Постанова

від 24.01.2019 по справі 826/1686/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1686/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Земляної Г.В., при секретарі - Бродацькій І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Видавничо-книготорговельна компанія Самміт-Книга до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Видавничо-книготорговельна компанія Самміт-Книга (надалі за текстом - ТОВ Видавничо-книготорговельна компанія Самміт-Книга ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0006541402 від 11.11.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 508 165 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0006551402 від 11.11.2016 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 564 628 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ПП Родімар суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Зокрема, скаржник стверджує, що первинні документи оформлювались без фактичного виконання контрагентом позивача господарських операцій.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 31.08.2016 р. по 21.10.2016 р. посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ Видавничо-книготорговельна компанія Самміт-Книга з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП Родімар за період з 01.06.2013 р. по 30.06.2016 р.

Результати перевірки оформлено актом № 445/26-15-14-02-01/38716769 від 28.10.2016р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 134, 138, 139, 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ), внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на 406 532 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 451 702 грн., у тому числі за листопад 2014 року на 63 475 грн. та за грудень 2014 року на 388 227 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Між ТОВ Видавничо-книготорговельна компанія Самміт-Книга та ПП Родімар було укладено Договір про надання послуг від 03.11.2014 року №01-0311, за яким, виконавець за дорученням замовника зобов'язується виконати послуги по виготовленню та розповсюдженню рекламно-інформаційних печатних матеріалів (надалі - матеріали) замовника, що включають наступне:

- виробництво та тиражування матеріалів замовника згідно параметрів, у терміни та об'ємах, які визначені в Додатковій угоді до цього Договору.

- розповсюдження матеріалів замовника згідно узгодженої адресної бази, визначеній в Додатковій угоді до цього Договору.

Додаткові угоди, складені до цього договору, є невід'ємними частинами цього Договору.

Так, в матеріалах справи містяться Додаткові угоди від 01.12.2014 №5, №6 та №7 до Договору від 03.11.2014 №01-0311, якими визначено кількість матеріалу, що підлягає тиражуванню, вид такого матеріалу, адресна база розповсюдження матеріалів, строки розповсюдження.

Разом з тим, за даними податкової інформації чисельність працюючих у ПП Родімар складає 1 особа. Директор та головний бухгалтер - 1 особа. Підтверджуючі документи штатного розкладу, для встановлення кваліфікації трудових ресурсів та можливості виконання ними фактичних обсягів робіт по договорам не було надано.

При цьому, ПП Родімар не маючи в наявності будь-яких основних фондів, виробничих та трудових ресурсів не мав можливості проводити господарську діяльність в задекларованих обсягах. Супутні послуги, такі як транспортування, зберігання, експедирування, перевірка якості тощо не залучались.

Крім того, за даними пояснення засновника, директора та головного бухгалтера ПП Родімар (код ЄДРПОУ 35075420) ОСОБА_2, отриманого старшим слідчим ОУ ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві, майором податкової міліції Самутіним І.В. від 25.03.2015 №б/н, він за попередньою домовленість з невстановленими особами та за грошову винагороду зареєстрував ПП Родімар .

На думку контролюючого органу наведене свідчить про те, що за операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток.

Із наведеного відповідач дійшов висновку, що ТОВ Видавничо-книготорговельна компанія Самміт-Книга :

- занизило податок на прибуток у 2014 р. на 406 532 грн.;

- завищило податковий кредит з податку на додану вартість всього у сумі 451 702 грн., у тому числі за листопад 2014 року на 63 475 грн. та за грудень 2014 року на 388 227 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0006541402 від 11.11.2016 р., яким ТОВ Видавничо-книготорговельна компанія Самміт-Книга збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток приватних підприємств на 508 165 грн. 00 коп., у тому числі 406 532 грн. за податковими зобов'язаннями та 101 633 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0006551402 від 11.11.2016 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 564 628 грн. 00 коп., у тому числі 451 702 грн. за податковими зобов'язаннями та 112 926 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням ДФС України від 30.12.2016 р. № 28527/6/99-99-11-01-02-75 залишено без змін спірне податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без змін.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакціях, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З 01 січня 2015 р. набули чинності зміни внесені до ПК України законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, у редакції названого Закону, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об'єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати до складу до складу прямих матеріальних витрат віднесено вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем до суду першої інстанції було надано копії: договору про надання послуг, додаткових угод до договору, актів прийому-передачі робіт за договором, акта виконаних робіт за договором, актів надання послуг, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, звітів про надання послуг, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, у ТОВ Видавничо-книготорговельна компанія Самміт-Книга наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум витрат та податкового кредиту по операціям з ПП Родімар .

Посилання Головного управління ДФС у м. Києві про відсутність необхідного виду діяльності обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним з видів діяльності приватного підприємства Родімар є рекламні агентства (код КВЕД 73.11), що безпосередньо пов'язано з наданням послуг за договором від 03.11.2014 №01-0311.

Не можуть бути прийняті в якості доказу і твердження відповідача про те, що ПП Родімар не мало необхідних трудових ресурсів для провадження господарської діяльності.

Такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірки контрагента позивача та дослідження первинних документів.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Більш того, посилання контролюючого органу на пояснення ОСОБА_2, як директора контрагента позивача - приватного підприємства Родімар , щодо господарської діяльності даного підприємства, обґрунтовано відхилені судом першої інстанцій, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагента своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2018 р. у справі № 810/6308/13-а.

При цьому, що в даному випадку контролюючим органом не лише не надано вироку суду по контрагенту позивача - приватному підприємству Родімар , а навіть не надано доказів відкриття кримінального провадження, а тому наявні в матеріалах справи пояснення взагалі не можуть тягнути жодних правових наслідків для позивача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що видаткові накладні не містять посади та прізвища посадової особи позивача, тобто не посадову особу контрагента позивача - приватного підприємства Родімар , а про посаду і прізвище директора позивача, чиїм підписом посвідчено такі видаткові накладні є помилковим.

Відсутність окремих реквізитів у деяких видаткових накладних є лише окремим недоліком та не може свідчити про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом та як наслідок про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та складу валових витрат за такими господарськими операціями.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2018 р. у справі № 810/6308/13-а.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 29 січня 2019 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя Г.В.Земляна