Постанова

від 24.01.2019 по справі 808/3286/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2019 року м. Дніпросправа № 808/3286/17

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року (суддя Прасов О. О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТАЛЬМОНТАЖ до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СТАЛЬМОНТАЖ звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.06.2017: № 0004791403, на суму 2 890 158,75 грн.; № 0004761403, на суму 2 621 107,50 грн.; № 0004781403 на суму 682 681,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, які оскаржуються позивачем, слугував висновок контролюючого органу про непідтверження позивачем факту вчинення правочинів між позивачем та його контрагентами. Однак господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, фактично здійснені та оформлені належним чином, відповідні первинні документи були надані при проведенні перевірки, будь-яких недоліків у наданих документах контролюючим органом не встановлено. Відтак позивачем правомірно віднесено до складу витрат та податкового кредиту суми, сплачені постачальниками за роботи, послуги. Питання віднесення сум податку на прибуток та податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється винятково на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з третіми особами. Податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22.06.2017 за №0004761403, в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2615595 грн. 00 коп., у тому числі: 2284549 грн. 00 коп. - за податковими зобов'язаннями; 331046 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22.06.2017 за №0004791403, в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2884033 грн.75 коп., у тому числі: 2307227 грн. 00 коп. - за податковими зобов'язаннями; 576806 грн. 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22.06.2017 за №0004781403, яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 682681 грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що первинні документи по контрагентам-постачальникам, які надано під час перевірки, оформлено з порушенням вимог ПКУ та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки вони не підтверджують настання реальних наслідків господарських операцій. Будь-які документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів. Сам факт перерахування платником податків коштів контрагенту за відсутністю реального постачання останнім товарів/послуг не може зменшувати фінансовий результат до оподаткування, оскільки перерахування платником податків коштів за нереальною господарською операцією не зменшує активів платника податків (зменшення власного капіталу підприємства), що виключає можливість кваліфікувати їх як витрати.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначає, що відповідачем не було надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження висновків про нереальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами. Усі заперечення відповідача, доводи апеляційної скарги зводяться до припущень, які засновані виключно на підставі аналізу податкової інформації, отриманої з інформаційних баз ДФС.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягає на її задоволенні.

Представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДФС в Запорізькій області проведена документальну планову виїзну перевірку ТОВ СТАЛЬМОНТАЖ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, та з питань своєчасності, достовірності, повноти та нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.03.2011 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт №286/08-01-14-03/32393730 від 25.05.2017.

У акті перевірки №286/08-01-14-03/32393730 від 25.05.2017 встановлено порушення ТОВ СТАЛЬМОНТАЖ :

1.пп.138.1.1 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу III, з врахуванням вимог ст.44 розділу II, Податкового кодексу України …, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, р.III Податкового кодексу України …, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2288959 грн. в т.ч. по періодам: за 2014 ріку сумі 617931 грн., за 2015 рік у сумі 960365 грн. за 2016 ріку сумі 710663 грн.;

2.п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України …, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 2480433 грн., у т.ч. по періодам: - березень 2014 року в сумі 36236 грн., - квітень 2014 року в сумі 103723 грн., - травень 2014 року в сумі 28338 грн., - липень 2014 року в сумі 113222 грн., - серпень 2014 року в сумі 101415 грн., - вересень 2014 року в сумі 153926 грн., - жовтень 2014 року в сумі 110186 грн., - листопад 2014 року в сумі 39544 грн., - лютий 2015 року в сумі 61735 грн., - березень 2015 року в сумі 121186 грн., - квітень 2015 року в сумі 155494 грн., - липень 2015 року в сумі 109967 грн., - серпень 2015 року в сумі 85337 грн., - жовтень 2015 року в сумі 276780 грн., - листопад 2015 року в сумі 142932 грн., - грудень 2015 року в сумі 113642 грн., - січень 2016 року в сумі 56018 грн., - лютий 2016 року в сумі 94602 грн., - березень 2016 року в сумі 19685 грн., - квітень 2016 року в сумі 98608 грн., - червень 2016 року в сумі 110628 грн., - липень 2016 року в сумі 110938 грн., - листопад 2016 року в сумі 22726 грн., - грудень 2015 року в сумі 213556 грн.

Перевіркою встановлено завищення рядку 21 Декларації за період з 01.01.2016 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації 0110) (рядок 19 декларації 0121-0123, 0130) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) по періодам: за січень 2016 на суму 22295 грн.; за лютий 2016 на 13576 грн.; за квітень 2016 на суму 3059 грн.; за травень 2016 року в сумі 28884 грн.; за червень 2016 року в сумі 8438 грн.; за серпень 2016 року в сумі 77401 грн.; за вересень 2016 року в сумі 135302 грн.; за жовтень 2016 року в сумі 273659 грн.; за листопад 2016 року в сумі 247629 грн.; за грудень 2016 року в сумі 34073 грн. …

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що в ході проведеної перевірки податковим органом проведено аналіз показників, що міститься у податкових деклараціях з ПДВ та податку на прибуток, поданих позивачем та податкової інформації, та з'ясовано документальне оформлення позивачем господарських операцій з контрагентами за відсутності факту їх реального здійснення.

На підставі акту перевірки №286/08-01-14-03/32393730 від 25.05.2017 контролюючим органом 22.06.2017 прийнято відносно ТОВ СТАЛЬМОНТАЖ податкові повідомлення-рішення:

1) №0004761403, про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2621107,50 грн., у тому числі: за податковим зобов'язанням - 2288959,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 332148,50 грн.;

2) №0004791403, про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2890158,75 грн., у тому числі: за податковим зобов'язанням - 2312127,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 578031,75 грн.;

3) №0004781403, про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 682681,00 грн. за Податковими деклараціями з податку на додану вартість: №9019982789 від 18.02.2016, №9038668135 від 18.03.2016, №9079805039 від 18.05.2016, №9101579309 від 17.06.2016, №9125397228 від 20.07.2016, №9171173510 від 17.09.2016, №9197874534 від 20.10.2016, №9223093499 від 21.11.2016, №9246477752 від 20.12.2016, №9267462033 від 20.01.2017.

Правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень передано на розгляд суду.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (частина 1 статті 1 Податкового кодексу України)

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. (пункт 135.1 статті 135 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Разом з тим, пунктом 187.1 статті 187 ПК України, визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу. (підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України)

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 статті 198 ПК України)

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 201.10 статті 201 ПК України)

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Згідно з пунктом 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. (пункт 2.1. Положення № 88)

Разом з тим, частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні встановлено, що первині та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до укладених між позивачем та його з контрагентами ТОВ Буд-енерго-стандарт , ТОВ Ідеалбуд сервіс , ТОВ Стройпромгуп , ТОВ Домус Компані ЛТД , ТОВ Сейрен союз , ТОВ Азалія трейд , ТОВ ТБС і К Договорів (№15/07 від 15.07.2013, №01/04 від 01.04.2015, №1404/16 від 14.04.2016, №02/11-15 від 02.11.2015, №8-07/15 від 27.06.2015, №03/12-15 від 01.12.2015, №38/16-1 від 19.03.2016) позивач є замовником підрядних робіт з будівництва.

Також, 21.10.2015 між позивачем з ТОВ Домус Компані ЛТД укладено Договір купівлі-продажу №21/10-15, за яким придбано дріль магнітну.

06.07.2015 між позивачем та ТОВ Атлега укладено Договір купівлі-продажу №0607-15, за яким придбано гільйотинні ножиці Н-475.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними вище господарськими договорами позивачем надано:

виписки банку про перерахування коштів;

довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрати;

акти приймання виконаних будівельних робіт;

підсумкові відомості ресурсів;

видаткові та податкові накладні;

рахунки-фактури;

інші документи у підтвердження реалізації отриманих від контрагентів послуг (робіт) наступним споживачам - ПАТ Запоріжсталь , ПАТ Запорізький завод феросплавів , ВАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат ; ТОВ 7 днів ; ПрАТ Промвибух ; ТОВ Велекс ; ТОВ Запорізьке будівельно-монтажне управління ; Казенне підприємство Науково-виробничий комплекс Іскра ; ТОВ НПФ Міда, ЛТД ; ТОВ Тандем-2000 ; ПАТ Запоріжавтотранс .

Придбаний позивачем у ТОВ Домус Компані ЛТД , ТОВ Атлега товар позивачем оприбуткувано у відповідності до вимог чинного законодавства.

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали спеціальну податкову правосуб'єктність, перебували на обліку платників податків, а також були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що не спростовується відповідачем.

Виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентами договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності підприємства з подальшою його реалізацією.

Доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано.

Контролюючий орган, з метою підтвердження доводів щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ Буд-енерго-стандарт , ТОВ Ідеалбуд сервіс , ТОВ Стройпромгуп , ТОВ Домус Компані ЛТД , ТОВ Сейрен союз , ТОВ Азалія трейд зазначив, що формування активів не підтверджено, а тому первинні документи за вказаними операціями не можуть бути використані при формування податкової звітності з ПДВ та податку на прибуток підприємств. З наведеними висновками колегія суддів не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними контролюючим органом до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень посилається на дані Єдиного реєстру податкових накладних, за результатами дослідження яких відповідач не встановив ланцюга постачання ТМЦ.

Однак, такі посилання є безпідставними, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини висловленою у справі БУЛВЕСАД проти Болгарії (заява № 3991/03), в якій Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог до оформлення первинних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено неналежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за такими договорами у позивача не було.

Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на формування витрат та податкового кредиту за спірними операціями з ТОВ Буд-енерго-стандарт , ТОВ Ідеалбуд сервіс , ТОВ Стройпромгуп , ТОВ Домус Компані ЛТД , ТОВ Сейрен союз , ТОВ Азалія трейд .

Доводи податкового органу про відсутність у ТОВ Буд-енерго-стандарт , ТОВ Ідеалбуд сервіс , ТОВ Стройпромгуп , ТОВ Домус Компані ЛТД , ТОВ Сейрен союз , ТОВ Азалія трейд необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, персоналу, виробничих активів, відсутності доходу керівників підприємств тощо, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі висновки були зроблені за результатами аналізу документів наданих позивачем, а також даних податкової звітності та ЄРПН щодо контрагентів.

Проте, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів ТОВ Буд-енерго-стандарт , ТОВ Ідеалбуд сервіс , ТОВ Стройпромгуп , ТОВ Домус Компані ЛТД , ТОВ Сейрен союз , ТОВ Азалія трейд .

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, пояснень про докази до апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 24.01.2019 року та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 29.01.2019.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя Ю.В. Дурасова