Постанова

від 22.01.2019 по справі 464/2355/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/2355/17 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков І.П.

Провадження № 22-ц/811/123/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 45

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - Ніткевича А.В.

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Брикайло М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 жовтня 2017 року в складі судді Рудакова І.П. в справі за позовом Львівського комунального підприємства Старий Сихів до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

встановила:

Позивач ЛКП Старий Сихів звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованісті за спожиті житлово-комунальні послуги, а саме: за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 1023,29 грн.; послуги з центрального опалення у сумі 14528,02 грн.; з центрального постачання гарячої води у розмірі 4868,44 грн. та судовий збір у сумі 1600,00 грн.

Вимоги обґрунтовував тим, що підприємство здійснює утримання будинку та прибудинкової території, послуги з опалення та гарячого водопостачання житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вартість послуг встановлюється згідно з діючими тарифів на відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання житлового приміщення. Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань утворилась заборгованість за утримані послуги у вказаному розмірі. Просив позов задовольнити повністю.

Оскаржуваним заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 13 жовтня 2017 рокупозов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства Старий Сихів заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, а саме: за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 1023,29 грн.; послуги з центрального опалення у сумі 14528,02 грн.; з центрального постачання гарячої води у розмірі 4868,44 грн. та судовий збір у сумі 1600,00 грн., а всього у розмірі 22019 гривень 75 копійок.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 06 серпня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Сихівського районного суду м.Львова 13.10.2017р.у справі за позовом Львівського комунального підприємства Старий Сихів до ОСОБА_2 про стягнення боргу залишено без задоволення.

Заочне рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_2, вважає рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі, покликаючись на відповідні положення Цивільного процесуального кодексу України зазначає, що ні їй, ні двом іншим дорослим особам, які з нею проживають, не вручались повістки про виклик до суду, тому не була повідомлена про існування судового спору та дату проведення судових засідань.

Стверджує, що зобов'язання між позивачем та нею не є узгодженими, оскільки починаючи з 2004 року відповідач не виконував свої зобов'язання щодо належного утримання та ремонту місць загального користування в будинку, де знаходиться її квартира.

Звертає увагу на те, що протягом десяти років в будинку АДРЕСА_1 протікав дах, що стало причиною затоплення чотирьох квартир, постійне протікання води зумовило появу грибка в квартирах будинку, пошкодження стелі, стін та паркету, відпадання штукатурки.

Неодноразові звернення до ЛКП та Сихівської адміністрації не допомогли, ремонт проводили з сусідами за власний кошт, заподіяні збитки ЛКП Старий Сихів не відшкодувало.

На думку апелянта, позивач міг пропустити строк позовної давності, однак з рішення не вбачається, за який період нарахована плата за житлово-комунальні послуги, при цьому про застосування наслідків спливу позовної давності могла б заявити, якщо була б повідомлена про слухання справи.

Зазначає, що ЛКП Старий Сихів не звертався з пропозицією щодо укладення договору, як це передбачено Законом України Про житлово-комунальні послуги .

В матеріалах справи знаходяться копії квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг, що спростовують наявність боргу перед позивачем.

Поряд з цим, судове рішення не містить будь-яких розрахунків та періоду надання комунальних послуг, за які стягнуто заборгованість.

Просить скасувати заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 жовтня 2017 рокута ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги стягнути з позивача.

Представник позивача ЛКП Старий Сихів та відповідач ОСОБА_2, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток (а.с. 206-207), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

Ухвалою судового засідання відмовлено у допуску до участі у справі як представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4, оскільки для підтвердження повноважень представника адвокатом надано договір про надання правової допомоги від 21.01.2019 року, натомість, відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , які на пропозицію суду адвокат не надав.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з явилися.

Оскільки розгляд справи проведено за відсутності всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з представленого позивачем розрахунку заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, з централізованого опалення та постачання гарячої води з якого вбачається, що відповідач нерегулярно та не в повному розмірі сплачувала за надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість у відповідних розмірах.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

З довідки з місця проживання про склад сім ї і прописки № 901 від 05.04.2017 року встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Зареєстрованих осіб у квартирі немає.

Позивач ЛКП Старий Сихів здійснює утримання будинку та прибудинкової території, до 2014 року надавав послуги з опалення та гарячого водопостачання до будинку за адресою: АДРЕСА_1, де знаходиться квартира відповідача.

Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1528/А від 01.04.2013 року передбачено постачання теплової енергії ЛМКП Львівтеплоенерго , як теплопостачальною організацією, ЛКП Старий Сихів , як споживачу (а.с. 19-22).

За адресою відповідача ОСОБА_2, особовий рахунок НОМЕР_2, утворилась заборгованість за житлово-комунальні послуги, а саме: за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 1023,29 грн.; послуги з центрального опалення у сумі 14528,02 грн.; з центрального постачання гарячої води у розмірі 4868,44 грн., що підтверджується відомістю про нарахування та оплату послуг (а.с. 8-14).

Попередженням від 16.02.2017 року відповідач ОСОБА_2 повідомлена про утворену в неї заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 22049,27 грн. (а.с. 15).

Докази отримання відповідачем зазначеного попередження в матеріалах справи відсутні.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Стаття 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції від 24.06.2004 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає перелік комунальних послуг.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції від 24.06.2004 року) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 68 ЖК УРСР передбачено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Тобто, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги, зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції від 24.06.2004 року).

Звертаючись в суд з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у відповідному розмірі, позивач ЛКП Старий Сихів посилався на факт надання послуг у будинок АДРЕСА_1, відсутність актів-претензій з цього приводу та неналежне виконання відповідачем обов'язку з оплати вартості отриманих комунальних послуг, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

З врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 06.09.2017 року позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за спожиті послуги з центрального опалення за період з 01.10.2002 року по 01.07.2014 року в розмірі 14528 грн. 02 коп., заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.11.2002 року по 01.07.2014 року в розмірі 4868 грн. 44 коп. та понесені судові витрати в сумі 1600 грн.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Таке ж законодавче врегулювання обов'язку позивача було визначено і статтями 27, 31, 118-119 ЦПК України (в редакції закону від 18.03.2004 року, чинній на час звернення з позовом та ухвалення оскаржуваного рішення) за якими саме позивач визначає, як коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги так і суть та зміст таких вимог.

Про диспозитивність судового процесу йшлось у статті 11 ЦПК України в редакції закону від 18.03.2004 року).

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, дійшовши висновку про підставність позову, окрім вимог, викладених у заяві про зменшення позовних вимог, стягнув заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 1023,29 грн., що не відповідає зазначеним вимогам статтей 27, 31, 118-119 ЦПК України (в редакції закону від 18.03.2004 року, чинній на час звернення з позовом та ухвалення оскаржуваного рішення), відтак у вказаній частині рішення суду необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні такої вимоги.

Обгрунтовуючи позовні вимоги в іншій частині позивач наголошував на тому, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за спожиті послуги з центрального опалення за період з 01.10.2002 року по 01.07.2014 року в розмірі 14528 грн. 02 коп., заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.11.2002 року по 01.07.2014 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за оплату послуг з постачання гарячої води вбачається, що станом 07.2010 року така заборгованість за попередній період складала 4142,52 грн. В свою чергу, за період з 07.2010 року по 06.2014 року нараховано 5747,89 грн., в подальшому нарахування за таку послугу не було.

При цьому, за період з 06.2011 року по 07.2014 року відповідачем ОСОБА_2 оплачено за надану послугу з постачання гарячої води 5021,97 грн., і заборгованість станом на 07.2014 року складала 4868,44 грн., яка залишилася незмінною станом на дату складання розрахунку 21.02.2017 року (а.с. 10-12).

Також, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за оплату послуги центрального опалення вбачається, що станом 07.2010 року така заборгованість за попередній період складала 8605,39 грн. В свою чергу, за період з 07.2010 року по 06.2014 року нараховано 4165,44 грн., в подальшому нарахування за таку послугу не було.

Разом з тим, за період з 02.2013 року по 07.2014 року відповідачем ОСОБА_2 оплачено за надану послугу з центрального опалення 3055,00 грн., і заборгованість станом на 07.2014 року складала 14528,02 грн., яка залишилася незмінною станом на дату складання розрахунку 21.02.2017 року (а.с. 13-14).

В свою чергу, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК).

Встановлено, що з позовом ЛКП Старий Сихів звернувся в суд 06.04.2017 року, при цьому просив стягнути заборгованість за надані послуги з центрального опалення за період з 01.10.2002 року по 01.07.2014 року в розмірі 14528 грн. 02 коп., а також з централізованого постачання гарячої води за період з 01.11.2002 року по 01.07.2014 року в сумі 4868,44 грн..

У ч. 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України (в редакції від 18.03.2004 року) є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи, що судовий захист позивача на стягнення грошових коштів може бути реалізовано, як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу, як особливої форми судового рішення, тому подання позивачем заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом II ЦПК України, перериває позовну давність.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 10.04.2015 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 01 березня 2017 року, скасовано судовий наказ від 06 березня 2015 року № 464/2031/15-ц про стягнення з ОСОБА_2, що проживаж АДРЕСА_1, на користь Львівського комунального підприємства Старий Сихів 3770,74 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, 14528,02 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з центрального опалення, 4868,44 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води, а також 121,80 грн. судового збору в дохід держави (а.с. 16-18).

