, до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, ОСОБА_1 не було зараховано періоди перебування позивача на посадах, на яких присвоювались спеціальні звання з 24.01.1992 по 23.04.2001 та з 01.01.2014 по 30.12.2014 посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями. ОСОБА_1 має необхідних 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , має необхідний страховий стаж, а тому у неї наявне право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723-XII. Таким чином, рішення Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 29.08.2018 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу - є необґрунтоване та підлягає скасуванню. З підстав наведених у позовній заяві, позивачка та представник позивача просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказує на те, що остання посада на державній службі ОСОБА_1 є головний бухгалтер - завідувач сектору, а не начальник відділу, необхідні довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця по посаді завідувач сектору. Разом з тим, стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить 12 років 8 місяців 8 днів. А тому позивачем не дотримано вимог Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, де зазначено, що для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (стаття 37 Закону № 3723-ХІІ), може бути призначена вказана пенсія. З підстав наведених у відзиві, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки, 01.07.1992 ОСОБА_1 переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу обліку та звітності (зворот. бік а.с.11).

30.10. 1992 присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби І рангу.

01.01.1994 позивачка переведена на посаду заступника начальника відділу обробки та обліку даних (зворот. бік а.с.14).

01.09.1994 позивач склала присягу державного службовця. А з 01.07.1995 переведена на посаду начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення інспекції.

З 26.11.1996 призначено в порядку переведення на начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення адміністрації (а.с.15).

03.02.1997 присвоєно спеціальне звання - радник податкової служби III рангу.

25.05.1998 призначено головним державним податковим інспектором-головним бухгалтером сектору по виконанню доходної і видаткової частини кошторису на утримання ДПІ у Костопільському районі (зворот. бік а.с.15).

15.10.1998 прийнято в порядку переводу ГДПІ Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (зворот бік а.с.16-17).

З 19.04.1999 в порядку переведення призначено на посаду головного державного податкового інспектора відділу обліку, звітності та оперативного аналізу надходжень(а.с.17).

23.04.2001 переведено головним бухгалтером бухгалтерії МДПІ та присвоєно 13 ранг державного службовця (зворот. бік а.с.17).

01.01.2014 присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи III рангу(а.с.23).

12.06.2014 переведено ГДПІ з питань фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.

12.12.2014 переведено начальником відділу обслуговування платників податків(а.с.23).

30.12.2014 ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію (зворот. бік а.с.23), тобто до набрання законної сили Законом України Про державну службу № 889-УІІІ від 10.12.2015 року.

ОСОБА_1 будучи пенсіонером за віком, 29.05.2018 звернулась до Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою про переведення на пенсію, відповідно до Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Рішенням Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 29.08.2018 позивачеві було відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу . В обґрунтування даного рішення Пенсійним фондом зазначено, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких позивачу було присвоєно спеціальне звання - не зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Відповідач вважає що до такого стажу зараховуються виключно періоди роботи на посадах, де особі, яка претендує на пенсію за віком, відповідно до Закону України Про державну службу , було присвоєно ранг державного службовця. При цьому відповідач не вважає останню посаду начальника відділу обслуговування платників податків, на якій працювала позивач перед виходом на пенсію такою, що відноситься до посад державної служби, оскільки це посада, на якій присвоюється спеціальне звання. (а.с.26).

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії державного службовця за вислугу років, на підставі ст.37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, позивачка звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723 (далі - Закон України від 16.12.1993 № 3723), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В пунктах 10-12 Розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889 зазначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Статтею 90 Закону № 889-VІІІ визначено, що після 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

Так, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Як зазначалося вище у ч.1 ст.37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 вказано, що на одержання пенсії державних службовців мають право жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Так, відповідно до копії розпорядження 142238 від 27.07.2018, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та отримує пенсію за віком(а.с.48). Пенсійний вік позивачки, згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становив 58 років 6 місяців. Отже, позивачка досягла пенсійного віку.

Загальний стаж позивачки становить 38 років 3 місяці 27 днів, що підтверджується копією розпорядження 142238 від 27.07.2018(а.с.48). Отже, у ОСОБА_1 наявний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а саме необхідний страховий стаж для жінок - 30 років).

Поміж тим, наявними доказами в матеріалах справи також підтверджується, що станом на 01.05.2016 позивачка має стаж державної служби не менш як 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, позивач в позовній заяві зазначає, що Костопільським об'єднаним управління Пенсійного фонду України Рівненської області не зараховано ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах державної податкової служби (органах доходів і зборів) України з 24.01.1992 по 23.04.2001 та з 01.01.2014 по 30.12.2014, та як наслідок відмовлено у призначенні з 29.05.2018 пенсії державного службовця за вислугу років на підставі ст.37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723-XII.

З цього приводу суд звертає увагу на п. 8 Розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889 де зазначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Так, статтею 25 Закону України від 16.12.1993 № 3723 передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

За приписами частин 1, 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. До стажу державної служби зараховується робота (служба):

на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у ст. 25 Закону України Про державну службу , а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців,

на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Таким чином вказаним Порядком передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів державної податкової служби.

А тому, відповідачем протиправно не зараховано ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах державної податкової служби (органах доходів і зборів) України з 24.01.1992 по 23.04.2001 та з 01.01.2014 по 30.12.2014.

Отже, станом на 01.05.2016, ОСОБА_1 має необхідних 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , має необхідний страховий стаж, а тому суд дійшов висновку про наявність у позивачки права на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723-XII.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 справа № 716/155/17, від 03.07.2018 справа № 265/3709/17 від 20.09.2018 справа № 165/1233/16-а, від 18.12.2018 справі № 466/6987/17.

Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 3 ст.45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 29.05.2018 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з відповідною заявою про переведення на пенсію за вислугу років, на підставі статті 37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 29.08.2018 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу державної служби роботи на посадах в органах державної податкової служби (органах доходів і зборів) та у призначенні з 29 травня 2018 року пенсії державного службовця за вислугу років на підставі статті 37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ; зобов'язання Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (код ЄДРПОУ 41247908, вул. Бурова, 17а/3, м. Костопіль, Рівненської області, 35000) зарахувати ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1, проспект Кобзаря, 12, м. Костопіль, Рівненської області, 35000) до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах державної податкової служби (органах доходів і зборів) України з 24 січня 1992 року по 23 квітня 2001 року та з 01 січня 2014 року по 30 грудня 2014 pоку включно та призначити ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_1) з 29 травня 2018 року пенсію державного службовця за вислугу років на підставі статті 37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів правомірність обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене, на користь ОСОБА_1, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, судові витрати на загальну суму 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп., сплачені згідно із квитанцій від 22.11.2018 №0.0.1193573028.1, №0.0.1193574852.1(а.с.2).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 29 серпня 2018 року про відмову ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) у зарахуванні до стажу державної служби роботи на посадах в органах державної податкової служби (органах доходів і зборів) та у призначенні з 29 травня 2018 року пенсії державного службовця за вислугу років на підставі статті 37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.

Зобов'язати Костопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської ообласті (код ЄДРПОУ 41247908, вул. Бурова, 17а/3, м. Костопіль, Рівненської області, 35000) зарахувати ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1, проспект Кобзаря, 12, м. Костопіль, Рівненської області, 35000) до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах державної податкової служби (органах доходів і зборів) України з 24 січня 1992 року по 23 квітня 2001 року та з 01 січня 2014 року по 30 грудня 2014 pоку включно та призначити ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_1) з 29 травня 2018 року пенсію державного службовця за вислугу років на підставі статті 37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1, проспект Кобзаря, 12, м. Костопіль, Рівненської області, 35000) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (код ЄДРПОУ 41247908, вул. Бурова, 17а/3, м. Костопіль, Рівненської області, 35000) судові витрати на суму 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 29 січня 2019 року.

Суддя Зозуля Д.П.