Рішення

від 18.01.2019 по справі 305/2200/18

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 305/2200/18

Провадження по справі №2/305/153/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

18.01.19 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Тулик І. І.

за участі секретаря судового засідання - Шемота М. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рахівської міської ради про визнання права власності на самовільне збудоване нерухоме майно

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом, мотивуючи тим, що 15 березня 2004 року між нею та Рахівською міською радою було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0028 га, яка знаходиться за адресою: м. Рахів, вул. Тиха, який був посвідчений державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори. На підставі зазначеного договору позивач виготовила Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №058709 від 6 серпня 2004 року з цільовим призначенням для обслуговування торгового павільйону "Подукт" та присвоєно кадастровий номер - 2123610100:02:002:0001. Ще до придбання земельної ділянки нею було споруджено торговий павільйон "Продукт" та в червні 2003 року здійснено його розширення. Отримавши рішення міської ради від 30 травня 2003 року про можливість розширення торгового павільйону вона замовила виготорвлення матеріалів містобудівного обгрунтування, вибору та обстеження земельної ділянки для розташування об"єкта містобудування розширення торгового павільйону "Продукт" в м. Рахів по вул. Тиха. Даний документ був виготовлений 5 червня 2003 року Комунальним підприємством "Архітектура Плюс" та погоджений всіма необхідними на той час інстанціями. Фактично вона повинна була здійснити тільки розширення торгового павільйону, однак враховуючи наявність закуплених будівельних матеріалів та сприятливі погодні умови, вона збудувала капітальну споруду магазину. Даний факт засвідчено виготовленим технічним паспортом техніка з інвентаризації нерухомого майна КП "БТІ" Рахівської районної ради ОСОБА_2, де йдеться про те, що даний об"єкт є дійсно будівлею магазину, а не павільйоном (тимчасова споруда). Загальна площа складає 34,77 кв.м., основна (торгова) 18,41 кв.м., допоміжна 16,36 кв.м.. складовими частинами якого є торгове приміщення, склад та підсобне приміщення. Хоча будівництво вказаного магазину проводилося без отримання відповідного на те дозволу на початок будівельних робіт, однак з дотриманням будівельних, архітектурних, санітарних та екологічних норм. Нею не було порушено цільового призначення земельної ділянки, тобто цільове використання самочинно збудованого майна відповідає виду використання земельної ділянки, яка призначена для обслуговування торгового павільйону "Продукт", який став торговим магазином "Продукт". Додатково зазначає, що ніяких заяв, претензій та скарг щодо збудованих нежитлових будівель не надходило, з усіма суміжними землевласниками та землекористувачами нормальні добросусідські відносини. Нею не були порушені права інших осіб при будівництві зазначених нежитлових будівель. На підставі наведеного просила визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на будівлю магазину загальною площею 34,77 кв.м.(складовими частинами якого є торгове приміщення, склад та підсобне приміщення), що знаходиться за адресою: м. Рахів, вул. Тиха Закарпатської області.

Позивач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи без її участі, підтримання позовних вимог та їх задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився. Міський голова ОСОБА_3 надав заяву про розгляд справи без представника міської ради, та відсутність заперечень проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до такого висновку.

Відповідно з ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Судом встановлено, що 15 березня 2004 року між відповідачем, Рахівською міською радою та позивачем, ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої по вул. Тиза в м. Рахів Закарпатськоюї області, загальною площею 28 кв.м.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки позивачем виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №058709 від 6 серпня 2004 року, цільове призначення земельної ділянки - обслуговування торгового півільйону "Продукт", кадастровий номер земельної ділянки - 2123610100:02:002:0001.

На даній земельній ділянці позивачем споруджено торговий павільйон "Продукт", який згодом, за дозволом Рахівської міської ради був розширений. Однак, позивач не обмежившись лише розширенням торгового павільйону самочинно, без належного дозволу у 2003 році збудувала капітальну споруду магазину. Даний факт засвідчено виготовленим технічним паспортом техніка з інвентаризації нерухомого майна КП "БТІ" Рахівської районної ради ОСОБА_2 від 1 жовтня 2018 року, де йдеться про те, що даний об"єкт є дійсно будівлею магазину, а не павільйоном (тимчасовою спорудою). Загальна площа самочинно збудованого магазину складає 34,77 кв.м., основна (торгова) 18,41 кв.м., допоміжна 16,36 кв.м., складовими частинами якого є торгове приміщення, склад та підсобне приміщення.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №79 від 24.04.2015 року встановлено порядок прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільскогосподарсткого призначення І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт. Цей порядок встановлює процедуру та умови прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного остеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових , дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, збудованих у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року. Однак, відповідно до п.2 цього порядку для введення самочинно спорудженої будівлі в експлуатацію замовник подає до органу державного архітектурно-будівельного контролю, крім іншого, документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об"єкт.

Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 12. Постанови від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) розяснив, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК ). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК ), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК ). При цьому вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки;чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Відповідно до змісту вимог ст.ст. 28,29 Закону України Про архітектурну діяльність власники та користувачі обєктів архітектури зобов"язані отримувати у встановленому порядку дозвіл на виконання робіт, дозвіл на виконання будівельних робіт у відповідності надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Відповідно до змісту вимог ч.1, ч.2 ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом,право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно частини 3ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до змісту вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Самочинну перебудову торгового павільйону "Продукт" у магазин "Продукт" по вул. Тиха в м. Рахів Закарпатської області, як встановлено матеріалами справи, проведено без порушень будівельних норм та правил, а також без порушень прав інших осіб, свідченням чого є визнання позову відповідачем.

Звернення позивача до суду про визнання права власності на самочинно збудований магазин, в порядку перебудови з торгового павільйону по вул. Тиха в м. Рахів Закарпатської області повній мірі відповідає її правомірному очікуванню набуття права власності на збудований об"єкт нерухомості, що узгоджується і з вимогами Європейської конвенції з прав людини, зокрема із статтею 1 (захист права власності) Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім цього, на теперішній час за таких обставин єдиним способом захисту своїх особистих майнових прав для позивача є спосіб визнання права власності на самочинно збудований магазин з послідуючим прийняття його в експлуатацію відповідно до вимог чинного на теперішній час законодавства.

Таким чином, суд вважає, що формальний момент не прийняття в експлуатацію магазину по вул. Тиха в м. Рахів Закарпатської області не може превалювати над фактичними обставинами за конкретних життєвих обставин, а саме наявності вже побудованої будівлі магазину, на яке, ОСОБА_1 має право набути право власності, як на самочинно збудований обєкт нерухомого майна.

Питання про стягнення судових витрат, в порядку ст. 141 ЦПК України, позивачем не ставилося.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 263, 265, ст.268, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, мешканкою м. Рахів, вул. Зелена, 19 Закарпатської області, право власності на будівлю магазину, загальною площею 34,77 м.кв (складовими частинами якого є торгове приміщення, склад та підсобне приміщення), що знаходиться за адресою м. Рахів, вул. Тиха Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 28 січня 2019 року.

Суддя: Тулик І.І.