Рішення

від 30.01.2019 по справі 910/15779/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2019Справа № 910/15779/18

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецбуд+

до Товариства з обмеженою відповідальністю Джапан Сервис

про стягнення 34 427,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрспецбуд+ (надалі - ТОВ Укрспецбуд+ ) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Джапан Сервис (надалі - ТОВ Джапан Сервис ) про стягнення 34 427,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було оплачено вартість товару згідно рахунку на оплату №197 від 26.07.2018, а відповідачем належним чином зобов'язання по поставці товару не виконано, в зв'язку з чим позивач просить повернути на його користь суму попередньої оплати у розмірі 34 427,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Вказана ухвала вручена відповідачу 07.12.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103048374011.

07.12.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, з якими заявник ознайомився 13.12.2018, що підтверджується розпискою представника на заяві.

18.12.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявник заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що ТОВ Джапан Сервис поставив ТОВ Укрспецбуд+ , оплачений згідно рахунку на оплату №197 від 26.07.2018, товар.

На підтвердження викладених у відзиві на позовну заяву обставин, відповідачем надано копії експерс-накладної №59998066265159, інформації з сайту ТОВ Нова пошта про відправлення за експерс-накладною №59998066265159, листа №40 від 06.08.2018 та фотографій, проте суд позбавлений можливості приймати до уваги такі докази з огляду на положення ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження надсилання (надання) їх копій позивачу.

Крім того, у відзиві відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів та виклик свідка, в якому заявник просить суд витребувати у ДПІ Малиновського району м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області інформацію про працівників позивача, зокрема, ОСОБА_1, а також просить викликати його та допитати в якості свідка для підтвердження інформації про отримання спірного товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Натомість, у клопотанні про витребування доказів відповідачем не зазначено підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа, заходів, яких він вжив для отримання цього доказу самостійно, доказів вжиття таких заходів, не обґрунтовано причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Таким чином, клопотання відповідача про витребування доказів не обґрунтоване та не підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Із змісту вказаної норми вбачається, що процесуальне законодавство ставить в залежність можливість виклику свідка з наявністю його заяви, в якій викладені обставини, що суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

В той же час, жодної заяви ОСОБА_1 в матеріалах справи не міститься, у зв'язку з чим підстави для його виклику у суду відсутні, а відтак суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про виклик свідка.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок №197 від 26.07.2018 на оплату товару загальна сума якого складає 32 427,00 грн., а згідно платіжного доручення №315 від 27.07.2018 позивачем вказаний товар повністю оплачений.

Із матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір поставки (шляхом виставлення відповідачем позивачу рахунку на оплату №197 від 26.07.2018 та його сплатою позивачем), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 34 427,00 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжне доручення №315 від 27.07.2018) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача 32 427,00 грн. згідно рахунку на оплату №197 від 26.07.2018, тоді як позивачем заявлено до стягнення 34 427,00 грн.

Тобто, в матеріалах справи відсутні докази перерахування відповідачу 2 000,00 грн. із заявлених 34 427,00 грн., крім того позивачем не обґрунтовано та не надано доказів існування правовідносин між сторонами на таку суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, позивачем на адресу відповідача направлено лист №126/С від 03.08.2018, відповідно до якого ТОВ Укрспецбуд+ просить ТОВ Джапан Сервис здійснити негайну поставку оплаченого згідно рахунку на оплату №197 від 26.07.2018 товару, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист за №6500507461721

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. За приписами статті 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно зі статтею 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинний документ, який фіксує факт здійснення операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Пунктами 2.1, 2.2., 2.4, 2.5, 2.7, 2.13, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації, власника, на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

З огляду на викладене, факт поставки товару підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і Положенню про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995, проте такі докази в матеріалах справи не містяться, відповідачем первинних документів, що підтверджують факт поставки товару позивачу не надано.

03.09.2018 позивачем на адресу відповідача направлено лист №246 від 30.08.2018, в якому ТОВ Укрспецбуд+ повідомляє ТОВ Джапан Сервис про відмову від замовленого, оплаченого та непоставленого товару та просить негайно повернути кошти сплачені на підставі рахунку на оплату №197 від 26.07.2018, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист №6509105795299.

Поштові відправлення, в яких позивач направив відповідачу вказані листи, повернулись на адресу відправника із зазначенням причини повернення інші причини 14.08.2018 та 07.09.2018 відповідно, що підтверджується інформацією яка міститься на офіційному веб-сайті ПАТ Укрпошта .

Відповідно до пункту 1.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

За таких обставин, зазначені листи відповідачу пред'явлено 14.08.2018 та 07.09.2018 відповідно.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 32 427,00 грн., а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 32 427,00 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, правомірними та обґрунтованими є позовні вимоги ТОВ Укрспецбуд+ про стягнення з ТОВ Джапан Сервис заборгованості у розмірі 32 427,00 грн. є, а відтак суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог. В задоволенні інших позовних вимог (2 000,00 грн.) необхідно відмовити оскільки вони заявлені безпідставно.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецбуд+ задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Джапан Сервис (03151, м. Київ, вул. Донецька, будинок 3; ідентифікаційний код 35212371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецбуд+ (65005, м. Одеса, вул. Балківська, будинок 120/1, офіс 323; ідентифікаційний код 38953343) заборгованість у розмірі 32 427 (тридцять дві тисячі чотириста двадцять сім) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 659 (одна тисяча шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 64 коп. Видати наказ.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий