Рішення

від 29.01.2019 по справі 826/15483/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2019 року № 826/15483/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Радіооптичні системи України" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2016 року №0011201404 та №0011191404,-В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіооптичні системи України" (код ЄДР 35635242; адреса: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 37/14, корп. 5, офіс 54; адреса згідно ЄДР 01015, м. Київ, вул. Добровольчих Батальйонів, 1) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДР 39439980), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 02.07.2016 року:

№ 0011201404, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на 3 717 965,20 грн. за основним платежем та на 1 858 982,60 грн. за штрафними санкціями;

№ 0011191404, відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 600 327 грн. та згідно з п. 123.1. ПК України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 300 163,50 грн. (декларація за листопад 2015).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки відповідача стосуються взаємовідносин позивача з низкою підприємств щодо придбання продукції та комплектуючих, з яких, крім іншого, було здійснено комплектацію продукції/комплектів, які у свою чергу були надалі реалізовані. Однак, на думку відповідача, відносини із вказаними підприємствами не мали реального характеру, висновки щодо чого ґрунтуються на "Результатах опрацювання зібраної податкової інформації" у зв`язку з чим, на думку відповідача, позивач не мав підстав для формування спірних сум податкових вигод. У той же час, як зазначає позивач, операції з контрагентами мали реальний характер, рух товарів підтверджується самим відповідачем, господарські операції стосувалися виробничої діяльності позивача, були належним чином оформлені, а поставки оплачені. Позивач також звертає увагу і на подальший рух продукції, що додаткового, на його думку, підтверджує реальний характер операцій з придбання продукції.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених в Акті перевірки (т.2, а.с. 240).

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 року №6528 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою від 14.11.2017 справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. та на підставі п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 122 КАС України (в редакції до 15.12.2017) призначено розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд завершено у письмовому провадженні з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, наявні пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Радіооптичні Системи України» (код ЄДР 35635242, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з: ТОВ «Корес ЛТД» (ТОВ «Фірма «Лєгата»), код ЄДР 39421580, за період з 01.07.2015 по 31.07.2015; ТОВ «Грін-Пасад» (ТОВ «ПЕРС ЛТД») код 39602933 за період з 01.09.2015 по 30.09.2015; ТОВ «Фірма «Гравіс» (ТОВ «Домус Альянс»), ТОВ «Амінтранс») код 39815354; ТОВ «НПЛ КОМ» код 39729391; ТОВ «Канремторг» код 39915974; ТОВ «Омікрон Плюс» код 39670909 за період з 01.20.2015 по 30.11.2015.

За результатами перевірки складено акт від 13.06.2016 № 134/26-15-14-04-02/35635242 (далі Акт перевірки).

До основного виду діяльності товариства віднесено оптову торгівлю іншими машинами й устаткуванням. Зазначається про наявність складських приміщень 50 кв.м. (т.1, а.с. 31).

Щодо надання під час перевірки документів по відносинам з вищезгаданими підприємствами, зазначається про надання загалом документації на 504 аркушах.

Відносно формування податкового кредиту з ПДВ на стор. 11 Акту перевірки зазначається, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту всього на 4 318 292 грн., у т.ч. за липень 2015 695 367 грн., за вересень 2015 642 387 грн., за жовтень 2015 424 351 грн., за листопад 2 556 188 грн.

В контексті аналізу угод із вищезгаданими контрагентами, в Акті перевірки зазначається наступне, що також підтверджується матеріалами справи (аналіз угод, характеру операцій).

Так, між позивачем та ТОВ «Корес ЛТД» укладено договір № 22-06/2015 від 22.06.2015 на поставку товарів. Деталізація поставки зазначається у специфікації. Товар вважається переданим покупцю з моменту його надання у розпорядження покупця у повному обсязі у місці поставки. Доставка здійснюється покупцем. Оплата протягом 90 банківських днів за фактом відвантаження товару на склад покупця. Номенклатура поставки: RET Cable (3 метри та 5 метрів), механізми, полосовий фільтр dsm, багатодіапазонний сплітер, комплект герметизації кабельних вводі au-20,компелект кріплення антини до трубостійки 42-115 мм; механізм зміни вертикального кута нахилу антени (0-12); шафа 16u з додатков. розподільчим модулем, система дистанційного моніторингу Сірено, нагрівачі, кабелі, крепежи тощо. Відповідач зазначає, що як у цьому, так і в інших періодах позивач здійснював придбання зазначеної номенклатури як у юридичних осіб, так і у фізичних осіб.

В Акті перевірки визначається, що до перевірки надані видаткові накладні, які містять необхідні реквізити. Також надано ТТН із необхідними відомостями.

В Акті перевірки зазначається, що зазначений товар було реалізовано контрагентам покупцям.

Водночас зазначається, що ТОВ «Перс ЛТД» та ТОВ «Домус Альянс» оформлювало операції для товариства по реалізації вищезгаданої продукції.

Щодо відносин із ТОВ «Грін-Пасад» в Акті перевірки зазначається про укладання договору № 20-07/2015 від 20.07.2015 на поставку товарів аналогічного змісту. Відповідач зазначає, що складені видаткові накладні містять необхідні реквізити. Зазначається про наявність ТТН з необхідними відомостями. Відповідач зазначає, що товар реалізований надалі контрагентам-покупцям.

Щодо відносин із ТОВ «Фірма «Графіс» в Акті перевірки зазначається про укладання договору № 28-08/15 від 28.08.2015 на поставку товарів аналогічного змісту. Відповідач зазначає, що складені видаткові накладні містять необхідні реквізити. Зазначається про наявність ТТН з необхідними відомостями. Відповідач зазначає, що товар реалізований надалі контрагентам-покупцям. Номенклатурі поставки є аналогічною, що і за попереднім договором. За висновком відповідача контрагент не здійснював придбання ТМЦ, що реалізовані.

Щодо відносин із ТОВ «НПЛ КОМ» в Акті перевірки зазначається про укладання договору № 02-11/15 від 02.11.2015 на поставку товарів аналогічного змісту. Відповідач зазначає, що складені видаткові накладні містять необхідні реквізити. Номенклатурі поставки є аналогічною, що і за попереднім договором. Зазначається про наявність ТТН з необхідними відомостями. Відповідач зазначає, що товар реалізований надалі контрагентам-покупцям. За висновком відповідача контрагент не здійснював придбання ТМЦ, що реалізовані.

Щодо відносин із ТОВ «Канремторг» в Акті перевірки зазначається про укладання договору № 07-10/15 від 07.10.2015 на поставку товарів аналогічного змісту. Відповідач зазначає, що складені видаткові накладні містять необхідні реквізити. Зазначається про наявність ТТН з необхідними відомостями. Відповідач зазначає, що товар реалізований надалі контрагентам-покупцям. Номенклатурі поставки є аналогічною, що і за попереднім договором. За висновком відповідача контрагент не здійснював придбання ТМЦ, що реалізовані.

Щодо відносин із ТОВ «Омікрон Плюс» в Акті перевірки зазначається про укладання договору № 05-10/15 від 05.10.2015 на поставку товарів аналогічного змісту. Відповідач зазначає, що складені видаткові накладні містять необхідні реквізити. Зазначається про наявність ТТН з необхідними відомостями. Відповідач зазначає, що товар реалізований надалі контрагентам-покупцям. Номенклатурі поставки є аналогічною, що і за попереднім договором. За висновком відповідача контрагент не здійснював придбання ТМЦ, що реалізовані.

Водночас зазначається про укладання позивачем угод оренди автомобіля.

Між тим, відповідача зазначає в Акті перевірки (т.1, а.с. 34), що по контрагентам складено узагальнені податкові інформації. Підставами для складання податкових інформацій, як зазначається в Акті перевірки, є підміна ТМЦ по ланцюгу надходження та відсутність суб`єктів за власними податковими адресами.

Також, як зазначає відповідач, не надано сертифікатів походження товарів, якості, відповідності.

В порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як вважає відповідач, первинні документи не містять відповідний зміст господарської операції, водночас, як зазначено вище, визнаючи належне оформлення первинних документів.

На думку відповідача, первинні документи не мають статусу первинного документу, не підтверджують даних податкового обліку.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов до висновку (в аспекті оскаржуваних рішень), що враховуючи положення п. 185.1., п. 198.6., п. 201.1. ПК України встановлено заниження податку на додану вартість всього на 3 717 965 грн., у т.ч. за липень 2015 267179 грн., за серпень 2015 427796 грн., за вересень 2015 642778,50 грн., за жовтень 2015 424 350,60 грн., за листопад 2015 1955861,10 грн. та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту всього на 600327 грн., у т.ч. за листопад 600327 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у частині другій статті 2 КАС України. Відповідно до цієї норми в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, одним з ключових принципів адміністративного судочинства є доведення суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення, що закладено у положеннях ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши у взаємозв`язку з вищенаведеним та в контексті доводів учасників справи положення:

- ПК України, а саме: п/п 4.1.4 (щодо принципу презумпції правомірності рішень платника податку), п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п 14.1.231 (щодо визначення «розумна економічна причина (ділова мета)»),

- (щодо ПДВ) - п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 185.1. (щодо визначення «об`єкт оподаткування»), п п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку), п. 201.1. (щодо обов`язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН; в редакції до 01.01.2015), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту),

- ч. 2. ст. 3. («фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку»), ч. 1 ст. 9 («підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи»), ст. 1 (щодо визначення термінів) Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» («первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію»);

- п/п. 16.1.2. ПК України (щодо обов`язку ведення обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів), 16.1.3. ПК України (щодо обов`язку подання звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів), п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, та щодо підтвердження задекларованих відомостей),

- а також положення ст. 204 ЦК України (щодо правомірності правочину), глави 63 ЦК України (щодо вимог до господарської операції за договором про надання послуг), глави 65 ЦК України,

- ст. 62 Конституції України (щодо невинуватості особи, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду),

суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності певних обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства, законодавства з питань бухгалтерського обліку та стандартів бухгалтерського обліку пов`язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту в контексті розглядуваних операцій, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

В контексті наведеного суд, вирішуючи спір по суті, виходить з положень абзацу другого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до яких суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку фіскального органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує при вирішенні спірних взаємовідносин з дотриманням принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Водночас, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися також позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

У даному ж випадку, враховуючи, зокрема, приписи ст. 211 КАС України (щодо дослідження доказів), ст. 90 КАС України (щодо оцінки доказів), ч. 2 ст. 74 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку, що відповідач в порядку виконання обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які зазначені в Акті перевірки та які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства за взаємовідносинами із зазначеними контрагентами, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак фіскальний орган не довів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені ГУ ДФС у м. Києві в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними. Висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

Як вже зазначалося, сам відповідач в Акті перевірки зазначає по всім контрагентам, що видаткові накладні містять необхідні реквізити, визнає наявність ТТН з необхідними відомостями та не наводить будь-яких доводів про юридичну дефектність вказаних документів. Відповідач визнає також, що товар реалізований надалі контрагентам-покупцям, тобто визнається рух товарів, що є підставою для його відображення в обліку.

Відносно відсутності у позивача сертифікатів походження товарів, якості, відповідності, що стало підставою для висновків відповідача стосовно нездійснення спірних операцій, слід зазначити, що відповідачем нормативно не доведено обов`язку позивача мати вказані документи.

Що стосується наданих відповідачем так званих «Результатів опрацювання зібраної податкової інформації» (т.3, а.с. 1 і далі), слід зазначити, що в контексті положень ПК України та КАС України відповідачем нормативно не доведено юридичної значимості цих «Результатів опрацювання» в якості носіїв доказової інформації для цілей формування висновків Акту перевірки відносно позивача.

Відповідно до п. 74.2. ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання (відповідно, щодо певної особи) використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, тобто, виходячи з положень п/п. 83.1.2. ПК України, для цілей проведення перевірки, у даному випадку контрагентів, яка у даному випадку не проводилась.

Вказані «Результати опрацювання» складені не за результатами перевірки, не є актом перевірки, який є носієм та узагальненням результатів перевірки, хоча за формою відповідають формі акту перевірки, проведеної інспектором на власний розсуд, без наказу та без законних підстав. Вказані «Результати опрацювання» не є і актом зустрічної звірки, не є документом, який підтверджує неможливість проведення зустрічної звірки. З матеріалів справи взагалі не вбачається, що відповідач звертався до контрагентів позивача щодо отримання будь-якої інформації. Відсутні і будь-які докази щодо відсутності контрагентів за місцем реєстрації у період проведення перевірки. Більш того, у самих цих «Результатах опрацювання» (т.3, а.с. 3-4), які згадуються в Акті перевірки позивача як підстава для висновків Акту перевірки та прийняття оскаржуваних рішень міститься висновок інспектора про те, що порушень по певним аспектам діяльності контрагента «не встановлено». Схема руху товарів/послуг (т.3, а.с. 5 і далі), відомості щодо номенклатури не містять інформації про позивача, не супроводжується будь-якими доказами з ЄРПН чи первинними документами щодо придбання контрагентами товарів/послуг та щодо номенклатури подальшої реалізації. У цих «Результатах опрацювання» відсутній аналіз операцій з позивачем та, як приклад (т.3, а.с. 11), фіскальний орган посилається на те, що він не має можливості довести певну інформацію, що не є рівнозначним її встановленню. Відтак, «Результати опрацювання», які навіть у фотокопії не містять підписів інспекторів, не є належними та допустимими доказами як такі, у т.ч. на підтвердження висновків Акту перевірки.

Наведені відповідачем аргументи та зазначені «Результати опрацювання» не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими, щоб спростовувати реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України, на що судом буде окремо звернута увага.

При цьому, суд не вбачає правових підстав виходити за межі дослідження обставин, зазначених в акті перевірки, оскільки саме ці обставини були покладені в основу оскаржуваних рішень, які в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України підлягають доведенню перед судом як правомірна основа для прийняття оскаржуваних рішень та на суд, що є очевидним, не покладено функцій щодо сприяння відповідачу у винайденні додаткових підстав та обставин, не заявлених в Акті перевірки, в обґрунтування рішень, які, виходячи з визначених в Акті перевірки обставин та підстав, є необґрунтованими. Наведені в Акті обставини, на яких вони ґрунтуються, є недоведеними.

Слід зазначити, що під час перевірки відповідачем для цілей встановлення здатності контрагентів щодо виконання спірних операцій, жодним чином не проаналізована фінансова/податкова звітність контрагентів на предмет встановлення наявності активів, трудових та інших ресурсів необхідних для виконання спірних операцій, а відтак не спростовано їх фактичне виконання контрагентами позивача.

Слід окремо зазначити, що під час розгляду справи в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено перед судом обсягів активів, трудових та матеріальних ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій та повинні були бути наявні у контрагентів, але були відсутні.

Відповідачем, крім іншого, не надано будь-якого документального підтвердження та співставлення (дослідження) номенклатури придбання/постачання послуг/робіт по «ланцюгу».

У той же час, відповідно до ухвали суду від 10.10.2016 у відповідача витребовувались докази на підтвердження висновків Акту перевірки. Відповідно до ухвали суду від 14.11.2017 у відповідача повторно витребовувались всі матеріали та пояснення, що мають значення для розгляду справи, всі документи, що були чи мали бути взяті до уваги при вчиненні спірних дій/бездіяльності, прийнятті рішень.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного, наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів покупця/замовника, чого в даному випадку не доведено відповідачем, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання»). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Таким чином, за Актом перевірки не доведено обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаними вище контрагентами цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В порядку виконання обов`язку, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б, відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку, унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак відповідач не довів законності та обґрунтованості висновків акту перевірки в частині щодо нарахування ПДВ.

У той же час, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій (т. 1, т. 2), у т.ч. договори, додатки, первинні документи, податкові накладні, платіжні документи, ТТН, які не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій чи підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Первинні документи, податкові накладні мають всі необхідні реквізити, деталізовані, скріплені підписами сторін та печатками сторін.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. З питань реєстрації податкових накладних відповідачем претензій не заявлено.

Контрагенти позивача на момент видачі податкових накладних, вчинення господарських операцій з поставки були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних як платниками ПДВ є правомірною.

Враховуючи наведене у сукупності, відсутні правові підстави для висновку про юридичну дефектність наданих під час перевірки та розгляду справи документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як зазначив Верховний Суд, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18).

Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги також те, що проведення вказаних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача, проаналізувавши вищезазначені правові норми у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються оскаржувані рішення та, відповідно, правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіооптичні системи України" (код ЄДР 35635242; адреса: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 37/14, корп. 5, офіс 54; адреса згідно ЄДР 01015, м. Київ, вул. Добровольчих Батальйонів, 1) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.07.2016 року №0011201404 та №0011191404, прийняті ГУ ДФС у м. Києві

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіооптичні системи України" (код ЄДР 35635242) 88 156,67 грн. (вісімдесят вісім тисяч сто п`ятдесят шість грн. 67 коп.) судового збору, сплаченого пл. дор. № 661 від 20.09.2016, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін