Ухвала

від 24.01.2019 по справі 758/16467/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю

представника власника майна ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві матеріали за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_7 та накладено арешт на тимчасово вилучене під час проведеного 07 грудня 2018 року у житловому приміщенні, за місцем мешкання директора ТОВ «Сангрейн інвест» ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно мобільний телефон ОСОБА_6 марки «Huawei», моделі «VTR-L29», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «ВФ Україна» з номером НОМЕР_3 , які належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду вмотивовано тим, що в судовому засіданні прокурором доведено необхідність накладення арешту, та наявніобґрунтовані підстави для задоволення даного клопотання, оскільки документи додані до клопотання свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів, до того ж, будь-яких негативних наслідків, які можуть негативно позначитися на інтересах власника майна та інших осіб від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчим суддею не встановлено.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора про арешт майна ОСОБА_8 .

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження представник зазначає, що ухвалу від 14 грудня 2018 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, та апелянтом ОСОБА_5 , як представником власника майна ОСОБА_8 , копія оскаржуваної ухвали була отримана 10 січня 2019 року.

Апелянт в своїй апеляційні скарзі зазначає, що в ухвалі слідчого судді не зазначено, коли саме прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна. Проте, відповідно до листа Подільського районного суду м. Києва, клопотання від прокурора надійшло 14 грудня 2018 року. При цьому, обшук було проведено та майно вилучено 07 грудня 2018 року. Отже, клопотання було подане прокурором з пропуском строків, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України

Представник вказує, що слідчий суддя в порушення вимог закону, не встановив фактичного власника майна на момент накладення арешту, та відповідно, в кого таке майно, як доказ, перебуває на момент накладення арешту, у зв`язку з чим слідчий суддя порушив вимоги ч. 2 ст. 172 КПК України, а також основоположні принципи КПК України.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не тільки порушені вимоги щодо виклику заінтересованих осіб в судове засідання, але й порушені строки розгляду клопотання, а також вимоги ч. 7 ст. 173 КПК України щодо надіслання копії ухвали особам, які були відсутні під час оголошення ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Також представник посилається на те, що вилучений в ході обшуку мобільний телефон є особистою власністю ОСОБА_8 , який за своїми технічними характеристиками та фізичними властивостями безумовно відноситься та належить до мобільних терміналів систем зв`язку, вилучення яких відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України можливе лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені та визначені родовими ознаками в ухвалі слідчого судді.

Представник вказує про те, що вилучені під час обшуку речі не містять на собі слідів злочину.

На думку представника власника майна, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Крім того, прокурором у клопотанні, в порушення п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, не тільки не зазначено документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, а і взагалі не з`ясовано, кому конкретно і яке майно належить, а також не приведено конкретних фактів і доказів, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження цим майном будь-якими особами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив про її задоволення, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини третьої зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу слідчого судді від 14 грудня 2018 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018101070000196від 20 липня 2018 року розпочато за матеріалами ГУБКОЗ СБ України про привласнення коштів державного бюджету службовими особами ряду суб`єктів господарювання за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Встановлено, що ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , залучивши ОСОБА_15 (керівник та головний бухгалтер ТОВ «Проддонмаркет» (ЄДРПОУ 4144605), ОСОБА_16 (керівник ТОВ «Сангрейн інвест» (ЄДРПОУ 34000176), ОСОБА_17 (головний бухгалтер ТОВ «Сангрейн інвест» (ЄДРПОУ 34000176), ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 та інших осіб проводити закупівлю зернових культур (пшениця, кукурудза та ін.) у сільськогосподарських виробників за готівку без відображення у податковому обліку. Зернопродукція доставляється та зберігається у складських приміщеннях ТОВ «Куп`янськ Агроінвест» (ЄДРПОУ 33490910) та ТОВ «Ізюм Агро Інвест» (ЄДРПОУ 41302225).

07 грудня 018 року прокурор Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_7 , звернувся до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час проведеного 07 грудня 2018 року у житловому приміщенні за місцем мешкання директора ТОВ «Сангрейн інвест» ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на мобільний телефон ОСОБА_6 марки «Huawei», моделі «VTR-L29», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «ВФ Україна» з номером НОМЕР_3 , які належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року, клопотання прокурора було задоволено та накладено арешт на зазначене майно.

Задовольняючи клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження №42018101070000196від 20липня 2018 року, щодо накладення арешту на майно вказане у клопотанні, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на майно, оскільки воно є предметом злочину та відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що мобільний телефон ОСОБА_6 марки «Huawei», моделі «VTR-L29», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «ВФ Україна» з номером НОМЕР_3 , які належать ОСОБА_6 є речовим доказом та відповідає критеріям майна, на яке можу бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності дост. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Так, хоча в клопотанні прокурор вказує на необхідність накласти арешт на майно, як на речові докази у кримінальному провадженні, але при цьому не приводить жодного належного доказу на підтвердження вказаного і мети накладення арешту на майно. Тому колегія суддів вважає, що існування правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України всупереч вимогам кримінального процесуального закону, є недоведеною як в клопотанні прокурора з доданими до нього матеріалами, так і в ухвалі слідчого судді.

Крім того, вказане у клопотанні майно у встановленому порядку не визнане органом досудового розслідування речовими доказами у кримінальному провадженні, тобто в матеріалах судового провадження відсутня відповідна постанова органу досудового розслідування про визнання їх речовими доказами, то в даному випадку не може ставитися питання про накладення на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, виходячи з того, що при цьому нівелюється мета накладення на них арешту, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Також в матеріалах доданих до клопотання відсутня і відповідна постанова про призначення експертизи мобільного телефона ОСОБА_6 марки «Huawei», моделі «VTR-L29», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «ВФ Україна» з номером НОМЕР_3 , які належать ОСОБА_6 .

Разом з цим, іншої мети накладення арешту на майно прокурором у клопотанні не ставиться.

Беручи до уваги те, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення майно має до розслідуваних кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні орган досудового розслідування не довів необхідності у накладенні арешту на майно.

Також колегія суддів звертає увагу, що ні прокурор в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна дляОСОБА_6 .

З урахуванням вказаних обставин, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні прокурор не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора щодо арешту майна, як такого, що внесено з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.170,171,307,309,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року.

Апеляційну представника ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_7 , та накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час проведеного 07 грудня 2018 року у житловому приміщенні за місцем мешкання директора ТОВ «Сангрейн інвест» ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , на мобільний телефон ОСОБА_6 марки «Huawei», моделі «VTR-L29», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «ВФ Україна» з номером НОМЕР_3 , які належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_7 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час проведеного 07 грудня 2018 року у житловому приміщенні за місцем мешкання директора ТОВ «Сангрейн інвест» ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон ОСОБА_6 марки «Huawei», моделі «VTR-L29», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «ВФ Україна» з номером НОМЕР_3 , які належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/1058/2019

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_23

Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1