Рішення

від 30.01.2019 по справі 0940/2441/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

               ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                                                 РІШЕННЯ                                                       ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ "30" січня 2019 р.                                                              справа № 0940/2441/18 м. Івано-Франківськ   Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Вудекспо ІФ» про стягнення податкового боргу в розмірі 1  620 727,73 грн., - В С Т А Н О В И В: Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (далі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вудекспо ІФ» (далі – відповідач, ТзОВ «Вудекспо ІФ») про стягнення податкового боргу в розмірі 1  620 727,73 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем несплачено в строки, визначені податковим законодавством пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1  620 727,73 грн. 24.12.2018 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній адміністративній справі. Вказаною ухвалою встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових та електронних докази (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Однак, своїм правом на подання відзиву чи інших письмових доказів відповідач не скористався. Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановив наступне. 06.11.2013 здійснено державну реєстрацію юридичної особи – товариства з обмеженою відповідальністю «Вудекспо ІФ», що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 10-12). Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України (далі – ПК України), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи. Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно із пунктом 6.1 статті 6 ПК України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Суд зазначає, що 25.07.2017 працівниками ГУ ДФС в Івано-Франківській області на підставі наказу №1029 від 26.06.2017 та направлення на перевірку №1130 від 29.06.2017 проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Вудекспо ІФ»  з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.07.2014 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 25.07.2017 за №766/09-19-14-05/38967801 (а.с. 14-30). Перевіркою встановлено, що у ТзОВ «Вудекспо ІФ» в порушення вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994  виникла дебіторська заборгованість з боку нерезидента «Regalo LLС» по контракту №25/06/2015 від 25.06.2015, а саме: станом на 16.10.2015 - в розмірі 8 048,30 євро, станом на 05.02.2016 - в розмірі 17 914,60 євро, станом на 12.02.2016 - в розмірі 13 772,05 євро, станом на 09.05.2016 - в сумі 15 365,19 євро; по контракту №14/07/2015 від 14.07.2015, станом на 17.11.2015 - в розмірі 10  731,19 доларів США, станом на 18.11.2015 - в розмірі 7 331,36 доларів США, станом на 31.12.2015 - в розмірі 9 072,56 доларів США, станом на 05.02.2016 - в розмірі 9 212,00 доларів США, станом на 12.02.2016 - в розмірі 9 128,00 доларів США, станом на 29.02.2016 - в розмірі 9  032,80 доларів США, станом на 29.02.2016 - в розмірі 9 027,20 доларів США, станом на 30.06.2017 прострочена дебіторська заборгованість по контракту №14/07/2015 від 14.07.2015 в розмірі 54 303,81 доларів США не погашена. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відповідачем нараховано пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. На підставі акту перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення №0008542200 від 30.10.2017, яким до позивача застосовано штрафні санкції у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 1 620 762, 84 грн. (а.с. 31). Суд зазначає, що порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті визначає Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який прийнятий Верховною Радою України з метою запобігання безпідставному вивезенню валютних цінностей та майна за межі України, у зв'язку з чим встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення. За правилами частини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції   підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах,  але  не  пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення   такої  продукції, що експортується, а в разі експорту робіт,  транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального   органу   виконавчої  влади,  що  реалізує  державну політику  у  сфері  економічного  розвитку.  Виручка  резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством. Частиною шостою вказаної статті Національному банку України надано право  запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті. Згідно із ст. 2 вказаного Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При   застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення  імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний  банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті. У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується (ч.3 ст.4 цього Закону). Контролюючі органи згідно з ч. 5 ст. 4 даного Закону мають право за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею. Відповідно до п. 1 постанов Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України» №354 від 03.06.2015 (термін дії з 04.06.2015 по 03.09.2015), №581 від 03.09.2015 (термін дії з 04.09.2015 по 04.12.2015), №863 від 04.12.2015 (термін дії з 05.12.2015 по 04.03.2016) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Враховуючи наведені положення нормативних актів, вбачається, що розрахунки за операціями з експорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у спірних правовідносинах повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Зі змісту ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» слідує, що порушення резидентами строків, передбачених ст.ст. 1 та 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до ст.ст.1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що за порушення строків, встановлених статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» або встановлених Національним банком України, до резидента можуть застосовуватися штрафні санкції у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення. Суд підкреслює, що пеня у відносинах зовнішньоекономічної діяльності – це захід майнового характеру, що полягає у сплаті суми коштів у вигляді відсотків за порушення суб'єктом господарювання (учасником таких відносин) правил, встановлених законодавством для здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а саме щодо дотримання строків валютних розрахунків за зовнішньоекономічним договором. При цьому згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків – це сума коштів, яку він повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері ЗЕД. Як свідчать обставини справи, відповідачем порушено строк розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а тому на виконання даних вимог закону позивачем застосовано до відповідача пеню у загальній сумі 1 620 762, 84 грн. у вигляді податкового повідомлення-рішення №0008542200 від 30.10.2017 (а.с. 31). Вищевказане податкове повідомлення-рішення від 07.08.2017 відповідач оскаржив до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, однак згідно рішення від 24.01.2018 по справі 809/1282/18, яке набрало законної сили 06.03.2018, в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Вудекспо ІФ» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0008542200 від 30.10.2017 – відмовлено. Відповідно до п. 56. 18 ст. 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, оскільки рішення від 24.01.2018 по справі 809/1282/18, предметом якої було оскарження податкового повідомлення-рішення №0008542200 від 30.10.2017, набрало законної сили 06.03.2018, то визначена вказаним податковим повідомленням-рішенням сума грошового зобов'язання являється узгодженим податковим боргом відповідача з 06.03.2018 та підлягає стягненню в судовому порядку. Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг. Суд відмічає, що відповідачем частково погашено податковий борг за рахунок переплати у розмірі 35,11 грн., та як наслідок, залишок заборгованості, який підлягає до стягнення становить 1  620 727,73 грн. (а.с. 42). У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Позивачем надсилалась на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога форми «Ю» №7119-55 від 28.03.2018, яку відповідач залишив без реагування (а.с. 41). Податковий борг відповідача підтверджується податковим повідомленням-рішенням (а.с. 31), податковою вимогою (а.с. 41), довідкою про борг від 04.12.2018 (а.с. 13), наявних у матеріалах справи. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано. Судом таких обставин не встановлено. Таким чином, пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 1  620 727,73 грн. утворює податковий борг відповідача, який ним не сплачено. Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню в дохід державного бюджету в розмірі 1  620 727,73 грн. з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить. Враховуючи викладене, суд вважає, що  вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення. Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні. На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                                                   ВИРІШИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вудекспо ІФ» (вул. Вовчинецька, 121, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 38967801) в дохід держави податковий борг в розмірі 1 620 727 (один мільйон шістсот двадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 73  коп.   Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей  295,  297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи: Головне управління ДФС в Івано-Франківській області: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39394463. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вудекспо ІФ»: вул. Вовчинецька, 121, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 38967801.         Суддя                                                                                                          Кафарський В.В.