Рішення

від 30.01.2019 по справі 910/15204/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 30.01.2019Справа №  910/15204/18 За позовом Дочірнього підприємства “КиївГазЕнерджи” (м. Київ) До Товариства з обмеженою відповідальністю “Фонд розвитку будівельних ініціатив” (м. Київ) Про стягнення 56.859,76 грн.                                                                                                                       Суддя Ващенко Т.М.                                                                              Секретар судового засідання Шаповалов А.М. Представники сторін: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Дочірнє підприємство “КиївГазЕнерджи” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фонд розвитку будівельних ініціатив” про стягнення 56.859,76 грн., з яких: 51.249,56 грн. основного боргу, 453,85 грн. 3% річних, 17,19 грн. інфляційних втрат, 5.139,16 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 211691/Е від 03.01.17. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.18. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/15204/18, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив учасникам судового процесу строки на подання відзиву, заперечень на відзив, додаткових письмових пояснень, клопотань, заяв. Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано. При цьому судом встановлено, що відповідачу  ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі, направлену на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вручено відповідачу 07.12.18. Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/15204/18. У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України). Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами. При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України). Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. За приписами ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України). Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст. 626  Цивільного кодексу України договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 03.01.17. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Споживач) було укладено Договір № 211691/Е постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) (далі – Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2017 році природний газ в об'ємах і порядку, передбачених договором, а останній прийняти та своєчасно оплатити позивачу вартість газу в розмірах, строки та в порядку, що передбачені Договором. Відповідно до пункту 1.2 Договору річний плановий обсяг постачання газу становить 95,0 тис.куб.м. Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 з дати його підписання і діє в частині постачання газу з 01.01.17. по 31.12.17., а в частині проведення розрахунків – до повного їх завершення. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір  як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. Додатково угодою до Договору сторони вирішили припинити дію Договору за взаємною згодою з 01.07.17. За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм  статей 655-697 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Передача газу за Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (пункти призначення) (п. 1.3 Договору). Відповідно до п. 2.7 Договору фактичний об'єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті Споживачем, підтверджується підписаним між Постачальником і Споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних Оператора ГРМ та комерційних вузлів обліків газу. Положеннями пункту 2.8 Договору встановлено, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником. У відповідності до підписаних сторонами та скріплених їх печатками актів прийому-передачі послуг з газопостачання до Договору за січень, лютий, березень, травень, червень 2017 року, позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 240.395,30 грн. Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки природного газу відповідачу докази, суд виходить з  наступного. У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві. Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Жодних заперечень з приводу отримання природного газу відповідачем суду надано не було. Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Споживача за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих зобов'язань з передання природного газу. Зважаючи на викладені вище обставини та   виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи акти є належним доказом передачі природного газу відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки природного газу на суму 240.395,30 грн. в межах Договору здійснено належним чином. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Частиною 1    ст. 692 Цивільного кодексу України    передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюється останнім за ціною 9.457,36 грн. з ПДВ за одну тисячу куб.м. Оплата вартості планового об'єму поставки газу здійснюється Споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100% попередньої оплати планового об'єму постачання газу. У випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок до десятого числа місяця, наступного за розрахунковим. (п. 4.1, 4.6.1, 4.6.3 Договору). Відповідачем було сплачено 91.859,34 грн. за поставлений природний газ за означеними актами по Договору. Крім вказаного, відповідач направив позивачу лист № 15/17 від 30.03.17., в якому просив означений лист вважати заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог та зарахувати в погашення наявної у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 97.286,56 грн. Окремим способом припинення правовідношення є зарахування (ст. ст. 603, 604, 605 ЦК України). Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання. Таким чином, за змістом статей 203 ГК України, 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо. Зарахування є односторонньою угодою, для нього достатньо заяви однієї сторони. Позивач наголосив, що ним прийнято вказане зарахування. Судом встановлено, що строк оплати грошових коштів на суму 51.249,56 грн. є таким, що настав. За вказаних підстав грошові кошти в розмірі 51.249,56 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю. Позивач просить суд стягнути з відповідача 453,85 грн. 3% річних, 17,19 грн. інфляційних втрат. Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.). Судом здійснено перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 453,85 грн. 3% річних, 17,19 грн. інфляційних втрат. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 5.139,16 грн. пені, суд відзначає викладене далі. Пунктом 6.2.2 Договору визначено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, він сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої НБУ на період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. За перерахунок суду сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 4.174,48 грн., пеню в сумі 964,68 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині. Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фонд розвитку будівельних ініціатив” (01015, м. Київ, вул. Лаврська, б.16; ідентифікаційний код 34692378) на користь Дочірнього підприємства “КиївГазЕнерджи” (01103, м. Київ, вул. М.Бойчука, 4-б; ідентифікаційний код 39835779) 51.249 (п'ятдесят одну тисячу двісті сорок дев'ять) грн. 56 коп. основного боргу, 453 (чотириста п'ятдесят три) грн. 85 коп. 3% річних, 17 (сімнадцять) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 4.174 (чотири тисячі сто сімдесят чотири) грн. 48 коп. пені, 1.732 (одну тисячу сімсот тридцять дві) грн. 11 коп. судового збору. 3. В іншій частині в позові відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України. Суддя                                                                                                              Т.М. Ващенко