Рішення

від 29.01.2019 по справі 910/16102/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 29.01.2019Справа №  910/16102/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання за позовом            Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до                    Товариства з обмеженою відповідністю "ЕЛГАЗТРЕЙД" про                    стягнення 126395,27 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося  до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідністю "ЕЛГАЗТРЕЙД"  про стягнення  126395,27  грн. пені та шрафу. Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем умов договору поставки №324 від 23.03.2018  в частині поставки продукції в обумовлені договором строки, у зв'язку із чим позивачем нараховані пеня у сумі 91698,53 грн. та штраф у сумі 34696,74 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено  здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. 12.12.2018  через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява (уточнення) щодо заявленої до стягнення загальної суми штрафних санкцій  в прохальній частині позовної заяви з урахуванням визначених у позові сум пені та штрафу та просить суд стягнути  відповідача   пеню  у сумі 91698,53 грн. та штраф у сумі 34696,74 грн. При цьому, зміст позовних вимог,  сума позову, спосіб захисту залишились незмінними, у зв'язку із чим суд здійснює розгляд справи згідно позовних вимог викладених у позові та з урахуванням поданої позивачем заяви. Відповідно до частини 2 статті  178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України. Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 04.12.2018, яка  повернута на адресу суду  поштовим відділенням зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання. З огляду на положення п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України зазначена ухвала вважається врученою відповідачу.   Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 23.03.2018 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник) від імені якого діє відокремлений підрозділ  "Рівненська атомна електрична станція" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛГАЗТРЕЙД" (постачальник)  укладено договір  поставки   №324 (№53-122-01-18-06060 від 03.04.2018) (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність замовнику певну продукцію, а  замовник, в свою чергу зобов'язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору).   Пунктом 1.2. договору передбачено, що предметом поставки по договору є 44330000-2 (швелер), які передбачені  специфікацією №1 до даного договору. Відповідно до Специфікації № 1 до договору   визначено найменування продукції, кількість, загальна вартість товару 495667,75 грн. Згідно із п. 2.1, п. 2.2. договору  ціна продукції, що поставляється за цим договором становить 413056,46 грн., крім того ПДВ – 82611,29 грн. загальна сума договору складає 495667,75 грн. Відповідно до п. 3.1 договору сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником на умовах   DDP Інкотермс-2010 в строк  30 календарних днів з моменту отримання заявки постачальником від замовника. Місце поставки та вантажоотримувач  - 34400, м. Вараш, Рівненська область, РВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом". Реквізити постачальника для направлення заявки: поштова адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 21, прим. 201.   В пункті 8.4. договору сторони погодили, що датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної вантажоотримувачем продукції.   Пунктом 9.1.  договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки, постачальник зобов'язується сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочки, при цьому, у випадку прострочки поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від суми  непоставленої (недопоставленої) продукції. На виконання умов договору, 19.04.2018 позивач направив позивачу заявку №041-5-13/3454 від 19.04.2018 на поставку продукції у повному обсязі згідно специфікації №1 до даного договору. Вказана заявка отримана відповідачем 24.04.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Позивач в обґрунтування позовних вимог, зазначає, що в порушення взятих на себе зобов'язань  відповідач в обумовлений  договором строк поставку продукції не здійснив. Позивач звернувся до відповідача з листом (вимогою) № 041-5-14/4961 від 04.06.2018, в якому просив відповідача здійснити поставку продукції та повідомити про терміни її здійснення.   Проте, відповідач на вимогу позивача  поставки продукції не здійснив. 17.07.2018 та 21.08.2018 позивач звернувся до відповідача із претензіями про сплату штрафних санкцій та поставку продукції. Відповідач відповіді на вимоги позивача не надав. У зв'язку із  не виконанням відповідачем  зобов'язань за договором  поставки №324 від 23.03.2018  в частині поставки продукції в обумовлені договором строки, позивачем здійснено нарахуванням пені у сумі 91698,53 грн. за період з 25.05.2018 по 25.11.2018   та штрафу у сумі 34696,74 грн. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір поставки   №324 від 23.03.2018 (№53-122-01-18-06060 від 03.04.2018), відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання  здійснити позивачу поставку продукції відповідно до Специфікації № 1 на загальну суму  495667,75 грн. в строк  30 календарних днів з моменту отримання заявки від позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   Як підтверджено матеріалами справи заявку на поставку продукції у повному обсязі згідно специфікації №1 до даного договору відповідач отримав 24.04.2018. Отже, поставка продукції мала бути здійснена у строк до  24.05.2018 включно. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем в порушення умов договору не було здійснено поставки продукції. Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором  щодо постачання продукції належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи. Відповідачем доказів поставки продукції на виконання договору поставки   №324 від 23.03.2018 (№53-122-01-18-06060 від 03.04.2018)  суду не надано. Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України). Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст.  230 ГК України). У відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Пунктом 9.1.  договору сторони погодили, що у випадку порушення строків поставки, постачальник зобов'язується сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочки, при цьому, у випадку прострочки поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від суми  непоставленої (недопоставленої) продукції. З огляду на викладене, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання – постачання продукції та враховуючи приписи ст. 231 ГК України, п. 9.1. договору, позивачем правомірно нараховані пеня та штраф. Розрахунок пені у сумі 91698,53 грн., нарахованої за період з 25.05.2018 по 25.11.2018, є арифметично вірним, у зв'язку із чим  суд задовольняє позов у цій частині. Як підтверджено матеріалами справи, мало місце прострочення поставки продукції понад тридцять діб, у зв'язку із чим, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 7% від вартості непоставленої продукції, що становить 495667,75 грн. Розрахунок штрафу у сумі 34696,74 грн.  є арифметично вірним, а тому вимоги у цій частині також підлягають задоволенню. У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Приписами ст. ст. 76, 77  Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд  задовольняє позовні вимоги  Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"  про стягнення пені у сумі 91698,53 грн. та штрафу у сумі 34696,74 грн. Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача. Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідністю "ЕЛГАЗТРЕЙД" (01133, м. Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 21, приміщення 201, ідентифікаційний код 41097049) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вулиця НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська обл., місто Вараш; код ЄДРПОУ ВП: 05425046)  пеню у сумі 91698,53 грн.,  штраф  у сумі 34696,74 грн. та  судовий збір у сумі 1895,93 грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено та підписано:   29.01.2019. Суддя                                                                                                              О.В. Гулевець