Рішення

від 29.01.2019 по справі 139/347/18

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/347/18

Провадження № 2/139/159/18

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2019 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

секретаря судового засідання Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, розподіл спільного сумісного майна подружжя з виділенням часток в натурі та стягнення компенсаційних коштів , -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду 04 квітня 2018 року. Предметом позову є визнання житлового будинку, земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1869 га, які розташовані за адресою: смт Муровані Кирилівці, вул. Гагаріна, 27, а також автомобіля ГАЗ 2705-438, номерний знак НОМЕР_1, спільною сумісною власністю подружжя, поділ житлового будинку та земельних ділянок в натурі та стягнення компенсації за половину вартості автомобіля. Підставою для стягнення заборгованості є припинення шлюбу та відсутність згоди відповідача на добровільний поділ майна.

Ухвалою судді від 10 квітня 2018 року (а.с. 57) відкрито провадження у справі і призначено підготовче провадження. 02 травня 2018 року були задоволені клопотання представника позивача (а.с. 61-64, 65-66) про забезпечення доказів шляхом призначення судових експертиз (а.с. 70-71, 72) та зупинено провадження у справі до отримання експертних висновків (а.с. 73). 05 грудня 2018 року провадження у справі було поновлено (а.с. 162). Ухвалою суду від 27 грудня 2018 року (а.с. 177-178) підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, уточнивши, що претендує на частину житлового будинку за варіантом, запропонованим експертом під № 4, яка на план-схемі зафіксована сірим кольором.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 (а.с 183-188) пояснив: ОСОБА_1 07 вересня 1991 року уклала шлюб із відповідачем. На підставі рішення суду від 28 листопада 2017 року шлюб між сторонами припинено. За період шлюбу сторони побудували на місці придбаного ОСОБА_3 у 1989 році старого будинку по вулиці Гагаріна, 27 в смт Муровані Кирилівці новий житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, приватизували земельну ділянку за цією ж адресою площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також земельну ділянку площею 0,1869 га для ведення особистого селянського господарства. Крім того, у 2009 році було придбано автомобіль ГАЗ 2705-438, номерний знак НОМЕР_1. Все нерухоме майно, а також автомобіль зареєстровані за відповідачем. З врахуванням положень ст.ст. 60 і 61 СК України це майно має бути визнано об'єктом спільної сумісної власності. Оскільки шлюб між сторонами припинено, і вони не можуть дійти спільної думки щодо поділу спільно нажитого майна, просить виділити позивачу із спільної сумісної власності 1/2 частину житлового будинку, зазначену у висновку експерта сірим кольором за варіантом розподілу № 4, відповідну частину господарських будівель і споруд та земельної ділянки для ведення ОСГ, залишивши у спільному користуванні земельну ділянку площею 0,15 га. Оскільки відповідач не бажає добровільно сплатити вартість половини спірного автомобіля, а позивач також не має відповідної суми коштів аби сплатити відповідачу, просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля.

Відповідач позов визнав частково і пояснив: він дійсно перебував у шлюбі із ОСОБА_1 і за час шлюбу на місці старого будинку вони побудували новий. Тому цей будинок та земельну ділянку для його будівництва він визнає спільною сумісною власністю. Однак, вважає, що будинок має бути реально розділений між сторонами за варіантом № 2, при чому, він погодиться на будь-яку частину будинку. Земельну ділянку для ведення ОСГ вважає своєю особистою власністю, оскільки отримав її в порядку безоплатної приватизації. Автомобіль ГАЗ 2705-438, номерний знак НОМЕР_1, він придбав за власні кошти, зокрема, він власною працею до сьогоднішнього дня відпрацьовує позичені на придбання автомобіля гроші.

Суд, розглянувши справу, дійшов наступного висновку:

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що сторони з 07 вересня 1991 року до 09 грудня 2017 року (а.с. 22, 23) перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 103390995 від 10.11.2017 року (а.с. 24) та № 34048247 від 24 лютого 2015 року (а.с. 35) ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними господарськими будівлями і спорудами, а також земельна ділянка площею 0,15 га для їх будівництва та обслуговування по вулиці Гагаріна, 27 в смт Муровані Курилівці Вінницької області. Право власності на ці об'єкти зареєстровано, відповідно, 08 листопада 2017 року та 28 жовтня 2014 року.

Таким чином, ці об'єкти нерухомого майна, відповідно до статей 60 та 61 СК України є спільною сумісною власністю подружжя. Ця обставина відповідачем ОСОБА_3 визнавалася і не оспорювалася, а тому на підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Окрім того, у власності відповідача перебуває земельна ділянка площею 0,1869 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0522855100:01:002:0084,що також розташована по вулиці Гагаріна, 27 в смт Муровані Курилівці Вінницької області. Ця обставина підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 34045589 від 24 лютого 2015 року (а.с. 37).

Як вбачається із рішення 45 сесії 6 скликання Мурованокуриловецької селищної ради № 923 (а.с. 46), ця земельні ділянка набута ОСОБА_3 у власність внаслідок безоплатної передачі її із земель комунальної власності, у тому числі, приватизації.

Відповідно до пункту 5 частини першої ст. 57 СК України земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

З врахуванням поданих доказів та норм СК України, земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства не може бути віднесена до об'єктів спільної сумісної власності, не підлягає поділу між подружжям, а тому в цій частині позовні вимоги є безпідставними, і в їх задоволенні слід відмовити.

Ще одним предметом позову є автомобіль ГАЗ 2705-4438 червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1, який з 11 листопада 2009 року зареєстрований за ОСОБА_3 (а.с 38). Цю частину позову відповідач не визнає, заперечуючи факт придбання цього ТЗ за спільні кошти подружжя.

Так, ОСОБА_3 стверджує, що автомобіль був придбаний за позичені у ОСОБА_4 кошти, він одноосібно частинами повертав борг, працюючи на будівництві будинку у кредитора. Станом на сьогоднішній день він ще винен біля 15 тисяч гривень. ОСОБА_1 не приймала і не приймає участі у повернені боргу.

Такі ж пояснення з приводу придбання ОСОБА_3 автомобіля ГАЗ 2705-4438 дали ОСОБА_4 та її чоловік і брат відповідача ОСОБА_5.

Допитаний за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_6 пояснив, що він був готовий придбати у ОСОБА_3 будинок його бабусі, однак не мав на його купівлю грошей - 4 тисячі доларів. За домовленістю із ОСОБА_3, з 2011 року він відробляв борг того перед ОСОБА_4, і, таким чином, у 2016 році відробив 4 тисячі доларів, які винен був за хату.

Позивач також не заперечує факту, що кошти на придбання автомобіля ГАЗ 2705-4438 були позичені у ОСОБА_4 Одночасно, вона пояснює, що ця угода була погоджена з нею, як з дружиною, вона була поінформована, що борг буде повертатися частково роботою ОСОБА_3 на будівництві у ОСОБА_4, а частково - коштами, вирученими з продажу автомобіля, який на той час був у їх власності.

Також ОСОБА_1 пояснила, що цікавилася у ОСОБА_4, чи розрахувався ОСОБА_3 з нею за автомобіль, і отримала ствердну відповідь. Свідок ОСОБА_4 не заперечила ці пояснення позивача, але заявила, що повідомила про відсутність боргу лише тому, що було шкода ОСОБА_1 (у неї хворе серце).

Суд вважає, що такі пояснення відповідача та свідків ніяким чином не впливають на факт належності спірного автомобіля до об'єктів спільної сумісної власності подружжя, виходячи з наступного:

У відповідності до ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Згідно до ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 3 ст. 61 СК України).

В судовому засіданні встановлено, що у 2009 році подружжя ОСОБА_1, діючи спільно і узгоджено, позичили у ОСОБА_4 кошти на придбання автомобіля ГАЗ 2705-4438 червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1. Таким чином, з врахуванням положень ч. 3 ст. 61 СК України, майно, придбане за позичені подружжям кошти, тобто автомобіль, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. За приписами ч. 1 ст. 66 СК України, подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. За приписами ч. 2 ст. 372 ЦК України та ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Висновком № 2907-2910/18-21 комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 22 листопада 2018 року (а.с. 117-160) запропоновано чотири можливі варіанти розподілу спірного житлового будинку, господарських будівель і споруд та виділення в натурі спірних земельних ділянок.

Сторони в судовому засіданні не дійшли згоди щодо варіантів поділу житлового будинку, господарських будівель і споруд по вулиці Гагаріна, 27 в смт Муровані Курилівці.

При вирішенні питання про варіанти поділу будинковолодіння бувшого подружжя ОСОБА_1, суд виходить з того, що з моменту припинення подружніх стосунків позивач і відповідач користуються житловою площею за домовленістю. Зокрема, ОСОБА_1 використовує кімнати 1-4 та 1-3, а коридор, кухня, ванна перебуває у спільному користуванні. Сторони мають спір щодо варіантів розподілу житлового будинку: позивач бажає розподілу за варіантом № 4 експертного висновку (а.с. 143), а відповідач - за варіантом № 2 (а.с. 141). Крім того, позивач бажає отримати в натурі частину будинку, до якої відійде уже облаштований вхід до будинку, оскільки з нею проживають дочка та малолітній онук. Відповідач не наполягає на якісь конкретній частині будинку.

Враховуючи положення третього речення ч. 2 ст. 71 СК України, обставини, що позивач є хворою особою (в судовому засіданні сторони не заперечували цю обставину), що з нею постійно проживають дочка та малолітній онук, а також, що відповідач має навики будівництва (про це стверджував він сам, а також допитані судом свідки), суд приймає рішення про розподіл житлового будинку по вулиці Гагаріна, 27 в смт Муровані Курилівці таким чином, щоб за ОСОБА_1 визнати право власності на частину житлового будинку, яку вона використовує з моменту припинення подружніх стосунків, до складу якої входить коридор - вхід у будинок, а також варіант поділу, відповідно до якого слід провести найменший об'єм облаштувань для ізольованого користування своєю власністю. За цими параметрами найбільш прийнятним є саме четвертий варіант, запропонований експертом, з виділенням позивачу частини будинку, позначеної у відповідній план-схемі експертного висновку (додаток 5 на а.с. 143) сірим кольором (другий співвласник). При цьому, суд враховує, що менш прийнятним за визначеними судом параметрами буде варіант поділу № 2 (а.с. 141), оскільки позивачу відійде менша частина будинку (а з нею проживає ще 2 особи, в т.ч. малолітня дитина), крім того, для облаштування ізольованого використання власності слід буде провести більш об'ємні будівельні роботи (улаштування перегородки в кімнаті).

Щодо господарських будівель та споруд, які знаходяться на території земельної ділянки для їх будівництва та обслуговування, сторони не мають спору, в тому числі визнають, що є необхідність у залишені частини цієї земельної ділянки у спільному користуванні.

За таких обставин, суд вважає за необхідне розділити та визначити порядок користування господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою площею 0,15 га з кадастровим номером 0522855100:01:002:0083 з врахуванням пропозицій за варіантом № 4 розподілу земельної ділянки, викладеному у додатку 10 до експертного висновку (а.с. 148).

Як вбачається із висновку експерта (зворот а.с. 133 - а.с. 134), при поділі домоволодіння за варіантом № 4 експертного висновку, частка ОСОБА_7 складатиме 49/100. Виходячи з принципу рівності часток, закріпленій у ч. 1 ст. 70 СК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача різницю за відступ від рівності часток в сумі 3729 гривень.

Щодо вимоги позивача про стягнення грошової компенсації за половину вартості автомобіля ГАЗ 2705-438, суд враховує наступне:

З врахуванням положень ч. 2 ст. 183 ЦК України, автомобіль є річчю неподільною, оскільки при його поділі в натурі він втратить своє цільове призначення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 2 ст. 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (ч. 4 ст. 71 СК України). Так, відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Верховний Суд України в постанові від 18 січня 2017 року у справі № 405/343/15-ц констатував, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності .

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

При зверненні до суду з цим позовом позивачем було сплачено судового збору на загальну суму 8420 гривень 95 копійок (а.с. 1-8).

Вимоги позивача про визнання майна спільною сумісною власністю та про розподіл майна є взаємопов'язаними, і випливають одна з іншої і є вимогами майнового характеру. Відповідно до пунктів 2 і 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно з кількома самостійними вимогами ціна позову визначається вартістю майна та загальною сумою всіх вимог. Цей позов заявлений на суму 463447 гривень 85 копійок, що відповідає поданим позивачем доказам про вартість майна (а.с. 25, 39, 40) та висновку авто товарознавчої експертизи № 2892/18-21 від 11.10.2018 (а.с. 85-86). За позови фізичних осіб майнового характеру, відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставка судового збору визначена в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, позивач мала сплатити судовий збір у розмірі 1% від ціни позову ( 463447 гривень 85 копійок), що складає 4634 гривні 48 копійок.

Отже, позивачем зайве сплачено судового збору 3786 гривень 47 копійок (8420,95 - 4634,48 = 3786,47). В разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила. 27 грудня 2018 року представник позивача в підготовчому засіданні подав клопотання про повернення зайве сплаченого судового збору (а.с. 174), воно залишилося не вирішеним до уточнення позовних вимог (зворот а.с. 177).

В той же час, позивач не оплатила судовим збором клопотання про забезпечення доказів (призначення експертизи), як того вимагає ч. 3 ст. 117 ЦПК України, в розмірі, визначеному пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1057 гривень 20 копійок.

За таких обставин, поверненню з державного бюджету підлягає судовий збір в сумі 2729 гривень 27 копійок (3786,47 - 1057,20 = 2729,27).

Крім сплати судового збору, позивач понесла витрати по оплаті послуг експертів. Так, ОСОБА_1 за автотоварознавчу експертизу сплатила 1287 гривень (а.с. 93), а за комплексну будівельно-технічну та земельно-технічну - 8580 гривень (а.с. 161).

Отже, всього ОСОБА_1 понесла у цій справі витрат на суму 15558 гривень 68 копійок (4634,48 + 1057,20+ 1287 + 8580 = 16668,68).

Згідно з вимогами ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, зокрема, про відмову в позові щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1869 га з кадастровим номером 0522855100:01:002:0084, 1/2 вартості якої (а.с. 40) складає 3655 гривень 12 копійок. Таким чином, позовна вимога, в якій відмовлено позивачу, складає 0,79% від ціни позову. Таким чином, судові витрати підлягають компенсації позивачу за мінусом 0,79% або 121 гривні 91 копійки, що складає 15435 гривень 77 копійок (15558,68 - 122,91 = 15435,77).

Керуючись ст.ст. 183, 364, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст. 89 ЗК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково. Житловий будинок та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га з кадастровим номером 0522855100:01:002:0083, які розташовані в смт Муровані Курилівці Вінницької області по вулиці Гагаріна, 27, автомобіль ГАЗ 2705-438 червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1, визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

За ОСОБА_1 визнати право власності :

-на 1/2 частину житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані в смт Муровані Курилівці Вінницької області по вулиці Гагаріна, 27;

-на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га з кадастровим номером 0522855100:01:002:0083, яка розташована в смт Муровані Курилівці Вінницької області по вулиці Гагаріна, 27;

-на 1/2 частину автомобіля ГАЗ 2705-438 червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1,

припинивши право власності на 1/2 частину цього майна за ОСОБА_3.

Виділити ОСОБА_1 в натурі :

-частину житлового будинку по вулиці Гагаріна, 27 в смт Муровані Курилівці Вінницької області, позначеного літерою А , а саме: 1-1 коридор 4.0 м?, 1-2 кухня 8.8 м?, 1-3 кімната 15.2 м?, 1-4 кімната 13.4 м?, в тому числі відповідна частини відмостки.

-господарські будівлі: сарай-прибудова літера б , підвал літера б1 , сарай літера В , сарай-прибудова літера В1 , вбиральня літера Г .

Для ізольованого користування виділеною частиною житлового будинку співвласнику ОСОБА_1 за власні кошти провести наступні ремонтно-будівельні роботи:

-закласти дверний отвір між приміщеннями: 1-1 та 1-7, 1-3 та 1-6, 1-3 та 1-5;

-виконати будівельні роботи по улаштуванню окремих систем інженерних мереж (електропостачання, опалення) згідно ТУ.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частки у спільному майні подружжя в сумі 3729 (три тисячі сімсот двадцять дев'ять) гривень.

Частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га з кадастровим номером 0522855100:01:002:0083, яка розташована в смт Муровані Курилівці Вінницької області по вулиці Гагаріна, 27, площею 568.0 м? залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Із земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га з кадастровим номером 0522855100:01:002:0083, яка розташована в смт Муровані Курилівці Вінницької області по вулиці Гагаріна, 27, виділити в натурі ОСОБА_1 182.0м?, які зазначені сірим кольором у додатку 10 до висновку експерта № 2907-2910/18-21 від 22 листопада 2018 року.

ОСОБА_1 відмовити в частині позову про визнання спільною сумісною власністю земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1869 га з кадастровим номером 0522855100:01:002:0084, яка розташована в смт Муровані Курилівці Вінницької області по вулиці Гагаріна, 27, та про розподіл цієї земельної ділянки.

ОСОБА_1 повернути з державного бюджету зайве сплачений судовий збір в сумі 2729 (дві тисячі сімсот двадцять дев'ять) гривень 27 копійок.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 15435 (п'ятнадцять тисяч чотириста тридцять п'ять) гривень 77 копійок.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 січня 2019 року.