Рішення

від 21.01.2019 по справі 518/1175/17

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 518/1175/17

Провадження № 2/517/15/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року смт. Захарівка Одеської області

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Тростенюка В.А.,

при секретареві Грабовій І.Г.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Захарівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ Хлібороб Півдня про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТОВ Хлібороб Півдня про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є власником земельної ділянки площею 7,34 га, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження Ширяївськгої районної державної адміністрації від 07.06.2004 року № 373, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку. Вказана земельна ділянка розташована на території Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області.

12 березня 2007 року між позивачем та СТОВ Ольга було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 12 років, однак орендар СТОВ Ольга зник з невідомої причини та перестав користуватися належною позивачу земельною ділянкою.

Позивачу стало відомо що існує договір оренди земельної ділянки укладеним між ним та ТОВ Хлібороб Півдня строком на 10 років, про що позивачу відомо нічого не було. Стверджує, що про існування договору оренди земельної ділянки не знав, договір оренди земельної ділянки з відповідачем не заключав та не підписував.

В з'язку з відсутністю правових підстав у відповідача, змушує позивача звернутися до суду з позовною заявою про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала в повному обсязі викладені в позовній заяві вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання шість разів не з'явився. Зворотні поштові повідомлення, наявні в матеріалах справи повертались з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання, подальший виклик відповідача здійснювався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином про що свідчать оголошення про виклик до суду, наявні в матеріалах справи (а.с. 61, 64).

У відповідності до ч. 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю Хлібороб Півдня , ідентифікаційний код юридичної особи 40239189, зареєстроване 28.01.2016 року, номер запису 1 526 102 0000 000491, місце знаходження юридичної особи: вул. Преображенська, 72, м. Одеса, 65045 (а.с. 47-55).

Суд вважає, що відповідач не з'явився до суду без поважних причин, тому, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення учасників справи, тобто представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши всі докази, а також проаналізувавши нормативно-правові акти, якими регулюються вказані правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 КПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 7,34 га, яка розташована на території АДРЕСА_1, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження Ширяївської районної державної адміністрації від 07 червня 2004 року № 373 (а.с. 9).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 12 березня 2007 року між позивачем ОСОБА_2 та орендарем СТОВ Ольга було укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на масиві АДРЕСА_1 строком на 12 років та згідно акту прийому-передачі від 12 березня 2007 року передано дану земельну ділянку у користування орендарю СТОВ Ольга (а.с. 10-11).

Орендар СТОВ Ольга зник з невідомої причини та перестав користуватися належною позивачу земельною ділянкою.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ніколи, ні з ким не укладав договір оренди земельної ділянки крім СТОВ Ольга в особі директора - ОСОБА_3

Також вказує, що йому стало відомо що існує договір оренди земельної ділянки укладений між ним та ТОВ Хлібороб Півдня строком на 10 років про, що відповідачу відомо нічого не було. Стверджує, що про існування договору оренди земельної ділянки не знав, договір оренди земельної ділянки з відповідачем не заключав та не підписував.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № НОМЕР_2 від 18.09.2017 року встановлено, що 03.02.2017 року державним реєстратором Попик В.М. було зареєстровано договір оренди землі, серія та номер: НОМЕР_4, виданий 11.01.2017 року, видавник: ТОВ Хлібороб Півдня та ОСОБА_2, уклали договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, земельна ділянка площею 7,34 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована на території Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 (а.с. 13-15).

Дана інформація також підтверджується довідкою державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.09.2017 року, з якої вбачається про наявність договору оренди земельної ділянки укладеної між ОСОБА_2 та ТОВ Хлібороб Півдня зареєстрованого 03.02.2017 року, земельна ділянка площею 7.3396 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована на території АДРЕСА_1 (а.с.16).

Із роз'яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року По судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вбачається, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не на момент його державної реєстрації. Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не є передбаченою ч.3 ст. 202 та ч1 ст. 215 ЦК підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до положень закріплених в ч. 2 ст. 373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Згідно із ч. 5 ст. 6 ЗУ Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статей 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до ст. 2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд не може прийняти до уваги твердження позивача, про те, що він ніколи, ні з ким не укладав договір оренди земельної ділянки та у нього відсутній оригінал договору оренди землі свідчить про його недійсність, так як в реєстраційній службі вказаний договір зареєстрований. Реєстрація вказаного договору у реєстраційній службі вказує на те, що волевиявлення сторін було, вказаний договір було укладено та підписано сторонами. Згідно копії договору оренди землі можливо визначити всі істотні умови договору, а також дослідити виконання сторонами взятих на себе обов'язків у разі долучення даного договору позивачем до матеріалів справи. Однак жодних заходів позивачем вжито не було щодо отримання від відповідних органів договору та долучення його до матеріалів справи. Позивач не звернувся до відділу поліції з приводу підроблення його підпису та укладення договору оренди земельної ділянки відповідачем.

В судовому засіданні позивач не заявляв клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Інших належних та допустимих доказів того, що оспорюваний договір не укладався, позивачем не надано, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з підстав його не підписання належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

В ст. 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними протоколом № 11 передбачено, зокрема, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, в задоволенні позову, на переконання суду, слід відмовити, оскільки стороною позивача належних, допустимих та достатніх доказів, на доведення своїх тверджень, щодо не підписання ним договору оренди землі, суду не надано.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже сплачена позивачем сума судового збору покладається на нього, оскільки стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_2 до ТОВ Хлібороб Півдня про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Одеської області через Фрунзівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено 29 січня 2019 року.

Суддя: