Ухвала

від 21.01.2019 по справі 757/60865/18-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/60865/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Комун-Сервіс» адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України та Генеральної прокуратури України в особі процесуального керівника, яка полягає у неповерненні вилученого під час обшуку 18.10.2018 майна у кримінальному провадженні № 12018000000000376,-

В С Т А Н О В И В :

07.12.2018 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , яка передана слідчому судді 07.12.2018, на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України та Генеральної прокуратури України в особі процесуального керівника у кримінальному провадженні № 12018000000000376, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо повернення тимчасово вилученого майна, у якій заявник просив зобов`язати слідчого повернути вилучене під час обшуку 18.10.2018 за адресою проживання директора ТОВ «Комун-Сервіс» ОСОБА_4 АДРЕСА_1 , майно.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 18.10.2018 здійснено обшук за вказаною адресою на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.10.2018 у кримінальному провадженні № 12018000000000376, під час виконання якої вилучено печатку ТОВ «Комун-Сервіс» (код 33739962); мобільний телефон марки Iphone 6s (IMEI НОМЕР_1 Gold 16 MB) без сім-картки та з пластиковим чохлом; оригінали установчих документів ТОВ «Комун-Сервіс»; оригінали документів щодо господарської діяльності ТОВ «Комун-Сервіс».

Проте заявник вважає, що вилучені предмети та документи тримаються слідчим безпідставно, а відтак підлягають поверненню його законному володільцю.

Представник володільця майна у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, у якій вимоги скарги підтримав та просив її задовольнити у повному обсязі.

Слідчий, бездіяльність якого є предметом оскарження, у судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, до суду подав письмові заперечення на скаргу.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з`явилися, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу та дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що 16.10.2018 старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_5 звернулася з клопотанням до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва про надання дозволу на проведення обшуку в межах кримінального провадження № 12018000000000376.

Ухвалою слідчого судді від 16.10.2018 № 757/50401/18-к клопотання слідчого задоволено та надано дозвіл на проведення обшуку за адресою проживання директора ТОВ «Комун-Сервіс» ОСОБА_4 АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення речей та документів, які мають значення для встановлення об`єктивної істини та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні.

18.10.2018 під час проведення обшуку, на підставі вказаної ухвали слідчого судді, стороною обвинувачення, окрім іншого, вилучено: печатку ТОВ «Комун-Сервіс» (код 33739962); мобільний телефон марки Iphone 6s (IMEI НОМЕР_1 Gold 16 MB) без сім-картки та з пластиковим чохлом; оригінали установчих документів ТОВ «Комун-Сервіс»; оригінали документів щодо господарської діяльності ТОВ «Комун-Сервіс».

За викладених обставин вбачається, що скаргу подано уповноваженою особою, в передбачений законом спосіб та з урахуванням правил територіальної підсудністю для розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які розглядаються слідчим суддею місцевого суду за місцем розташування органу досудового розслідування, що регламентовано ч. 1 ст. 306 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160166, 170174 цього Кодексу.

Обов`язковою обставиною, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину. Обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.

У разі відсутності підстав вважати вилучене майно таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні вони мають бути повернуті власнику.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Така позиція також узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Так, судовим розглядом встановлено, що серед вилучених, під час проведення обшуку 18.10.2018, на підставі ухвали слідчого судді від 16.10.2018, речей були: печатка ТОВ «Комун-Сервіс» (код 33739962), оригінали установчих документів ТОВ «Комун-Сервіс», про які прямо не вказано у резолютивній частині, але які були вилучені слідчим, а також оригінали документів щодо господарської діяльності ТОВ «Комун-Сервіс» та мобільний телефон марки Iphone 6s (IMEI НОМЕР_1 Gold 16 MB без сім-картки) з пластиковим чохлом, що відповідають критеріям майна дозвіл на вилучення якого було надано судовим рішенням слідчого судді від 16.10.2018.

Відтак, вилучене майно печатка ТОВ «Комун-Сервіс» (код 33739962) та оригінали установчих документів ТОВ «Комун-Сервіс» є тимчасово вилученим майном, а тому має застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

Слідчий суддя приходить до висновку про передчасність висновку органу досудового розслідування щодо наявності ознак фіктивності у ТОВ «Комун-Сервіс», зважаючи на те, що предметом попередньої кваліфікації кримінального правопорушення у провадженні № 12018000000000376 є стаття 191 КК України, тобто привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, а не стаття 205 цього Кодексу.

Представником органу досудового розслідування в письмових запереченнях, поданих до суду, не надано докладних відомостей та не долучено доказів, в яких наводилися б підстави для подальшого утримання печатки ТОВ «Комун-Сервіс» (код 33739962) та оригіналів установчих документів ТОВ «Комун-Сервіс», дозвіл на вилучення якого ухвалою слідчого судді від 16.10.2018 не було надано та що на нього було накладено арешт як на тимчасово вилучене, у відповідності до частини п`ятої статті 171 КПК України.

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Так, при винесенні даного рішення слідчий суддя приймає до уваги, що обов`язок доведення існування, тієї обставини, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в матеріалах судового провадження за скаргою даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ТОВ «Комун-Сервіс» належним йому майном.

За вказаних обставин позиція органу досудового розслідування щодо неповернення оригіналів установчих документів ТОВ «Комун-Сервіс» та печатки вказаного підприємства, його законному володільцю спростовується, тобто за встановлених обставин вбачається, що вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, що як наслідок свідчить про бездіяльність сторони обвинувачення, яка полягає у неповерненні майна, що вилучено під час проведення обшуку 18.10.2018 за адресою проживання директора ТОВ «Комун-Сервіс» ОСОБА_4 АДРЕСА_1 , яку необхідно усунути шляхом зобов`язання повернути вилучене майно власнику, відповідно до п. 4 ст. 169 КПК України.

Решта майна вказаного у прохальній частині скарги поверненню не підлягає, оскільки дозвіл на вилучення телефонів та документів щодо господарської діяльності ТОВ «Комун-Сервіс» прямо вказаний в ухвалі слідчого судді від 16.10.2018 про надання дозволу на проведення обшуку у кримінальному провадженні № 12018000000000376 за адресою проживання директора товариства ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст. 100, 169170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Комун-Сервіс» адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України та Генеральної прокуратури України в особі процесуального керівника, яка полягає у неповерненні вилученого під час обшуку 18.10.2018 майна у кримінальному провадженні № 12018000000000376 задовольнити частково.

Зобов`язати слідчого у кримінальному провадженні № 12018000000000376- старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_5 та процесуального керівника у вказаному кримінальному провадженні прокурора повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Комун-Сервіс» тимчасово вилучене під час обшуку 18.10.2018 за адресою проживання директора ТОВ «Комун-Сервіс» ОСОБА_4 АДРЕСА_1 : печатку ТОВ «Комун-Сервіс» код 33739962 та оригінали установчих документів ТОВ «Комун-Сервіс».

В іншій частині задоволення скарги відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1