Рішення

від 24.01.2019 по справі 569/16715/18

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/16715/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Михайленко О.С.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної комунальної аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах про визнання бездіяльності та зобов'язання провести перерахунок заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Рівненського міського суду з позовом до Рівненської обласної комунальної аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах про визнання бездіяльності та зобов'язання провести перерахунок заробітної плати.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що працював у РОКАРСВО, в період з 15.08.2003 р. по 31.03.2004 р. його заробітна плата була менше ніж мінімальний розмір заробітної плати гарантований Конституцією України.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2018 року було прийнято справу до розгляду, призначено судове засідання.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити з підстав та мотивів, які в ньому наведені.

Від відповідача 29 вересня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що позовна заява не підлягає задоволенню у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог. Просить залишити позовну заяву без розгляду. Свої заперечення мотивує тим, що позивач дійсно працював в РОКАРСВО в період з 15.08.2003 р. по 31.03.2004 р., позивач не звертається до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати, позивачем заявлено вимоги про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок, строк позовної давності позивачем пропущено, належних доказів на поважність причин пропуску строку звернення до суду не надано, заяви про поновлення строків також не подано. Відповідач також зазначає, що на момент спірних правовідносин, відповідно до норм законодавства чинного на той час, працівникові, який виконав місячну (годинну) норму праці, нарахована заробітна плата нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, підприємство проводить доплату до її рівня. Відповідно розмір мінімальної заробітної плати становив з 01.01.2003 року по 30.11.2003 року - 185 грн., з 01.12.2003 по 31.08.2004 року - 205 грн.. Підприємство виконувало норми мінімальної заробітної плати в ті місяці. В яких нарахована заробітна плата була нижче законодавчо встановленої.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав та мотивів наведених у письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15.08.2003 року по 31.03.2004 рік працював РОКАРСВО.

Згідно розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 від 04 вересня 2018 року №01-04/65 виданого Рівненською обласною комунальною аварійно-рятувальною службою на водних об'єктах, заробітна плата позивача за серпень 2003 року становила 92,50 грн., вересень 2003 - 217 грн., жовтень 2003 року 185 грн., листопад 2003 року - 185 грн., грудень 2018 року 302,04 грн., січень 2004 року - 192,93 грн., лютий 2004 року - 222,53 грн., та березень 204 року - 251, 40 грн.

Відповідно до положень ст.4, ст.13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Загальна позовна давність встановлена нормами Цивільного кодексу України тривалістю у три роки, а також спеціальна позовна давність, яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.

Частина перша ст.268 Цивільного кодексу України містить перелік позовних вимог, на які позовна давність взагалі не поширюється, а в частині другій цієї статті зазначено, що законом можуть бути встановлені додатково інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Відповідно до норм статті 233 КЗпП України, строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: Кодексом законів про працю України; Законами України: Про оплату праці , Про індексацію грошових доходів населення , Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати ; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.

Частиною 2 ст.233 КЗпП визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Стаття 3-1 ЗУ Про оплату праці чинного на момент звернення до суду передбачає гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати, а саме що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати , та якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Відповідно до ст.3 ЗУ Про оплату праці чинному на момент виникнення правовідносин між сторонами по справі, у разі коли працівникові, який виконав місячну (годинну) норму праці, нарахована заробітна плата нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, підприємство провадить доплату до її рівня.

Відповідно до норм ст.95 КзПП чинної на момент виникнення правовідносин, між сторонами, у разі коли працівникові, який виконав місячну (годинну) норму праці, нарахована заробітна плата нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, підприємство провадить доплату до її рівня.

Відповідно до даних Міністерства фінансів України, розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2003 року по 30.11.2003 року складав 185 грн., з 01.12.2003 року по 31.08.2004 року складав 205 грн.

З огляду на вищевикладене, відповідачем здійснювалась доплата позивачу до мінімальної заробітної плати, в ті місяці, в яких заробітна плата була нижче законодавчо встановленої.

Суд вважає, що позивачем не доведено обґрунтованість заявленого позову та наявність правових підстав для його задоволення, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненської обласної комунальної аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах про визнання бездіяльності та зобов'язання провести перерахунок заробітної плати - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач Рівненська обласна комунальна аварійно-рятувальна служба на водних об'єктах, м.Рівне вул.Басівкутська буд.7а, ЄДРПОУ 26259281.

Пойний текст рішення виготовлено 25.01.2019 року.

Суддя І.О.Гордійчук