Разом з тим, перебіг строку позовної давності може бути перервано лише у тому випадку, коли він не закінчився.

Як зазначено вище, за період з червня 2011 року по липень 2014 року відповідачем ОСОБА_2 оплачено за надану послугу з постачання гарячої води 5021,97 грн., і заборгованість станом на 07.2014 року складала 4868,44 грн., яка залишилася незмінною станом на дату складання розрахунку 21.02.2017 року, а також за період з лютого 2013 року по липень 2014 року відповідачем ОСОБА_2 оплачено за надану послугу з центрального опалення 3055,00 грн., і заборгованість станом на 07.2014 року складала 14528,02 грн., яка залишилася незмінною станом на дату складання розрахунку 21.02.2017 року.

Відтак, станом на час звернення у березні 2015 року ЛКП Старий Сихів із заявою про видачу судового наказу закінчився строк позовної давності по стягненню заборгованості надану послугу з постачання гарячої води, а також за надану послугу з центрального опалення за період з 01.10.2002 року по 01.03.2012 року, тому перебіг строку позовної давності не переривався, оскільки на той час такий закінчився.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

У заяві від 17.03.2018 року про перегляд заочного рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 жовтня 2017 року відповідач вказувала, що позивачем пропущено строк позовної давності, а також, що вона не була належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду, внаслідок чого не могла подати заяву про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення.

Суд першої інстанції в ухвалі від 06 серпня 2018 року вказав, що відповідач неодноразово повідомлялася належним чином про час розгляду справи, про причини неявки суду не повідомила, що не є підставою для скасування судового рішення, а також що ОСОБА_2 не надала належних доказів, які б обґрунтовували її заперечення вимог позивача, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви.

В апеляційній скарзі відповідач повторно вказала на те, що не була належно повідомленою про час і місце судового розгляду справи, а тому не змогла реалізувати право подати заяву про застосування наслідкив спливу позовної давності до ухвалення судом рішення.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що про судові засідання, призначені на 23.05.2017 року, 26.06.2017 року, 06.09.2017 року та 13.10.2017 року відповідач ОСОБА_2 не була належним чином повідомленою, оскільки кожного разу в суд поверталося поштове повідомлення про не вручення судової повістки відповідачу з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Суд першої інстанції, не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, фактично позбавив її права на подання заяви про застосування наслідків спливу позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

Вказане порушення суд першої інстанції міг виправити, задовольнивши заяву про перегляд заочного рішення. Проте в ухвалі від 06 серпня 2018 року суд не встановив причини неявки відповідача на судові засідання через неналежність його повідомлення про час і місце розгляду справи. Крім того, не врахувавши подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, а також не дослідивши проведений позивачем розрахунок заборгованості за надані комунальні послуги, не визначивши початок перебігу позовної давності за вимогами позивача, суд визнав безпідставними доводи відповідача стосовно заперечення позовних вимог. Дослідження зазначених обставин, на які посилався відповідач у заяві про перегляд заочного рішення, мало істотне значення для вирішення спору, оскільки у разі їх підтвердження у задоволенні позову може бути відмовлено.

Відповідно до висновку Великої Плати Верховного Суду, викладеному у постанові від 17 квітня 2018 року (справа №200/11343/14-ц, провадження №14-59 цс 18) якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить по ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

З врахуванням наведених обставин, колегія суддів приходить висновку про необхідність скасування рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 жовтня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ЛКП Старий Сихів заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з центрального опалення у сумі 14528,02 грн. та з центрального постачання гарячої води у розмірі 4868,44 грн. у зв язку із спливом позовної давності.

Оскільки судом апеляційної інстанції ухвалюється нове рішення, необхідно змінити розподіл судових витрат, понесених у суді першої інстанції, а також провести розподіл судових витрат, понесених у зв язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 жовтня 2017 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Львівського комунального підприємства Старий Сихів до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення за період з 01.10.2002 року по 01.07.2014 року в розмірі 14528 грн. 02 коп., за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.11.2002 року по 01.07.2014 року в розмірі 4868 грн. 44 коп. та понесені судові витрати в сумі 1600 грн. - відмовити.

Стягнути з Львівського комунального підприємства Старий Сихів , місцезнаходження - м. Львів, проспект Червоної Калини, 109, код ЄДРПОУ 20806515 в користь ОСОБА_2, місце проживання АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, 2400 (дві тисячі чотириста) грн. судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 22 січня 2019 року

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк