Рішення

від 30.01.2019 по справі 826/4418/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2019 року № 826/4418/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Укрпапірпром

до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство Укрпапірпром (далі - позивач, ПАТ Укрпапірпром ) з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ВП №43494626 від 07.12.2016 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти Публічного акціонерного товариства Укрпапірпром на рахунку №26001052618444, в Печерській філії Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк МФО 300711, які призначені для оплати заробітної плати, єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб, військового збору, податків та інших платежів до бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії ДВС по накладенню арешту на рахунок товариства є неправомірними, оскільки з розрахункового рахунку ПАТ Укрпапірпром відкритому в ПАТ Приватбанк №26001052618444 здійснюється виплата заробітної плати працівникам Товариства, накладений арешт не дозволяє здійснювати вчасну виплату заробітної плати працівникам, чим порушуються конституційні гарантії людей на отримання заробітної плати. Вказує, що при накладенні арешту на рахунки боржника державний виконавець не з'ясував, які рахунки ПАТ Укрпапірпром є спеціальними, які використовуються для виплати заробітної плати, які мають спеціальний режим використання, чим порушив вимоги п.7 ч.2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження . Зазначає, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов. В обгрунтування заперечень зазначив, що на адресу відділу державної виконавчої служби не надходило жодних документальних підтверджень від боржника, що вказаний рахунок має спеціальний режим використання.

Сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи приписи ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження №43494626.

07.12.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Подпорінним Р.О. винесена постанова про арешт коштів боржника. Вказаною постановою накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках, в тому числі і валютних в Печерська філія Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк МФО 300711, та належать боржнику - Публічному акціонерному товариству Укрпапірпром .

Не погоджуючись з вказаною постановою про накладення арешту на кошти, Товариство звернулося до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (ч.2 ст.52 Закону №1404-VIII).

Згідно з ч.3 ст. 52 Закону №1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до ст. 56 Закон №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваною постановою накладено арешт на кошти ПАТ Укрпапірпром , що знаходяться на всіх його рахунках у банківських установах, в тому числі і на кошти на рахунку №26001052618444, відкритому в Печерській філії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк МФО 300711, який використовується для оплати заробітної плати, єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб, військового збору, податків та інших платежів до бюджету.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частина 5 ст. 97 Кодексу Законів про працю України встановлює, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до частини 2 ст. 10 Конвенції Про захист заробітної плати , ратифікованої Україною 04.08.1961, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Згідно положень ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічна норма міститься також у статті 24 Закону України Про оплату праці . Отже, своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Суд зазначає, що за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат встановлено кримінальну відповідальність за ст. 175 Кримінального кодексу України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що при накладенні арешту на рахунки боржника, державний виконавець не з'ясував, які рахунки ПАТ Укрпапірпром , є спеціальними, які використовуються для виплати заробітної плати, які мають спеціальний режим використання, чим порушив вимоги п.7 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII.

Постановою про арешт коштів боржника від 07.12.2016 ВП №43494626 накладений арешт на кошти позивача, що знаходяться на всіх його рахунках у банківських установах у тому числі і на кошти, які використовуються для виплати заробітної плати, податків, страхових коштів.

Отже, накладення арешту на рахунок боржника №26001052618444 в ПАТ КБ Приватбанк , який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.

Таким чином, суд вважає за необхідне скасувати постанову відповідача про арешт коштів боржника від 07.12.2016 ВП №43494626 в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок №26001052618444 в ПАТ КБ Приватбанк .

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про арешт коштів боржника від 07.12.2018 ВП №43494626 в частині накладення арешту на банківський рахунок №26001052618444 в ПАТ КБ Приватбанк .

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Укрпапірпром задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 07.12.2016 ВП №43494626 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти Публічного акціонерного товариства Укрпапірпром на рахунку №26001052618444, в Печерській філії Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк МФО 300711, які призначені для оплати заробітної плати, єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб, військового збору, податків та інших платежів до бюджету.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Укрпапірпром (код ЄДРПОУ 16464888, 02660, м.Київ, вул.Євгена Сверстюка, буд.16) за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (03056, м.Київ, вул.Виборзька, 32) судовий збір у сумі 1 600 грн.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій